Мо­ги­ла не ви­пра­вить...

Що озна­чає за­ко­но­про­ект про Мі­жо­бла­сне те­ри­то­рі­аль­не об’єд­на­н­ня «Дон­бас»?

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Валентин ТОРБА, «День»

На­при­кін­ці бе­ре­зня у Верховній Ра­ді був за­ре­є­стро­ва­ний про­ект за­ко­ну «Про осо­бли­во­сті управ­лі­н­ня окре­ми­ми те­ри­то­рі­я­ми До­не­цько­ї­та Лу­ган­сько­ї­о­бла­стей» під но­ме­ром 4297. Са­ма на­зва до­ку­мен­та асо­ці­а­тив­но від­си­лає нас до сум­но­зві­сно­го за­ко­ну про «осо­бли­вий ста­тус». І не­зва­жа­ю­чи на те, що Пре­зи­дент за­пе­ре­чу­вав та­ке ви­зна­че­н­ня, зре­штою во­но спли­ло в Мін­ських до­мов­ле­но­стях лю­то­го ми­ну­ло­го ро­ку. Се­ред іні­ці­а­то­рів нового за­ко­но­про­е­кту — пред­став­ни­ки «Опо­бло­ку» і зокре­ма Сер­гій Ду­на­єв з мі­ста Ли­си­чанськ Лу­ган­сько­ї­о­бла­сті. На дум­ку екс­пер­тів, остан­ній є одні­єю з кан­ди­да­тур, які мо­жуть бу­ти ком­про­мі­сни­ми фі­гу­ра­ми на Дон­ба­сі. Зга­да­ний Ду­на­єв є зя­тем Юрія Бой­ка, яко­го ра­зом з Ахме­то­вим у ЗМІ про­ро­чи­ли го­ло­ва­ми ни­ні оку­по­ва­них те­ри­то­рій.

Що про­по­ну­ють у цьо­му за­ко­но­про­е­кті? Ува­га — осо­бли­вий пра­во­вий ста­тус (!) для ще одні­є­їа­бре­ві­а­ту­ри з трьох лі­тер — МТО (мі­жо­бла­сне те­ри­то­рі­аль­не об’єд­на­н­ня) «Дон­бас». Тоб­то, фа­кти­чно зга­да­ний за­кон ве­ре­сня 2014 ро­ку та ймо­вір­ний за­кон про МТО «Дон­бас» ма­ють бу­ти ти­ми окре­ми­ми пра­во­ви­ми акта­ми, які ле­га­лі­зу­ють ва­таж­ків бандитів на сході України згі­дно з Мін­ськом-2 ра­зом з «на­ро­дною мі­лі­ці­єю». Не важ­ко здо­га­да­тись, хто має увійти до лав остан­ньої.

На днях у сті­нах Вер­хов­но­ї­Ра­ди бу­ло про­ве­де­но за­кри­ту зу­стріч з пред­став­ни­ка­ми Донбасу про­укра­їн­ської орі­єн­та­ції, де і бу­ли озву­че­ні за­не­по­ко­є­н­ня як за­ко­но­про­е­ктом «про МТО», так і вза­га­лі по­лі­ти­кою ко­ла­бо­ра­ці­їз во­ро­гом. Зви­чай­но, Укра­ї­на, яка взя­ла на се­бе тя­гар зо­бов’язань у Мін­ську що­до про­ве­де­н­ня мі­сце­вих ви­бо­рів на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях, са­ме влі­зла в пас­тку і са­ме то­му сло­ва «оку­па­ція» і «оку­по­ва­ні» в основ­но­му зву­чать в за­явах та про­мі­жних до­ку­мен­тах, а не на рів­ні ба­зо­во­го за­ко­но­дав­ства (від­по­від­ний за­ко­но­про­ект «про оку­по­ва­ні те­ри­то­рії» по­ки що так і не ухва­ли­ли). Про­ве­де­н­ня ж ви­бо­рів згі­дно з Кон­сти­ту­ці­єю України на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях є оксю­мо­ро­ном. То­му і шу­кає вла­да фор­му­ли, як при­ту­ли­ти гор­ба­то­го до нев­ті­шних ре­а­лій. Остан­ньо­го мо­ги­ла не ви­пра­вить, а от си­ді­н­ня з агре­со­ром за одним столом пе­ре­мо­вин і по­та­ка­н­ня йо­му мо­же вда­ри­ти по осно­вах укра­їн­ської дер­жав­но­сті.

На жаль, ця плу­та­ни­на мо­же ма­ти і вже має бу­кет вкрай не­га­тив­них на­слі­дни­ків. По-пер­ше, ви­зна­н­ня кон­флі­кту як АТО, а не як вій­ни, від­по­від­но ви­клю­чає агре­со­ра — РФ — як сто­ро­ну цьо­го кон­флі­кту (суб’єктом за­ли­ша­ю­ться те­ро­ри­сти). По-дру­ге, ба­га­тьох вій­сько­во­по­ло­не­них до­сі офі­цій­но вва­жа­ють за­ру­чни­ка­ми або на­віть осу­дже­ни­ми. Це, зокре­ма, тор­ка­є­ться і На­ді­ї­Сав­чен­ко, яку спо­ча­тку ви­кра­ли до РФ, а по­тім аб­со­лю­тно не­за­кон­но за­су­ди­ли до 22 ро­ків ув’язне­н­ня, хо­ча во­на є ти­по­вим вій­сько­во­по­ло­не­ним, а не зло­чин­цем, з від­по­від­ни­ми пра­во­ви­ми на­слід­ка­ми. По­тре­тє, РФ є пер­шо­при­чи­ною вій­ни, є агре­со­ром, на­па­дни­ком і від­по­від­но має не­сти не ли­ше від­по­від­аль­ність за за­без­пе­че­н­ня оку­по­ва­них те­ри­то­рії, а й пі­сля су­ду ви­пла­чу­ва­ти від­по­від­ні ком­пен­са­ці­їяк по­тер­пі­лим, так і са­мій дер­жа­ві Укра­ї­на.

«Дон­бас — це те­ри­то­рія України, і не мо­жна до­пу­ска­ти там жо­дних шту­чних утво­рень, адже все це бу­де спро­бою ле­га­лі­зу­ва­ти ро­сій­ську оку­па­цію під ви­гля­дом са­мо­ви­зна­че­н­ня на­цій чи де­цен­тра­лі­за­ції, — вва­жає во­лон­тер Юрій Касьянов. — У нас не­має ні­яко­ї­на­ції«дон­ба­сів­ці». Тре­ба чі­тко ви­зна­чи­ти, що РФ оку­пу­ва­ла ча­сти­ну на­ших зе­мель, і від цьо­го ви­хо­ди­ти. На жаль, на­ша за­ча­тко­ва бур­жу­а­зія, до яко­ї­на­ле­жить і Пре­зи­дент, за­ле­жить від Ро­сії, то­му бу­де на­ма­га­ти­ся про­штов­хну­ти, зокре­ма че­рез сво­їх де­пу­та­тів, будь-які про­е­кти для за­хи­сту сво­їх мер­кан­тиль­них ін­те­ре­сів, які не від­по­від­а­ють дер­жав­ним».

Ми до­сі пі­сля двох ро­ків вій­ни блу­ка­є­мо у ви­зна­че­н­нях, ев­фе­мі­змах і аб­сур­дних про­е­ктах. Чо­му? Не се­крет, що на­віть зруй­но­ва­ний Дон­бас за­ли­шає за со­бою не­аби­який про­ми­сло­вий і енер­ге­ти­чний по­тен­ці­ал. І якщо за­раз він пред­став­ляє со­бою ін­те­рес ви­клю­чно як дже­ре­ло ан­тра­ци­ту і ме­та­ло­бру­хту, то це зов­сім не озна­чає, що він ви­пав з при­ці­лу олі­гар­хів. Фор­му­ла май­но­вих і по­лі­ти­чних ін­те­ре­сів Крем­ля та ін­те­ре­сів укра­їн­ських олі­гар­хів мо­же зійти­ся на зга­да­но­му ком­про­мі­сі. То­му й на­чеб­то не­має у нас вій­ни, не­зва­жа­ю­чи на ти­ся­чі жертв та що­ден­ні об­стрі­ли.

Чи ро­зу­міє Єв­ро­па, що са­ме ко­ї­ться на Дон­ба­сі? Ро­зу­міє. І то­му є до­каз не­що­дав­ня ста­т­тя в ні­ме­цько­му Bild, що про­гри­мі­ла в ЗМІ з до­ка­за­ми ро­сій­сько­го ру­чно­го управ­лі­н­ня Дон­ба­сом, але на яку так і не бу­ло жо­дної ре­а­кції від ке­рів­ни­цтва України. На­че для ньо­го пу­блі­ка­ція в ЗМІ сві­то­во­го рів­ня, яка ви­кри­ває зло­чин Крем­ля, то дрі­бни­ця... Мо­же, укра­їн­ська вла­да зов­сім не за­ці­кав­ле­на на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми? Ви­зна­ти офі­цій­но пря­ме прав­лі­н­ня Крем­ля на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях озна­чає для де­ко­го ви­зна­ти від­мо­ву від вла­сних акти­вів. Іна­кше за сло­вом «оку­па­ція» має зву­ча­ти пи­та­н­ня про подаль­ше звільнення. То­му і зву­чить ча­сто тер­мін «ре­ін­те­гра­ція», на­че Дон­бас сам «від­пав» без сто­рон­ньої до­по­мо­ги.

Тож і ви­га­да­на бу­ла та­ка фор­му­ла: на оку­по­ва­ні зем­лі при­зна­ча­ють олі­гар­хі­чних на­мі­сни­ків, які фор­маль­но за­яв­ля­ють, що є пред­став­ни­ка­ми укра­їн­ської влади, а фа­кти­чно є про­мі­жним ме­ха­ні­змом між Крем­лем і ним же за­гар­ба­ни­ми те­ри­то­рі­я­ми. На­го­ло­си­мо — без ви­зна­н­ня РФ агре­со­ром і від­по­від­но­го зня­т­тя із неї сан­кцій. То­му й вки­да­ю­ться по­ді­бні за­ко­но­про­е­кти про МТО «Дон­бас» для на­ма­цу­ва­н­ня ґрун­ту мо­жли­во­сті та­ких по­твор­них фор­мул компромісів, які, зре­штою, став­лять під сум­нів са­му дер­жав­ність України. Остан­ній аспект най­ва­жли­ві­ший, адже Пу­ті­ну дій­сно по­трі­бен пре­це­дент. Пре­це­дент утво­ре­н­ня осо­бли­вих пра­во­вих ре­жи­мів у са­мій Укра­ї­ні як факт ви­зна­н­ня офі­цій­ним Ки­є­вом му­та­ції з уні­тар­ної кра­ї­ни на­віть не на фе­де­ра­тив­ну дер­жа­ву, а на фор­маль­ність на між­на­ро­дно-пра­во­во­му рів­ні з фа­кти­чним прав­лі­н­ням кла­нів та крем­лів­ських ва­са­лів на «окре­мих те­ри­то­рі­ях».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.