Що на­справ­ді ви­яви­ли офшо­ри?

«Якщо демонтувати кла­но­во-олі­гар­хі­чний кон­сен­сус, то має бу­ти го­то­ва які­сна альтернатива старим елі­там», — ек­сперт

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іван КАПСАМУН, Дми­тро КРИВЦУН, «День»

Світ про­дов­жує обго­во­рю­ва­ти гло­баль­ний ви­кид ін­фор­ма­ції що­до офшо­рів, який тор­кнув­ся де­ся­тків ві­до­мих на весь світ лю­дей — го­лов­ним чи­ном по­лі­ти­ків. Жур­на­лі­сти, на­то­мість, обі­ця­ють но­ві пор­ції роз­слі­ду­ва­н­ня і сен­са­ції, які сто­су­ва­ти­му­ться, зокре­ма, Ро­сії, України, Азер­бай­джа­ну...

Пі­сля пер­шо­го ета­пу, ко­ли пря­мим уда­ром за­че­пи­ло Пре­зи­ден­та Пе­тра По­ро­шен­ка, Укра­ї­на не­се сер­йо­зні ре­пу­та­цій­ні втра­ти. І це на до­да­ток то­го, що по­зи­тив­ний імідж по­стмай­дан­ної України ни­ні­шня вла­да псує ка­та­стро­фі­чни­ми тем­па­ми. Тим не менш, в США за­яви­ли, що по­при пу­блі­ка­цію «па­нам­сько­го ар­хі­ву» й на­да­лі під­три­му­ва­ти­муть Пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка та уряд України. У вчо­ра­шньо­му но­ме­рі («Що по­ви­нен ска­за­ти Пре­зи­дент? I зро­би­ти», «День», №59 за 5 кві­тня 2016 р.) ми по­да­ли «тро­хи но­ві­тньої істо­рії», а по су­ті, на­пи­са­ли про при­чи­ни то­го, чо­му укра­їн­ські по­лі­ти­ки по­тра­пля­ють в скан­да­ли і роз­тринь­ку­ють шан­си для кра­ї­ни. Бу­ло ду­же ці­ка­во по­ди­ви­ти­ся на ре­а­кцію укра­їн­сько­го по­лі­ти­ку­му, гро­мад­сько­сті і жур­на­лі­стів на «па­нам­ські ар­хі­ви», окрім обго­во­ре­н­ня са­мо­го скан­да­лу і мо­жли­вих на­слід­ків.

Зви­чай­но, основ­не про­ти­сто­я­н­ня роз­гор­ну­ло­ся між зви­ну­ва­че­н­ня­ми на адре­су Пре­зи­ден­та (в ба­га­тьох ви­пад­ках спра­ве­дли­ве) і йо­го за­хи­сни­ка­ми, зокре­ма і тих, що пе­ре­бу­ва­ють на зар­пла­ті. Але чи бу­ли спро­би більш гли­бин­но­го ана­лі­зу із пра­виль­ни­ми за­пи­та­н­ня­ми на пер­спе­кти­ву? Бу­ли. Та­ких ви­пад­ків не­ба­га­то. До них по­вер­не­мо­ся тро­хи зго­дом, а по­ки про тих, хто ви­ко­ри­сто­вує си­ту­а­цію.

На май­дан­чи­ку Ві­кто­ра Пін­чу­ка «Свобода сло­ва» (те­ле­ка­нал ICTV) в по­не­ді­лок уве­че­рі кри­ти­ку­ва­ли і за­хи­ща­ли По­ро­шен­ка одно­ча­сно (хо­ча ку­са­ли біль­ше). Офшор­ний скан­дал Пре­зи­дент так і не зміг пе­ре­кон­ли­во по­ясни­ти, бо бре­хні, на­пев­но, на­ко­пи­чи­ло­ся на­стіль­ки ба­га­то, що во­на вже про­сто ве­де сво­го ра­ба. А Пін­чук ве­де вла­сну гру, зокре­ма, і че­рез сво­їх лю­дей — на­при­клад, так зва­них «Єв­ро­опти­мі­стів», які зна­хо­дя­ться в рі­зних пар­ла­мент­ських фра­кці­ях, зокре­ма «БПП». Бу­ли во­ни і на цій пе­ре­да­чі — Му­ста­фа Найєм, який роз­по­від­ав про роз­слі­ду­ва­н­ня про­ти Пре­зи­ден­та, пе­ре­бу­ва­ю­чи у йо­го ж фра­кції.

На­справ­ді сьо­го­дні Пін­чук де­мон­струє свої мо­жли­во­сті і те, що ба­га­то що в ни­ні­шній по­лі­ти­ці за­ле­жить са­ме від ньо­го. Хоч По­ро­шен­ко і при­зна­чив Ку­чму пред­став­ни­ком України в Мін­ську і чле­ном Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду, за по­тре­би цей клан мо­же піти й на «де­мон­таж» ни­ні­шньо­го Пре­зи­ден­та (за­па­сні пла­тфор­ми вже го­ту­ють). Мо­жли­во, че­рез не­ви­ко­на­н­ня сво­їх обі­ця­нок про­да­ти бі­знес і про­во­ди­ти ре­фор­ми в су­спіль­стві і є ба­жа­н­ня за­мі­ни­ти По­ро­шен­ка, але змі­ню­ва­ти по­трі­бно не тіль­ки пре­зи­ден­тів, а й са­му си­сте­му ра­зом з її ав­то­ром Ку­чмою. Сво­го ча­су Яну­ко­вич так і не зро­зу­мів, що го­лов­ним чи­ном усу­ну­ла йо­го від влади за до­по­мо­гою Май­да­ну са­ме ця ро­ди­на.

По­ка­зо­вим є і те, що На­ціо­наль­не ан­ти­ко­ру­пцій­не бю­ро і Ген­про­ку­ра­ту­ра України фа­кти­чно від­мо­ви­ли­ся роз­слі­ду­ва­ти на­яв­ну ін­фор­ма­цію про офшо­ри що­до Пре­зи­ден­та. Прав­да, пі­сля ве­ли­ко­го обу­ре­н­ня вчо­ра та­ки з’яви­ла­ся ін­фор­ма­ція, що го­ло­ва Дер­жав­ної фі­скаль­ної слу­жби Ро­ман На­сі­ров дав до­ру­че­н­ня пе­ре­ві­ри­ти ін­фор­ма­цію в пре­сі про те, що По­ро­шен­ко за­сну­вав три офшор­ні ком­па­нії з управ­лі­н­ня акти­ва­ми, не вка­зав­ши ві­до­мо­стей про це в сво­їх май­но­вих де­кла­ра­ці­ях. Це в той час, ко­ли вже у де­ся­тках кра­ї­нах сві­ту іні­ці­йо­ва­ні пе­ре­вір­ки і роз­слі­ду­ва­н­ня з цьо­го при­во­ду. В Іслан­дії вза­га­лі ти­ся­чі лю­дей вийшли на акцію про­те­сту че­рез опри­лю­дне­ні да­ні про прем’єр-мі­ні­стра Си­гмюн­дю­ра Гюнн­лейгс­со­на, який мав не­за­де­кла­ро­ва­ні ін­те­ре­си в бан­ках ці­єї кра­ї­ни.

А те­пер про ін­шу ре­а­кцію. «Най­стра­шні­ше в цій си­ту­а­ції, що, роз­гой­ду­ю­чи чо­вен, усі ці Ле­щен­ки, Гна­пи, Найє­ми, всі ці «єв­ро­опти­мі­сти», не ро­зу­мі­ють, за ра­ху­нок чо­го сьо­го­дні до­сі три­ма­є­ться кра­ї­на, — пи­ше у се­бе на «Фейс­бу­ці» жур­на­ліст Юрій Ро­ма­нен­ко. — А кра­ї­на сьо­го­дні до­сі три­ма­є­ться на ко­ру­пцій­но-олі­гар­хі­чно­му кон­сен­су­сі. Якщо ми при­би­ра­є­мо олі­гар­хі­чний кон­сен­сус, то вся кон­стру­кція з гур­ко­том ва­ли­ться. Аль­тер­на­ти­вою мо­гла б бу­ти су­спіль­но-по­лі­ти­чна стру­кту­ра, яка б зба­лан­со­ву­ва­ла ін­те­ре­си рі­зних со­ці­аль­них груп і змо­гла під­хо­пи­ти вла­ду без ви­трат у ра­зі руй­ну­ва­н­ня ста­ро­го ре­жи­му, в ре­зуль­та­ті йо­го ко­ла­псу, або ж з мі­ні­маль­ни­ми ви­тра­та­ми».

Бе­зу­мов­но, кла­но­во-олі­гар­хі­чної си­сте­ми ав­тор­ства Ку­чми з від­по­від­ним на­пов­не­н­ням по­лі­ти­ків по­трі­бно по­збу­ва­ти­ся, однак, дій­сно, ви­ни­кає за­пи­та­н­ня: хто го­то­вий при­йти на за­мі­ну? Ще під час Єв­ро­май­да­ну — 12 гру­дня 2013 р. го­лов­ний ре­да­ктор «дня» Ла­ри­са Ів­ши­на в сво­їй ко­лон­ці «Про не­о­че­ви­дне...» писала: «Я ча­сто ка­за­ла те­зу, яка ви­да­ва­ла­ся для ба­га­тьох не­по­пу­ляр­ною: ми ви­си­мо над прір­вою, за­че­пив­шись за га- чок «Пар­тія Ре­гіо­нів», і якщо ми йо­го ра­ди­каль­но ви­сми­кне­мо, то мо­же­мо ду­же швид­ко по­ле­ті­ти вниз... І отри­ма­є­мо, умов­но ка­жу­чи, си­ту­а­цію, ко­ли за­мість «по­га­но­го пре­зи­ден­та Яну­ко­ви­ча» на­пря­му кра­ї­ною ке­ру­ва­ти­ме Пу­тін». Са­ме та­ку си­ту­а­цію ми сьо­го­дні ма­є­мо на ча­сти­ні укра­їн­ської те­ри­то­рії — в Кри­му і на Дон­ба­сі. Не­що­дав­но про це на­пи­са­ло і ні­ме­цьке ви­да­н­ня Bild. Та­кож під час Єв­ро­май­да­ну, а по­тім і пе­ред са­ми­ми пар­ла­мент­ськи­ми ви­бо­ра­ми «День» за­кли­кав то­ді­шніх акти­ві­стів об’єд­на­ти­ся і ство­ри­ти вла­сну по­лі­ти­чну си­лу (з цьо­го при­во­ду на­ми бу­ло про­ве­де­но чо­ти­ри кру­глі сто­ли), щоб не роз­чи­ня­ти­ся в ста­рих про­е­ктах. Про­те їм це так і не вда­ло­ся ре­а­лі­зу­ва­ти — в біль­шо­сті сво­їй во­ни ста­ли ча­сти­ною си­сте­ми. Як на­слі­док, сьо­го­дні ми спо­сте­рі­га­є­мо, що якість мо­ло­до­го се­ре­до­ви­ща ча­сто не від­рі­зня­є­ться від ста­рих пра­ктик в укра­їн­сько­му по­лі­ти­ку­мі. Але не «все про­па­ло», на­віть якщо за­ли­ши­ли­ся оди­ни­ці — їх по­трі­бно під­три­му­ва­ти як аль­тер­на­ти­ву.

«ВИ­СО­КО­ПО­СА­ДОВ­ЦІ МА­ЮТЬ КО­ЖНОЇ МИТІ ВІД­ЧУ­ВА­ТИ «ПОДИХ СУ­СПІЛЬ­СТВА» Ми­хай­ло БАСАРАБ,

по­лі­то­лог:

— По-пер­ше, цей скан­дал сер­йо­зно вда­рив по ре­пу­та­ції Пре­зи­ден­та. Мар­но сподіватися, що ук- ра­їн­ці не ро­зу­мі­ють, що та­ке офшо­ри і що ця тема швид­ко зга­сне. По­дру­ге, йде­ться про мас­шта­бне роз­слі­ду­ва­н­ня ве­ли­ко­го жур­на­ліст­сько­го кон­сор­ці­у­му, яке, во­че­видь, здій­сню­ва­ло­ся за до­по­мо­гою за­хі­дних спец­служб. Жур­на­лі­сти вже анон­су­ва­ли опри­лю­дне­н­ня но­вих фа­ктів та об­ста­вин з ін­ши­ми фі­гу­ран­та­ми. Не ви­клю­чаю, що ми по­ба­чи­мо ще не один ви­тік ін­фор­ма­ції що­до зло­вжи­вань або обо­ру­док Пре­зи­ден­та че­рез офшор­ні ком­па­нії. Тож цей се­рі­ал три­ва­ти­ме, і від цьо­го стра­жда­ти­ме ре­пу­та­ція гла­ви дер­жа­ви.

Зви­чай­но, цей ви­ток ін­фор­ма­ції би­ти­ме по ре­пу­та­ції України у сві­ті, і це мо­же ма­ти не­га­тив­ні на­слід­ки для на­шої дер­жа­ви. Так, 6 кві­тня від­бу­де­ться ре­фе­рен­дум у Ні­дер­лан­дах, рі­ше­н­ня яко­го хоч і не впли­не на рі­ше­н­ня ЄС що­до асо­ці­а­ції з Укра­ї­ною, однак не­га­тив­ний ре­зуль­тат мо­же си­гна­лі­зу­ва­ти нам про на­ла­што­ва­ність єв­ро­пей­ців що­до пер­спе­ктив на­шо­го член­ства в ЄС. Та­кож Укра­ї­на че­кає на чер­го­ві тран­ші від між­на­ро­дних фі­нан­со­вих пар­тне­рів, до­но­рів та ін­ве­сто­рів, то­му по­ді­бні скан­да­ли мо­жуть по­гір­ши­ти ін­ве­сти­цій­ну при­ва­бли­вість на­шої дер­жа­ви. А в ли­пні Єв­ро­со­юз ухва­лю­ва­ти­ме рі­ше­н­ня про про­дов­же­н­ня сан­кцій про­ти РФ, а се­ред єв­ро­пей­ських по­лі­ти­ків ще до офшор­но­го скан­да­лу існу­ва­ло по­ту­жне ло­бі за ска­су­ва­н­ня цих сан­кцій. Цей скан­дал бу­де до­да­тко­вим ко­зи­рем в ру­ках укра­їн­ських не­до­бро­зи­члив­ців у Єв­ро­пі.

Бе­зу­мов­но, не слід спро­щу­ва­ти кар­тин­ку і го­во­ри­ти, що зви­ну­ва­че­н­ня в бік По­ро­шен­ка ав­то­ма­ти­чно є за­ки­дом до укра­їн­ської дер­жа­ви. Якщо йде­ться про від­но­си­ни України з на­шим най­по­ту­жні­шим пар­тне­ром — США, то По­ро­шен­ко в цій спів­пра­ці ли­ше тим­ча­со­вий пер­со­наж. Тож стри­ма­на за­ява пред­став­ни­ків аме­ри­кан­сько­го уря­ду що­до цьо­го скан­да­лу бу­ла очі­ку­ва­ною, і жо­дної сен­са­ції в ній не­має. Во­на має за­спо­ко­ї­ти укра­їн­ське су­спіль­ство, оскіль­ки жо­дної об­стру­кції України у спіл­ку­ван­ні із за­хі­дни­ми пар­тне­ра­ми не бу­де.

Ко­ли ж ве­сти мо­ву про ім­пі­чмент, про який за­го­во­ри­ли че­рез ці по­дії, то від­по­від­на про­це­ду­ра має пев­ні про­га­ли­ни — у нас не­має від­по­від­но­го за­ко­ну що­до тим­ча­со­вих слід­чих ко­мі­сій. Але в чин­них нор­ма­тив­них актах більш ніж до­сить для іні­ці­ю­ва­н­ня цьо­го про­це­су. Та якщо го­во­ри­ти про йо­го до­ціль­ність за ни­ні­шніх умов, то Укра­ї­ні не з ру­ки роз­по­чи­на­ти та­кі гу­чні про­це­си з до­ча­сної від­став­ки Пре­зи­ден­та і ви­бо­рів. З огля­ду на всі за­гро­зи, будь-яка де­ста­бі­лі­за­ція си­ту­а­ції в дер­жа­ві гра­ти­ме на ру­ку зов­ні­шньо­му агре­со­ро­ві. Однак є ди­ле­ма: з одно­го бо­ку, зов­сім не на ча­сі по­за­чер­го­ві ви­бо­ри пре­зи­ден­та чи пар­ла­мен­ту, так са­мо як і ма­со­ві про­те­сти, але ми не ма­є­мо пра­ва мов­ча­ти, оскіль­ки су­спіль­ство, яке мов­чить, породжує ав­то­ри­та­ризм. Укра­їн­ські ви­со­ко­по­са­дов­ці ма­ють ко­жної миті від­чу­ва­ти «подих су­спіль­ства» та йо­го го­тов­ність ре­а­гу­ва­ти на не­че­сні бі­зне­со­ві обо­руд­ки. Гро­мад­ськість має зна­ти про обо­руд­ки ви­со­ко­по­са­дов­ців, на­віть якщо в їхніх ді­ях не­має ознак кри­мі­наль­но­го зло­чи­ну, оскіль­ки йде­ться про пев­ні ма­ні­пу­ля­ції в ме­жах укра­їн­сько­го та мі­жна­ро­дно­го пра­ва. Пе­тро По­ро­шен­ко — пе­ре­д­усім Пре­зи­дент України, а не бі­зне­смен, то­му, обійняв­ши свою по­са­ду, він мав би пов­ні­стю по­ли­ши­ти своє бі­зне­со­ве ми­ну­ле. Однак укра­їн­ське су­спіль­ство че­кає на це над­то дов­го. Але якщо Пре­зи­дент по­ки не зби­ра­є­ться по­ясню­ва­ти при­чи­ни цьо­го скан­да­лу чи йти у відставку, єди­ним мо­жли­вим шля­хом су­спіль­но­го ти­ску є іні­ці­ю­ва­н­ня пу­блі­чно­го роз­слі­ду­ва­н­ня об­ста­вин ці­єї обо­руд­ки.

За­га­лом всі укра­їн­ські гро­ма­дя­ни ма­ють пра­гну­ти по­бу­ду­ва­ти по­ту­жне гро­ма­дян­ське су­спіль­ство, яке ти­сну­ти­ме на вла­ду і фор­му­ва­ти­ме за­пит на си­стем­ні змі­ни у ній. Лі­де­ри гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, ти­сну­чи на вла­ду, мо­жуть за ре­зуль­та­та­ми ви­бо­рів по­тра­пи­ти до ор­га­нів влади й отри­ма­ти мо­жли­вість ви­ко­ну­ва­ти від­по­від­ні пов­но­ва­же­н­ня від іме­ні дер­жа­ви. Однак, слід пам’ята­ти, що гро­ма­дян­ське су­спіль­ство не мо­же за­мі­ни­ти со­бою дер­жа­ву як ін­сти­тут. По­ви­нен існу­ва­ти ба­ланс між силь­ним гро­ма­дян­ським су­спіль­ством та силь­ною дер­жа­вою. Сьо­го­дні, на жаль, во­на три­ма­є­ться на олі­гар­хі­чно­му кон­сен­су­сі. Демонтувати йо­го мо­же ли­ше силь­на дер­жа­ва, яка роз­по­чне мас­шта­бну ан­ти­ко­ру­пцій­ну ре­фор­му. До­ки цьо­го не ста­ло­ся, ра­пто­ве руй­ну­ва­н­ня ни­ні­шньо­го політичного ба­лан­су в умо­вах ва­ку­у­му силь­них дер­жав­них ін­сти­ту­тів є до­во­лі ри­зи­ко­ва­ним і для са­мої дер­жа­ви, і для су­спіль­ства. Пред­став­ни­ки гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства тим ча­сом мо­жуть змі­цню­ва­ти ін­сти­ту­ції гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, щоб якнай­швид­ше фор­му­ва­ти аль­тер­на­ти­ву старим елі­там і де­да­лі на­по­ле­гли­ві­ше ди­кту­ва­ти за­пит на си­стем­ні змі­ни. У якийсь мо­мент лі­де­ри гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства мо­жуть за ре­зуль­та­та­ми ви­бо­рів сфор­му­ва­ти у вла­ді кри­ти­чно не­об­хі­дне ядро для си­стем­но­го пе­ре­за­ван­та­же­н­ня прав­ля­чо­го кла­су, який як одне з пер­ших зав­дань де­мон­тує кон­сен­сус олі­гар­хів і ви­ве­де ін­сти­тут дер­жа­ви на роль го­лов­но­го цен­тру ухва­ле­н­ня рі­шень та до­три­ма­н­ня за­ко­ну.

Opinions

Comments

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.