Як за­хи­сти­ти Лав­ру від... цер­кви?

Пам’ятка — під кон­тро­лем, зві­тує Укра­ї­на пе­ред ЮНЕСКО. При цьо­му чи­нов­ни­ки при­хо­ву­ють по­яву но­вих кор­пу­сів та від­су­тність ре­став­ра­ції об’єктів Ки­є­во-Пе­чер­сько­го за­по­від­ни­ка

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ін­на ЛИХОВИД, фо­то Руслана КАНЮКИ, «День»

Про­гу­лян­ка те­ри­то­рі­єю Ки­є­во-Пе­чер­ської лав­ри — на­че ман­дрів­ка між двома ре­аль­но­стя­ми. Важ­кий за­лі­зний за­мок ви­сить на две­рях до цер­кви Спа­са на Бе­ре­сто­вім, пам’ятки ар­хі­те­кту­ри ХІІ—ХІХ сто­літь. Гар­но ви­мо­ще­на бру­ків­ка дов­ко­ла не ма­скує по­лу­ще­ні фа­са­ди та ви­би­ті шиб­ки хра­му, що не діє. А от кор­пу­си на те­ри­то­рії Ни­жньої лав­ри вра­зи­ли чи­сто­тою, до­гля­ну­ті­стю, пи­шні­стю, роз­кіш­шю і — кіль­ко­ма де­ся­тка­ми не­за­кон­них пе­ре­бу­дов.

Церквою Спа­са на Бе­ре­сто­вім опі­ку­є­ться На­ціо­наль­ний Ки­є­во­Пе­чер­ський істо­ри­ко- куль­тур­ний за­по­від­ник. Ни­жня Лав­ра пе­ре­бу­ває у ві­дан­ні Ки­є­во- Пе­чер­сько­го мо­на­сти­ря. Чо­му між рі­зни­ми спо­ру­да­ми одні­єї пам’ятки ЮНЕСКО та­кий кон­траст? Зна­йти від­по­відь «День» спро­бу­вав ра­зом з Ми­ко­лою Пар­хо­мен­ком, за­сту­пни­ком го­ло­ви Укра- їн­сько­го то­ва­ри­ства охо­ро­ни пам’яток істо­рії та культури.

ЗАЧИНЕНА УСИПАЛЬНИЦЯ КНЯ­ЗЯ

УТОПІК не­що­дав­но пі­дго­ту­вав по­ста­но­ву, у якій ви­знав ро­бо­ту за­по­від­ни­ка з утри­ма­н­ня Лав­ри не­за­до­віль­ною. Пре­тен­зії бу­ли якраз до цер­кви Спа­са на Бе­ре­сто­вім, ко­тра ро­ків двад­цять сто­їть зачинена і по­тре­бує ре­мон­ту, та до те­ри­то­рії Ни­жньої лав­ри, де про­сто за­раз зво­ди­ться ба­га­то­по­вер­хо­вий кор­пус — без ві­до­ма ЮНЕСКО. Як по­яснив Ми­ко­ла Пар­хо­мен­ко, зі ста спо­руд Лав­ри ли­ше три де­ся­тки пе­ре­бу­ває у вла­сно­сті за­по­від­ни­ка, а за ре­штою він має ве­сти кон­троль та на­гляд. Во­че­видь, ці фун­кції не ви­ко­нує.

Пам’ятко­зна­вець ди­ву­є­ться, як у за­по­від­ни­ку зна­йшли три міль­йо­ни гри­вень на роз­роб­ку пла­ну організації те­ри­то­рії, а на ре­монт сла­ве­тно­го хра­му нема ні ко­пій­ки? Цер­ква зачинена для ту­ри­стів та ві­рян — а це ж усипальниця Юрія Дол­го­ру­ко­го, си­на Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха та за­снов­ни­ка Мо­скви, одна з не­чи­слен­них пам’яток до­мон­голь­сько­го пе­рі­о­ду.

«На цер­кву не тре­ба ду­же ба­га­то гро­шей: ре­став­ра­ції по­тре­бує дах, від­ли­ви та фа­са­ди, все­ре­ди­ні так са­мо має бу­ти ре­монт, — за­зна­чає Ми­ко­ла Пар­хо­мен­ко, по­ка­зу­ю­чи на тро­хи пор­жа­ві­лі во­до­сті­чні тру­би з по­лу­ще­ною фар­бою та фун­да­мен­ти, що по­тер­па­ють від опа­дів. — Роз­ра­хо­ву­ва­ти ли­шень на бю­дже­тні гро­ші ду­же важ­ко, тре­ба за­лу­ча­ти ін­ве­сто­рів, ме­це­на­тів, мо­же, про­ве­сти бла­го­дій­ні за­хо­ди, пу­блі­чні акції (хто ба­жає ста­ти ме­це­на­том від­нов­ле­н­ня хра­му, є шанс про­я­ви­тись. — Авт.), але за­по­від­ник цьо­го не ро­бить».

ЦВЯХАМИ У ПЛІНФУ?

Кіль­ка ро­ків то­му пла­ну­ва­лась ре­став­ра­ція цер­кви, го­ту­ва­лись від­по­від­ні про­е­кти. Та від­но­ви­ли ли­ше бру­ків­ку. Ре­аль­но­го ста­ну пам’ятки ні­хто не знає. Зов­ні ви­дно, що є ві­кна з по­би­ти­ми шиб­ка­ми, можливо, тре­ба змі­ню­ва­ти де­рев’яні еле­мен­ти, яка цер­ква все­ре­ди­ні — теж не­ві­до­мо.

« Від­кри­ті фа­са­ди по­ка­зу­ють клад­ку. Тут бі­ля ві­кна це­гла ХVІІІ сто­лі­т­тя, а жов­ту­ва­та ча­сти­на — це ав­тен­ти­чна плін­фа (ши­ро­ка та пло­ска пли­то­по­ді­бна це­гла. — Авт.), — ко­мен­тує Ми­ко­ла Тро­хи­мо­вич, огля­да­ю­чи фа­са­ди та бід­ка­ю­чись, як мо­жна пу­сти­ти на са­мо­плив та­ку пам’ятку. — Ро­ків 15 то­му пу­сти­ли сю­ди ре­лі­гій­ну гро­ма­ду, але ві­ря­ни по­ча­ли у сті­ни за­би­ва­ти цвя­хи, що не­при­пу­сти­мо. Сьо­го­дні теж є ба­га­то пре­тен­ден­тів на цер­кву. Я вва­жаю, на це мо­жна пі­ти, але офор­ми­ти охо­рон­ну уго­ду: спо­ча­тку ре­став­ра­ція, а да­лі ко­ри­сту­ва­н­ня та утри­ма­н­ня у на­ле­жно­му ста­ні».

Пі­клу­ва­тись про цер­кву — пря­мий обов’ язок за­по­від­ни­ка. Так са­мо, як утри­ма­н­ня Ма­зе­пин­ської сті­ни, пам’ятно­го об’єкту ХVІІІ сто­лі­т­тя. Після роз­го­ло­су нав­ко­ло то­го, що за­по­від­ник за­не­дбав Лав­ру, во­ро­та до му­рів вза­га­лі за­чи­ни­ли. За сло­ва­ми Ми­ко­ли Пар­хо­мен­ка, во­ни у зна­чно гір­шо­му ста­ні, ніж цер­ква: клад­ка руй­ну­є­ться, а по­двір’ я за­ро­стає са­мо­сі­ва­ми.

АВТЕНТИКА, ЩО ЗНИКАЄ

Дорогою до Ни­жньої лав­ри спів­ро­змов­ник звер­нув на­шу ува­гу на в’їзні во­ро­та. Пам’ятка ХVІІІ сто­лі­т­тя за­ва­жа­ла про­їзду бу­ді­вель­ної те­хні­ки, то­му її зне­сли. Збу­ду­ва­ли но­ві во­ро­та, зна­чно ви­щі — і, від­по­від­но, не­ав­тен­ти­чні. Спу­ска­є­мось дорогою, ви­кла­де­ною бру­ків­кою, до­ни­зу, а да­лі — ще ці­ка­ві­ше. Ми­ко­ла Тро­хи­мо­вич по­ка­зує при­бу­до­ва­ний (!) пер­ший по­верх до му­рів, що роз­ді­ля­ють Вер­хню і Ни­жню лав­ру. Те­пер з ни­ми су­сі­дить аб­со­лю­тно но­ве при­мі­ще­н­ня, де роз­та­шо­ва­на цер­ков­на крам­ни­ця. Та­ких бу­ді­вель­них транс­фор­ма­цій за остан­ні ро­ки на­бе­ре­ться до двох де­ся­тків.

« Це збу­до­ва­но десь ро­ків три то­му. А да­лі — так зва­ний 40-й кор­пус на два по­вер­хи, зве­де­ний

ЦЕР­КВА СПА­СА НА БЕ­РЕ­СТО­ВІМ ШТУ­ЧНО ВИ­ЛУ­ЧЕ­НА З ТУРИСТИЧНОГО ТА ЕКСКУРСІЙНОГО МАР­ШРУ­ТІВ — ЧЕ­РЕЗ ЗАНЕДБАНІСТЬ ТА ЗАЧИНЕНІСТЬ ГІДИ ЇЇ ОМИНАЮТЬ

ПРИБУДОВАНА ДО СТАРОДАВНІХ МУ­РІВ ЦЕР­КОВ­НА КРАМ­НИ­ЦЯ (ЛІ­ВО­РУЧ) ТА ДВОПОВЕРХОВИЙ 40-й КОР­ПУС (У ЦЕН­ТРІ) З’ЯВИ­ЛИ­СЯ БЕЗ ВІ­ДО­МА ЮНЕСКО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.