«Аб­со­лю­тно ри­ту­аль­ний­за­хід »

Екс­перт – про те, як на­ле­жить спри­йма­ти «пря­му лі­нію» Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на з ро­сі­я­на­ми

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Учо­ра­шня «пря­ма лі­нія» пре­зи­ден­та Ро­сії Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на, як і очі­ку­ва­ло­ся, бу­ла при­свя­че­на го­лов­ним чи­ном вну­трі­шнім про­бле­мам. Го­спо­дар Крем­ля де­мон­стру­вав, що во­ло­діє си­ту­а­ці­єю, за­спо­ко­їв ро­сі­ян, що в ре­зерв­них фон­дах до­сить гро­шей, що якщо на­віть зов­сім не пра­цю­ва­ти, «за­би­ти ши­ло в сті­ну, то їх ви­ста­чить на чо­ти­ри мі­ся­ці » . Втім до­цент еко­но­мі­чно­го фа­куль­те­ту МДУ Олег Бу­кле­мі­шев у ко­мен­та­рі Бі­Бі-Сі на­пи­сав: «Ма­буть, Пу­тін хо­тів за­спо­ко­ї­ти лю­дей, але ме­не не за­спо­ко­їв — рад­ше, нав­па­ки».

Ці­ка­во, що Во­ло­ди­мир Пу­тін упер­ше під­твер­див до­сто­вір­ність «па­нам­сько­го до­сьє» і ска­зав, що йо­го друг Сер­гій Рол­ду­гін ви­тра­чав усі гро­ші на по­ку­пку му­зи­чних ін­стру­мен­тів на ко­ристь дер­жа­ви. «Чо­му ви не ре­а­гу­є­те на на­клеп з бо­ку за­хі­дних ЗМІ?» — за­пи­тує він у зв’яз­ку з «па­нам­ськи­ми фай­ла­ми».

Пу­тін ско­ри­став­ся «пря­мою лі­ні­єю», щоб зви­ну­ва­ти­ти Укра­ї­ну в не­ви­ко­нан­ні Мін­ських угод, що є єди­ним шля­хом уре­гу­лю­ва­н­ня про­бле­ми, а на­справ­ді йде­ться про ро­сій­ську агре­сію на Дон­ба­сі. За йо­го сло­ва­ми, «все, що ми по­вин­ні бу­ли ви­ко­на­ти, ми ви­ко­на­ли». А ось Укра­ї­ні та її за­хі­дним пар­тне­рам на­ле­жить прой­ти ве­ли­кий шлях, вне­сти змі­ни в Кон­сти­ту­цію Укра­ї­ни, ухва­ли­ти за­кон про осо­бли­вий ста­тус і за­кон про ам­ні­стію.

Ро­сій­ський лі­дер та­кож став на­во­ди­ти свою ста­ти­сти­ку про те, що в Укра­ї­ні все по­га­но пі­сля здій­сне­н­ня ци­ві­лі­за­цій­но­го ви­бо­ру, під­пи­са­н­ня уго­ди про асо­ці­а­цію з ЄС. «Але все ж ми за­ці­кав­ле­ні у то­му, щоб Укра­ї­на вста­ла на но­ги і щоб у нас був на­дій­ний пар­тнер. Я спо­ді­ва­ю­ся, но­вий уряд зро­бить ви­снов­ки з то­го, що від­бу­ва­ло­ся остан­нім ча­сом», — ска­зав він.

«ЦЕ РО­ЗМО­ВА, ЯКА НЕ СТО­СУ­Є­ТЬСЯ ТО­ГО, ЩО РО­СІЯ РЕ­АЛЬ­НО РО­БИТЬ»

Се­мен НОВОПРУДСЬКИЙ,

не­за­ле­жний жур­на­ліст, Мо­сква:

— На­справ­ді, це аб­со­лю­тно ри­ту­аль­ний за­хід, який за одні­єю Іті­єю ж схе­мою про­хо­дитЬ остан­ні ро­ків ві­сім. у зна­чній мі­рі го­лов­не зав­да­н­ня « пря­мої лі­нії » Пу­ті­на — про­сто зро­би­ти ілю­зію спіл­ку­ва­н­ня з лю­дьми з на­су­щних пи­тань. Хо­ча як по­ка­зує пра­кти­ка, рей­тинг пре­зи­ден­та від най­пря­мі­шої лі­нії не за­ле­жить. На­справ­ді, по­ки йо­го рей­тинг ви­со­кий, аб­со­лю­тно не ва­жли­во, які еко­но­мі­чні по­ка­зни­ки. Ін­ша річ, що сві­же опи­ту­ва­н­ня ВЦВГД по­ка­зує, що 20% ро­сі­ян оці­ню­ють си­ту­а­цію в Ро­сії як по­га­ну. Іце один із най­ви­щих по­ка­зни­ків за остан­ні ро­ки. При цьо­му 63% вва­жає, що си­ту­а­ція більш-менш нор­маль­на. В ці­ло­му на­род від­но­сно спо­кій­ний, але кіль­кість лю­дей, які від­кри­то не­вдо­во­ле­ні си­ту­а­ці­єю в кра­ї­ні й еко­но­мі­чним ста­но­ви­щем, не­у­хиль­но зро­стає.

«Пря­ма лі­нія» — це від­пра­цьо­ва­ний фор­мат, су­міш вну­трі­шніх і між­на­ро­дних пи­тань, і за­зви­чай да­є­ться па­ра-трій­ка до­ру­чень, щоб зро­би­ти якісь кон­кре­тні кро­ки, на­при­клад, як в цьо­му ви­пад­ку: зро­би­ти до­ро­ги в Ом­ську, ро­зі­бра­ти­ся, що ро­би­ться на остро­ві Ши­ка­тан. На­справ­ді, це ри­ту­аль­ні дії, і сам по со­бі цей за­хід не грає та­кої клю­чо­вої ро­лі в управ­лін­ні кра­ї­ною.

Ці­ка­вою ри­сою «пря­мої лі­нії» є те, що став­ля­ться пи­та­н­ня, які по­вин­ні пі­ді­гра­ва­ти пре­зи­ден­то­ві. Іце сто­су­є­ться пи­та­н­ня фер­ме­ра про мо­жли­вий не­га­тив­ний вплив ска­су­ва­н­ня сан­кцій За­хо­ду. Ро­сія дав­но хо­че ска­су­ва­н­ня сан­кцій, але при цьо­му ду­же не хо­че по­ка­зу­ва­ти, що во­на ве­де пе­ре­мо­ви­ни з цьо­го пи­та­н­ня і йде на поступки. В ці­ло­му си­ту­а­ція та­ка, що фі­нан­со­вих мо­жли­во­стей для про­дов­же­н­ня ни­ні­шньої ро­сій­ської по­лі­ти­ки стає де­да­лі мен­ше. Івла­сне, вна­слі­док ре­аль­них дій Ро­сії, а не слів на «пря­мій лі­нії» мо­жна бу­де су­ди­ти про те, що на­справ­ді зби­ра­є­ться ро­сій­ська вла­да ро­би­ти. Але ре­аль­но сан­кції, у то­му чи­слі вве­де­ні Ро­сі­єю, ду­же за­ва­жа­ють і де­да­лі біль­ше.

Як ві­до­мо, що­до Мін­ських угод офі­цій­на по­зи­ція Ро­сії по­ля­гає в то­му, що во­на не є сто­ро­ною кон­флі­кту на Дон­ба­сі, але ні­хто ін­ший та­кої по­зи­ції не по­ді­ляє. США і ЄС, а та­кож ін­ші суб’єкти між­на­ро­дної по­лі­ти­ки по­стій­но на­га­ду­ють, що ми є сто­ро­ною цих угод, а не їх га­ран­том.

А сло­вам Пу­ті­на «жо­дних актив­них бо­йо­вих дій не бу­де » на Дон­ба­сі у від­по­відь на пи­та­н­ня: «Що да­лі — зно­ву вій­на?» ні­ко­ли не тре­ба ві­ри­ти. Ба­га­то ра­зів бу­ли ви­пад­ки, ко­ли го­во­ри­ло­ся одне, а ро­би­ло­ся ін­ше. Тут би я ні­ко­ли не вва­жав, що так і бу­де. Зро­зумі­ло, що у то­му чи­слі еко­но­мі­чних ре­сур­сів для бо­йо­вих дій на Дон­ба­сі у Ро­сії не­має. Але це не озна­чає, що в та­кій си­ту­а­ції во­на їх не про­во­ку­ва­ти­ме.

Що­до за­яви го­спо­да­ря Крем­ля про за­ці­кав­ле­ність Ро­сії в то­му, «щоб Укра­ї­на вста­ла на но­ги і щоб у нас був на­дій­ний пар­тнер», то їм не варто ві­ри­ти. Та­кі за­яви, на від­мі­ну від ве­ли­кої прес-кон­фе­рен­ції, яка ба­га­то в чо­му на­прав­ле­на на зов­ні­шню ау­ди­то­рію, ма­ють на ме­ті, перш за все, вну­трі­шню ау­ди­то­рію. У сво­їй кра­ї­ні скла­дно по­ча­ти ви­зна­ва­ти, що Укра­ї­на окре­ма кра­ї­на, яка має пра­во на свій ви­бір і, вза­га­лі ка­жу­чи, має пра­во на бу­дья­кі сто­сун­ки з Ро­сі­єю. От­же, це якраз зно­ву ті сло­ва, яки­ми на­ма­га­ю­ться до­не­сти, що ми, мов, ма­є­мо ра­цію, ми зна­ли, по­пе­ре­джа­ли, що по­трі­бно з на­ми дру­жи­ти. Це аб­со­лю­тно ні­чо­го не зна­чу­ща ри­то­ри­ка.

З ін­шо­го бо­ку, від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня 12-рі­чної Ва­рі Ку­знє­цо­вої: ко­го б Пу­тін вря­ту­вав пер­шим — По­ро­шен­ка чи Ер­до­га­на, як­би оби­два то­ну­ли, — ро­сій­ський лі­дер про­де­мон­стру­вав своє­рі­дне від­чу­т­тя гу­мо­ру гру на пу­блі­ку. Ча­сти­ні пу­блі­ки спо­до­ба­ла­ся від­по­відь пре­зи­ден­та: «Якщо хтось ви­рі­шив по­то­ну­ти, вря­ту­ва­ти йо­го вже не­мо­жли­во. Ми го­то­ві про­стя­гну­ти ру­ку до­по­мо­ги будь-яко­му пар­тне­ро­ві, якщо він сам то­го хо- че». Але ця мі­зан­сце­на не ро­бить че­сті ні­ко­му з її уча­сни­ків. Я ду­маю, що дів­чин­ка теж не са­ма при­ду­ма­ла це за­пи­та­н­ня. На­вряд чи в нор­маль­ної дів­чин­ки ви­ни­кло та­ке пи­та­н­ня в го­ло­ві. На­справ­ді це до­сить тра­ди­цій­не по­лі­ти­чне хам­ство, яке, на жаль, зу­стрі­ча­є­ться.

До­сить ці­ка­вою річ­чю на цій «пря­мій лі­нії» бу­ло пер­ше при­лю­дне ви­зна­н­ня Пу­ті­ним, що да­ні «па­нам­ських фай­лів» є до­сто­вір­ни­ми. До цих пір Ро­сія бу­ла чи не єди­ною кра­ї­ною з усіх, при­найм­ні, кру­пних фі­гу­ран­тів Panama Paper, яка за­пе­ре­чу­ва­ла їх. Ма­буть, усе ж хтось до­ніс про­сту дум­ку, що не тре­ба хоч би за­пе­ре­чу­ва­ти, але го­во­ри­ти, що, мов­ляв, ні­чо­го в цьо­му страшного не­має. Хо­ча якщо по­ра­ху­ва­ти всі скри­пки Стра­ди­ва­рі, то во­ни, ско­рі­ше за все, не ко­шту­ва­ли б та­ких гро­шей. Тут мо­жна го­во­ри­ти, що в цьо­му ра­зі ми ви­зна­є­мо до­сто­вір­ність.

Ія­кщо під­су­му­ва­ти, що цей за­хід є озна­кою ста­біль­но­сті та від­бу­ва­є­ться що­ро­ку, зав­жди у кві­тні. На­справ­ді це спро­ба по­да­ти спра­ву так, що все йде, як тре­ба. Ні­чо­го по­га­но­го у цьо­му ри­ту­а­лі не­має, зро­зумі­ло, що ба­га­то в чо­му по­лі­ти­ка скла­да­є­ться з ри­ту­аль­них же­стів. Ів цьо­му ні­чо­го по­га­но­го не­має. Але пи­та­н­ня в то­му, щоб зміст са­мої по­лі­ти­ки був осми­сле­ним і щоб са­ма по­лі­ти­ка в Ро­сії бу­ла ке­ро­ва­на здо­ро­вим глу­здом. Чо­го, на жаль, на мою дум­ку, по­ки аб­со­лю­тно не спо­сте­рі­га­є­ться. Іза­га­лом це ро­змо­ва, яка не сто­су­є­ться то­го, що Ро­сія ре­аль­но ро­бить. Іце ду­же сум­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.