Пу­тін і «сту­де­бе­ке­ри»:

Не­ви­пад­ко­ва бре­хня ро­сій­ських філь­мів про вій­ну

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Усю­ди по сві­ту ви­ста­чає на­їв­них лю­дей і ба­наль­них дур­нів, які вва­жа­ють, що Пу­тін у пер­ші тер­мі­ни сво­го пре­зи­дент­ства на­ма­гав­ся дру­жи­ти із За­хо­дом, бу­ду­ва­ти з ним че­сні та вза­є­мо­ви­гі­дні від­но­си­ни, ве­сти Ро­сію шля­хом ре­форм до де­мо­кра­тії та про­цві­та­н­ня — і тіль­ки в остан­ні ро­ки ра­пто­во на­че зі­рвав­ся з лан­цю­га та по­чав не­са­мо­ви­то бо­ро­ти­ся з рі­зни­ми там «пін­до­са­ми» та «гей­ро­пей­ця­ми» на всіх фрон­тах — від се­ксу­аль­но­го до во­єн­но-політичного. При цьо­му за­ра­зив­ши ві­ру­сом не­тер­пи­мо­сті й ім­пер­ської зверх­но­сті до цьо­го на за­гал вві­чли­ве й то­ле­ран­тне ро­сій­ське су­спіль­ство. Ці лю­ди вва­жа­ють: усе, що ко­ї­ться за­раз, — ім­про­ві­за­ція, не­о­чі­ку­ва­ний ви­верт Мо­скви, спро- во­ко­ва­ний чи то збо­че­н­ням у пу­тін­сько­му ха­ра­кте­рі, чи то не­пра­виль­ним ру­хом зі­рок по не­бу, чи то пра­ві­чни­ми за­гад­ко­ви­ми вла­сти­во­стя­ми російської ду­ші...

На­справ­ді жо­дних ім­про­ві­за­цій і ні­яких за­га­док у пе­ре­хо­ді до від­кри­то­го про­ти­сто­я­н­ня РФ із За­хо­дом і у від­вер­тій ре­ста­лі­ні­за­ції іде­о­ло­гі­чної атмо­сфе­ри в Ро­сії не­має. Для то­го, щоб­пе­ре­свід­чи­ти­ся в цьо­му, тре­ба ли­ше пе­ре­ди­ви­ти­ся ро­сій­ські кі­но­філь­ми та те­ле­се­рі­а­ли про вій­ну — ту, яку в РФ звуть « Ве­ли­кою Ві­тчи­зня­ною». При­чо­му бо­дай за остан­ні 15, а кра­ще, за 17—18 ро­ків (на­га­даю, Пу­тін став ди­ре­кто­ром ФСБ у 1998-му). А в цих стрі­чках звер­ну­ти ува­гу тіль­ки на один-єди­ний чин­ник: на ав­то­парк Чер­во­ної ар­мії та «ком­пе­тен­тних ор­га­нів » , при­чо­му пе­ре­д­усім на ван­та­жів­ки.

ДЕ Ж «СТУ­ДЕ­БЕ­КЕ­РИ»?

І от бе­ре­мо да­ле­ко не без­дар ні се рі а ли « Ви ни щу ва чі2 » , « Ял­та- 45 » , « На ка за но зни­щи­ти», бе ре мо се зо ни ци­клу «Смерть шпи­гу­нам», бе­ре­мо ін­ші фільми «про вій­ну » , де дія роз гор та єть ся в 1944—1945 ро­ках. І що ми ба­чи­мо на екра­ні? У ма­со­вій кіль кос ті ( бо су час ні за со би кі­но­ви­ро­бни­цтва до­зво­ля­ють за­люб­ки «роз­мно­жу­ва­ти» або «малювати» те­хні­ку) — ван­та­жів­ки ГАЗ-АА та ЗІС-5 різ них мо ди фі ка цій, тоб то «по­лу­тор­ки» та «три­тон­ки» ра дянсь ко го ви пус ку, ско - пі­йо­ва­ні з да­ле­ко не най­кра­щих мо­де­лей аме­ри­кан­ських ван та жі вок кін ця 1920- х. А де ж « сту де бе ке ри » ? Ті, справ ді су час ні ав то мо бі лі, зав­дя­ки яким Чер­во­на ар­мія пе­ре­тво­ри­ла­ся з пі­шо-кін­ної юр­би на мо­то­ри­зо­ва­не вій­сько? Адже, як ствер­джу­ють не чис лен ні не за леж ні ро - сійсь кі іс то ри ки ( є й та кі), до ки під час вій ни не з’ яви - ли­ся «сту­де­бе­ке­ри» та ін­ші, одер жа ні за ленд- лі зом по - туж ні й міст кі ван та жів ки­всю­ди­хо­ди, до­ти ані мо­то­ри­за­ція, себ­то ру­хо­мість Чер­во­ної ар­мії, не на­бу­ла на­ле­жно­го рів ня, ані ви ко ри стан ня «ка­тюш» не ста­ло успі­шним. Бо на ша­сі ЗІС-5 «ка­тю­ші» не рід ко пе ре вер та ли ся і ла - ма­ли­ся. А, по­чи­на­ю­чи від Ста­лін­гра­да, «ка­тю­ші» вста­нов­лю­ва­ли на ша­сі «сту­де­бе­ке­рів» та ін­ших аме­ри­кан­ських ван­та­жі­вок — і во ни справ ді ста ли по­ту­жною збро­єю, що на­о­чно за­свід­чив пе ре біг вій ни. Уже вліт ку 1944-го у скла­ді Чер­во­ної ар­мії бу ло близь ко 100 ти сяч аме ри кансь ких « сту де бе ке - рів» і ще стіль­ки ж ван­та­жі­вок і всю­ди­хо­дів ін­ших фірм США. За­га­лом же тре­ти­на ав­то­пар­ку Чер­во­ної ар­мії — то бу­ли ма­ши­ни, що по­ста­ча­ли со­ю­зни­ки, пе­ре­ва­жно аме­ри кан ці. І з лег ко ви ка ми кар­ти­на не менш при­кме­тна. Май­же су ціль ні «ем­ки» ( ГАЗ- М- 1), тра­пля­ю­ться ЗІС-101 та ГАЗ-11-73, але це вже у ге­не­ра­лів. Що­прав­да, з «джи­па­ми» си­ту­а­ція де­що ін ша: май не іно ді на ек ра ні ленд-лі­зів­ський «ві­ліс», та й то, ма буть, то му, що над то схо­жий він на «пе­ре­дер­тий» із ньо­го «га­зик» — ГАЗ-64...

ПРО «КОЛЕКТИВНОГО ПУ­ТІ­НА»

А ще ж у 1944-му, а осо­бли­во у 1945-му в ар­мії та «ор­га­нах» бу­ли на хо­ду й де­ся­тки ти­сяч тро­фей­них ав­то­мо­бі лів, теж кра щих за ра - дянсь кі. Ін­ши ми сло ва ми, що­най­мен­ше по­ло­ви­на ав­то­мо бі лів на ек ра нах ма ла би бу­ти «не на­ша». Пе­ре­ди­ві­ться, якщо хо­че­те, кі­но­філь­ми та се­рі­а­ли — і ви не по­ба­чи­те ні­чо­го схо­жо­го. А тим ча­сом і СМЕРШ, і НКВД, і вій­сько­ва роз­від­ка, й авіа­ція отри­му­ва­ли на­дій­ну за­хі­дну те­хні­ку в пер­шу чер­гу (що­прав­да, роз­від­ка ще й по­лю­бля­ла «фор­си­ти» тро­фей­ни­ми ав­то...).

Чо­му ж про­від­ні ро­сій­ські про­да­кшни та режисери дру­жно ві­ша­ють ло­кши­ну на ву­ха ро­сі­я­на­ми (а за­о­дно й тим, хто ди­ви­ться те­ле­ба­че­н­ня РФ — укра­їн­цям, бі­ло­ру­сам, ка­за­хам то­що)? Оче­ви­дно, то­му, що «сту­де­бе­ке­ри» — «не на­ші». І якщо прав­ди­во по­ка­зу­ва­ти ав­то­транс­порт Чер­во­ної ар­мії й «ор­га­нів», у де­ся­тків міль­йо­нів лю­дей скла­да­ти­ме­ться не та­ке вра­же­н­ня про вій­ну, яке по­трі­бне Крем­лю та Луб’ян­ці. Бо ж іще по­чнуть зга­ду­ва­ти, що за­хі­дна до­по­мо­га вклю­ча­ла при­бли­зно по­ло­ви­ну ви­ко­ри­ста­но­го ра­дян­ським ВПК алю­мі­нію (ви­ро­бни­цтво лі­та­ків і тан­ко­вих дви­гу­нів), основ­ну ча­сти­ну ле­гу­ю­чих до­ба­вок, без яких не ви­ро­биш які­сну бро­ню, май­же весь ви­со­ко­окта­но­вий авіа­бен­зин, ледь не 90% за­со­бів зв’яз­ку — і та­ке да­лі. Ін­ши­ми сло­ва­ми, що без спів­пра­ці со­ю­зни­ків не бу­ло б роз­гро­му на­ци­стів, ба біль­ше (як за чар­кою у ко­лі дру­зів ви­знав від­став­ний мар­шал Жу­ков — а КДБ йо­го сло­ва за­пи­сав і по­клав на стіл Хру­що­ву) — без до­по­мо­ги США Чер­во­на ар­мія не змо­гла би про­дов­жу­ва­ти вій­ну — ні­чим ста­ло стріляти...

А те­пер вду­май­мось: якщо всі ро­сій­ські про­да­кшни дру­жно ви­кре­сли­ли з філь­мів «сту­де­бе­ке­ри», «на­ма­лю­вав­ши» за­мість них ле­гіо­ни «по­лу­то­рок» (на­віть ті, які хи­зу­ю­ться від­тво­ре­н­ням най­мен­ших де­та­лей во­єн­но­го по­бу­ту, як Star Media), то чо­му і яким чи­ном во­ни це зро­би­ли? Є два ва­рі­ан­ти: пер­ший — «зго­ри» бу­ла су­во­ра ко­ман­да, бо ро­би­ло­ся все «за свис­тком». А дру­гий — уся гро­ма­ди­на ро­сій­сько­го кіно і те­ле­ви­ро­бни­цтва за сво­їм єством є та­ким со­бі «ко­ле­ктив­ним Пу­ті­ним», стра­шною ім­пер­ською по­тво­рою, яка ор­га­ні­чно не­на­ви­дить За­хід і бре­ше на весь світ. Як на ме­не, вер­сія пе­ре­ля­ку від «свис­тка» й об­ка­ля­них шта­нів те­ле­про­дю­се­рів для них са­мих є кра­щою...

Отож, ви хо ву ва ти не на - висть до За­хо­ду та пе­ре­ко­на­ність у то­му, що «ми по­ря­ту­ва­ли світ і те­пер ма­є­мо пра­во ро­би­ти з ним що зав­го­дно», в РФ по­ча­ли за­дов­го до ни­ні­шніх гео по лі тич них ес ка пад Пу­ті­на. У то­му чи­слі з ви­ко­ри­ста­н­ням впли­ву на під­сві­до­мість те­ле­гля­да­чів за до­по­мо­гою та­ких «дрі­бниць», про які йшло­ся ви­ще. До ре­чі, а ви ба­чи­ли у ро­сій­ських се­ріа лах тан ки і лі та ки з чер во - ни­ми зір­ка­ми, але ви­ро­бни­цтва США чи Бри­та­нії?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.