За­гад­ко­ве сві­тло Сві­ре­лі

Den (Ukrainian) - - Культура - Оль­га САВИЦЬКА

У га­ле­реї «Ка­ли­та­Ар­тКлуб» від­кри­то ви­став­ку «По той бік Сті­ксу»

Уекс­по­зи­ції пред­став­ле­ні жи­во­пи­сні та гра­фі­чні ро­бо­ти художника Те­мо Сві­ре­лі (1964—2014 рр.). Йо­го ди­тин­ство ми­ну­ло в се­лі Сві­рі в За­хі­дній Гру­зії, са­ме звід­ти — ви­то­ки відчуття при­ро­ди як осно­ви ра­до­сті. А ко­ли він по­чав ви­став­ля­ти­ся, то взяв псев­до­нім Сві­ре­лі (в пе­ре­кла­ді з гру­зин­ської — «родом зі Сві­рі»). З 1993-го художник жив у Ки­є­ві, ма­лю­вав, із дру­жи­ною Іри­ною ви­хо­ву­вав донь­ку Да­лі. Лю­бив Гру­зію й Укра­ї­ну. З пер­ших днів Май­да­ну був одним із йо­го акти­ві­стів. Те­мо ра­но по­ки­нув цей світ, за­ли­шив­ши пам’ять про се­бе як про ли­ца­ря сві­тла.

Йо­му вда­ва­ло­ся то­чно та зро­зумі­ло роз­кри­ти рі­зно­ма­ні­тність про­я­вів дзвін­кої енер­гії жи­т­тя — ра­до­сті і бо­лю, гар­мо­нії і ха­о­су, ся­я­н­ня і мо­ро­ку, кри­хко­сті бу­т­тя і не­скін­чен­но­сті про­сто­ру. І не ви­пад­ко­во для афі­ші ви­став­ки «По той бік Сті­ксу» бу­ла обра­на від­нов­ле­на ро­бо­та «Єди­но­ріг» (1995). Мі­фі­чна істо­та, вті­ле­н­ня до­бро­че­сно­сті, єди­но­ріг існує на ме­жі двох сві­тів — ре­аль­но­го та не­ви­ди­мо­го. Сим­вол про­бу­дже­н­ня та вну­трі­шньої гар­мо­нії, він, не­мов ура­ні­шня зір­ка, вка­зує шлях, на­ди­ха­ю­чи лю­дей на по­шук му­дро­сті.

На від­крит­ті ви­став­ки, де ве­ли­ка ча­сти­на ро­біт Те­мо Сві­ре­лі екс­по­ну­є­ться впер­ше, ки­їв­ські художники по­ді­ли­ли­ся спо­га­да­ми про сво­го дру­га. Ба­дрі ГУБІАНУРІ:

— Те­мо не лю­бив ескі­зів, ма­лю­вав одра­зу. Це на­га­ду­ва­ло гру на па­пе­рі або по­ло­тні з ри­тмом, ко­льо­ром. Жи­во­пис — це шлях, це рух, ти до­слі­джу­єш не­ві­до­мість: не ко­пі­ю­єш при­ро­ду, а ство­рю­єш те, чо­го не іс- ну­ва­ло ра­ні­ше. На Май­да­ні ми бу­ли ра­зом у най­не­без­пе­чні­ший час, у ви­рі по­дій. І це теж ча­сти­на ха­ра­кте­ру художника — він не мо­же за­ли­ша­ти­ся осто­ронь. Участь у по­ді­бних акці­ях — теж «жи­во­пис», але по­ло­тно ін­ше — су­спіль­не. Те­мо мав си­лу бо­ро­ти­ся. Він був ге­ро­єм, справ­жнім са­му­ра­єм, який збе­рі­гав гар­мо­нію і ді­яв у сво­їй ре­аль­но­сті. Бо­рис ЄГІАЗАРЯН:

— Див­лю­ся на ро­бо­ту «Єди­но­ріг» — це ге­ні­аль­но! Те­мо був на­ді­ле­ний твор­чою ін­ту­ї­ці­єю (адже справ­жня твор­чість не розумом ро­би­ться і не сер­цем, а щось да­є­ться звер­ху, че­рез вну­трі­шнє пе­ре­жи­ва­н­ня, ко­ли ти зрі­ка­є­шся се­бе і з’єд­ну­є­шся з ду­хов­ним — з Бо­гом). Осо­бли­во це ро­зу­мі­є­мо за­раз, ко­ли він уже два ро­ки як пі­шов у Ві­чність. Все по-но­во­му від­кри­ва­є­ться, а йо­го ро­бо­ти ви­кли­ка­ють за­хо­пле­н­ня. Да­від ШАРАШИДЗЕ:

— Те­мо Сві­ре­лі був пре­кра­сним ху­до­жни­ком, ба­га­то­гран­ним і ду­же ви­мо­гли­вим до се­бе. Зав­жди від­кри­тий, до­бро­зи­чли­вий, ро­зу­мі­ю­чий. Лю­ди йо­му ві­ри­ли. Він був без­ко­ри­сли­вий, зав­жди го­то­вий від­да­ти сві­тло сво­єї ду­ші. Ма­твій ВАЙСБЕРГ:

— Як го­во­рив Ні­ко Пі­ро­сма­ні, «Жи­во­пис — це «удар» по очах!», то­му справ­жній художник зда­тний змі­ню­ва­ти світ. У кар­ти­нах Те­мо Сві­ре­лі зав­жди є щось но­ве. Во­ни ці­ка­ві в усіх аспе­ктах — в есте­ти­чно­му, ети­чно­му, фор­маль­но­му. В них є те, що на­зи­ва­є­ться лег­ке ди­ха­н­ня. Він був уні­каль­ним ху­до­жни­ком і лю­ди­ною. Йо­го ро­бо­ти, пред­став­ле­ні на ви­став­ці, мо­жна дов­го роз­гля­да­ти — це озна­ка справ­жньо­го ми­сте­цтва.

ІЛЮСТРАЦІЮ НАДАНО ОР­ГА­НІ­ЗА­ТО­РА­МИ ВИ­СТАВ­КИ

«ЄДИ­НО­РІГ» (1995 р.)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.