«План Мар­шал­ла» для Укра­ї­ни

Про акціо­ну­ва­н­ня зем­лі на ко­ристь усіх без ви­ня­тку до­ро­слих гро­ма­дян

Den (Ukrainian) - - Економіка - Ле­о­нід ШКЛЯР, до­ктор по­лі­ти­чних на­ук, про­фе­сор, спеціально для «Дня»

Ро­з­гля­нув­ши усі на­яв­ні на сьо­го­дні ва­рі­ан­ти «Пла­ну Мар­шал­ла» для Укра­ї­ни, мо­же­мо кон­ста­ту­ва­ти, що пра­кти­чно жо­ден із них не тор­ка­є­ться фун­да­мен­таль­но­го пи­та­н­ня — пи­та­н­ня ще не роз­па­йо­ва­ної зем­лі — го­лов­но­го не ли­ше еко­но­мі­чно­го, а й фі­нан­со­во­го і на­віть гео­по­лі­ти­чно­го ре­сур­су країни. На сьо­го­дні усі спи­си що­до цьо­го ла­ма­ю­ться нав­ко­ло пи­та­н­ня: зні­ма­ти чи збе­рі­га­ти мо­ра­то­рій на про­даж зем­лі. Це — аб­со­лю­тно хи­бна аль­тер­на­ти­ва, пе­ред якою нас по­ста­ви­ли як при­хиль­ни­ки, так і про­тив­ни­ки мо­ра­то­рію. На ко­ристь збе­ре­же­н­ня мо­ра­то­рію мо­же­мо сказати ли­ше одне: він допоміг збе­рег­ти ре­сурс як основ­ний ка­пі­тал для на­се­ле­н­ня, а не роз­ба­за­ри­ти йо­го за без­цінь. Але й ві­чно жи­ти за цим мо­ра­то­рі­єм та­кож не мо­жна, тре­ба ру­ха­ти­ся впе­ред. І не­гай­но.

■ Зе­мель­не пи­та­н­ня по­тре­бує спра­ве­дли­во­го і во­дно­час рин­ко­во­го розв’яза­н­ня. Ви­хід по­ля­гає в роз­роб­ці за­ко­ну про акціо­ну­ва­н­ня зем­лі на ко­ристь усіх без ви­ня­тку до­ро­слих гро­ма­дян Укра­ї­ни.

■ За да­ни­ми екс­пер­тів, за­галь­на пло­ща сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь в Укра­ї­ні ста­но­вить на сьо­го­дні 60,35 млн га — за цим по­ка­зни­ком на­ша кра­ї­на по­сі­дає пер­ше мі­сце в Єв­ро­пі. Під мо­ра­то­рі­єм, тоб­то не­роз­па­йо­ва­ної зем­лі — при­бли­зно 40 млн га. Ре­аль­на кіль­кість на­се­ле­н­ня після ане­ксії Криму та оку­па­ції ча­сти­ни те­ри­то­рії Дон­ба­су та­кож ста­но­вить при­бли­зно 40 млн лю­дей. Кіль­кість гро­ма­дян до­ро­сло­го ві­ку ще мен­ша — на сьо­го­дні це при­бли­зно 33 млн лю­дей. Та­ким чи­ном, про­стий під­ра­ху­нок по­ка­зує, що ко­ли гро­ма­дя­нам до­ро­сло­го ві­ку на­да­ти акції з пра­вом вла­сно­сті на 1 га зем­лі, то в роз­по­ря­джен­ні дер­жа­ви за­ли­ши­ться в ре­зер­ві ще при­бли­зно 7 млн га — для по­ко­лі­н­ня, яке роз­по­чи­нає до­ро­сле жи­т­тя, а та­кож тих, і це ду­же ва­жли­во, хто ра­но чи пі­зно по­вер­не­ться в Укра­ї­ну після оку­па­ції та ане­ксії те­ри­то­рій. Від­так, одним ли­ше цим во­льо­вим актом ко­жен укра­ї­нець із же­бра­ка, від­чу­же­но­го від го­лов­но­го при­ро­дно­го ре­сур­су, пе­ре­тво­рю­є­ться на йо­го вла­сни­ка. Во­дно­час слід кон­ста­ту­ва­ти, що вже сьо­го­дні уряд при­тор­го­вує укра­їн­ською зем­лею без будь-яких за­кон­них на те під­став — як ві­до­мо, прем’єр-міністр Яце­нюк анон­су­вав ви­став­ле­н­ня на тор­ги 1 млн га зем­лі.

■ По­стає пи­та­н­ня, яка вар­тість 1 га укра­їн­ської зем­лі? На жаль, сьо­го­дні офі­цій­них да­них не­має, бо не­має про­зо­ро­го рин­ку. На­то­мість фун­кціо­нує ті­ньо­вий. Екс­пер­ти ствер­джу­ють, що на чор­но­му рин­ку укра­їн­ський чор­но­зем тор­гу­є­ться за ціною в 1 ти­ся­чу до­ла­рів США за ге­ктар, то­ді як менш ро­дю­ча поль­ська зем­ля на про­зо­ро­му рин­ку ко­штує аж 10 тис. до­ла­рів США! Якщо оці­ни­ти вар­тість на­шої зем­лі на­віть за поль­ським стан­дар­том, то ко­жна укра­їн­ська зе­мель­на акція по­тен­цій­но ко­шту­ва­ти­ме що­най­мен­ше, а то й біль­ше ніж 10 тис. до­ла­рів, а увесь ре­сурс акціо­но­ва­ної зем­лі на віль­но­му рин­ку до­рів­ню­ва­ти­ме у гро­шо­во­му екві­ва­лен­ті що­най­мен­ше 400 млрд до­ла­рів. На­га­да­є­мо, що екс­пер­ти Аген­ції мо­дер­ні­за­ції Укра­ї­ни оці­ню­ють ви­тра­ти на мо­дер­ні­за­цію країни у 300 млрд до­ла­рів. Ті ж, хто хо­чуть вже сьо­го­дні тор­гу­ва­ти зем­лею, роз­ра­хо­ву­ють на над­хо­дже­н­ня до бю­дже­ту, в кра­що­му ра­зі, яки­хось 30–40 млрд.

■ Акціо­ну­вав­ши зем­лю під імен­ні акції, на­род Укра­ї­ни на ра­хун­ках спеціально ство­ре­но­го Зе­мель­но­го бан­ку аку­му­лює ко­ло­саль­ний фі­нан­со­вий ре­сурс че­рез віль­ний про­даж зем­лі Бан­ком, ко­шти від яко­го над­хо­ди­ти­муть на при­ва­тні ра­хун­ки акціо­не­рів. Одер­жа­ні ко­шти слід на­пра­ви­ти на ін­фра­стру­ктур­ні про­е­кти, ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чні ви­ро­бни­цтва, пе­ре­озбро­є­н­ня ар­мії, якість осві­ти і ме­ди­ци­ни, спорт.

■ Йдеться, зро­зумі­ло, ли­ше про за­галь­ну схе­му. Зви­чай­но, тут одра­зу по­ста­ють пи­та­н­ня те­хні­чно­го ха­ра­кте­ру, а са­ме: яким чи­ном вла­сник зе­мель­них акцій зможе роз­по­ря­джа­ти­ся сво­їм акти­вом? Щоб не ста­ло­ся так, як із при­ва­ти­за­цій­ни­ми сер­ти­фі­ка­та­ми, які бу­ли ску­пле­ні-про­да­ні за без­цінь, вла­да — пар­ла­мент і уряд — по­вин­ні роз­ро­би­ти від­по­від­ну нор­ма­тив­но-пра­во­ву ба­зу.

■ Ми не бу­де­мо вда­ва­ти­ся у де­та­лі цьо­го ме­ха­ні­зму — він не є скла­дним. Кон­це­пту­аль­но йдеться про те, що акціо­нер на до­го­вір­ній осно­ві на пев­ний тер­мін пе­ре­дає пра­во роз­по­ря­джа­ти­ся сво­їм акти­вом спе­ці­а­лі­зо­ва­но­му акціо­нер­но­му Зе­мель­но­му бан­ку, який від іме­ні усіх вла­сни­ків ви­сту­пає уча­сни­ком фон­до­во­го рин­ку. Го­лов­на ме­та — аку­му­лю­ва­ти фі­нан­со­ві ре­сур­си на мо­дер­ні­за­цію країни. Якщо за рин­ко­вою ціною зем­лю ку­пу­ва­ти­муть укра­їн­ці — на здо­ров’я, іно­зем­ні ін­ве­сто­ри — ла­ска­во про­си­мо. Дер­жа­ва ли­ше по­вин­на кон­тро­лю­ва­ти ви­ко­ри­ста­н­ня зе­мель­них ре­сур­сів за ці­льо­вим при­зна­че­н­ням, до­три­ма­н­ня еко­ло­гі­чних стан­дар­тів та ре­гла­мен­тів. Одер­жа­ний та­ким чи­ном фі­нан­со­вий ре­сурс бу­де ске­ро­ву­ва­ти­ся на роз­ви­ток су­ча­сних ви­со­ко­те­хно­ло- гі­чних ви­ро­бництв, що по­тре­бує розвитку су­ча­сної осві­ти, підвищення рів­ня та яко­сті жи­т­тя, лі­кві­да­цію такого ди­ко­го у ХХI сто­літ­ті яви­ща, як бі­дність.

■ Вла­сни­ки акцій на зем­лю одер­жу­ють ко­шти від ре­а­лі­за­ції ре­сур­су — во­ни над­хо­дять на їхні ра­хун­ки. Во­дно­час дер­жа­ва укла­дає з ко­жним уго­ду про від­мо­ву від зня­т­тя відсотків що­най­мен­ше на п’ять ро­ків для лю­дей по­хи­ло­го і стар­шо­го ві­ку, де­сять ро­ків — се­ре­дньо­го і понад де­сять ро­ків — мо­лод­шо­го ві­ку. Аку­му­льо­ва­ні ко­шти йдуть на ві­дро­дже­н­ня Укра­ї­ни — це всі від ма­ло­го до ста­ро­го по­вин­ні ро­зу­мі­ти. В істо­рії де­яких кра­їн, наприклад Ко­реї, бу­ли ви­пад­ки, ко­ли для по­ря­тун­ку країни у бан­ки зда­ва­ли на­віть сі­мей­ні ре­лі­квії та ін­ші ко­штов­но­сті, а тут ні­чо­го жер­тву­ва­ти не­по­трі­бно. Від­тер­мі­ну­ва­н­ня спла­ти за від­со­тка­ми мо­же роз­гля­да­ти­ся як своє­рі­дна пла­та за одер­жа­ну акцію.

■ Пі­зні­ше акціо­не­ри змо­жуть за­бра­ти свої від­со­тки, але ті­ло кре­ди­ту — тут вла­сник акції ви­сту­пає, по су­ті, кре­ди­то­ром дер­жа­ви і се­бе одно­ча­сно — за­ли­ша­є­ться в Бан­ку. Акції пе­ре­да­ю­ться у спа­док або ж у ра­зі від­су­тно­сті спад­ко­єм­ців чи за­по­ві­ту по­пов­ню­ють або дер­жав­ний бю­джет, або спе­ці­аль­ний фонд. Та­ким чи­ном укра­їн­ці на­зав­жди ви­рі­шу­ють про­бле­му бі­дно­сті, бо в них зав­жди є ра­ху­нок у Бан­ку, який за­ли­ша­є­ться там стіль­ки, скіль­ки в цьо­му бу­де не­об­хі­дність і за­ці­кав­ле­ність дер­жа­ви і гро­ма­ди. Еко­но­мі­ка по­сту­по­во на­си­чу­є­ться фі­нан­со­ви­ми ре­сур­са­ми, до­бро­бут лю­дей зро­стає, грив­ня змі­цню­є­ться — «План Мар­шал­ла» для Укра­ї­ни по­чи­нає ді­я­ти ви­клю­чно і зав­дя­ки укра­їн­ським ре­сур­сам. За­хід мо­же до­по­мог­ти нам які­сни­ми екс­пер­ти­за­ми і кон­суль­та­ці­я­ми, а го­лов­не — від­тер­мі­ну­ва­ти бо­дай на де­сять ро­ків спла­ту відсотків за кре­ди­та­ми, взя­ти­ми без­від­по­від­аль­ни­ми по­лі­ти­ка­ми по­пе­ре­дніх ро­ків. Це і бу­де вне­сок за­хі­дних пар­тне­рів у «План Мар­шал­ла» для Укра­ї­ни.

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.