Епо­халь­на му­зи­ка Ско­ри­ка,

Або Сві­то­вий рі­вень світової прем’єри

Den (Ukrainian) - - Культура - На­та­лія СЕМЕНЕНКО, му­зи­ко­зна­вець

Арт-про­ект «Три «С» — це три «ки­ти» су­ча­сної укра­їн­ської кла­си­чної му­зи­ки — ком­по­зи­то­ри Ми­ро­слав Ско­рик, Єв­ген Стан­ко­вич і Валентин Силь­ве­стров, які є сла­вою і гор­ді­стю ві­тчи­зня­ної куль­ту­ри. Ця по­ту­жна на­ціо­наль­на акція охо­пить п’ять міст кра­ї­ни.

Вда­лий старт про­е­кту роз­по­чав­ся кон­цер­том у На­ціо­наль­ній опе­рі України, до­мі­нан­тою яко­го ста­ла сві­то­ва прем’єра Дру­го­го кон­цер­ту для ві­о­лон­че­лі та сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка у ви­ко­нан­ні Сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру На­ціо­наль­ної ра­діо­ком­па­нії України під ору­дою Во­ло­ди­ми­ра Шей­ка та со­лі­ста Оле­ксан­дра Пі­рі­є­ва.

За­зда­ле­гідь анон­со­ва­на по­дія, актив­не ін­фор­ма­цій­не за­лу­че­н­ня со­цме­реж, ґрун­тов­на під­трим­ка з бо­ку Асо­ці­а­ції пла­тни­ків по­да­тків України на чо­лі з її пре­зи­ден­том Ґрі­го­лом Ка­та­ма­дзе та ме­це­на­ту про­е­кту — ПрАТ «Сло­бо­жан­ська Бу­ді­вель­на Ке­ра­мі­ка», очо­лю­ва­но­го Іго­рем Да­лі­чу­ком, при­ве­ли до ан­шла­гу в На­ціо­наль­ній опе­рі.

Це був той ща­сли­вий ви­па­док ко­ли ав­тор му­зи­ки та ви­ко­на­вець зна­йшли один одно­го (іні­ці­а­ти­ва по­хо­ди­ла від мо­ло­до­го, ві­до­мо­го ві­о­лон­че­лі­ста Оле­ксан­дра Пі­рі­є­ва). Пер­ший ви­ко­на­вець Дру­го­го ві­о­лон­чель­но­го кон­цер­ту М. Ско­ри­ка О. Пі­рі­єв на­го­ло­сив: «За за­ду­мом, наш про­ект «Три «С» упро­довж кві­тня-черв­ня охо­пить сто­ли­цю та мі­ста-міль­йон­ни­ки — Хар­ків, Львів, Дні­про­пе­тровськ і Оде­су. Ко­жен із ком­по­зи­то­рів «трій­ці» ма­ти­ме ав­тор­ський кон­церт і тур ци­ми ве­ли­ки­ми укра­їн­ськи­ми цен­тра­ми. Як і в кон­цер­ті Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка, прем’єри му­зи­ки йо­го ко­лег по «це­ху», — Єв­ге­на Стан­ко­ви­ча та Ва­лен­ти­на Силь­ве­стро­ва зву­ча­ти­муть у ви­ко­нан­ні рі­зних ор­ке­стрів і в ото­чен­ні творів за­ру­бі­жних кла­си­ків, близь­ких за сти­льо­ви­ми озна­ка­ми до му­зи­ки на­ших ле­ген­дар­них ми­тців».

У сто­ли­чній ім­пре­зі, при­свя­че­ній Ми­ро­сла­ву Ско­ри­ку, йо­го Три­птих із му­зи­ки до слав­но­зві­сної кі­но­стрі­чки «Ті­ні за­бу­тих пред­ків» (ре­жи­сер Сер­гій Па­ра­джа­нов), Два ка­при­си з ци­клу 24 скри­пко­вих ка­при­си Н. Па­га­ні­ні в сим­фо­ні­чній вер­сії М. Ско­ри­ка та Дру­гий ві­о­лон­чель­ний кон­церт про­лу­на­ли в су­зір’ї зна­ме­ни­тих ше­дев­рів Дж. Гер­шві­на («Ра­псо­дія в сти­лі блюз»), К. Де­бюс­сі («Пі­сля­по­лу­дне­вий від­по­чи­нок фав­на»), М. Ра­ве­ля («Бо­ле­ро»). Са­ме в та­ко­му ви­шу­ка­но­му «ото­чен­ні» іме­ни­тих ком­по­зи­то­рів му­зи­ка Ско­ри­ка ор­га­ні­чно вста­ла в одну лі­ній­ку зі сві­то­ви­ми ше­дев­ра­ми та під­ко­ри­ла слу­ха­чів сво­єю на­ціо­наль­ною ко­ло­ри­сти­кою, плин­ним, зво­ру­шли­вим ме­ло­ди­змом, за­паль­ни­ми кар­пат­ськи­ми ри­тма­ми, зву­ко­вою бар­ви­сті­стю.

Дру­гий ві­о­лон­чель­ний кон­церт про­лу­нав у над­зви­чай­но на­тхнен­ній ін­тер­пре­та­ції О. Пі­рі­є­ва як дра­ма- ти­чна спо­відь май­стра, фі­ло­со­фа, му­дре­ця, який від­чу­ває дра­ма­ти­чні й бо­лю­чі мо­мен­ти су­ча­сно­го жи­т­тя і пра­гне від­шу­ка­ти то­чки опо­ри у кра­сі рі­дної зем­лі.

По­да­рун­ком слу­ха­чам ста­ло ви­ко­на­н­ня Пі­рі­є­вим у су­про­во­ді ор­ке­стру зна­ме­ни­тої « Ме­ло­дії » М. Ско­ри­ка, вже пер­ші зву­ки якої зму­си­ли зал від­чу­ти не­ви­мов­ну кра­су ці­єї пер­ли­ни ве­ли­ко­го ма­е­стро.

КОМЕНТАРI

Ган­на ГАВРИЛЕЦЬ, ком­по­зи­тор, го­ло­ва Ки­їв­ської ор­га­ні­за­ції На­ціо­наль­ної спіл­ки ком­по­зи­то­рів України:

— Пре­кра­сний про­ект, чу­до­ва му­зи­ка. Ко­ле­ги-ком­по­зи­то­ри й му­зи­ко­знав­ці зав­жди з пі­є­те­том ста­ви­ли­ся до сла­ве­тної «трій­ці» су­ча­сних кла­си­ків: Ско­ри­ка — Стан­ко­ви­ча — Силь­ве­стро­ва. Ідею, щоб об’єд­на­ти ці іме­на в одно­му про­е­кті, вда­ло впро­ва­див у жи­т­тя мо­ло­дий та енер­гій­ний му­зи­кант із яскра­во ви­ра­же­ною ме­не­джер­ською «жил­кою», ві­о­лон­че­ліст Оле­ксандр Пі­рі­єв, і на­ра­зі ми ста­ли свід­ка­ми за­хо­плю­ю­чо­го нового ми­сте­цько­го про­е­кту. Ме­ні ду­же ім­по­нує, що му­зи­ка Ско­ри­ка про­зву­ча­ла в ав­то­ри­те­тно­му «ото­чен­ні» із ше­дев­рів за­хі­дно­єв­ро­пей­ських кла­си­ків — Ра­ве­ля, Де­бюс­сі, Гер­шві­на, чия му­зи­ка до­ти­чна до твор­чо­сті Ми­ро­сла­ва Ми­хай­ло­ви­ча та сво­го ча­су ма­ла по­мі­тний вплив на фор­му­ва­н­ня йо­го ком­по­зи­тор­сько­го сти­лю. Пре­кра­сно зву­чав ор­кестр, бли­ску­че за­яви­ли про се­бе со­лі­сти — Оле­ксандр Пі­рі­єв (ві­о­лон­чель), наш ви­да­тний пі­а­ніст Йо­жеф Ер­мінь, хо­ча ро­яль і бу­ло чо­мусь роз­та­шо­ва­но май­же за ку­лі­са­ми, що су­пе­ре­чить уста­ле­ним тра­ди­ці­ям ака­де­мі­чно­го кон­цер­тно­го ви­ко­нав­ства. Але, по­при це, з ен­ту­зі­а­змом спри­йма­ла всю му­зи­ку пу­блі­ка.

Га­ли­на СТЕПАНЧЕНКО, му­зи­ко­зна­вець:

— Ни­ні­шній кон­церт — по­ді­є­вий в су­ча­сно­му куль­тур­но­му про­сто­рі на­шої кра­ї­ни. Сам про­ект «Три «С» є над­зви­чай­но вда­лою спро­бою роз­ши­ри­ти за­галь­но вжи­ва­не по­ня­т­тя «єв­ро­пей­сько­го кон­текс­ту», адже ви­ко­на­н­ня му­зи­ки сла­ве­тно­го укра­їн­сько­го кла­си­ка, во­ло­да­ря уні­вер­саль­но­го ком­по­зи­тор­сько­го та­лан­ту, твор­ча спад­щи­на яко­го не має жан­ро­вих бар’єрів — во­на одна­ко­во яскра­во ре­пре­зен­то­ва­на в опер­но­му і ба­ле­тно­му жан­рі, сим­фо­ні­чних і ка­мер­них тво­рах, ін­стру­мен­таль­них кон­цер­тах і не­о­ба­ро­ко­вих опу­сах, естра­дних пі­снях і кі­но­му­зи­ці, са­ме в обрам­лен­ні ше­дев­рів світової кла­си- ки, дає мо­жли­вість вко­тре пе­ре­свід­чи­тись у са­мо­до­ста­тно­сті, ху­до­жній до­ско­на­ло­сті й ви­со­кій есте­ти­чній цін­но­сті йо­го творів.

Сим­во­лі­чно, що ця ім­пре­за від­бу­ла­ся в На­ціо­наль­ній опе­рі, де за остан­ній час ми бу­ли свід­ка­ми ре­зо­нан­сних прем’єр опер­них і ба­ле­тних ви­став Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка. Гли­бо­ке вра­же­н­ня за­ли­ши­ла му­зи­ка йо­го Дру­го­го ві­о­лон­чель­но­го кон­цер­ту, де, з при­та­ман­ною ма­е­стро щи­рі­стю й при­стра­стю, від­бив­ся пульс на­шо­го су­ча­сно­го бу­т­тя з йо­го дра­ма­ти­чни­ми й ча­сом тра­гі­чни­ми мо­мен­та­ми. Фі­нал Кон­цер­ту за­ли­шає у слу­ха­чів на­дію на на­ста­н­ня сві­тлих днів, на по­вер­не­н­ня ра­ді­сних й ща­сли­вих мит­тє­во­стей жи­т­тя. Ві­таю чу­до­вих со­лі­стів — Оле­ксан­дра Пі­рі­є­ва, Йо­же­фа Ер­мі­ня, які пе­ре­бу­ва­ли в емо­цій­но­му уні­со­ні з му­зи­кою Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка, із Сим­фо­ні­чним ор­ке­стром На­ціо­наль­ної ра­діо­ком­па­нії України під ору­дою Во­ло­ди­ми­ра Шей­ка.

Те­тя­на САЧЕВСЬКА, кон­церт­мей­стер На­ціо­наль­ної опе­ри, ви­кла­дач Ін­сти­ту­ту му­зи­ки ім. Р. Глі­є­ра:

— Я ща­сли­ва бу­ти свід­ком справ­жньо­го трі­ум­фу Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка. Це му­дра й та­ла­но­ви­та лю­ди­на, ма­сти­тий ми­тець та мо­ло­да ду­шею лю­ди­на, ду­же до­бро­зи­чли­ва й то­ле­ран­тна. Я до­сі під вра­же­н­ням від роз­кі­шної прем’єри йо­го опе­ри «Мой­сей», яка від­бу­ла­ся ще 2006 ро­ку у на­шо­му те­а­трі. Та ни­ні­шній кон­церт — це щось не­по­втор­не, що тор­ка­є­ться най­по­та­єм­ні­ших гли­бин люд­ської ду­ші.

Сер­гій КОТКО, со­ліст На­ціо­наль­но­го бу­дин­ку ор­ган­ної та ка­мер­ної му­зи­ки:

— Му­зи­ка Ми­ро­сла­ва Ми­хай­ло­ви­ча осе­ли­ла­ся у мо­є­му сер­ці че­рез ме­ло­дій­ність, на­спів­ність, кра­су гар­мо­нії, осо­бли­вий шарм ін­стру­мен­таль­них тем­бро­вих зна­хі­док. Йо­го естра­дні пі­сні 1960-х і за­раз за­ча­ро­ву­ють ме­не, як спів­а­ка, сво­єю при­ро­дною щи­рі­стю й кра­сою. Цей кон­церт при­му­сив зо­се­ре­ди­ти­ся над фі­ло­соф­ськи­ми мо­мен­та­ми йо­го пар­ти­ту­ри, адже в ком­па­ктній фор­мі ві­о­лон­чель­но­го кон­цер­ту йо­му вда­ло­ся роз­ка­за­ти нам так ба­га­то йта вра­жа­ю­че про­ни­кли­во про на­ше скла­дне й бур­хли­ве сьо­го­де­н­ня.... Зда­ва­ло­ся, ці три­ва­лі ре­чи­та­ти­ви ві­о­лон­че­лі у екс­пре­сив­но­му ви­ко­нан­ні О. Пі­рі­є­ва — го­лос са­мо­го ком­по­зи­то­ра, йо­го сум­ні­ви й ду­шев­ні тер­за­н­ня. Як на ме­не, то ця му­зи­ка — кон­цен­тро­ва­не по­сла­н­ня й за­сте­ре­же­н­ня всім нам, йо­го су­ча­сни­кам.

ФО­ТО ЮРІЯ ТОЦЬКОГО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.