«Силь­но. Прав­ди­во. Пе­ре­кон­ли­во»

В Оде­сі за­вер­ши­ла­ся фо­то­ви­став­ка «Дня». Уже 8 кві­тня — її від­кри­т­тя у Лу­цьку

Den (Ukrainian) - - Суспільство -

Дві зу­стрі­чі, 10 днів фо­то­ви­став­ки, 200 знім­ків, со­тні від­ві­ду­ва­чів і по­над три со­тні но­вих книг у бі­бліо­те­ках на­вчаль­них за­кла­дів... Зав­дя­ки га­зе­ті «День» оде­си­ти отри­ма­ли мо­жли­вість по­дис­ку­ту­ва­ти на те­му пе­ре­о­сми­сле­н­ня но­ві­тньої істо­рії і по­ба­чи­ти її крізь об’єктив най­кра­щих фо­то­гра­фів з усі­єї кра­ї­ни. А за до­по­мо­гою ме­це­на­тів по­над 120 на­вчаль­них за­кла­дів по­пов­ни­ли­ся ро­зум­ни­ми кни­га­ми з Бі­бліо­те­ки «Дня». «Пе­ред­пла­чую та чи­таю га­зе­ту «День», і зав­жди на уро­ках по­вто­рюю сло­ган «Ро­зум — як еле­мент тво­го сти­лю!» Ко­лись дав­но ку­пи­ла «Си­лу м’яко­го зна­ка», і вже всі мої дру­зі цю кни­гу пе­ре­чи­та­ли. Я учи­тель, і вва­жаю, що пред­став­ни­ки на­шої про­фе­сії по­вин­ні не­сти прав­ду ді­тям, — по­ді­ли­ла­ся одна з пе­да­го­гів із «Днем». — І те­пер учні на­шої шко­ли змо­жуть цю прав­ду про­чи­та­ти з кни­жок ви­да­н­ня. Крім то­го, ра­ні­ше я ку­пу­ва­ла «Мар­шрут №1» та ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла фо­то­гра­фії з ньо­го для стен­ду «Зна­ки ча­су» в ве­сти­бю­лі шко­ли, то­му на­шим учням ві­до­мі облич­чя вій­сько­вих-ге­ро­їв, які зо­бра­же­ні на сві­тли­нах ці­єї ви­став­ки».

Та­кож мі­стя­ни змо­гли від­да­ти го­лос за кра­щу, на їхню дум­ку, сві­тли­ну. Пе­ре­мож­цем у но­мі­на­ції «Приз гля­да­цьких сим­па­тій» за вер­сі­єю оде­си­тів ста­ло фо­то Ан­ни Ча­па­ли «Та­то їде на вій­ну». До ре­чі, ця сві­тли­на та­кож ста­ла лі­де­ром під час гля­да­цько­го го­ло­су­ва­н­ня во­се­ни у Ки­є­ві. Дру­ге мі­сце за кіль­кі­стю гля­да­цьких го­ло­сів з одна­ко­вим ре­зуль­та­том по­сі­ли аж чо­ти­ри сві­тли­ни. Це ро­бо­ти Оле­ксан­дра Кли­мен­ка « День ви­хо­ду з Де­баль­це­во­го » , Оле­ни Яки­мо­вич « Сон. Пі­ски, чер­вень 2015 » , Ми­ко­ли Ла­за­рен­ка « Три­лер. Мінськ-2» та Сер­гія Гу­да­ка «Ре­аль­ний апо­ка­лі­псис». Ба­га­тьом го­стям бу­ло важ­ко ви­окре­ми­ти якесь одне фо­то, адже сві­тли­ни на фо­то­ви­став­ці ду­же рі­зні: тут і вій­на, і мир, і біль, і ра­дість, і роз­ча­ру­ва­н­ня, і на­дія.

«ЯК­БИ ФО­ТО­ВИ­СТАВ­КУ ПРЕД­СТА­ВИ­ЛИ В НІ­ДЕР­ЛАН­ДАХ, ТО ВО­НИ Б УЖЕ НЕ ВАГАЛИСЯ З ПРИ­ВО­ДУ РЕ­ФЕ­РЕН­ДУ­МУ»

Друг га­зе­ти «День», кі­но­актри­са Га­ли­на СУЛИМА вва­жає, що зу­стрі­чі з жур­на­лі­ста­ми «Дня», про­е­кти га­зе­ти та фо­то­ви­став­ка зокре­ма — не­об­хі­дні оде­си­там: «На від­крит­ті фо­то­ви­став­ки та під час дис­ку­сії бу­ло ба­га­то лю­дей, осо­бли­во мо­ло­ді. А ко­ли мо­лодь ці­ка­ви­ться та­ки­ми за­хо­да­ми, це озна­чає, що мі­сто жи­ве і роз­ви­ва­є­ться, що Оде­са— це Укра­ї­на. Я зав­жди з ве­ли­кою ці­ка­ві­стю чи­таю, що па­ні Ла­ри­са пи­ше. Во­на ду­же че­сна, від­кри­та лю­ди­на та ду­же гар­на жін­ка. Вва­жаю, що жін­ка мо­же бу­ти та­кою гар­ною тіль­ки то­ді, ко­ли во­на ні­ко­му не за­здрить, жи­ве в ко­хан­ні і ро­бить свою спра­ву. Це все сто­від­со­тко­во мо­жна ска­за­ти про па­ні Ла­ри­су, — роз­по­від­ає Га- ли­на Сулима. — Ме­ні б хо­ті­ло­ся, щоб ці зу­стрі­чі від­бу­ва­ли­ся ча­сті­ше, бо вва­жаю, що «День» — єди­на га­зе­та, що за­ли­ши­ла­ся справ­жньою: ко­ли чи­та­єш і ві­риш, ко­ли зна­єш, що жур­на­лі­сти не схи­блять. А до­ві­ра до ЗМІ — це та­ка рід­кість за­раз. Осо­би­сто у ме­не день по­чи­на­є­ться з «Дня».

Та­кож па­ні Га­ли­на по­ді­ли­ла­ся сво­ї­ми вра­же­н­ня­ми від фо­то­ви­став­ки « День- 2015 » : « Ця фо­то­ви­став­ка для ме­не — мо­дель га­зе­ти « День » . Має стій­кий хре­бет — че­сний та пря­мий. Але м’ язи що­ра­зу змі­ню­ю­ться — ко­жно­го ро­ку рі­зні фо­то­гра­фії. По них я чи­таю істо­рію сво­єї улю­бле­ної кра­ї­ни. Усі фо­то­гра­фії пе­чуть, во­ла­ють. Але кра­ще б у нас не бу­ло вій­ни, і виставка бу­ла при­свя­че­на лю­бо­ві, ве­сні, ра­до­сті. Однак що мо­жна зро­би­ти, ко­ли та­ке ді­є­ться в дер­жа­ві, — го­во­рить па­ні Га­ли­на. — Я як пре­зи­дент Між­на­ро­дної асо­ці­а­ції роз­ви­тку укра­їн­ської куль­ту­ри ба­га­то спіл­ку­ю­ся з на­ши­ми ді­а­спо­ра­ми. То­му ду­маю, як­би фо­то­ви­став­ку «День-2015» бу­ло ви­ве­зе­но у Ні­дер­лан­ди, то во­ни б вже не вагалися з при­во­ду ре­фе­рен­ду­му».

«ЧИ­ТАЮ І БУ­ДУ ЧИ­ТА­ТИ!»

За час екс­по­ну­ва­н­ня фо­то­ви­став­ки у кни­зі від­гу­ків з’яви­ло­ся три де­ся­тки вра­жень — як оде­си­тів, так і го­стей мі­ста. Від­ві­ду­ва­чі по­ді­ли­ли­ся сво­ї­ми емо­ці­я­ми, ви­сло­ви­ли по­ба­жа­н­ня га­зе­ті та за­зна­чи­ли, що хо­ті­ли б ба­чи­ти га­зе­ту в оде­ських кі­о­сках. Оль­га ЗІН­ЧЕН­КО, за­сту­пник го­ло­ви ГО «Мо­ло­ді­жний клуб Джу­ра» , на­пи­са­ла, що по­ди­ви­ти­ся ви­став­ку при­їха­ла спе­ці­аль­но зі сто­ли­ці: «Ві­дві­да­ла сьо­го­дні цю ви­став­ку, при­їхав­ши з Ки­є­ва. Силь­но. Прав­ди­во. Пе­ре­кон­ли­во — в то­му, що на­ша вій­на за не­за­ле­жність від Ро­сії — спра­ве­дли­ва і, без­пе­ре­чно, пе­ре­мо­жна».

Ін­ший від­ві­ду­вач зі­знав­ся, що вже дав­но че­кав на фо­то­ви­став­ку в рі­дно­му мі­сті: «Я слід­ку­вав за гра­фі­ком, щоб не пропу­сти­ти, і на­ре­шті «День» тут! Ду­же ува­жно по­ди­вив­ся ко­жну ро­бо­ту. Ви­бра­ти кра­щу ду­же важ­ко, адже ко­жна з них не­пе­ре­вер­ше­на: від­кри­ває і від­обра­жає на­шу дій­сність, сьо­го­де­н­ня і зму­шує за­ду­ма­ти­ся над жи­т­тям, кра­ї­ною, дер­жа­вою, зро­би­ти ви­снов­ки, — пи­ше Ро­ман СТОРОЖУК. — Дя­кую га­зе­ті « День » за те, що во­на є, дя­кую за важ­ку і по­трі­бну ро­бо­ту. Чи­таю і бу­ду чи­та­ти!»

«ТУТ ЗІБРАНО ВСЕ, ЧИМ ЖИ­ЛА КРА­Ї­НА»

Оде­си­тка Іри­на СТЕПАНОВА бу­ла на фо­то­ви­став­ці «Дня» впер­ше, хо­ча ра­ні­ше чу­ла про цей про­ект. «Виставка ме­ні ду­же спо­до­ба­лась. Тут зібрано все, чим жи­ла на­ша кра­ї­на про­тя­гом пев­но­го ча­су. Ці фо­то роз­кри­ва­ють емо­ції, які пе­ре­жи­ває ко­жен із нас: сльо­зи ра­до­сті і сльо­зи пе­ча­лі. Дя­кую га­зе­ті «День» за мо­жли­вість на­но­во при­га­да­ти і пе­ре­жи­ти ці мо­мен­ти, — роз­по­від­ає Іри­на. — Я зна­ла, що на фо­то­ви­став­ці бу­де го­ло­су­ва­н­ня за кра­ще фо­то, і ко­ли йшла сю­ди, ду­ма­ла, що бу­де якась сві­тли­на, яку я ви­бе­ру. Але ме­ні скла­дно ви­ді­ли­ти якесь одне фо­то. Най­біль­ше ме­не за­че­пи­ло фо­то під на­звою «Пер­ший день ви­хо­ду з Де­баль­це­во­го». На ньо­му є тру­ни з лю­дьми, які во- юва­ли у мі­сті. А якщо го­во­ри­ти про по­зи­тив­ні сві­тли­ни, то най­біль­ше ме­ні при­па­ло до ду­ші фо­то з ря­ту­валь­ни­ком, який еле­ган­тно ки­дає круг. У ньо­му ви­дно і си­лу, яка змо­же те­бе за­хи­сти­ти, і пев­ну гра­цію».

«ЦЕ НА­ША РЕ­АЛЬ­НІСТЬ, ЯКУ НІ­ХТО НЕ ХО­ЧЕ БА­ЧИ­ТИ»

« Я вже зро­би­ла свій ви­бір. На по­ча­тку екс­по­зи­ції є фо­то, зро­бле­не під час мі­но­ме­тно­го об­стрі­лу. На ньо­му зо­бра­же­на ма­лень­ка дів­чин­ка, що сто­їть у ві­кні. Ця сві­тли­на за­па­ла ме­ні в ду­шу. На­пев­но, то­му, що на вій­ні най­біль­ше стра­жда­ють ді­ти, — ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми Оле­на. — Про­ект ду­же ці­ка­вий. Це на­ша ре­аль­ність, яку ні­хто не хо­че ба­чи­ти. Осо­бли­во ті фо­то, які сто­су­ю­ться вій­ни. Хо­че­ться ви­ки­ну­ти це з го­ло­ви, не ду­ма­ти про це, жити в яко­мусь ін­шо­му сві­ті. А тут ди­ви­шся на ці фо­то і ро­зу­мі­єш: це наш світ, на­ша ре­аль­ність, як би сум­но це не бу­ло. Хо­ті­ло­ся б, щоб фо­то з 2016 ро­ку бу­ли більш ра­ді­сни­ми і ве­се­ли­ми. Я хо­чу ба­чи­ти усмі­хне­ні облич­чя, але щоб во­ни не про­сто бу­ли від­обра­же­ні у ви­став­ці, а щоб це бу­ла ре­аль­ність. По­ди­ви­мо­ся, як скла­де­ться жи­т­тя. При­найм­ні, зав­жди є мо­жли­вість сподіватися на кра­ще».

«МИ БА­ЧИ­МО ВИ­ХІД ІЗ СИ­ТУ­А­ЦІЇ»

На двох про­ти­ле­жних сті­нах му­зею ви­сять два фо­то, при­свя­че­ні руй­нів­ним для дов­кі­л­ля по­же­жам. На сві­тли­ні Сер­гія Гу­да­ка «Ре­аль­ний апо­ка­лі­псис» зо­бра­же­на по­же­жа у пе­ред­мі­сті Ужго­ро­да. У цен­трі фо­то ви­дно двох ле­лек, ото­че­них во­гнем. А зні­мок Оле­га Те­ре­щен­ка «По­же­жа ко­ру­пції» був зро­бле­ний під час го­рі­н­ня на­фто­ба­зи у Ва­силь­ків­сько­му ра­йо­ні у черв­ні ми­ну­ло­го ро­ку. Із ди­му, що за­сте­лив усе фо­то, на­зу­стріч гля­да­че­ві ле­тить бі­лий ле­ле­ка. Са­ме ці фо­то най­біль­ше вра­зи­ли оде­си­тів Іго­ря і Те­тя­ну, які при­йшли в Оде­ський му­зей за­хі­дно­го і схі­дно­го ми­сте­цтва незадовго до за­кри­т­тя фо­то­ви­став­ки.

« Ре­аль­ний апо­ка­лі­псис » — це чі­ткий не­га­тив. А « По­же­жа ко­ру­пції» — це на­дія, яка з ньо­го ви­хо­дить. Мо­жли­во, ці фо­то ви­пад­ко­во по­ві­си­ли одне нав­про­ти одно­го, але якщо ди­ви­ти­ся спо­ча­тку на одне, а по­тім на дру­ге, ми ба­чи­мо ви­хід із си­ту­а­ції » , — роз­по­від­ає пан Ігор, схваль­но ки­ва­ю­чи на сві­тли­ни.

На­га­да­є­мо, Оде­са бу­ла п’ятим мі­стом пі­сля Ки­є­ва, Ми­ко­ла­є­ва, Хар­ко­ва і Дні­про­пе­тров­ська, де від­бу­ли­ся Дні «Дня». Да­лі ін­те­ле­кту­аль­ний мар­шрут про­ліг до Лу­цька: 8 кві­тня о 12.00 у бі­бліо­те­ці Схі­дно­єв­ро­пей­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки від­кри­є­ться ек­спо­зи­ція най­кра­щих сві­тлин Мі­жна­ро­дно­го фо­то­кон­кур­су га­зе­ти «День», а о 13.00 — дис­ку­сія зі сту­ден­та­ми та гро­мад­ські­стю за участі Ла­ри­си Ів­ши­ної. На­та­лія БЕЗВОЗЮК, Ма­рія ГЕНИК, Оде­са

ФО­ТО НА­ТА­ЛІЇ БЕЗВОЗЮК

ЗА ЧАС ЕКС­ПО­НУ­ВА­Н­НЯ ФО­ТО­ВИ­СТАВ­КИ В КНИ­ЗІ ВІД­ГУ­КІВ З’ЯВИ­ЛИ­СЯ ДЕ­СЯ­ТКИ ВРА­ЖЕНЬ — ЯК ОДЕ­СИ­ТІВ, ТАК І ГО­СТЕЙ МІ­СТА ЗІ ЛЬВО­ВА, МИ­КО­ЛА­Є­ВА, ХАР­КО­ВА, КИ­Є­ВА...

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

КНИЖ­КИ З БІ­БЛІО­ТЕ­КИ «Дня» ОТРИ­МА­ЛИ ВСІ ШКО­ЛИ ОДЕ­СИ, НИЗ­КА ШКІЛ, БІ­БЛІО­ТЕ­КИ І КУЛЬ­ТУР­НО-ОСВІТНІЙ ЦЕНТР ЧОРНОМОРСЬКА ТА БІЛГОРОДАДНІСТРОВСЬКОГО. «УЧИ­ТЕ­ЛІ ПО­ВИН­НІ НЕ­СТИ ПРАВ­ДУ ДІ­ТЯМ, — ПО­ДІ­ЛИ­ЛА­СЯ ОДНА З ПЕ­ДА­ГО­ГІВ ІЗ «Днем». — ТЕ­ПЕР НА­ШІ УЧНІ ЗМО­ЖУТЬ ЦЮ ПРАВ­ДУ ПРО­ЧИ­ТА­ТИ З КНИ­ЖОК ВИ­ДА­Н­НЯ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.