АГРЕ­СОР має від­по­ві­сти

Ан­дрій СЕНЧЕНКО: «На­ше зав­да­н­ня —при­му­си­ти РФ пла­ти­ти, зокре­ма че­рез арешт її акти­вів»

Den (Ukrainian) - - Актуальне Інтерв’ю - Валентин ТОРБА, «День»

Пі­сля зу­хва­ло­го втор­гне­н­ня РФ на те­ри­то­рію України та за­хо­пле­н­ня укра­їн­ських зе­мель, на­ша кра­ї­на і її гро­ма­дя­ни два ро­ки по­спіль за­зна­ють втрат. Втрат, які ма­ло хто бе­ре­ться облі­ко­ву­ва­ти. Про­те пи­та­н­ня ви­зна­н­ня цих ви­трат — від ма­те­рі­аль­них до мо­раль­них — вкрай на­галь­не. І в ХХ, і в ХХІ сто­лі­т­тях ми зна­є­мо яскра­ві при­кла­ди то­го, як агре­со­ру до­ве­лось попла­ти­тись за свої за­гар­бни­цькі зло­чин­ні на­мі­ри. Від­по­ві­сти за свої дії че­рез су­ди му­сить і РФ.

Ан­дрій Сенченко та йо­го гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція «Си­ла пра­ва» за­йма­є­ться за­хи­стом прав укра­їн­ських гро­ма­дян, які по­стра­жда­ли вна­слі­док російської агре­сії. Ма­те­рі­а­ли від­по­від­них за­яв від по­стра­жда­лих та рі­ше­н­ня су­дів ре­гу­ляр­но опри­лю­дню­ю­ться на сай­ті «Си­ли пра­ва».

«ЗА­РАЗ ВА­ЖЛИ­ВІ НЕ ПО­ЛІ­ТИ­ЧНІ ДО­КУ­МЕН­ТИ, А ЮРИ­ДИ­ЧНО ВСТА­НОВ­ЛЕ­НИЙ ФАКТ»

— Ан­дрію Ві­ле­но­ви­чу, ви за­йма­є­те­ся пи­та­н­ням юри­ди­чно­го до­ве­де­н­ня в су­дах пра­ва на ком­пен­са­цію укра­їн­ським гро­ма­дя­нам кра­ї­ною-агре­со­ром їхніх втрат. На­скіль­ки ре­аль­ним і ефе­ктив­ним є шлях бо­роть­би із РФ у су­дах?

— На пер­шо­му ета­пі — це ви­зна­н­ня Ро­сії че­рез на­ші су­ди кра­ї­ною-агре­со­ром. На сьо­го­дні у нас є ли­ше за­ява Верховної Ра­ди України, яка є по­лі­ти­чною за­явою. Ва­жли­во, щоб суд роз­гля­нув і ви­вчив до­ка­зи, по­ка­зи свід­ків та вста­но­вив фа­кти. Ро­бо­та три­ває за рі­зни­ми на­прям­ка­ми. На­при­клад, наш гро­мад­ський рух без­по­се­ре­дньо за­йма­є­ться су­да­ми в ін­те­ре­сах по­стра­жда­лих гро­ма­дян. За­йма­є­мось на­сту­пни­ми ка­те­го­рі­я­ми: ви­му­ше­ни­ми пе­ре­се­лен­ця­ми, сім’ями загиблих вій­сько­вих і ци­віль­них, по­ра­не­ни­ми, по­ка­лі­че­ни­ми, вій­сько­ви­ми, які пе­ре­бу­ва­ли в по­ло­ні, ци­віль­ни­ми осо­ба­ми, які пе­ре­бу­ва­ли в не­за­кон­но­му ув’язненні та гро­ма­дя­на­ми, ко­трі втра­ти­ли осо­би­сте май­но. Вся ця ро­бо­та здій­сню­є­ться на­ми для гро­ма­дян без­ко­штов­но. Ро­бо­та по­бу­до­ва­на на­сту­пним чи­ном. У нас є ко­ман­да ду­же ква­лі­фі­ко­ва­них юри­стів у Ки­є­ві, які го­ту­ють пі­ло­тні за­яви до су­ду. Да­лі ми пов­ні­стю су­про­во­джу­є­мо для ко­жної ка­те­го­рії по­стра­жда­лих і для ко­жно­го ви­ду зби­тку ці за­яви в су­ді на всіх ета­пах для отри­ма­н­ня від­по­від­них рі­шень. Пі­сля цьо­го ми ма­со­во до­по­ма­га­є­мо гро­ма­дя­нам під­го­ту­ва­ти та­кі за­яви че­рез на­ші юри­ди­чні офі­си, які є вже в по­ло­ви­ні обла­сних цен­трів. На на­шо­му сай­ті є ін­те­р­актив­на ма­па, на якій ці офі­си озна­че­ні. Да­лі все це ти­ра­жу­є­ться вто­ро­ва­ним шля­хом.

— Окрім вас, хто ще за­йма­є­ться пра­во­вим за­хи­стом по­стра­жда­лих вна­слі­док дій РФ?

— Па­ра­лель­но з на­ми пи­та­н­ням по­зо­ву до агре­со­ра за­йма­є­ться Ста­ні­слав Ба­трін, який су­ди­ться в Шев­чен­ків­сько­му су­ді, де він по­дав за­яву й на­ші ма­те­рі­а­ли до­лу­че­ні до спра­ви, яку він ве­де. Він за­йма­є­ться не про­сто ін­те­ре­са­ми кон­кре­тно­го гро­ма­дя­ни­на, а до­ка­зом са­мо­го фа­кту ви­зна­н­ня РФ кра­ї­но­ю­агре­со­ром. Див­ною є по­зи­ція укра­їн­ських ор­га­нів влади. В на­ших про­це­сах ми за­лу­ча­є­мо РФ, але на да­но­му ета­пі ще не­має від­по­від­а­ча, а є так зва­ні за­ці­кав­ле­ні осо­би. Та­ким чи­ном як за­ці­кав­ле­ну осо­бу ми за­лу­ча­є­мо РФ, і в Шев­чен­ків­сько­му су­ді Ба­трін ро­бить теж са­ме. Але ра­зом із РФ Ба­трін за­лу­чає до спра­ви як за­ці­кав­ле­них осіб Пре­зи­ден­та України в осо­бі йо­го Адмі­ні­стра­ції, СБУ, АТЦ при СБУ, ГПУ, Мі­н­обо­ро­ни, Мін’юст і МЗС. Ми­ну­ло­го ти­жня бу­ла аб­со­лю­тно ди­ка си­ту­а­ція в су­ді, ко­ли всі пред­став­ни­ки ор­га­нів влади в один го­лос го­во­ри­ли про те, що не тре­ба вста­нов­лю­ва­ти юри­ди­чний факт російської агре­сії. Ко­ли су­д­дя спи­та­ла, чо­му у них та­ка то­чка зо­ру, то одні, а са­ме пред­став­ни­ки Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та, ка­за­ли, що це за­галь­но­ві­до­мо, хо­ча для ко­гось це ві­до­мо, а хтось тра­ктує ці ре­чі іна­кше. Ін­ші го­во­ри­ли, що це пи­та­н­ня вже вре­гу­льо­ва­но на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні й апе­лю­ва­ли до по­ста­но­ви Верховної Ра­ди про за­твер­дже­н­ня текс­ту за­яви Верховної Ра­ди. Але за­ява Верховної Ра­ди — це політичний до­ку­мент. І тут ви­ни­кає пи­та­н­ня про те, що нам за­раз ва­жли­ві не по­лі­ти­чні до­ку­мен­ти, а юри­ди­чно вста­нов­ле­ний факт. Рі­зни­ця тут зрозуміла. По­ки що пред­став­ни­ки ор­га­нів влади дру­жно чи­нять спро­тив.

— Мо­жли­во, вла­да не за­ці­кав­ле­на з яки­хось при­чин у ви­знан­ні РФ агре­со­ром на юри­ди­чно­му рів­ні?

— Ці­ка­во ді­зна­тись, звід­ки пред­став­ни­ки влади отри­му­ють ме­си­джі, які при­зво­дять до їхньо­го син­хрон­но­го спро­ти­ву. Вва­жаю, що на сьо­го­дні Бан­ко­ва бо­ї­ться та­ких су­дів і бо­ї­ться, мо­жли­во, не так юри­ди­чно­го вста­нов­ле­н­ня фа­кту агре­сії РФ, як то­го, що в цих су­дах мо­жуть ви­сві­тлю­ва­тись зов­сім не­зру­чні для влади ре­чі, які суд бу­де ви­му­ше­ний обго­во­рю­ва­ти. На­при­клад, Шев­чен­ків­ський суд до­лу­чив до ма­те­рі­а­лів су­до­вої спра­ви пов­ний ком­плект ма­те­рі­а­лів слід­чої ко­мі­сії ВРУ що­до роз­слі­ду­ва­н­ня Іло­вай­ської тра­ге­дії. І ці ма­те­рі­а­ли бу­дуть ви­вча­тись у су­ді. Я, да­ю­чи свід­чі по­ка­зи, тор­кнув­ся одно­го з епі­зо­дів, ко­трий був при­свя­че­ний якраз Іло­вай­ській тра­ге­дії. І це, під­кре­слю, ли­ше один з епі­зо­дів.

«ДЕ­Я­КІ ГРО­МА­ДЯ­НИ ВВА­ЖА­ЮТЬ, ЩО ДЕР­ЖА­ВА НА НИХ МАХНУЛА РУ­КОЮ»

— В РФ є пра­кти­ка, ко­ли укра­їн­ські гро­ма­дя­ни ви­їжджа­ють з оку­по­ва­ної те­ри­то­рії на те­ре­ни РФ, то їм про­по­ну­ють за­пов­ни­ти вже го­то­вий фор­му­ляр зі скар­гою на Укра­ї­ну.

— Я знаю про цю пра­кти­ку. Ро­сія сти­му­лює по­да­н­ня за­яв укра­їн­ських гро­ма­дян про­ти України в Єв­ро­пей­ський суд з прав лю­ди­ни. Для кра­ї­ни-оку­пан­та всі за­со­би під­хо­дять. Але ме­не тур­бує ін­ше — з’яви­лись за­яви укра­їн­ських гро­ма­дян, які жи­вуть на віль­ній те­ри­то­рії України, в Єв­ро­пей­ський суд з прав лю­ди­ни одно­ча­сно про­ти РФ і України. Ко­ли я роз­мов­ляю з ци­ми лю­дьми і пи­таю, чо­му во­ни так чи­нять, то во­ни від­по­від­а­ють, що вва­жа­ють, що їхні втра­ти дій­сно тра­пи­лись вна­слі­док агре­сії РФ. Але во­дно­час во­ни ка­жуть: на нас на­ша дер­жа­ва махнула ру­кою. Тоб­то во­ни усві­дом­лю­ють те, що три­ває ро­сій­ська агре­сія, але та­кож ро­зу­мі­ють, що аде­ква­тних зу­силь укра­їн­ської дер­жа­ви що­до за­хи­сту їхніх ін­те­ре­сів, як по­стра­жда­лих від російської агре­сії, не­має. На­ве­ду при­клад. На дру­гу рі­чни­цю окупації Кри­му Пре­зи­дент По­ро­шен­ко зро­бив за­яву про те, що він до­ру­чив го­ту­ва­ти за­сі­да­н­ня РНБО на те­му де­о­ку­па­ції. Во­дно­час він до­дав, що дав до­ру­че­н­ня Ка­бмі­ну під­го­ту­ва­ти кон- це­пцію пра­во­во­го за­хи­сту ін­те­ре­сів дер­жа­ви та бі­зне­су, які по­стра­жда­ли вна­слі­док агре­сії. Про гро­ма­дян він не зга­дав. Зві­сно, у гро­ма­дян ви­ни­кає та­ка ре­а­кція обу­ре­н­ня і во­ни по­чи­на­ють су­ди­ти­ся зі сво­єю рі­дною дер­жа­вою за­мість то­го, щоб су­ди­ти­ся з кра­ї­ною-агре­со­ром.

— З на­шо­го бо­ку ве­де­ться ро­бо­та за вже на­ве­де­ним при­кла­дом ство­ре­н­ня ша­блон­них фор­му­ля­рів для оформ­ле­н­ня скарг?

— Ні, адже ми не за­йма­є­мось су­да­ми, як фор­мою гі­бри­дної вій­ни або політичного ти­ску. Це ме­то­ди­ка якраз агре­со­ра. Ми за­йма­є­мо­ся су­до­ви­ми про­це­са­ми з до­три­ма­н­ням усіх пе­ред­ба­че­них за­ко­на­ми про­це­дур.

— Ви якось де­мон­стру­ва­ли про­гра­му, яку роз­ро­бив Ка­бмін, де роз­гля­да­є­ться пи­та­н­ня ком­пен- са­ції з бо­ку України вла­сним гро­ма­дя­нам.

— Це вза­га­лі аб­сур­дна річ. Я пі­сля цьо­го зу­стрі­чав­ся з пред­став­ни­ка­ми Мін­со­цпо­лі­ти­ки і за­пи­тав, як та­ке мо­гло бу­ти, ко­ли уряд зо­бов’язу­є­ться ком­пен­су­ва­ти втра­ти. Тер­мін «ком­пен­са­ція» не мо­же від­но­си­тись до України! Укра­ї­на в цій си­ту­а­ції мо­же на­да­ва­ти ли­ше ці­льо­ву до­по­мо­гу, а не ком­пен­су­ва­ти зби­тки, адже на­справ­ді во­на не є при­чи­ною кон­флі­кту і цих втрат. Чи­нов­ни­ки по­си­ла­ю­ться на те, що на них здій­сню­є­ться тиск по­стра­жда­ли­ми, які ви­ма­га­ють ком­пен­са­цію. Та­ким чи­ном чи­нов­ни­ки зна­йшли та­ку по­твор­ну фор­му від­по­віді. На це я їм ска­зав, щоб во­ни по­ясню­ва­ли лю­дям про­сту річ: у дер­жа­ви Укра­ї­на ду­же обме­же­ні мо­жли­во­сті і во­ни ви­зна­ча­ю­ться фі­нан­со­вим ста­ном кра­ї­ни. Ви­пла­ти, які здій­снює укра­їн­ська дер­жа­ва по­стра­жда­лим, — це на­ші податки і ми сві­до­мо по­го­джу­є­мось, що ча­сти­на цих по­да­тків ви­ді­ля­є­ться на ко­ристь по­стра­жда­лих. Але це ці­льо­ва до­по­мо­га, а ком­пен­су­ва­ти зби­тки має агре­сор. У дер­жа­ви Укра­ї­на є пев­на су­ма і на­зи­ва­є­ться во­на до­по­мо­гою. Якщо її на­зва­ти ком­пен­са­ці­єю, то то­ді ви втра­ти­те мо­жли­вість отри­ма­ти з РФ гро­ші. Цей шлях є аб­со­лю­тно ан­ти­укра­їн­ським. Маю на­дію, що бу­де вне­се­но по­прав­ки в цю про­гра­му.

— Усві­то­вій пра­кти­ці бу­ли по­ді­бні ви­пад­ки, ко­ли мо­жна бу­ло зі­бра­ти від­по­від­ну кіль­кість до­ка­зів і пред’яви­ти кон­со­лі­до­ва­ний по­зов агре­со­ру?

— Я при­ве­ду ду­же пе­ре­кон­ли­вий при­клад. Це при­клад Ку­вей­ту, який по­стра­ждав від агре­сії Іра­ку. То­ді бу­ло дві до­би во­єн­них дій і сім мі­ся­ців окупації. Вна­слі­док цьо­го Ку­вейт пред’явив Іра­ку пре­тен­зії на су­му 452 млрд до­ла­рів. Ці пре­тен­зії більш ніж на 140 млрд до­ла­рів вже роз­гля­ну­то й ви­зна­но. І вже більш 40 млрд до­ла­рів Ірак вже за­пла­тив Ку­вей­ту. Але в цій си­ту­а­ції є по­лег­шу­ю­ча об­ста­ви­на для цьо­го — діє суд ООН для роз­гля­ду цих по­зо­вів. В ство­рен­ні та­ко­го су­ду за­ді­я­на Ра­да Без­пе­ки ООН і в на­шо­му ви­пад­ку РФ за­бло­кує та­ку мо­жли­вість. То­му ми пі­шли ін­шим шля­хом че­рез на­ціо­наль­ні су­ди. Ми об­ґрун­ту­ва­ли від­су­тність іму­ні­те­ту у РФ і бу­де­мо при­му­шу­ва­ти пла­ти­ти агре­со­ра че­рез арешт йо­го акти­вів.

— Як у ви­пад­ку з Ку­вей­том і Іра­ком ре­а­лі­зу­є­ться стя­гне­н­ня зби­тків?

— Пла­тять що­мі­ся­ця. Вже не­має Сад­да­ма Ху­сей­на се­ред жи­вих, а ще два покоління іра­кців бу­дуть пла­ти­ти за агре­сію Іра­ку про­ти Ку­вей­ту. І це, до ре­чі, має бу­ти пев­ним ще­пле­н­ням на май­бу­тнє для тих, хто мо­же за­ба­жа­ти на ко­гось на­па­да­ти.

— Якщо го­во­ри­ти про на­ші ре­а­лії у від­но­си­нах із РФ. Во­на вза­га­лі не ви­знає се­бе сто­ро­ною кон­флі­кту. Як нам бу­ти з цим?

— Нам в да­но­му ви­пад­ку не по­трі­бне їхнє ви­зна­н­ня. В цьо­му є від­мін­ність від рі­шень Єв­ро­пей­сько­го Су­ду, які по­тре­бу­ють до­брої во­лі вин­ної дер­жа­ви, і крім то­го цей суд мо­же прийня­ти рі­ше­н­ня на ко­ристь не­ве­ли­кої кіль­ко­сті гро­ма­дян. Оскіль­ки у нас більш ніж 2 млн по­стра­жда­лих, то ми звер­та­є­мось до укра­їн­ських су­дів, яким під си­лу роз­гля­ну­ти та­ку кіль­кість за­яв. Ми бу­де­мо при­му­шу­ва­ти агре­со­ра пла­ти­ти че­рез арешт йо­го акти­вів. У нас не­має зав­да­н­ня тор­гу­ва­ти їхнім май­ном. На­ше зав­да­н­ня — при­му­си­ти РФ пла­ти­ти і, по­вір­те, пла­ти­ти їм до­ве­де­ться.

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ДОН­БАС (C. СЕМЕНІВКА, 2014 р.) НА­СЛІД­КИ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕ­СІЇ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.