Зе­ле­ний ви­бух

Бур­хли­ве про­бу­дже­н­ня при­ро­ди — те, що не мо­жна пропу­сти­ти

Den (Ukrainian) - - Репортаж «дня» - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День», фото Юрія КОШКОВСЬКОГО

Тем­пе­ра­тур­ні ре­кор­ди кві­тня да­ю­ться взна­ки: стрім­ко ло­па­ю­ться брунь­ки, тро­хи п’ янить со­лод­кий за­пах абри­кос, ті­шать око куль­баб­ки. Ми­ну­ло­го ти­жня ка­шта­ни сто­я­ли го­лі, та за кіль­ка днів на них з’ яви­ли­ся ли­сто­чки і кві­тко­ві брунь­ки. До­ро­ги за­си­па­ні се­реж­ка­ми бе­різ і пе­люс­тка­ми ви­шень. А се­ред ві­т­тя ви­спі­ву­ють щось жит­тє­ствер­дне пта­хи — ди­ву­є­шся, звід­ки у них си­ли, щоб ро­би­ти це з та­ким ша­ле­ним зав­зя­т­тям.

■ Пі­сля ро­бо­ти, хоч як би вто­мив­ся, но­ги тя­гнуть до бо­та­ні­чно­го са­ду або пар­ку, хо­ча б до скве­ри­ка чи ти­хо­го зе­ле­но­го дво­ри­ка. Зда­є­ться, ки­лим із трав та кві­тів — бар­він­ків, гі­а­цин­тів, нар­ци­сів — на очах роз­пов­за­є­ться ледь про­грі­тою зем­лею. Лю­ди ро­блять сел­фі на тлі ма­гно­лій та га­ма­ме­лі­сів, між важ­ких віт ці­лу­ю­ться па­ри і га­са­ють ді­ти. Зда­є­ться, сон­це лі­ни­во спо­сте­рі­гає за ци­ми за­бав­ка­ми і гріє, гріє — щоб при­ро­да бу­я­ла ще силь­ні­ше.

■ Цен­траль­на гео­фі­зи­чна об­сер­ва­то­рія не втом­лю­є­ться по­ві­дом­ля­ти про тем­пе­ра­тур­ні ре­кор­ди у Ки­є­ві. За да­ни­ми спо­сте­ре­жень її ме­тео­стан­ції, у кві­тні та­ких за­ре­є­стру­ва­ли шість. Але на сай­ті об­сер­ва­то­рії по­пе­ре­джа­ють: ого­ло­шу­ва­ти по­ча­ток ме­тео­ро­ло­гі­чно­го лі­та за­ра­но, адже Укра­їн­ський гід­ро­ме­тцентр про­гно­зує похо­ло­да­н­ня. Тож тре­ба на­со­ло­джу­ва­ти­ся все­за­галь­ним цві­ті­н­ням за ко­жної на­го­ди.

■ «Ця ве­сна до­сить спри­я­тли­ва для ро­слин, та й пе­ре­зи­му­ва­ли во­ни чу­до­во — зи­ма бу­ла м’яка, — го­во­рить Во­ло­ди­мир Ква­ша, стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник На­ціо­наль­но­го бо­та­ні­чно­го са­ду ім. М. М. Гри­шка НАН Укра­ї­ни. — Де­які ро­сли­ни за­цві­ли на три — п’ять днів ра­ні­ше. Але ні­чо­го над­зви­чай­но­го у цьо­му не­має. За 30 ро­ків, що пра­цюю у бо­тса­ду, тра­пи­ло­ся чо­ти­ри-п’ять та­ких ве­сен. Я не по­ді­ляю твер­джень про ве­ли­кий вплив гло­баль­но­го по­те­плі­н­ня. Так, він при­су­тній, але на да­но­му від­різ­ку ча­су не мо­же про­я­ви- ти­ся сут­тє­во. Якщо пе­ре­гля­не­мо по­го­дні зве­де­н­ня за остан­ні сто ро­ків, бу­ва­ло вся­ке: і мо­ро­зи, і спека. Мо­жна вва­жа­ти, що ко­ли­ва­н­ня тем­пе­ра­ту­ри — в ме­жах нор­ми».

■ Ни­ні у сто­ли­чно­му бо­тса­ду пи­шно цві­туть ран­ні ма­гно­лії та ро­до­ден­дро­ни. «Тем­пе­ра­ту­ра на­ро­щу­є­ться до­во­лі рів­но, без різ­ких ко­ли­вань. Якщо й да­лі не бу­де ве­ли­ких мо­ро­зів з мі­ну­со- вою тем­пе­ра­ту­рою, все бу­де нор­маль­но, — за­пев­няє Во­ло­ди­мир Ква­ша. — За­раз лю­ди стом­ле­ні від тра­ге­дій, по­стій­но очі­ку­ють яки­хось ка­та­строф. Се­ред ро­слин во­ни від­ри­ва­ю­ться від тур­бот, це — під­трим­ка».

■ За­пе­ре­чу­ва­ти важ­ко. Ви­бух цві­ту і зе­ле­ні не зни­щує, а нав­па­ки, да­рує си­ли. Усі — в сад?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.