Спі­ва­чка Фі­ло­ні­ла із Со­ко­ло­вої Бал­ки

Про уро­джен­ку Пол­тав­щи­ни, ко­тра про­сла­ви­ла­ся укра­їн­ським спів­ом в Ав­стра­лії

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Українка Фі­ло­ні­ла Ка­рюк на­ро­ди­ла­ся 10 кві­тня в се­лі Со­ко­ло­ва Бал­ка, ни­ні це се­ло в Но­во­сан­жар­сько­му ра­йо­ні Пол­тав­ської обла­сті, яке на­лі­чує близь­ко 1000 мешканців.

За одні­єю з вер­сій, Со­ко­ло­ва Бал­ка ви­ни­кла на­при­кін­ці XVIII сто­лі­т­тя, а її на­зва по­хо­дить від прі­зви­ща за­мо­жно­го ко­за­ка Со­ко­ла, ко­трий після зни­ще­н­ня За­по­різь­кої Сі­чі по­се­лив­ся тут, у бал­ці, і йо­го ху­тір зго­дом став ве­ли­ким се­лом. Ста­ном на се­ре­ди­ну ХІХ ст. у Со­ко­ло­вій Бал­ці бу­ло понад 100 дво­рів і понад 1300 мешканців, а 1900 р. — уже 2444 жи­те­лі; при Ге­ор­гі­їв­ській цер­кві, яку бу­ло збу­до­ва­но 1868 р., ді­я­ли жі­но­ча па­ра­фі­яль­на і зем­ська шко­ли. Пе­ред смер­тю мі­сце­ва зем­ле­вла­сни­ця Са­ви­цька за­по­ві­ла ви­ко­ри­ста­ти її за­оща­дже­н­ня на від­кри­т­тя шко­ли. Цей за­по­віт бу­ло ви­ко­на­но. 7 ли­пня 1897 р. у су­сі­дньо­му се­лі від­кри­ли сіль­сько­го­спо­дар­ську шко­лу, 1900 р. від­був­ся пер­ший її ви­пуск. 1930 р. шко­лу ре­ор­га­ні­зу­ва­ли в зоо­те­хні­кум, який сво­го ча­су за­кін­чи­ли ві­до­мі на­у­ков­ці П. Со­ро­ко­вий, Л. Тим­чен­ко, М. Спів­ак О. Ко­валь та ін­ші. Те­хні­кум бу­ло оста­то­чно лі­кві­до­ва­но в 1970-х ро­ках, за де­який час на йо­го те­ри­то­рії роз­та­шу­ва­ла­ся до­по­мі­жна шко­ла-ін­тер­нат. Під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни із Со­ко­ло­вої Бал­ки та нав­ко­ли­шніх сіл бу­ло ви­ве­зе­но на при­му­со­ві ро­бо­ти до Ні­меч­чи­ни 55 юна­ків і дів­чат.

Якраз 1943 ро­ку на та­ку пра­цю ви­їха­ла до Ні­меч­чи­ни й ро­ди­на Ка­рю­ків, де зго­дом юна­чка Фі­ло­ні­ла за­кін­чи­ла шість кла­сів укра­їн­ської гім­на­зії в мі­сті Анс­ба­ху й стала акти­віс­ткою укра­їн­ських мо­ло­ді­жних ор­га­ні­за­цій, а ще до­лу­чи­ла­ся до тан­цю­валь­но­го ан­сам­блю та цер­ков­но­го хо­ру. 20 жов­тня 1949 ро­ку ро­ди­на Ка­рю­ків при­їха­ла до Ав­стра­лії й осе­ли­ла­ся в Мель­бур­ні, де Фі­ло­ні­ла одра­зу до­лу­чи­ла­ся до укра­їн­сько­го куль­тур­но-гро­мад­сько­го жи­т­тя. 1952 ро­ку Фі­ло­ні­ла Ка­рюк по­бра­ла­ся з ін­шим пол­тав­ча­ни­ном, ко­трий по­хо­див із Лу­бен­щи­ни — Фе­до­ром Га­бел­ком, і ви­їха­ла до Аде­ла­ї­ди, де взя­ла актив­ну участь у во­каль­но-му­зи­чній, дра­ма­ти­чній та хо­ре­о­гра­фі­чній сту­ді­ях. 1958 ро­ку по­друж­жя Га­бел­ків пе­ре­бра­ло­ся до Кан­бер­ри, де Фі­ло­ні­ла про­дов­жи­ла на­вча­ти­ся ми­сте­цтва співу, яке роз­по­ча­ла ще в Мель­бур­ні: спо­ча­тку бу­ли сту­дії в учи­тель­ки співу па­ні Ланц, а пі­зні­ше — у па­ні Лі Мор, зго­дом уро­джен­ка Со­ко­ло­вої Бал­ки уві­йшла до Фі­лар­мо­ні­чно­го то­ва­ри­ства, ви­сту­па­ла з Кан­бер­ським сим­фо­ні­чним ор­ке­стром як Singers of Canberra. Як со­ліс­тка та пар­тнер у ду­е­тах і тріо брала участь у все­ав­стра­лій­ських та ре­гіо­наль­них фе­сти­ва­лях.

Ме­шка­ю­чи в Кан­бер­рі, Фі­ло­ні­ла Га­бел­ко бу­ла ду­же актив­ною в укра­їн­сько­му куль­тур­но-ми­сте­цько­му, цер­ков­но­му та гро­мад­сько­му жит­ті: стала член­ки­нею Ан­сам­блю бан­ду­ри­стів іме­ні Ми­ко­ли Ли­сен­ка під ору­дою ві­до­мо­го бан­ду­ри­ста Ві­кто­ра Мі­ша­ло­ва, ор­га­ні­зу­ва­ла во­каль­ний гурт «Во­ло­шки», яка з ча­сом пе­ре­фор­му­ва­ла­ся в Укра­їн­сько-ав­стра­лій­ське ми­сте­цьке то­ва­ри­ство іме­ні Ми­ко­ли Ли­сен­ка. Слід за­зна­чи­ти, що біль­шість чле­нів цьо­го то­ва­ри­ства ста­но­ви­ли ко­рін­ні ав­стра­лій­ці, але зав­дя­ки па­ні Фі­ло­ні­лі в їхньо­му ре­пер­ту­а­рі бу­ло... 90 відсотків укра­їн­ських пі­сень (!). За свою пра­цю на ни­ві укра­їн­сько­го ми­сте­цтва і по­пу­ля­ри­за­ції укра­їн­ської пі­сні та істо­рії ми­сте­цтва чле­ни цьо­го То­ва­ри­ства бу­ли на­го­ро­дже­ні срі­бни­ми ме­да­ля­ми Со­ю­зу укра­їн­ських ор­га­ні­за­цій Ав­стра­лії (СУОА), а па­ні Фі­ло­ні­ла одер­жа­ла Зо­ло­ту ме­даль Та­ра­са Шев­чен­ка. У Мель­бур­ні Фі­ло­ні­ла Га­бел­ко стала ди­ри­ген­том Свя­то­по­кров­ської па­ра­фії УАПЦ в Ес­сен­до­ні та очіль­ни­цею хо­ру Се­стриць іме­ні кня­ги­ні Оль­ги, уві­йшла до скла­ду член Ан­сам­блю бан­ду­ри­сток «Ко­льо­рит» та хо­ру «Чай­ка».

Пам’ята­ють про цю та­ла­но­ви­ту жін­ку в її рі­дно­му се­лі, на сай­ті мі­сце­вої гро­ма­ди є за­пис, що якраз у Со­ко­ло­вій Бал­ці на­ро­ди­ли­ся: «...Фі­ло­ні­ла Ва­си­лів­на Га­бел­ко — опер­на спі­ва­чка, бан­ду­рис­тка, ді­я­чка ав­стра­лій­ської ді­а­спо­ри. Ган­на Оле­ксан­дрів­на Ка­рюк — май­стри­ня на­ро­дної твор­чо­сті, спі­ва­чка, ді­я­чка ав­стра­лій­ської ді­а­спо­ри...»

До ре­чі, чо­ло­вік Фі­ло­ні­ли — укра­їн­ський па­трі­от, пи­сьмен­ник, гро­мад­ський ді­я­чі най­стар­ший за ві­ком ре­да­ктор Фе­дір Га­бел­ко, щой­но від­свя­тку­вав свої 98 літ. Ось та­кі во­ни, ви­да­тні Га­бел­ки — Фі­ло­ні­ла із Со­ко­ло­вої Бал­ки та Фе­дір із Гу­ля­їв­ки, — мої слав­ні зем­ля­ки, уро­джен­ці Пол­тав­щи­ни — укра­їн­ські па­трі­о­ти й ми­тці, ко­трі ме­шка­ють у да­ле­кій Ав­стра­лії, але обоє, не­зва­жа­ю­чи на свій по­ва­жний вік, вбо­лі­ва­ють за Укра­ї­ну і твор­чо пра­цю­ють на бла­го на­шої на­ціо­наль­ної спра­ви.

Оле­ксандр ПАН­ЧЕН­КО, до­ктор пра­ва Укра­їн­сько­го Вільного Уні­вер­си­те­ту (Мюн­хен), адво­кат із мі­ста Ло­хви­ці Пол­тав­ської обла­сті

ФО­ТО НАДАНО АВ­ТО­РОМ

ФІ­ЛО­НІ­ЛА ТА ФЕ­ДІР ГА­БЕЛ­КИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.