Не­до­тор­кан­ні

У та­кої дер­жа­ви, як Укра­ї­на, є дві бі­ди: без­кар­ність одних і пра­кти­чно пов­не не­ба­жа­н­ня за­гли­блю­ва­тись у де­та­лі — в ін­ших

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ла­ри­са ВОЛОШИНА

Увів­то­рок, 29 бе­ре­зня, де­те­кти­ви НАБУ спіль­но з пра­ців­ни­ка­ми На­ціо­наль­но­ї­по­лі­ці­їздій­сни­ли спро­бу за­три­ма­н­ня одно­го з суд­дів Ма­ли­нов­сько­го ра­йон­но­го су­ду Оде­си. Су­д­дя як раз отримував ха­бар у роз­мі­рі 500 ти­сяч гри­вень та під час за­три­ма­н­ня, не зна­йшов ні­чо­го кра­що­го, як від­кри­ти во­гонь по де­те­кти­вам, пі­сля чо­го зник, ско­ри­став­шись сво­їм суд­дів­ським іму­ні­те­том.

По­ді­бна но­ви­на зно­ву по­ста­ви­ла пи­та­н­ня про не­до­тор­кан­ність для суд­дів і де­пу­та­тів. Со­цме­ре­жі бу­кваль­но ви­бу­хну­ли обу­ре­ни­ми дум­ка­ми бло­ге­рів про те, що пра­ців­ни­ки НАБУ, які отри­ма­ли в роз­по­ря­дже­н­ня до­ро­гу те­хні­ку і спо­ря­дже­н­ня, ви­яви­ли­ся без­по­ра­дни­ми пе­ред роз­пе­ре­зав­шим­ся чи­нов­ни­ком. «Як же так? Яка не­до­тор­кан­ність! Ату її!»

Роз­мо­ви про ска­су­ва­н­ня не­до­тор­кан­но­сті ве­ду­ться вже дав­но. Ба­га­то по­лі­ти­чних сил, осо­бли­во де­мо­кра­ти­чно­го та­бо­ру, не­о­дно­ра­зо­во за­яв­ля­ли, що го­то­ві про­го­ло­су­ва­ти за від­по­від­ний за­кон. Зга­ду­є­ться, на­віть Пе­тро По­ро­шен­ко під час сво­го перебування ве­ли­ким фун­кціо­не­ром пар­тії «На­ша Укра­ї­на», в пря­мо­му ете­рі студії Са­ві­ка Шу­сте­ра за­пев­няв, що го­то­вий спри­я­ти прийня­т­тю цьо­го за­ко­ну «ось пря­мо зав­тра з ран­ку». По­лі­ти­ки обі­ця­ють, оби­ва­те­лі спо­ді­ва­ю­ться. Так і жи­ве­мо.

Вар­то за­зна­чи­ти, що не­до­тор­кан­ність чи­нов­ни­ків ви­со­ко­го ран­гу не є ви­на­хо­дом су­то укра­їн­ської пра­во­вої си­сте­ми. Роз­діл 6 ст. I Кон­сти­ту­ції США пе­ред­ба­чає для чле­нів обох па­лат Кон­гре­су іму­ні­тет від пе­ре­слі­ду­ва­н­ня, який по­ля­гає в то­му, що во­ни не мо­жуть під­да­ва­тись аре­шту в пе­рі­од їх при­су­тно­сті на се­сії від­по­від­ної па­ла­ти. Їх не мо­жна за­а­ре­што­ву­ва­ти під час про­хо­дже­н­ня в па­ла­ту і пі­сля по­вер­не­н­ня з неї. Ви­ня­ток ста­нов­лять ви­пад­ки вчи­не­н­ня дер­жав­ної зра­ди, тяж­ко­го зло­чи­ну і по­ру­ше­н­ня пра­во­по­ряд­ку. Ін­ши­ми сло­ва­ми, не­до­тор­кан­ність пар­ла­мен­та­рів у США обме­же­на ча­сом їх перебування на ро­бо­чо­му мі­сці, а та­кож всі­ма ви­пад­ка­ми про­ти­прав­ної по­ве­дін­ки. В Єв­ро­пар­ла­мен­ті теж ра­дять Укра­ї­ні не ска­со­ву­ва­ти не­до­тор­кан­ність. Єв­ро­де­пу­та­ти від­зна­ча­ють, що по­ді­бна пра­кти­ка є по­ши­ре­ною у ба­га­тьох кра­ї­нах сві­ту, оскіль­ки іму­ні­тет за­хи­щає від по­лі­ти­чно мо­ти­во­ва­но­го су­до­во­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня.

У та­кої дер­жа­ви, як Укра­ї­на, є дві бі­ди: без­кар­ність одних і пра­кти­чно пов­не не­ба­жа­н­ня за­гли­блю­ва­тись у де­та­лі — в ін­ших. То­му су­спіль­ство ви­ма­гає ска­су­ва­н­ня іму­ні­те­ту, зар­плат чи­нов­ни­ків, прав і сво­бод «іде­о­ло­гі­чно чу­жих» спів­гро­ма­дян, але не здо­га­ду­є­ться під­да­ти мо­раль­но­му осу­ду пу­блі­чну осо­бу за сум­нів­ні зв’яз­ки і пля­ми в біо­гра­фії.

За двад­цять п’ять ро­ків не­за­ле­жно­сті в Укра­ї­ні ви­ни­кла своє­рі­дна то­ле­ран­тність до зло­чи­нів, ско­є­них «ша­но­ва­ною осо­бою». І мо­ва тут не тіль­ки в ка­сто­вій кру­го­вій по­ру­ці або в низь­ких мо­раль­них яко­стях прав­ля­чої елі­ти, ай у со­тнях, ти­ся­чах, міль­йо­нах укра­їн­ців, які не ба­чать ні­чо­го по­га­но­го в то­му, щоб вза­є­мо­ді­я­ти з ти­ми, хто пі­до­зрю­є­ться в зло­чи­нах. Так, на­при­клад, ко­ли ви­ник скан­дал нав­ко­ло фір­ми Nike, яка ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла пра­цю не­пов­но­лі­тніх ді­тей, до­хо­ди фір­ми впа­ли в три ра­зи. У скіль­ки ра­зів впа­ли до­хо­ди тор­го­вель­них ме­реж, що на­ле­жать ро­сій­сько­му ка­пі­та­лу? Скіль­кох клі­єн­тів не до­ра­ху­ва­ли­ся укра­їн­ські ве­ли­кі під­при­єм­ці, які, по­при сан­кції, не пі­шли з оку­по­ва­них те­ри­то­рій?

Га­разд. Бог з ни­ми з ци­ми тор­го­ви­ми спра­ва­ми. Лю­ди­на, що від­дає пе­ре­ва­гу улю­бле­ній мар­ці, мо­же бу­ти да­ле­кою від по­лі­ти­ки. Але як від­би­ло­ся на пар­тій­них рей­тин­гах рі­ше­н­ня вклю­чи­ти в спи­ски по­стмай­дан­них партій тих, хто за­пля­му­вав се­бе спів­пра­цею з «Пар­ті­єю ре­гіо­нів»? Укра­їн­ці вва­жа­ють, що спів­пра­ця зі зло­чин­цем не є сум­нів­ною ді­єю і жодний за­кон не зда­тний пе­ре­шко­ди­ти цій впев­не­но­сті. Ві­до­ма всім си­ту­а­ція з під­ку­пом ви­бор­ців. Пе­ре­ва­жна біль­шість тих, хто го­то­вий го­ло­су­ва­ти за гре­чку, роз­ка­жуть вам, що гро­ші в на­шій кра­ї­ні мо­жна за­ро­би­ти тіль­ки зло­чин­ним шля­хом. Го­ло­су­ю­чи за ба­га­тія, який роз­дає пе­ред­ви­бор­чі по­да­рун­ки, во­ни пре­кра­сно ро­зу­мі­ють, що ро­блять: бе­руть участь у роз­по­ді­лі не­че­сно при­дба­но­го.

Якщо про­сті лю­ди — сіль зем­лі — не со­ром­ля­ться сво­єї все­їдно­сті, то чо­му ми ди­ву­є­мо­ся де­пу­та­там, які не го­ло­су­ють за зня­т­тя не­до­тор­кан­но­сті з ко­ле­ги, су­д­дям, що від­пу­ска­ють під мі­зер­ну за­ста­ву тих, хто на­віть у тюрмі по­ви­нен пе­ре­бу­ва­ти під по­си­ле­ною охо­ро­ною, про­ку­ро­рам, які «за­бу­ли» в по­кла­де­ний 72-го­дин­ний тер­мін пред’яви­ти хоч якесь зви­ну­ва­че­н­ня від­вер­то­му зло­чин­цю?

Ста­тус іму­ні­те­ту по­трі­бен тіль­ки по­ря­дним лю­дям, які ви­рі­ши­ли бо­ро­ти­ся з си­сте­мою. Без­кар­них ви­со­ко­по­став­ле­них чи­нов­ни­ків за­хи­щає са­ма си­сте­ма. Який ста­тус ма­ють «ма­жо­ри», які зби­ва­ють лю­дей на пі­шо­хі­дній «зе­брі»? Хі­ба ста­тус не­до­тор­кан­но­сті вря­ту­вав від за­кри­т­тя фір­ми, що на­ле­жать Ві­кто­ру Яну­ко­ви­чу і йо­го на­бли­же­ним, про які що­ти­жня повідомляється в ЗМІ? А який іму­ні­тет у «ді­а­ман­то­вих про­ку­ро­рів»? Шо­кін? Він хоч і ста­ту­сний чо­ло­вік, але все-та­ки не во­ло­діє ста­ту­сом не­до­тор­кан­но­сті і не роз­дає та­ких. Про­ку­ро­ри вза­га­лі не ма­ють цьо­го ста­ту­су, але це не за­ва­жає їм за­ли­ша­ти­ся без­кар­ни­ми.

Мо­жли­вість уни­кну­ти від­по­від­аль­но­сті за де­мон­стра­тив­но ско­є­ний зло­чин на­віть для тих, хто має ста­тус не­до­тор­кан­но­сті, об­умов­ле­на не тіль­ки не­до­ско­на­ли­ми пра­во­ви­ми ме­ха­ні­зма­ми. Во­ни знають, що «їм ні­чо­го не бу­де». І ми це зна­є­мо. Та­кий у нас су­спіль­ний до­го­вір. І цим ми від­рі­зня­є­мо­ся від ци­ві­лі­зо­ва­них спіль­нот. Ве­ли­кі бан­ки Єв­ро­пи дня­ми від­мо­ви­ли­ся роз­мі­щу­ва­ти ро­сій­ські єв­ро­бон­ди на су­му 3 млрд до­ла­рів у зв’яз­ку з ді­ю­чи­ми що­до РФ еко­но­мі­чни­ми сан­кці­я­ми. І хо­ча обме­жу­валь­ні за­хо­ди США і ЄС спря­мо­ва­ні на кон­кре­тних фі­зи­чних і юри­ди­чних осіб, а не про­ти дер­жа­ви в ці­ло­му (а зна­чить роз­мі­ще­н­ня єв­ро­облі­га­цій не за­бо­ро­не­но), бан­ки прийня­ли рі­ше­н­ня не спів­пра­цю­ва­ти з кра­ї­ною, що має сум­нів­ну ре­пу­та­цію.

Бу­ло б не­по­га­но як­би за­ко­но­дав­ство України за­хи­ща­ло мир­не на­се­ле­н­ня від «не­до­тор­кан­них». Але на­ба­га­то ва­жли­ві­ше, щоб са­ме су­спіль­ство в яко­сті про­ти­дії то­таль­ній си­сте­мі без­кар­но­сті і без­прав’я по­ча­ло ви­ро­бля­ти нор­ми і прин­ци­пи, яки­ми во­но не го­то­ве по­сту­пи­ти­ся. Ось то­ді і «ви­со­ко­по­став­ле­на стрі­ля­ни­на» при­пи­ни­ться, то­му що будь-який, на­віть най­дрі­бні­ший, чи­нов­ник бу­де ро­зу­мі­ти, що йо­го жи­т­тя пі­сля ско­є­но­го зло­чи­ну скін­чи­ло­ся. Ко­ле­ги, дру­зі, су­сі­ди від­вер­ну­ться від ньо­го і йо­го сім’ї. Ні­хто не прийде йо­му на до­по­мо­гу, не ба­жа­ю­чи бру­дни­ти­ся. Та­кож як ті, хто був би не про­ти до­по­мог­ти йо­му уни­кну­ти по­ка­ра­н­ня, на­віть якщо за­кон це до­зво­ляє, зна­ли б, що су­спіль­ство не про­ба­чить їм дво­зна­чних рі­шень в одно­зна­чній си­ту­а­ції.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.