Уро­ки гру­зин­ської

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» - Бо­рис СО­КО­ЛОВ, пу­блі­цист, Мо­сква

Ко­ро­тка і, як ви­гля­дає, успі­шна для Ро­сії вій­на з Гру­зі­єю у сер­пні 2008-го озна­ме­ну­ва­ла со­бою прин­ци­по­вий пе­ре­во­рот у сві­то­вій по­лі­ти­ці, на який то­ді, на жаль, ма­ло хто звер­нув ува­гу. Упер­ше пу­тін­ська Ро­сія спро­бу­ва­ла си­ло­міць від­но­ви­ти кон­троль­над одні­єю з ре­спу­блік ко­ли­шньо­го СРСР.

На­яв­ні­стьу той мо­мент Дми­тра Ме­две­дє­ва на по­са­ді пре­зи­ден­та при прем’єро­ві Во­ло­ди­ми­рі Пу­ті­ні ні­чо­го не мі­ня­ла. У Ро­сії то­ді був по­ши­ре­ний один хо­ро­ший анек­дот. Ма­ти Ме­две­дє­ва за­пи­ту­ю­ть­зна­йо­мі в го­стях: «А як Ді­ма?» — «Він ду­же до­бре вла­шту­вав­ся — пра­цює у Пу­ті­на пре­зи­ден­том». Ні­кчем­ність Дми­тра Ана­то­лі­йо­ви­ча ро­зумі­ли із са­мо­го по­ча­тку, хо­ча фор­маль­но всі най­ва­жли­ві­ші рі­ше­н­ня під час ро­сій­сько-гру­зин­сько­го кон­флі­кту при­ймав са­ме він. Але на­справ­ді всім ке­ру­вав Во­ло­ди­мир Во­ло­ди­ми­ро­вич, а Ме­две­дєв де­ко­ли оформ­ляв йо­го дії сво­ї­ми на­ка­за­ми за­днім чи­слом.

Пу­тін про­ма­цав зда­тність За­хо­ду ре­а­гу­ва­ти на ро­сій­ську агре­сію. І ре­а­кція йо­го ціл­ком за­до­воль­ни­ла. Хо­ча пов­ні­стю за­хо­пи­ти Гру­зію ро­сій­ській ар­мії не вда­ло­ся, до­си­тьто­ле­ран­тне став­ле­н­ня За­хо­ду до дій Мо­скви ста­ло для Пу­ті­на ва­го­мим уті­шли­вим при­зом. Єв­ро­со­юз в осо­бі то­ді­шньо­го пре­зи­ден­та Фран­ції Ні­ко­ля Сар­ко­зі ки­нув­ся до­по­ма­га­ти «дру­гу Во­ло­ди­ми­ру» збе­рег­ти облич­чя й ле­гі­ти­мі­зу­ва­ти ро­сій­ські на­дба­н­ня.

14—16 сер­пня був під­пи­са­ний т.з. план Ме­две­дє­ва — Сар­ко­зі, який ро­сій­ська сто­ро­на й не зби­ра­ла­ся ви­ко­ну­ва­ти. Він пе­ред­ба­чав від­хід ро­сій­ських військ на по­зи­ції, за­йма­ні до по­ча­тку бо­йо­вих дій. Про­те во­ни й до­сі за­ли­ша­ю­ться і в Пів­ден­ній Осе­тії, і в Аб­ха­зії, при­чо­му те­пер уже без жо­дно­го при­кри­т­тя яр­ли­ком «ми­ро­твор­чих сил». Пункт про ство­ре­н­ня між­на­ро­дних га­ран­тій ста­біль­но­сті та без­пе­ки в Аб­ха­зії та Пів­ден­ній Осе­тії та­кож не був ви­ко­на­ний. У Пів­ден­ній Осе­тії від­бу­ли­ся мас­шта­бні етні­чні чис­тки, в ре­зуль­та­ті яких звід­ти бу­ло ви­гна­не гру­зин­ське на­се­ле­н­ня. А не­за­ба­ром Пів­ден­на Осе­тія й Аб­ха­зія офі­цій­но від­окре­ми­ли­ся від Гру­зії під при­кри­т­тям ро­сій­ських ба­гне­тів і бу­ли ви­зна­ні Ро­сі­єю як не­за­ле­жні дер­жа­ви.

Від вій­ни з Гру­зі­єю про­ліг пря­мий шлях до ане­ксії Кри­му та вій­ни на Дон­ба­сі. Пу­тін, по­за сум­ні­вом, спо­ді­вав­ся, що і з Укра­ї­ною все зій­де на­стіль­ки ж глад­ко, як і з Гру­зі­єю. До­бре, що в Бі­ло­му до­мі Джор­джа Бу­ша-мо­лод­шо­го, який усе-та­ки схиль­ний був про­ти­сто­я­ти ро­сій­ській екс­пан­сії на те­ре­нах СНД, змі­нив ла­у­ре­ат Но­бе­лів­ської пре­мії ми­ру Ба­рак Оба­ма, оби­два тер­мі­ни пре­зи­дент­ства яко­го про­йшли під га­слом: «Аби не бу­ло вій­ни!». А в Ні­меч­чи­ні про­дов­жу­ва­ло змі­цню­ва­ти­ся про­ро­сій­ське со­ці­ал­де­мо­кра­ти­чне ло­бі, ві­до­мим пред­став­ни­ком яко­го в уря­ді за­ли­ша­є­ться мі­ністр за­кор­дон­них справ Франк-Валь­тер Штайн­майер.

Про­те цьо­го ра­зу не про­ко­ти­ло. Тоб­то вій­сько­ву до­по­мо­гу Укра­ї­ні За­хід на­да­ва­ти по­ки не став, але до­си­тьсер­йо­зні сан­кції все-та­ки зпро­ва­див. І, го­лов­не, ні США, ні Єв­ро­со­юз не ста­ли ви­зна­ва­ти не ли­ше ро­сій­ську ане­ксію Кри­му, а й «за­мо-

В ДНІ РО­СІЙ­СЬКОЇ АГРЕ­СІЇ ПРО­ТИ ГРУ­ЗІЇ УКРА­ЇН­ЦІ НЕ МОВЧАЛИ, РО­ЗУ­МІ­Ю­ЧИ ВЗА­Є­МО­ПОВ’ЯЗАНІСТЬ ДОЛЬ НА­ШИХ НА­РО­ДІВ. НА ЗНІМ­КУ: СЕР­ПЕНЬ 2008 РО­КУ, ЛЬВІВ, МІ­ТИНГ НА ПІД­ТРИМ­КУ ГРУ­ЗІЇ

ро­жу­ва­н­ня» кон­флі­кту на Дон­ба­сі. Ви­рі­ши­ти спра­ву за лі­че­ні ти­жні, як це ви­йшло пі­сля вій­ни з Гру­зі­єю, цьо­го ра­зу не вда­ло­ся. Ні­хто на За­хо­ді про­дов­жу­ва­ти з Ро­сі­єю «бі­знес, як зав­жди», по­ки не зби­ра­є­ться. Кон­флікт з Укра­ї­ною ви­йшов за­тя­жним, і швид­ко­го кін­ця йо­му не ви­дно. А тут іще ці­ни на на­фту впа­ли. На та­кий сце­на­рій Пу­тін ні­як не роз­ра­хо­ву­вав. Адже з Гру­зі­єю все ви­йшло до­си­тьлег­ко й про­сто, а з Укра­ї­ною ро­сій­ська ар­мія й по­лі­ти­ка ра­птом зав’язну­ли.

По­ди­ви­мо­ся, як на­зрі­ва­ла ро­сій­сько-гру­зин­ська вій­на 2008 ро­ку. В істо­рію гру­зин­сько-аб­хазь­ко­го й гру­зин­сько-пів­ден­но­о­се­тин­сько­го кон­флі­ктів не за­гли­блю­ва­ти­ме­мо­ся, а ли­ше по­ди­ви­мо­ся, що від­бу­ва­ло­ся в най­ближ­чі на по­ча­ток вій­ни мі­ся­ці й ти­жні. Ро­сія та її со­ю­зни­ки в Аб­ха­зії та Пів­ден­ній Осе­тії пра­гну­ли всі­ля­ко спро­во­ку­ва­ти гру­зин­ську сто­ро­ну на від­кри­т­тя бо­йо­вих дій, не че­ка­ю­чи, втім, що мо­же від­бу­ти­ся ши­ро­ко­мас­шта­бний, за мі­сце­ви­ми мір­ка­ми, гру­зин­ський на­ступ. Роз­ра­ху­нок був на те, що гру­зин­ська сто­ро­на від­по­від­а­ти­ме во­гнем на во­гонь, а та­кож ро­би­ти­ме рей­ди не­ве­ли­ки­ми гру­па­ми чи­сель­ні­стю не біль­ше за взвод.

PУ по­трі­бний мо­мент будь-яке від­но­сно ве­ли­ке бо­є­зі­ткне­н­ня мо­гло б ста­ти при­во­дом для по­ча­тку ши­ро­ко­мас­шта­бних дій ро­сій­ських військ як у Пів­ден­ній Осе­тії, так і в Аб­ха­зії.

Кон­цен­тра­ція ро­сій­ських військ бі­ля гру­зин­ських кор­до­нів і в Аб­ха­зії по­ча­ла­ся в пер­ших чи­слах кві­тня 2008 ро­ку, ко­ли під­роз­ді­ли ро­сій­ської 7-ї штур­мо­вої ди­ві­зії уві­йшли до Аб­ха­зії й зайня­ли по­зи­ції бі­ля гру­зин­сько­го кор­до­ну. Ін­тен­си­фі­ка­ція ж об­стрі­лу гру­зин­ських по­зи­цій по­ча­ла­ся у дру­гій по­ло­ви­ні ли­пня. То­ді одно­ча­сно зі спіль­ни­ми на­вча­н­ня­ми Гру­зії та США «Не­гай­на від­по­відь», на яких від­пра­цьо- ву­ва­ли­ся ли­ше про­ти­пар­ти­зан­ські дії за уча­стю 1000 аме­ри­кан­ських сол­да­тів і 630 сол­да­тів з Гру­зії, Вір­ме­нії, Азер­бай­джа­ну й Укра­ї­ни, Ро­сія про­ве­ла ве­ли­ко­мас­шта­бні на­вча­н­ня « Кав­каз- 2008 » бі­ля гру­зин­ських кор­до­нів, за­ді­яв­ши 10 тис. вій­сько­во­слу­жбов­ців.

На від­мі­ну від аме­ри­кан­ських та ін­ших уча­сни­ків на­вчань « Не­гай­на від­по­відь » , ро­сій­ські вій­ська пі­сля за­вер­ше­н­ня 2 сер­пня на­вча­ньне по­вер­ну­ли­ся в мі­сця по­стій­ної дис­ло­ка­ції, а за­ли­ши­ли­ся по­бли­зу гру­зин­ських кор­до­нів. Бу­ли та­кож від­ре­мон­то­ва­ні за­лі­зни­чні ко­лії, що ве­ду­тьче­рез те­ри­то­рію Аб­ха­зії до лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня з Гру­зі­єю. При цьо­му силь­ні­ше угру­по­ва­н­ня бу­ло зо­се­ре­дже­не са­ме в Аб­ха­зії. Тут бу­ло 9 тис. ро­сій­ських вій­сько­во­слу­жбов­ців, а та­кож 5 тис. вій­сько­во­слу­жбов­ців аб­хазь­кої ар­мії й при­бли­зно стіль­ки ж спів­ро­бі­тни­ків во­є­ні­зо­ва­них стру­ктур МВС Аб­ха­зії. У Пів­ден­ній Осе­тії бу­ло близь­ко ти­ся­чі сол­да­тів ми­ро­твор­чо­го кон­тин­ген­ту і 3 ти­ся­чі вій­сько­во­слу­жбов­ців пів­ден­но­о­се­тин­ських си­ло­вих стру­ктур, а та­кож 2 тис. пів­ні­чно­о­се­тин­ських до­бро­воль­ців. Ли­ше пі­сля по­ча­тку бо­йо­вих дій тут бу­ло ви­ко­ри­ста­но 10 тис. ро­сій­ських вій­сько­вих. При цьо­му боє­зда­тність аб­хазь­ких фор­му­вань­бу­ла зна­чно ви­щою, ніж боє­зда­тні­стьпів­ден­но­о­се­тинсь ких фор­му­вань.

1 сер­пня у Пів­ден­ній Осе­тії за роз­по­ря­дже­н­ням уря­ду по­ча­ла­ся ева­ку­а­ція мир­но­го на­се­ле­н­ня. На по­ча­тку сер­пня на­пру­же­ні­стьна­ро­ста­ла. А 7 сер­пня ро­сій­ські вій­ська уві­йшли на те­ри­то­рію Пів­ден­ної Осе­тії. Це до­во­ди­ться та­ким фа­ктом. Ко­ман­дир ро­ти 135-го мо­то­стріл­ко­во­го пол­ку ро­сій­ської 58-ї ар­мії ка­пі­тан Де­нис Си­дрі­стий, уже бу­ду­чи у шпи­та­лі, зга­ду­вав: «Ми бу­ли на на­вча­н­нях. Це від­но­сно не­да­ле­ко від сто­ли­ці Пів­ден­ної Осе­тії. Ни­жній За- ра­мах — при­ро­дний за­по­від­ник Пів­ні­чної Осе­тії. Осьтам пі­сля пла­но­вих на­вча­ньі сто­я­ли та­бо­ром, але 7 сер­пня на­ді­йшла ко­ман­да на ви­ру­ше­н­ня до Цхін­ва­лі. Під­ня­ли нас за три­во­гою — і на марш. При­бу­ли, роз­мі­сти­ли­ся, а вже 8 сер­пня там па­ла­хко­ті­ло з та­кою си­лою, що ба­га­то хто на­ві­тьро­згу­бив­ся». Цей текст, який одно­зна­чно до­во­дить, що ши­ро­ко­мас­шта­бне втор­гне­н­ня ро­сій­ських військ, що не ма­ють жо­дно­го від­но­ше­н­ня до ми­ро­твор­чо­го кон­тин­ген­ту, до Пів­ден­ної Осе­тії по­ча­ло­ся що­най­мен­ше за кіль­ка го­дин до гру­зин­ської ата­ки на Цхін­ва­лі, з’явив­ся на сай­ті га­зе­ти «Кра­сная Зве­зда» 3 ве­ре­сня 2008 ро­ку, але по­тім був опе­ра­тив­но ви­да­ле­ний із сай­ту.

Ді­знав­ши­сь­про вхід ро­сій­ських військ з бро­не­те­хні­кою, пре­зи­дент Гру­зії Ми­ха­їл Са­а­ка­шві­лі від­дав на­каз ата­ку­ва­ти Цхін­ва­лі в ніч на 8 сер­пня. Я де­таль­но не зу­пи­ня­ти­му­ся на пе­ре­бі­гу бо­йо­вих дій. Він до­си­тьдо­бре ві­до­мий. Я спро­бую ли­ше зро­зу­мі­ти, чим ке­ру­вав­ся Са­а­ка­шві­лі, ата­ку­ю­чи Цхін­ва­лі. Не мо­жна ви­клю­чи­ти, що він роз- ра­хо­ву­вав, що Аме­ри­ка яким­сьчи­ном утри­має Ро­сію від пря­мо­го втру­ча­н­ня в кон­флікт і гру­зи­нам уда­сться узя­ти сто­ли­цю Пів­ден­ної Осе­тії й лі­кві­ду­ва­ти ре­жим Еду­ар­да Ко­кой­ти. Якщо це так, то роз­ра­хун­ки гру­зин­сько­го пре­зи­ден­та бу­ли на­їв­ни­ми й зве­де­ни­ми на пі­ску. Жо­дних обі­ця­нок та­ко­го шти­бу аме­ри­кан­ці Са­а­ка­шві­лі, зві­сно, не да­ва­ли, й не бу­ло жо­дних під­став ду­ма­ти, що Ро­сія не від­по­ві­стьнай­рі­шу­чі­шим чи­ном на спро­бу Гру­зії за­хо­пи­ти Цхін­ва­лі, осо­бли­во вра­хо­ву­ю­чи кон­цен­тра­цію ро­сій­ських військ в Аб­ха­зії. Біль­ше то­го, кон­цен­тру­ю­чи основ­ні си­ли у Пів­ден­ній Осе­тії, гру­зин­ське ко­ман­ду­ва­н­ня осла­би­ло аб­хазь­кий на­пря­мок, де не бу­ло мо­жли­во­сті про­ти­сто­я­ти ро­сій­сько­му на­сту­пу, під­три­ма­но­му аб­хазь­кою ар­мі­єю.

По­за сум­ні­вом, Са­а­ка­шві­лі істо­тно не­до­оці­ню­вав боє­зда­тність ро­сій­ської ар­мії й на­стіль­ки ж істо­тно пе­ре­біль­шу­вав боє­зда­тність гру­зин­ських військ. Схо­же, ко­ли­шній гру­зин­ський пре­зи­дент сер­йо­зно ві­рив, що гру­зин­ські сол­да­ти й офі­це­ри ні в чо­му не по­сту­па­ю­ться аме­ри­кан­ським, якщо їх го­ту­ва­ли аме­ри­кан­ські ін­стру­кто­ри. І що во­ни змо­жу­тьде­який час успі­шно про­ти­сто­я­ти на­ві­ть­зна­чно чи­слен­ні­шим ро­сій­ським си­лам. А ро­сій­ська пе­ре­ва­га бу­ла ве­ли­че­зною. На­віть­без ура­ху­ва­н­ня аб­хазь­ких і пів­ден­но­се­тин­ських фор­му­вань, ро­сій­ська 58-ма ар­мія на­лі­чу­ва­ла то­ді 70 тис. осіб, а ра­зом з ци­ми фор­му­ва­н­ня­ми — до 90 тис. осіб, то­ді як чи­сель­ність гру­зин­ської су­хо­пу­тної ар­мії ста­но­ви­ла ли­ше 13 тис. осіб, з яких 2 тис. бу­ли в Іра­ку. Крім то­го, бу­ло близь­ко 5 тис. осіб у во­є­ні­зо­ва­них фор­му­ва­н­нях МВС Гру­зії.

Чо­му ж той успіх, яко­го ро­сій­ська сто­ро­на по­рів­ня­но лег­ко до­ся­гла у вій­ні про­ти Гру­зії у сер­пні 2008 ро­ку, їй не вда­ло­ся по­вто­ри­ти на Дон­ба­сі? На те бу­ло кіль­ка при­чин. Тут на пер­шо­му ета­пі з ро­сій­сько­го бо­ку во­ю­ва­ло по­га­но на­вче­не й по­га­но зби­те опол­че­н­ня, що зна­чно по­сту­па­ло­ся за боє­зда­тні­стю укра­їн­ській ар­мії. Ко­ли ж у сер­пні 2014 ро­ку під­клю­чи­ли­ся зна­чні кон­тин­ген­ти ро­сій­ських ре­гу­ляр­них військ, чи­сель­ність яких ста­но­ви­ла до 20 тис. осіб, укра­їн­ські вій­ська вже на­бу­ли бо­йо­во­го до­сві­ду й за чи­сель­ні­стю не по­сту­па­ли­ся про­тив­ни­ко­ві. То­му, не­зва­жа­ю­чи на Іло­вайськ і де­які ін­ші ка­та­стро­фі­чні по­раз­ки, у яких бу­ли вин­ні укра­їн­ські ге­не­ра­ли, які не по­зба­ви­ли­ся ра­дян­ської мен­таль­но­сті, укра­їн­ська ар­мія не бу­ла роз­би­та й змо­гла зу­пи­ни­ти про­тив­ни­ка. Тут да­ла­ся взна­ки як її зна­чно біль­ша чи­сель­ність по­рів­ня­но з гру­зин­ською, так і на­яв­ність в Укра­ї­ні на­ба­га­то біль­ших, ніж у Гру­зії, за­па­сів озбро­є­ньі бо­йо­вої те­хні­ки ще з ра­дян­ських ча­сів. Зокре­ма, че­рез ефе­ктив­ні­стьукра­їн­ської ППО Ро­сія цьо­го ра­зу не змо­гла ви­ко­ри­ста­ти свою авіа­цію. Для вій­ни на Дон­ба­сі бу­ло ви­ді­ле­но при­бли­зно стіль­ки ж ро­сій­ських військ, скіль­ки й для вій­ни про­ти Гру­зії, і цьо­го ви­яви­ло­ся яв­но не­до­ста­тньо. Ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ж чи­сель­ні­ший кон­тин­гент у Ро­сії не на­ва­жи­ли­ся, по­бо­ю­ю­чи­сьяк ре­а­кції За­хо­ду, так і то­го, що до­да­тко­вих військ теж мо­же не ви­ста­чи­ти для швид­кої пе­ре­мо­ги.

Ве­ду­чий сто­рін­ки «Iсто­рія та «Я» — Iгор СЮНДЮКОВ.

Те­ле­фон: 303-96-13. Адре­са еле­ктрон­ної по­шти (e-mail): master@day.kiev.ua

ФОТО ЄВ­ГЕ­НА КРАВСА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.