«Жи­ла-бу­ла в Мін­ську хо­ро­ша дів­чин­ка»

За­мі­тка ко­ри­сту­ва­ча Maxim Goryunov (Facebook-сто­рін­ка «Дня»)

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Роз­по­ві­ли істо­рію — жи­ла­бу­ла в Мін­ську хо­ро­ша дів­чин­ка.

Як уся­ка хо­ро­ша дів­чин­ка з Мін­ська, во­на роз­мов­ля­ла бі­ло­ру­ською, чи­та­ла вір­ші Ян­ки Ку­па­ли і лю­би­ла Пра­гу.

Ми­ну­ло­го літа, від­по­чи­ва­ю­чи у Віль­ню­сі, во­на зу­стрі­ла хло­пця з Мо­скви. Хло­пець їй спо­до­бав­ся, во­на ви­їха­ла з ним в Бі­ло­кам’яну і ви­йшла за­між.

Не­що­дав­но во­на при­їха­ла до Мін­ська від­ві­да­ти ба­тьків. Зна­йо­мі, які про­дов­жу­ють роз­мов­ля­ти бі­ло­ру­ською і лю­би­ти Пра­гу, за­про­по­ну­ва­ли їй зу­стрі­ти­ся. Во­на по­го­ди­ла­ся. Во­ни зу­стрі­ли­ся десь у цен­трі, в ка­фе. Зі­бра­ли­ся, сі­ли, по­ча­ли роз­по­від­а­ти новини.

Во­на слу­ха­ла хви­лин де­сять, по­тім ра­птом за­пи­та­ла у всіх ро­сій­ською мо­вою, що во­ни ду­ма­ють про Крим?

Зна­йо­мі від­по­ві­ли, що він укра­їн­ський.

— Ха, — ска­за­ла дів­чин­ка, — ви ні­чо­го не зна­є­те, я вам роз­по­вім.

І пів­го­ди­ни ро­сій­ською мо­вою по­вто­рю­ва­ла ро­сій­ський те­ле­ві­зор. Го­во­ри­ла з пе­ре­ко­на­н­ням, твер­до.

За­пи­та­ли: що це з нею? Во­на у вас там з’їха­ла з глу­зду?

Від­по­вів: ні, во­на не з’їха­ла з глу­зду. Ма­буть, во­на ви­рі­ши­ла, що її бі­ло­ру­ське ми­ну­ле не­без­пе­чне для її ро­сій­сько­го сьо­го­де­н­ня. І во­на по­збу­ла­ся сво­го ми­ну­ло­го, різ­ко і на­зав­жди.

Те­пер у неї ли­ше ро­сій­ське сьо­го­де­н­ня і ро­сій­ське май­бу­тнє.

Тоб­то, як во­на вва­жає, ли­ше успіх і успіх.

Не тре­ба ду­ма­ти, що це роз­ра­ху­нок і під­лість.

Во­на від­мо­ви­ла­ся щи­ро, від усьо­го сер­ця, за пе­ре­ко­на­н­ням.

У пи­та­н­нях іден­ти­чно­сті, чим ви­гі­дні­ше за роз­ра­хун­ком, тим біль­ше зда­є­ться, що з лю­бо­ві.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.