«Ми за­кли­ка­є­мо бо­ро­ти­ся...»

На­дія ТИ­СЯ­ЧНА — про які­сну до­ку­мен­та­лі­сти­ку на ТБ та ідей­ні прин­ци­пи ZIKу

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

По­ча­ток на 25-й стор.

— Дня­ми у ки­їв­сько­му кі­но­те­а­трі « Жов­тень » від­бу­ла­ся прем’ єра но­ва­тор­сько­го до­ку­мен­таль­но­го філь­му «Ле­гіон. Хро­ні­ка Укра­їн­ської Га­ли­цької Ар­мії. 1918– 1919 » Та­ра­са Хи­ми­ча. Ор­га­ні­за­то­ром по­дії ви­сту­пив те­ле­ка­нал ZIK, який по­тім де­мон­стру­вав стрі­чку в сво­є­му ефі­рі. Як сприйня­ла ау­ди­то­рія та­ку сер­йо­зну ро­бо­ту? І чи бу­де й на­да­лі які­сна до­ку­мен­та­лі­сти­ка прі­о­рі­те­том на те­ле­ка­на­лі?

— Після по­ка­зу стрі­чки у кі­но­те­а­трі «Жов­тень» гля­да­чі ма­ли змо­гу по­ста­ви­ти за­пи­та­н­ня ре­жи­се­ру і йо­го ко­ман­ді. При­га­дую, сту­ден­тка Ки­є­во-Мо­ги­лян­ської ака­де­мії ска­за­ла, мовляв, як­би та­кий та схо­жі філь­ми во­на пе­ре­гля­ну­ла під час уро­ків істо­рії, у неї бу­ло б ін­ше став­ле­н­ня до цьо­го пре­дме­ту. Вре­шті, з по­чу­т­тям па­трі­о­ти­зму по-ін­шо­му би скла­ло­ся у шкіль­ні ро­ки.

На­справ­ді стіль­ки го­во­ре­но-пе­ре­го­во­ре­но про те, що кра­ї­ні, яка понад двад­цять ро­ків жи­ла чу­жим ін­фор­ма­цій­ним жи­т­тям, по­трі­бні які­сні, відзня­ті за но­ві­тні­ми те­хно­ло­гі­я­ми ху­до­жні й до­ку­мен- на­лі ZIK впер­ше ви­йшла в ефір про­гра­ма «Брат за бра­та», ве­ду­чи­ми якої ста­ли бра­ти Ві­та­лій та Дмитро Ка­пра­но­ви. Чи сприйняв гля­дач та­кий фор­мат со­ці­аль­них роз­слі­ду­вань, адже на ва­шо­му ка­на­лі ви­хо­дять й ін­ші роз­слі­ду­валь­ні про­гра­ми, зокре­ма, ан­ти­ко­ру­пцій­ний проект «Наші гро­ші»?

— «Наші гро­ші» ви­кри­ва­ють ко­ру­пцію у ве­ли­ких мас­шта­бах — у мас­шта­бах дер­жа­ви. А со­ці­аль­ні роз­слі­ду­ва­н­ня «Брат за бра­та» чи ме­ди­чні роз­слі­ду­ва­н­ня «Лі­кар­ські та­єм­ни­ці» — ду­же за­пи­та­ні, бо сто­су­ю­ться пра­кти­чно ко­жно­го: лі­кар­ська ха­ла­тність та бай­ду­жість, без­го­спо­дар­ність та не­дба­лість ЖЕКів... Цьо­го те­ле­се­зо­ну на­віть зов­ні­шня ре­кла­ма ZIKy по­бу­до­ва­на на те­мах со­ці­аль­них роз­слі­ду- вань. Ми за­пи­ту­є­мо в укра­їн­ців: «На­бри­дло дя­ку­ва­ти ха­ба­рем?», «Вто­мив­ся від ха­бар­ни­цтва та кру­го­вої по­ру­ки?», «У су­ді роз­гляд спра­ви за­тя­гу­ють без «ви­на­го­ро­ди»?, «Ви­ма­га­ють «бла­го­дій­ний» вне­сок у лі­кар­ні?»... — те­ле­фо­нуй на га­ря­чу лі­нію те­ле­ка­на­лу. Ін­ши­ми сло­ва­ми, ми за­кли­ка­є­мо бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю ра­зом, та­ким чи­ном ра­зом змі­ню­ю­чи кра­ї­ну. І вдя­чні на­шим гля­да­чам за той зво­ро­тній зв’язок, який ма­є­мо!

— Оче­ви­дно. — Бла­жен­ні­ший Лю­бо­мир (Гу­зар) в ефі­рі ва­шо­го те­ле­ка­на­лу за­кли­кав укра­їн­ських жур­на­лі­стів кон­цен­тру­ва­ти­ся на хо­ро­ших но­ви­нах і ча­сті­ше роз­по­від­а­ти про тих, хто ро­бить до­брі спра­ви на ко­ристь бли­жнім та Укра­ї­ні. Чи по­го­джу­є­те­ся з та­кою по­зи­ці­єю, адже справ­ді ни­ні­шній укра­їн­ський ін­фо­про­стір ча­сто пе­ре­ван­та­же­ний го­ни­твою за де­ше­ви­ми сен­са­ці­я­ми і по­лі­ти­кан­ством. бо­ро­ти­ся. Між тим во­на му­сить жи­ти». При­га­дую, ви­не­сла в за­го­ло­вок ці її сло­ва. На мою дум­ку, не мо­жна все зруй­ну­ва­ти до фун­да­мен­ту й сам фун­да­мент, а по­тім ви­ма­га­ти ви­со­кої гро­ма­дян­ської сві­до­мо­сті від су­спіль­ства. Лю­дям тре­ба да­ва­ти си­ли жи­ти, си­ли бо­ро­ти­ся.

На на­шо­му те­ле­ка­на­лі виходить проект « До­брий ZIK » , на­зва якої го­во­рить сама за се­бе, — ми здій­сню­є­мо чи­їсь мрії. Так, хло­пчи­на Володимир Іса­єв з Сє­вє­ро­до­не­цька — чи не єдиний в мі­сті, в ко­го на по­двір’ ї ма­йо­ріє дер­жав­ний пра­пор. Зав­дя­ки сю­же­там про­гра­ми у юно­го па­трі­о­та, який під­три­мує укра­їн­ських вій­сько­вих, що дис­ло­ку­ю­ться в йо­го на­се­ле­но­му пун­кті, з’яви­ли­ся но­ві дру­зі — пред­став­ни­ки гру­пи ци­віль­но- вій­сько­во­го спів­ро­бі­тни­цтва опе­ра­тив­но-та­кти­чно­го угру­пу­ва­н­ня « Лу­ганськ » . ( Че­рез свою па­трі­о­ти­чну по­зи­цію Во­ло­дя був за­цько­ва­ний одно­лі­тка­ми).

Про­гра­ма здій­сни­ла ще одну мрію ди­ти­ни — за­про­си­ла її у Львів і по­зна­йо­ми­ла з мі­стом. Та­ких при­кла­дів чи­ма­ло.

— Пра­цю­ю­чи у «Дні», ви ви­сту­па­ли упо­ря­дни­ком книж­ко­вих ви­дань на­шої бі­бліо­те­ки...

— Так, ці­ка­вий до­свід. Бі­блі­о­те­ка «Дня» — своє­рі­дний «орі­єн­тир на мі­сце­во­сті». Ко­жна із кни­жок, чи то на­скрі­зна «Укра­ї­на Incognita», чи на­рі­жний для сьо­го­де­н­ня пу­блі­ци­сти­чний три­птих «Ко­тел», «Я — сві­док», «Катастрофа і трі­умф», — до­ку­мен­таль­но-емо­цій­ний ви­бух, що пе­ре­вер­тає вну­трі­шній світ. Лю­ди­ні, яка сві­до­ма сво­єї на­ціо­наль­ної іден­ти­чно­сті та пра­гне глиб­ших жит­тє­вих сми­слів, не обі­йти­ся без кни­жок «Дня».

— На­діє, з яки­ми на­стро­єм, пла­на­ми, дум­ка­ми пла­ну­є­те зу­стрі­ча­ти свій день на­ро­дже­н­ня?

— Я взя­ла за пра­ви­ло кон­цен­тру­ва­ти­ся на по­зи­ти­ві та че­ка­ти хо­ро­шо­го.

ФО­ТО З ОСО­БИ­СТО­ГО АРХІВУ РЕ­ЖИ­СЕ­РА ТА­РА­СА ХИ­МИ­ЧА

МО­МЕНТ ТВОР­ЧОЇ ПРА­ЦІ НАД ДОКУМЕНТАЛЬНИМ ФІЛЬМОМ «ЛЕ­ГІОН»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.