«Cтан лі­сів за­ле­жить без­по­се­ре­дньо від рів­ня куль­ту­ри»

Про­фе­сор Пав­ло ВАКУЛЮК — про ви­хо­ва­н­ня фа­хів­ців-па­трі­о­тів

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

...Ко­ли на­ти­снув на кно­пку дзвін­ка дав­ньо­го зна­йо­мо­го, то за­став 87-рі­чно­го за­слу­же­но­го лі­сів­ни­ка Укра­ї­ни зі сві­жою га­зе­тою «День» у ру­ках. По­ба­чив­ши ні­ме за­пи­та­н­ня в мо­є­му по­гля­ді, про­фе­сор ска­зав: «Чи­таю цю га­зе­ту з пер­шо­го ро­ку її ви­хо­ду в світ. Вва­жаю «День» фла­гма­ном укра­їн­ської пре­си. Осо­бли­во ме­ні по­до­ба­ю­ться стат­ті Іго­ря Ло­сє­ва, Сер­гія Гра­бов­сько­го, Іго­ря Сюн­дю­ко­ва. У га­зе­ті ба­га­то ма­те­рі­а­лів на істо­ри­чну те­ма­ти­ку, і це до­бре, бо без зна­н­ня сво­єї істо­рії ми вза­га­лі не змо­же­мо йти впе­ред. Ко­лись я то­ва­ри­шу­вав із хо­ло­дно­яр­ським лі­сни­чим Оле­ксан­дром Най­дою. Ра­зом із ним я обі­йшов хо­ло­дно­яр­ські лі­си де­ся­тки ра­зів! Ма­ло то­го, що Оле­ксандр Ан­дрі­йо­вич був за­ко­ха­ний у лі­сів­ни­чу спра­ву, він був ще й ве­ли­ким па­трі­о­том Укра­ї­ни. На всіх мі­сцях, пов’яза­них із Ко­лі­їв­щи­ною, він по­ста­вив пам’ятні зна­ки. Знав він і про Хо­ло­дно­яр­ську ре­спу­блі­ку 1920-х ро­ків, але про це го­во­ри­ти то­ді ще не мо­жна бу­ло».

«ЛІ­СИ МА­ЛИ ОБО­РОН­НЕ ЗНА­ЧЕ­Н­НЯ»

«Сво­го ча­су я взяв актив­ну участь у ство­рен­ні істо­ри­чно­го клу­бу «Хо­ло­дний Яр», яким те­пер ке­рує Ро­ман Ко­валь. Зві­сно, лі­си Хо­ло­дно­го Яру ма­ли обо­рон­не зна­че­н­ня, ко­ли там ді­я­ли укра­їн­ські пов­стан­ці, — від­по­від­ає про­фе­сор на моє за­пи­та­н­ня про зв’язок лі­сів із бо­роть­бою за не­за­ле­жність. — Ма­ли обо­рон­не зна­че­н­ня лі­си Кар­пат та Во­ли­ні, ко­ли там ді­я­ла УПА. А ось жи­те­лів чер­ні­гів­ської Ко­рю­ків­ки лі­си не вря­ту­ва­ли. Ко­ли на по­ча­тку бе­ре­зня 1943 ро­ку нім­ці па­ли­ли це мі­сто (пар­ти­за­ни са­мі спро­во­ку­ва­ли ка­раль­ну акцію, на­пав­ши на тюр­му, де бу­ли ув’язне­ні ро­ди­чі одно­го з пар­ти­зан­ських ко­ман­ди­рів), то кіль­ка со­тень пар­ти­зан Фе­до­ро­ва сто­я­ли в се­лі Ти­хо­но­ви­чі й на­віть не спро­бу­ва­ли на­па­сти на есе­сів­ців та вря­ту­ва­ти бо­дай ча­сти­ну ме­шкан­ців мі­ста... Пар­ти­за­ни ви­зво­ли­ли з тюр­ми близь­ко пів­со­тні лю­дей, за­те по­тім у во­гні за­ги­ну­ло по­над 7 ти­сяч ко­рю­ків­чан. Для по­рів­ня­н­ня: у че­сько­му се­лі Лі­ді­це бу­ло зни­ще­но 320 лю­дей, а у бі­ло­ру­ській Ха­ти­ні — 149. Сам Фе­до­ров про цей ви­па­док зов­сім не зга­дує у сво­їй книж­ці «Під­піль­ний об­ком діє». І зро­зумі­ло чо­му. Бу­ло б ду­же ба­га­то за­пи­тань до пар­ти­зан­сько­го ке­рів­ни­цтва».

«ХО­ЧУ ВИ­ДА­ТИ «ІСТО­РІЮ ЛІ­СО­ВО­ГО ГО­СПО­ДАР­СТВА УКРА­Ї­НИ»

За­раз Пав­ло Вакулюк го­тує книж­ку «Лі­со­ви­ми стеж­ка­ми Укра­ї­ни». Він 65 ро­ків від­дав лі­со­во­му го­спо­дар­ству і має що ска­за­ти лю­дям. Книж­ку вже на­бра­ли, але ви­да­ти по­ки не вда­є­ться че­рез від­су­тність ко­штів. «А ще хо­чу ви­да­ти «Істо­рію лі­со­во­го го­спо­дар­ства Укра­ї­ни» у спів­ав­тор­стві з Ми­ко­лою Ме­две­дем — ко­ли­шнім за­сту­пни­ком го­ло­ви Держ­ком­ліс­го­спу Укра­ї­ни, — роз­по­від­ає про­фе­сор. — Під­го­ту­вав і до­від­ник для пра­ців­ни­ків лі­со­во­го го­спо­дар­ства май­же на 700 сто­рі­нок. Там бу­де все, що не­об­хі­дно в ро­бо­ті. Але без ви­вче­н­ня сво­єї істо­рії нам і справ­ді важ­ко бу­де ру­ха­ти­ся впе­ред. Істо­рія лі­со­во­го го­спо­дар­ства Укра­ї­ни по­трі­бна так са­мо, як й істо­рія ви­зволь­них зма­гань чи, ска­жі­мо, істо­рія фло­ту. Ось ви звер­та­ли ува­гу на ве­ли­ку кіль­кість ярів на Ка­нів­щи­ні? Це по­ясню­є­ться тим, що в 1820 — 1840 рр. по всій Укра­ї­ні по­ча­ли бу­ду­ва­ти цукро­ві за­во­ди. Для па­ли­ва по­трі­бен був ліс, то­му упро­довж не­ве­ли­ко­го ча­су з’яви­ло­ся ба­га­то су­ціль­них ру­бок. Бу­ли во­ни і в ін­ших мі­сцях, але там, де ре­льєф рів­нин­ний, ярів май­же не бу­ло. А ось на Ка­нів­щи­ні мі­сце­вість ду­же гор­би­ста, то­му яри там утво­рю­ва­ли­ся ду­же швид­ко. Ви­рі­ши­ти цю про­бле­му бу­ло ду­же не­про­сто, то­му спе­ці­аль­но ство­ри­ли Ка­нів­ську лі­со­ме­лі­о­ра­тив­ну стан­цію для за­лі­сне­н­ня ярів. Ми вря­ту­ва­ли від еро­зії 14 ти­сяч ге­кта­рів ріл­лі. А кра­ще бу­ло б про­бле­му не ство­рю­ва­ти. Ось чо­му по­трі­бна «Істо­рія лі­со­во­го го­спо­дар­ства Укра­ї­ни» — щоб ми і на­ші на­щад­ки кра­ще зна­ли ми­ну­ле, ви­вча­ли тен­ден­ції й мо­гли пла­ну­ва­ти май­бу­тнє».

« Не що дав но у га зе ті « День » бу ла стат тя про ук ра їнсь ко го лі - сів ни ка Та ра са Ко ро ля ( див. № 34— 35 від 26 лю то го), — на га - дує Пав­ло Вакулюк. — У 1933 ро­ці він пи­сав ли­сти ні­ме­цько­му по­слу в Ро­сії та Ма­кси­мо­ві Горь­ко­му з при­во­ду Го­ло­до­мо­ру. Спе­ці­а­ліст із лі­со­вих куль­тур Свер­длов­сько­го лі­со­ком­бі­на­ту (на Дон­ба­сі) від­си­дів за ці ли­сти 20 ро­ків... Не так вже й ба­га­то лю­дей на­ва­жу­ва­ло­ся на по діб ний про тест. Уявіть, на - скіль­ки хо­ро­шим був би цей при­клад на уро ках іс то рії лі со во го го­спо­дар­ства Укра­ї­ни».

«ХИ­БНА ПО­ЛІ­ТИ­КА, КО­ЛИ НАСИЧУЮТЬ ГА­ЛУЗЬ НЕФАХІВЦЯМИ»

« Укра їнсь кі лі си те пер пе ре - жи­ва­ють не­лег­кі ча­си, — кон­ста­тує про­фе­сор. — У го­спо­дар­ствах не має ні я ко го по ряд ку. А чо му? Від­су­тня будь-яка по­лі­ти­ка в цій га лу зі. При га дую ча си, ко ли мі - ніс т ром лі со во го гос по дар ст ва Укра ї ни був Бо рис Лук’ янов. То бу­ла епо­ха по­ряд­ку, від­но­сно три­ва лий пе рі од роз кві ту лі со во го го­спо­дар­ства. Те­пер та­ких фа­хів­ців не­має... Це вза­га­лі хи­бна по­лі­ти ка, ко ли на си чу ють лі со ву га - лузь нефахівцями...»

« Cтан лі сів у тій чи ін шій кра - ї ні ду же за ле жить він за галь но го рів ня куль ту ри на ро ду. Сво го ча­су я ба га то по їз див єв ро пейсь - кою ча­сти­ною СРСР. Звер­нув ува­гу, що в Бі ло ру сі рі вень ве ден ня лі­со­во го гос по дар ст ва був при - близ но та ким, як і в Укра ї ні. А ось у Лат вії, Лит ві та Есто нії він був на ба га то ви щим! А Ізра їль? Грун ти по га ні, клі мат по суш ли - вий, кра­ї­на по­стій­но во­ює, але ко­ли гля­не­те на кар­ту, то по­ба­чи­те, що ко­ли у су­сі­дніх араб­ських краї нах до мі нує на пів пус тель ний ланд­шафт, то зов­сім по­ряд, у при­кор­дон­них ра­йо­нах Ізра­ї­лю, зе­ле­ні­ють лі­со­по­сад­ки. Хі­ба це не ви­кли­кає по­ва­гу? Є ба­га­то рі­зних ре­цеп тів по ря тун ку лі сів Укра ї ни, але я під ка зав би най ефек тив ні - ший: тре ба під ні ма ти за галь ний рі­вень куль­ту­ри на­ро­ду і ви­хо­ву - ва­ти лі­сів­ни­ків-па­трі­о­тів!»

Сер­гій ЛАЩЕНКО

ФОТО АВ­ТО­РА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.