ТЕРНОПIЛЬ

Ма­лень­кий обла­сний центр із ве­ли­ки­ми ам­бі­ці­я­ми

Den (Ukrainian) - - Один День Із Життя Міста - Там­та ГУГУШВІЛІ, Тер­но­піль, фо­то ав­то­ра

Пер­ша моя зу­стріч із Тер­но­по­лем від­бу­ла­ся 2006 ро­ку. У чу­жо­му мі­сті спо­ча­тку по­чи­на­єш шу­ка­ти щось для се­бе зна­йо­ме, що на­га­дує рі­дні ву­ли­ці. А по­тім ро­зу­мі­єш, що ко­жне мі­сто має своє облич­чя, свою ін­фор­ма­цій­ну ау­ру. І ко­жен мо­же се­бе зна­йти у па­лі­трі рис ур­ба­ні­сти­чно­го порт­ре­ту.

ДО­РО­ГИ І ПО­РЯ­ДОК

У Тер­но­по­лі по­ча­ли пра­цю­ва­ти но­ві па­труль­ні по­лі­цей­ські. Їх 209, 17 екі­па­жів па­труль­них ма­шин що­дня їздять ву­ли­ця­ми мі­ста. Пер­ші ре­зуль­та­ти — є. Во­дії вже оба­чні­ше ви­би­ра­ють мі­сця для пар­ку­ва­н­ня. Ра­ні­ше джип міг сто­я­ти на тро­ту­а­рі, а пі­шо­хо­ди ма­ли оми­на­ти йо­го, ви­хо­дя­чи на про­їзну ча­сти­ну ву­ли­ці. Мі­сце­ві ін­тер­нет-сай­ти ря­сні­ють сві­тли­на­ми ав­то­мо­бі­лів, які па­труль­ні по­лі­цей­ські ева­ку­ю­ва­ли, а на во­ді­їв скла­ли про­то­кол. До ре­чі, тер­но­по­ля­ни ча­сто са­мі по­ві­дом­ля­ють па­труль­ним про не­пра­виль­но при­пар­ко­ва­ні ав­то. Во­дії (за спо­сте­ре­же­н­ням акти­ві­стів-мі­стян, які ви­кла­да­ють свої від­гу­ки в со­цме­ре­жі) по­ча­ли чем­ні­ше їзди­ти Тер­но­по­лем, змен­ши­ла­ся кіль­кість за­то­рів. Та­кож го­ро­дя­нам по­до­ба­є­ться те, що но­ві по­лі­цей­ські па­тру­лю­ють не ли­ше до­ро­ги, а й за­їжджа­ють у дво­ри.

ПАТРІОТИЧНИЙ РЕ­СУРС

У са­мо­му цен­трі Тер­но­по­ля у без­пе­рерв­но­му ре­жи­мі пра­цює один із го­лов­них цен­трів збо­ру до­по­мо­ги для за­хи­сни­ків України. За­хо­джу в штаб­са­мо­об оро­ни Май­да­ну пі­сля 18 го­ди­ни. Тут не­зви­чно за­ти­шна атмо­сфе­ра. У кім­на­ті си­дить пи­сьмен­ни­ця, етно­граф Лі­лія Му­сі­хі­на. На сто­лі сві­чка, барв­ни­ки... Во­лон­те­ри вже кіль­ка днів роз­ма­льо­ву­ють пи­сан­ки. Все, що на ду­ші лю­ди­ни, мо­жна про­чи­та­ти на пи­сан­ці, роз­ма­льо­ва­ній нею. Але для цьо­го тре­ба вмі­ти чи­та­ти ор­на­мен­ти. Лі­лія Му­сі­хі­на ка­же, що цьо­го ро­ку пи­сан­ки пе­ре­ва­жно роз­ма­льо­ву­ють за лем­ків­ською те­хні­кою. Пе­ре­ва­жає чор­ний ко­лір як сим­вол пер­шо­по­ча­тку. Та­кож со­ляр­ні сим­во­ли, сим­вол про­ро­ста­ю­чо­го зер­на, сон­ця — усе що пов’яза­не із по­тен­ці­а­лом жи­т­тя.

ІНІЦІАТОР ІН­ФОР­МА­ЦІЙ­НИХ ПРИ­ВО­ДІВ

Не­зва­жа­ю­чи на те що Тер­но­піль ма­лень­кий (у ньо­му жи­ве по­над 200 ти­сяч осіб), мі­сто ди­вує ве- ли­кою кіль­кі­стю за­хо­дів. Не­що­дав­но в Тер­но­по­лі від­бу­ли­ся від­кри­тий чем­піо­нат з ша­хів, пер­ший у мі­сті пла­сто­вий роз­про­даж, візит На­дзви­чай­но­го і Пов­но­ва­жно­го По­сла Гру­зії в Укра­ї­ні Мі­хе­ї­ла Укле­би, По­сла Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу в Укра­ї­ні Яна Том­бін­сько­го. Не вщу­хає у мі­сті і хви­ля акцій — пред­став­ни­ки «Віль­них лю­дей» вла­шту­ва­ли акцію про­те­сту бі­ля обла­сно­го управ­лі­н­ня СБУ з ви­мо­гою звер­ну­ти ува­гу на се­па­ра­тист­ські дії окре­мих по­лі­ти­ків. Це да­ле­ко не пов­ний перелік по­дій мі­ста. То­му жур­на­лі­сти тут зав­жди ма­ють про що пи­са­ти. А всти­гну­ти на кіль­ка по­дій удень — не про­бле­ма. На­при­клад, від мі­ської ра­ди до обл­держ­адмі­ні­стра­ції мо­жна ді­йти менш ніж за п’ять хви­лин.

АКТИВ­НИЙ ВІД­ПО­ЧИ­НОК

Тер­но­піль­ський став — у цен­трі мі­ста.10 хви­лин від за­лі­зни­чно­го вок­за­лу і я спо­гля­даю роз­мі­ре­ні про­гу­лян­ки тер­но­по­лян по на­бе­ре­жній. Ри­бал­ки за­сти­га­ють зі сво­ї­ми вуд­ка­ми, го­ди­на­ми ви­чі­ку­ю­чи ло­ву. « Щось впі­йма­ли? — за­пи­тую у чо­ло­ві­ка. — Ні! Вже дру­гий день ні­чо­го. Але це дрі­бни­ці, за­те від­по­чи­ваю від ро­бо­ти, від те­ле­ві­зо­ра...» У пар­ку, що бі­ля ста­ву, на остро­ві « Чай­ка » вста­нов­ле­но ву­ли­чні тре­на­же­ри. Ту­ди йдуть всі, хто лю­бить актив­ний від­по­чи­нок. Актив­ні тер­но­піль­ські ба­бу­сі про­гу­лю­ю­ться там зі сво­ї­ми вну­ка­ми і вла­сним при­кла­дом за­охо­чу­ють їх за­стри­бну­ти на тре­на­жер. Улітку тер­но­піль­ський став на кіль­ка днів стає цен­тром зма­гань з во­дно-мо­тор­но­го спор­ту.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ

Ве­ло­си­пе­дист у Тер­но­по­лі — це вже ма­со­ве яви­ще. На ве­ло­си­пе­дах у Тер­но­по­лі їздять під­лі­тки й лю­ди по­хи­ло­го ві­ку. « Це еко­ном­но, ко­ри­сно для здо­ров’я і ти не за­ле­жний від гра­фі­ку ру­ху гро­мад­сько­го транс­пор­ту», — пе­ре­ко­нує ме­не чо­ло­вік ро­ків за 60. Акти­ві­сти гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Ве­ло­Тер­но­піль» уже на­го­ло­шу­ють на не­об­хі­дно­сті ство­ре­н­ня ве­ло­до­рі­жок на ву­ли­цях мі­ста, щоб, мов­ляв, і без­пе­ку під­ви­щи­ти, і по­спри­я­ти та­ким чи­ном кіль­ко­сті при­хиль­ни­ків ве­ло­про­гу­ля­нок. І пер­ші ре­зуль­та­ти є — ве­ло­до­ріж­ка на на­бе­ре­жній Тер­но­піль­сько­го ста­ву ко­ри­сту­є­ться по­пу­ляр­ні­стю.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.