За «істин­но укра­їн­ську га­зе­ту з без­до­ган­ною ре­пу­та­ці­єю»

Ла­ри­са Ів­ши­на — по­че­сний про­фе­сор Схі­дно­єв­ро­пей­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк; фо­то Артема СЛІПАЧУКА, «День»

Рі­ше­н­ня про при­сво­є­н­ня зва­н­ня по­че­сно­го про­фе­со­ра бу­ло прийня­то на Вче­ній ра­ді уні­вер­си­те­ту, у яко­му Ла­ри­са Ів­ши­на є ба­га­то­рі­чним чле­ном на­гля­до­вої ради. Се­ред по­че­сних про­фе­со­рів Схі­дно­єв­ро­пей­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки — Лі­на Ко­стен­ко, Яро­слав Іса­є­вич, Дмитро Пав­ли­чко, Іван Драч й ін­ші по­ва­жні та зна­ні осо­би, до чи­сла яких від­ни­ні на­ле­жа­ти­ме і во­ли­нян­ка за по­хо­дже­н­ням, ві­до­ма українка Ла­ри­са Ів­ши­на.

Інав­гу­ра­цій­на це­ре­мо­нія вру­че­н­ня ти­ту­лу по­че­сно­го про­фе­со­ра від­бу­ва­є­ться у Схі­дно­єв­ро­пей­сько­му на­ціо­наль­но­му уні­вер­си­те­ті іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки згі­дно з тра­ди­ці­я­ми кла­си­чних уні­вер­си­те­тів сві­ту. Це зав­жди уро­чи­сто і хви­лю­ю­че і зав­жди все­ляє гор­дість за те, що є лю­ди, на яких мо­жна і тре­ба рів­ня­ти­ся. «Се­нат іде», — ого­ло­шу­ють у за­лі, і ре­ктор, про­фес­сор Ігор Ко­цан від­кри­ває уро­чи­сте роз­ши­ре­не за­сі­да­н­ня вче­ної ради. Ти­тул по­че­сно­го про­фе­со­ра — це най­біль­ша від­зна­ка і най­ви­ще ви­зна­н­ня уні­вер­си­те­ту. Пред­ста­ви­ла до на­го­ро­дже­н­ня Ларису Ів­ши­ну про­ре­ктор з на­у­ко­во-пе­да­го­гі­чної ро­бо­ти, єв­ро­ін­те­гра­ції та ро­бо­ти зі сту­ден­та­ми Ан­на Левчук. «День» до­по­ма­гає Укра­ї­ні зна­хо­ди­ти дру­зів в усьо­му сві­ті. Це істин­но укра­їн­ська га­зе­та з без­до­ган­ною ре­пу­та­ці­єю, яка фор­мує сві­то­гляд укра­їн­ців», — ска­за­ла Ан­на Левчук. Во­на по­дя­ку­ва­ла Ла­ри­сі Оле­ксі­їв­ні за те, що під її ке­рів­ни­цтвом «День» по­вер­тає на­шу істин­ну істо­рію: «Ла­ри­са Ів­ши­на на сво­є­му при­кла­ді по­ка­зує, що та­ке лю­бов до рі­дної зем­лі, прав­да і кра­са».

Дя­ку­ю­чи за ви­зна­н­ня, Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на від­зна­чи­ла, що у рі­дно­му краї ця на­го­ро­да зву­чить по-осо­бли­во­му. «Уме­не не­має від­чу­т­тя, що я все зро­би­ла. Я вдя­чна за ви­зна­н­ня здо­бу­тків, які роз­ді­ляє зі мною весь ко­ле­ктив «Дня».

Най­біль­шим сми­сло­вим ву­злом за­хо­ду стала інав­гу­ра­цій­на про­мо­ва Ла­ри­си Ів­ши­ної «День» — істо­рія які­сної аль­тер­на­ти­ви».

Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на че­рез істо­рію ви­да­н­ня по­ка­за­ла і при­чи­ни тру­дно­щів укра­їн­сько­го су­спіль­ства, і шля­хи йо­го розвитку. Во­на, зокре­ма, на­га­да­ла про те, що «...1999-го бу­ло зро­бле­но фа­таль­ний ви­бір для країни. Цьо­го дов­го лю­ди не по­мі­ча­ли,

УРОЧИСТИЙ МО­МЕНТ

«СЕ­НАТ ІДЕ» — ОГО­ЛО­СИ­ЛИ ПЕ­РЕД ПО­ЧА­ТКОМ УРОЧИСТОСТЕЙ

але по­тім усе про­я­ви­ло­ся. І те­пер нам тре­ба шу­ка­ти ви­хід з набагато тяж­чо­го ста­но­ви­ща. Пе­ре­мо­гу тре­ба ор­га­ні­зу­ва­ти. Ре­во­лю­ція мо­же бу­ти успі­шною то­ді, ко­ли по­чи­на­є­ться в бібліотеці. Якщо во­на при­йшла ми­мо бі­бліо­те­ки, то кіль­кі­стю лю­дей це не ви­рі­шу­є­ться. Або ви­рі­шу­є­ться, але це до­ро­га до вій­ни. У на­шо­му істо­ри­чно­му жит­ті так бу­ло не один раз. По­трі­бні час і тер­пі­н­ня. І по­трі­бні аль­тер­на­ти­ви. А не­має аль­тер­на­ти­ви — тре­ба си­ді­ти вдо­ма і чи­та­ти книж­ки. Біль­ше пра­цю­ва­ти над со­бою. І цим най­біль­ше має за­йма­ти­ся сту­дент­ство... Ми зможемо пе­ре­мог­ти то­ді, ко­ли змі­ни­мо­ся. Ми змі­ни­мо­ся, ко­ли про­ана­лі­зу­є­мо, які са­ме ри­си при­во­дять до по­раз­ки. І це ре­аль­но по­трі­бно ро­би­ти. Я знаю ба­га­то кра­їн, се­ред яких і Япо­нія (кра­ї­на, яку я по­ва­жаю за до­ся­гне­н­ня), яка час від ча­су ро­бить мо­ні­то­ринг то­го, чо­му псу єть ся на ці о наль ний ха рак тер. Укра­ї­ні по­трі­бне від­чу­т­тя но­вих ці­лей. А но­ві ці­лі ле­жать по­за ме­жа­ми тра­ди­цій­но­го ми­сле­н­ня. Ко­ли ми го­во­ри­мо про те, як нам пе­ре­мог­ти, тре­ба ста­ви­ти цю ви­со­ку ціль. На ви­со­ку ціль мо­дер­ні­зу­є­ться весь на­ціо­наль­ний ха­ра­ктер. Це не ли­ше член­ство в ЄС. По­вер­не­н­ня до сво­єї істо­ри­чної ма­три­ці, яку ми не опа­ну­ва­ли, а від­да­ва­ли су­сі­дам в ко­ри­сту­ва­н­ня, ча­сто без бою. По­ки ми не зро­зу­мі­є­мо, що дер­жа­ва на­ра­зі не в змо­зі по­дба­ти про наш рі­вень, ми всі не­гай­но по­вин­ні зайня­ти­ся са­мо­осві­тою — са­мо­ро­з­ви­тком. Бо ми і хо­ро­брі, і му­жні, і кре­а­тив­ні в мі­ру, але, якщо кра­ї­на — одна з най­пре­кра­сні­ших у цен­трі Європи — у та­ко­му ста­ні, зна­чить, щось не так. То­му тре­ба шу­ка­ти від­по­віді, вчи­ти­ся си­стем­но вза­є­мо­ді­я­ти, вчи­ти­ся про­ду­ктив­ній со­лі­дар­но­сті з ро­зум­ни­ми осе­ред­ка­ми в усій кра­ї­ні, і ось то­ді, можливо, це якось зру­шить з мі­сця».

У про­мо­ві та­кож про­зву­ча­ла ана­ло­гія — «ду­же ва­жли­во, що са­ме у Во линсь ко му ( те пер Схід но єв ро - пей­сько­му) уні­вер­си­те­ті в 1991 ро­ці про­го­ло­си­ла свою зна­ко­ву про­мо­ву Лі­на Ко­стен­ко. Її до­по­відь про Ле­сю Укра­їн­ку «Ге­ній в умо­вах за­бло­ко­ва­ної культури» це не те що дзвін — а тре­тій дзві­нок. Після цьо­го обов’яз­ко­во по­вин­ні вклю­ча­ти­ся за­хи­сні си­ли на­ціо­наль­но­го ор­га­ні­зму. Лі­на Ко­стен­ко го­во­ри­ла про Ле­сю. І не тіль­ки про Ле­сю... А й про кон­це­пту­аль­ні по­ня­т­тя «ге­ній і де­мо­кра­тія». Во­на пе­ред­ба­чи­ла, що мо­же бу­ти, ко­ли сво­бо­да бу­де проти сво­бо­ди, а де­мо­кра­тія обер­не­ться ер­за­цом, ви­ди­мі­стю і опу­стить на­род на най­ниж­чі рів­ні со­ці­аль­но­го існу­ва­н­ня...» Те, в яких умо­вах ни­ні пе­ре­бу­ває Лі­на Ва­си­лів­на, — ре­аль­но тест на ки­сло­тне се­ре­до­ви­ще. Во­на — ге­ній в умо­вах роз­бло­ко­ва­ної ан­ти­куль­ту­ри». Че­рез 25 ро­ків після ві­ко­пом­ної про­мо­ви сло­ва Ла­ри­си Ів­ши­ної про Лі­ну Ко­стен­ко про­зву­ча­ли як під­су­мок пев­но­го ци­клу і во­дно­час — як мо­ти­ва­ція до змі­ни всіх нас, укра­їн­ців.

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

СВІ­ЖИЙ «День» І ХОРИСТКИ УНІ­ВЕР­СИ­ТЕ­ТУ

...І ЛЕ­СЯ ПО­РУЧ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.