Топ-ме­не­джмент одні­єї з най­біль­ших ком­па­ній Оде­си — про під­го­тов­ку мо­ря­ків до ро­бо­ти

«Дер­жа­ва має пов­ні­стю від­мо­ви­ти­ся від кон­тра­ктної си­сте­ми, як це зро­би­ли у ба­га­тьох дер­жа­вах»

Den (Ukrainian) - - Спецтема «дня» -

Будь-якої про­фе­сії не мо­жна на­вчи­ти­ся раз і на­зав­жди. Імо­ря­ків про­грес зму­шує по­стій­но по­пов­ню­ва­ти свій ба­гаж знань і на­ви­чок. Для цьо­го про­від­ні крю­їн­го­ві ком­па­нії ство­рю­ють вла­сні цен­три те­сту­ва­н­ня і під­ви­ще­н­ня про­фе­сій­ної май­стер­но­сті. Тут не ли­ше «бе­руть на ро­бо­ту», на­да­ю­чи кон­тра­кти, але й, як ка­жуть юве­лі­ри, про­во­дять огра­но­ву­ва­н­ня ре­зер­ву. Ми по­ці­ка­ви­лись про ці про­це­си у двох най­біль­ших ком­па­ні­ях Оде­си, що ма­ють вла­сну на­вчаль­но-ма­те­рі­аль­ну і ме­то­ди­чну ба­зи під­го­тов­ки мо­ря­ків.

Мор­ське агент­ство « УНІВІС » пра­цює май­же чверть сто­лі­т­тя, за­без­пе­чу­ю­чи фа­хів­ця­ми су­дно­вла­сни­ків Ве­ли­ко­бри­та­нії, стан Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу, Япо­нії, Ка­на­ди, ОАЕ і Пів­ден­ної Ко­реї. Йо­го ба­за да­них на­лі­чує по­над 33000 офі­це­рів і ря­до­вих мо­ря­ків, го­то­вих для ро­бо­ти на рі­зних ти­пах су­ден.

На­ші спів­ро­змов­ни­ки — управ­ля­ю­чий ди­ре­ктор агент­ства УНІВІС ка­пі­тан Вла­ди­слав СУР­КОВ, управ­ля­ю­чий з яко­сті Ві­ктор ІВА­НОВ.

— Вла­ди­сла­ве Ми­ко­ла­йо­ви­чу, як оці­ню­є­ться рі­вень під­го­тов­ки укра­їн­ських мо­ря­ків су­дно­вла­сни­ка­ми і що мо­жна зро­би­ти для під­ви­ще­н­ня яко­сті укра­їн­ських ка­дрів для сві­то­во­го фло­ту?

Вла­ди­слав СУР­КОВ: — На жаль, ми фі­ксу­є­мо зни­же­н­ня яко­сті під­го­тов­ки мо­ло­дих мо­ря­ків, які не­що­дав­но ста­ли ви­пу­скни­ка­ми на­вчаль­них за­кла­дів. Зокре­ма й тих, що ма­ють за пле­чи­ма один-два кон­тра­ктних ро­ки. Ча­сом, з де­ся­ти про­те­сто­ва­них пре­тен­ден­тів від­би­ра­є­мо ли­ше одно­го. Ма­буть, па­ді­н­ня рів­ня осві­ти пов’яза­не з кон­тра­ктною си­сте­мою на­вча­н­ня, яка не до­зво­ляє від­сі­ва­ти лю­дей за рів­нем успі­шно­сті. Пла­тять гро­ші — на­вча­ю­ться, не­за­ле­жно від то­го, є у них зді­бно­сті до про­фе­сії чи ні. Мо­жна зро­зу­мі­ти на­вчаль­ні за­кла­ди, фі­нан­су­ва­н­ня яких без­по­се­ре­дньо за­ле­жить від кіль­ко­сті кон­тра­ктни­ків. У та­кий спо­сіб одер­жу­ють ди­пло­ми і про­хо­дять ДКК (дер­жав­ну ква­лі­фі­ка­цій­ну ко­мі­сію). На мою дум­ку, дер­жа­ва по­вин­на пов­ні­стю від­мо­ви­ти­ся від кон­тра­ктної си­сте­ми, як це зро­би­ли в біль­шо­сті кра­їн, де го­ту­ють мо­ря­ків.

Ві­ктор ІВА­НОВ: — Зни­же­н­ня яко­сті пер­со­на­лу ми спо­сте­рі­га­є­мо в остан­ні п’ять-шість ро­ків. Але це не озна­чає, що проблема на­ро­ди­ла­ся за цей час. Не­що­дав­но ми про­во­ди­ли ви­бір­ку з вла­сної ба­зи. Це не ре­пре­зен­та­тив­ні да­ні, але во­ни вка­зу­ють на тен­ден­цію. Де­сять ро­ків то­му се­ре­дній вік офі­цер­сько­го скла­ду ста­но­вив 36 ро­ків, а сьо­го­дні — 41. Флот­ські фа­хів­ці ста­рі­ють, хо­ча ми го­ту­є­мо біль­ше ка­дрів, ніж ра­ні­ше.При­чин ба­га­то і одна з них — збіль­ше­н­ня час­тки мо­ря­ків, які отри­му­ють ди­пло­ми пі­сля за­о­чно­го на­вча­н­ня. Плюс дов­гий старт, ко­ли пе­ред отри­ма­н­ням ди­пло­му мо­ло­дий спе­ці­а­ліст зму­ше­ний ще де­я­кий час пра­цю­ва­ти ка­де­том, чи в ран­гу ря­до­во­го. Це го­во­рить про те, що си­сте­ма на­вча­н­ня не га­ран­тує пра­це­вла­шту­ва­н­ня.

В.С.: — Але при­чи­на тут не ли­ше у ви­шах. Су­дно­плав­ні ком­па­нії за­про­шу­ють лю­дей із до­сві­дом ро­бо­ти на по­са­ді, і з не­охо­тою бе­руть на ро­бо­ту учо­ра­шніх ви­пу­скни­ків. на­віть ди­пло­мо­ва­них спе­ці­а­лі­стів. То­му ка­де­ти роз­по­чи­на­ють свою кар’єру не одра­зу пі­сля ви­пу­ску, а про­хо­див­ши ба­га­то ро­ків у ро­лі ма­тро­сів, чи мо­то­ри­стів. Більш то­го, на тан­кер­но­му фло­ті існу­ють пев­ні ма­три­ці та­ко­го до­сві­ду для офі­це­рів. Вра­хо­ву­є­ться не тіль­ки за­галь­ний стаж в мо­рі, а й стаж ро­бо­ти на по­са­ді на тан­ке­рах, стаж ро­бо­ти в ком­па­нії і ком­бі­но­ва­ний, су­мар­ний стаж, на­при­клад, для ка­пі­та­на і стар­шо­го по­мі­чни­ка.

— Мо­жли­во, тут — на­слі­док спіль­них для сві­ту явищ — ста­рі­н­ня на­се­ле­н­ня?

В.І.: — Мо­жли­во, але час­тко­во. Ми ж го­во­ри­мо про про­це­си остан­ніх де­ся­ти ро­ків. Ра­ні­ше ди­ву­ва­ли­ся з фі­ліп­пін­ців, які в 50—55 ро­ків хо­ди­ли стар­ши­ми по­мі­чни­ка­ми ка­пі­та­нів. Сьо­го­дні те ж са­ме від­бу­ва­є­ться у нас. У ро­лі по­мі­чни­ків бу­ва­ють і 60-рі­чні.

— На­пев­но, це при­ро­дно, якщо існує ін­ша тен­ден­ція — ско­ро­че­н­ня чи­сель­но­сті ко­манд. Про неї го­во­рять ана­лі­ти­чні мор­ські ви­да­н­ня.

В. С.:— Уся спра­ва у фон­ді за­ро­бі­тної пла­ти. Йо­го на­ма­га­ю­ться ско­ро­чу­ва­ти зі зро­зумі­лих при­чин. В Іра­ні тор­го­вель­ний флот пред­став­ля­ють ком­па­нії, у яких кон­троль­ний па­кет акцій на­ле­жить дер­жа­ві. Там ба­га­то лю­дей на ко­ра­блі, але мен­ша зар­пла­та. На­при­клад, на тан­ке­рах у них ко­ман­да з 35 осіб, а в ін­ших ком­па­ні­ях — 24. Я б не на­звав курс на ско­ро­че­н­ня екі­па­жів пра­виль­ним. Йо­го мо­жна по­ясни­ти, ко­ли йде­ться про су­ча­сні су­дна, по­бу­до­ва­ні п’ять-де­сять ро­ків то­му, але на ста­рих для ро­бо­ти по­трі­бно біль­ше лю­дей. Іхо­ча за­раз скрізь діє кон­вен­ція MLC2006, за якою роз­пи­са­но гра­фік пра­ці і від­по­чин­ку мо­ря­ків, усе ж су­дно­вла­сни­ки зна­хо­дять спосо­би об­хо­ди­ти ці пра­ви­ла, і в мо­рі від­бу­ва­є­ться не те, що опи­са­но в кон­вен­ції.

В.І.: — У цій спра­ві флот пі­ді­йшов до кри­ти­чної по­зна­чки, адже є ме­жа ско­ро­че­н­ня. Якщо у ка­пі­та­на має бу­ти троє ва­хто­вих по­мі­чни­ків, то мен­ше не зро­биш. Якщо ма­шин­не від­ді­ле­н­ня обла­дна­не за кла­сом А-1, то там ва­хти не по­трі­бні, але якщо ма­є­мо спра­ву зі ста­ри­ми ма­ши­на­ми, то без них не мо­жна. Хо­ча су­дно­вла­сни­ка­ми пра­кти­ку­є­ться си­сте­ма по­єд­нань, за якої один фа­хі­вець ви­ко­нує кіль­ка фун­кцій. На­при­клад, під час швар­тов­ки мі­сця па­лу­бних ма­тро­сів за­йма­ють мо­тор­ни­ки...

— Не ли­ше від вас чую про зро­ста­н­ня на­ван­та­жень на фло­ті. Для мо­ря­ків по всьо­му сві­ту вже не озна­чає ба­чи­ти цей світ. Сто­ян­ки в пор­тах ско­ро­чу­ю­ться, ви­мо­ги до фа­хів­ців зро­ста­ють...

В. С.: — Вір­но. Чи­сель­ність екі­па­жів не збіль­шу­є­ться, на­віть ско­ро­чу­є­ться, а то­му ін­тен­сив­ність пра­ці зро­стає. Зро­стає во­на і за ра­ху­нок зро­ста­н­ня всі­ля­ких ви­мог. Крім мор­ської сти­хії мо­ряк бо­ре­ться з па­пе­ро­вою. Сьо­го­дні­шній офі­цер що­дня скла­дає ве­ли­че­зну кіль­кість ра­пор­тів, чек-ли­стів, зві­тів. Якщо щось тра­пи­ться, тут же з’яв­ля­ю­ться но­ві ви­мо­ги, ін­стру­кції, зві­тно­сті, як ні­би в цьо­му і є ре­аль­ний за­хист від мо­жли­вих по­ми­лок. Не­що­дав­но на одно­му су­дні за­снув ва­хто­вий, і во­но врі­за­ло­ся в ви­шку. При­чи­на — люд­ський фа­ктор, вто­ма. Але за па­пе­ра­ми, за­пов­не­ним і не­за­пов­не­ним жур­на­ла­ми, «ви­плив­ла» ... на­ві­га­цій­на по­мил­ка. Є ком­па­нії, де ці па­пе­ри зве­де­ні до ро­зум­но­го мі­ні­му­му і зру­чних для ве­де­н­ня форм. Але біль­шість — за­ва­лю­ють лю­ди­ну. За­мість мі­ні­мум 6 го­дин без­пе­рерв­но­го від­по­чин­ку, во­на ще го­ди­ни дві-три за­йма­є­ться па­пе­ра­ми. Ду­маю, і тут не­об­хі­дний за­галь­ний стан­дарт для всьо­го фло­ту: що, як і ко­ли ве­сти.

— Ска­жіть, на­скіль­ки важ­ко під­би­ра­ти лю­дей для фло­ту, вра­хо­ву­ю­чи всі об­умов­ле­ні й не­о­б­умов­ле­ні на­ми чин­ни­ки. На­при­клад, як швид­ко мо­жна зна­йти і до­пра­ви­ти фа­хів­ця в по­трі­бне мі­сце, як ви­зна­чи­ти йо­го пси­хо­ло­гі­чну го­тов­ність до ви­ко­на­н­ня скла­дних обов’яз­ків? Чи є рі­зни­ця в під­бо­рі лю­дей для ши­пін­го­вих ком­па­ній рі­зних кра­їн?

В. С.: — Є за­галь­но­прийня­та стан­дар­ти­за­ція всіх еле­мен­тів під­бо­ру мо­ря­ків. Та ж са­ма кон­вен­ція MLC та ін­ші між­на­ро­дні акти. Про­те всьо­го, що сто­су­є­ться лю­ди­ни, не пе­ред­ба­чиш. Так, у нас є ме­то­ди­ки і рі­зні те­сти, від­гу­ки для ви­зна­че­н­ня про­фе­сій­них яко­стей. Але лю­ди мо­жуть бу­ти рі­зні, як і мо­ти­ви їхньої по­ве­дін­ки. То­му як би ми не ста­ра­ли­ся, але зав­жди є ймо­вір­ність то­го, що, оформ­ля­ю­чи мо­ря­ка, ми при­йма­є­мо «ко­та в мі­шку». Те­сту­ва­н­ня, ви­вче­н­ня біо­гра­фій і ре­зю­ме, ясна річ, ско­ро­чу­ють цю ймо­вір­ність, але не пов­ні­стю. Го­лов­не — зна­н­ня по­ве­дін­ко­вих ха­ра­кте­ри­стик лю­ди­ни.

На­при­клад, мо­ряк за­хво­рів, отри­мав трав­му і йо­го тре­ба в тер­мі­но­во- му по­ряд­ку за­мі­ни­ти. Бу­кваль­но за лі­че­ні го­ди­ни ми зна­хо­ди­мо змі­ну. Вза­га­лі за­яв­ки на за­мі­ну фа­хів­ців ви­ко­ну­ю­ться від двох днів до двох ти­жнів. Жорс­ткі тер­мі­ни і ви­ма­га­ють від нас зна­н­ня ка­дро­во­го по­тен­ці­а­лу не за ан­ке­та­ми, а осо­би­сти­ми зв’яз­ка­ми. Це не­про­сте зав­да­н­ня.

Що сто­су­є­ться на­ціо­наль­ної спе­ци­фі­ки, то її не­має на па­пе­рах, але є в пра­кти­ці. На­при­клад, гре­цькі су­дно­вла­сни­ки во­лі­ють бра­ти мо­ря­ків вже зна­йо­мих з їх кор­по­ра­тив­ни­ми пра­ви­ла­ми, ви­мо­га­ми, нор­ма­ми вза­є­мо­від­но­син на су­дні і в ком­па­нії. Як би ми не ста­ра­ли­ся ви­клю­чи­ти люд­ську і на­ціо­наль­ну ін­ди­ві­ду­аль­ність, роз­пи­сав­ши для всіх одна­ко­ві нор­ми і пра­ви­ла, все одно є від­мін­но­сті у ви­мо­гах і сво­го ро­ду «ма­не­рі» вза­є­мо­дії, спіл­ку­ва­н­ня з екі­па­жа­ми, а та­кож в ро­зу­мін­ні ви­ко­на­н­ня умов кон­тра­ктів. Ре­а­кція на та­ко­го ро­ду осо­бли­во­сті на­ціо­наль­них ком­па­ній при­зво­дить до то­го, що не всі мо­ря­ки по­го­джу­ю­ться пра­цю­ва­ти на су­дах пев­них кра­їн. При­чо­му, одні не хо­чуть пра­цю­ва­ти, ска­жі­мо, в гре­цьких ком­па­ні­ях, а ін­ші — нав­па­ки, в ком­па­ні­ях спо­від­у­ють тра­ди­цій­но єв­ро­пей­ський стиль ме­не­джмен­ту.

На­ціо­наль­ні осо­бли­во­сті є у ко­жної лю­ди­ни і ко­жної ком­па­нії, всу­пе­реч про­це­сам гло­ба­лі­за­ції. Ми б теж хо­ті­ли бу­ти схо­жи­ми на лі­де­рів в га­лу­зі, але й збе­рег­ти свою ін­ди­ві­ду­аль­ність і не­по­втор­ність.

Оле­ксандр ПРИЛИПКО, фото ав­то­ра

ВІ­КТОР ІВА­НОВ

ВЛА­ДИ­СЛАВ СУР­КОВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.