«Ща­стя лев­ків­чан лиш у єд­нан­ні»

Гро­ма­да се­ла, про яку «День» пи­ше уже 5 ро­ків, за до­по­мо­гою сту­ден­тів із При­лук дбає про свій парк

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Во­ло­ди­мир КАНАВЕЦЬ, да­чник се­ла Лев­ки

Ми­ну­ло 5 ро­ків, як га­зе­та « День » на­дру­ку­ва­ла лист із се­ла Лев­ки Чер­ні­гів­ської обла­сті від ве­ли­ко­го при­ро­до­лю­ба та іні­ці­а­то­ра хо­ро­ши­х­справ Ми­ко­ли Гри­го­ро­ви­ча Валь­ка. Ста­т­тя на­зи­ва­лась « 40 пен­сіо­не­рів ви­рі­ши­ли від­ро­ди­ти рі­дне се­ло».

На жаль, Ми­ко­ла Гри­го­ро­вич три ро­ки то­му пі­шов із жи­т­тя.

У 2011 ро­ці в се­лі Лев­ки бу­ло за­кла­де­но парк — по­над со­рок ви­дів рі­зних­де­рев та ку­щів. Пра­ців­ни­ки редакції га­зе­ти « День » кіль­ка ра­зів при­їзди­ли в се­ло і теж за­ли­ши­ли свій слід — по­са­ди­ли тую, яка чу­до­во прийня­ла­ся і сьо­го­дні є окра­сою пар­ку. Га­зе­та взя­ла на кон­троль, як за­раз мо­дно го­во­ри­ти, про­ект, а лев­ків­ча­ни по­обі­ця­ли ре­гу­ляр­но зві­ту­ва­ти про стан справ.

На жаль, гро­ма­да сьо­го­дні на­лі­чує менш ніж 40 осіб, і хоч пен­сіо­не­ри ста­ра­ю­ться не зда­ва­ти по­зи­цій, та все ж по­тре­бу­ють до­по­мо­ги по до­гля­ду за пар­ком. А ро­бо­ти в пар­ку ба­га­то: обрі­за­н­ня де­рев та ку­щів, ви­грі­ба­н­ня ми­ну­ло­рі­чно­го ли­стя, роз­пу­шу­ва­н­ня грун­ту, під­сад­ка де­рев на змі­ну тим, що загинули.

На­при­кін­ці бе­ре­зня, щоб до­по­мог­ти, у Лев­ки за­ві­та­ли сту­ден­ти При­лу­цько­го гу­ма­ні­тар­но-пе­да­го­гі­чно­го ко­ле­джу ім. І Я Фран­ка під ке­рів­ни­цтвом го­ло­ви клу­бу «Еко­спектр» Юрія Ски­би. Спів­пра­ця лев­ків­чан з пед­ко­ле­джем три­ває та­кож уже 5 ро­ків, і ду­же при­єм­но, що й пі­сля змі­ни ке­рів­ни­цтва за­кла­ду тра­ди­ції не по­ру­шу­ю­ться.

Ве­ли­ке спа­си­бі Сер­гію Ко­зи­но­му — ке­рів­ни­ку від­ді­лу При­лу­цько­го хлі­бо­за­во­ду за до­по­мо­гу у ви­рі­шен­ні транс­порт­ни­хпи­тань, ско­шу­ван­ні тра­ви в пар­ку то­що. Не сто­їть осто­ронь і сіль­ська ра­да — теж на­дає по­силь­ну до­по­мо­гу. Окре­ме спа­си­бі хо­ті­лось би ска­за­ти Ана­то­лію Ко­ва­лю — пен­сіо­не­ру із Ки­є­ва, який, не­зва­жа­ю­чи на свій по­ва­жний вік, що­ро­ку при­їжджає в се­ло на су­бо­тни­ки. Пе­да­гог з ба­га­то­рі­чним ста­жем, він сво­їм при­кла­дом і став­ле­н­ням до при­ро­ди згур­то­вує гро­ма­ду, ма­ю­чи ве­ли­кий за­пас знань — зна­йо­мить сту­ден­тів із істо­рі­єю краю.

Мі­сце­ви­хжи­те­лів при­йти на су­бо­тник змо­гло не­ба­га­то — ро­ки бе­руть своє. При­йшли най­більш стій­кі, ці­ле­спря­мо­ва­ні — ті, хто не зу­пи­ня­є­ться на до­ся­гну­то­му і роз­по­ча­ту спра­ву зав­жди до­во­дить до кін­ця.

Те­пла ве­сня­на по­го­да та на­по­ле­гли­вість спри­я­ли ви­ко­нан­ню усі­хза­пла­но­ва­ни­хро­біт. А по­тім бу­ла тра­ди­цій­на ка­ша та ва­ре­ни­ки. Тут теж сту­ден­ти про­я­ви­ли свою фан­та­зію. Там, де мо­лодь, — зав­жди пі­сні та жар­ти. Юрій Ві­та­лі­йо­вич бе­ре свою гі­та­ру — і над селом лу­на­ють лі­ри­чні укра­їн­ські пі­сні, а на облич­чя­хмі­сце­ви­хба­бусь по­мі­тна тінь но­сталь­гії за ми­ну­лим.

Швид­ко­плин­но про­май­нув день, і уже ве­чір­ні про­ме­ні сон­ця хо­ва­ю­ться за го­ри­зон­том.

На­став час про­ща­н­ня із го­стя­ми. На дум­ку ме­ні при­йшли сло­ва із пі­сні про Лев­ки ( сло­ва Ні­ни Тка­чен­ко, му­зи­ка Сер­гія Бі­ло­блов­сько­го): « Ми зу­стрі­ча­єм дру­зів із до­бром, / А про­во­джа­єм з ми­ром на сві­тан­ні / І мо­ли­мось за ни­ху­сім селом, / Бо ща­стя лев­ків­чан лиш у єд­нан­ні».

На жаль, мо­ли­ти­ся сьо­го­дні до­во­ди­ться і за на­ши­хво­ї­нів, які від­би­ва­ють ата­ки во­ро­га, що лі­зе на на­шу зем­лю на сході України, за­ли­ша­є­ться по­ки що мо­ли­ти­ся за те, щоб в Укра­ї­ні не ви­ни­кло еко­ло­гі­чної ка­та­стро­фи — рі­вень во­ди по всій Чер­ні­гів­щи­ні ду­же зни­зив­ся, і во­да в сіль­ськи­хко­ло­дя­зя­хзни­кає. Об­ста­нов­ка по­тре­бує не­гай­но­го ви­вче­н­ня пи­та­н­ня і прийня­т­тя кар­ди­наль­ни­хрі­шень. На жаль, на­дія на ни­ні­шній уряд зга­сла — там уже пів­ро­ку не в змо­зі на­віть при­зна­чи­ти очіль­ни­ка Мі­ні­стер­ства еко­ло­гії.

Та все ж гро­ма­да се­ла Лев­ки опти­мі­сти­чно ди­ви­ться у май­бу­тнє і ві­рить, що во­рог бу­де роз­би­тий, в кра­ї­ні на­ста­не мир і всі бо­лю­чі пи­та­н­ня на­ре­шті ви­рі­ша­ться.

ФО­ТО АВ­ТО­РА

ЮРІЙ СКИБА ПО­КА­ЗУЄ КАТЕРИНІ ГРИ­ШКО ТА АНЖЕЛІ АРХИПЕНКО, ЯК ОБРІЗАТИ КУЩІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.