По­шук по­ро­зу­мі­н­ня

Лі­в­обе­реж­ці по­но­ви­ли ви­ста­ву на біс — «Вася по­ви­нен за­те­ле­фо­ну­ва­ти»

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­на БОГОМАЗОВА

і 20 кві­тня на чи­слен­ні про­ха­н­ня гля­да­чів пі­сля три­ва­лої пе­ре­р­ви на сце­ну Те­а­тру дра­ми і ко­ме­дії на лі­во­му бе­ре­зі Дні­пра по­вер­та­є­ться вистава, в якій го­лов­ну роль­грає прекрасна актри­са Ада Роговцева. По­ста­нов­ку здій­сни­ла 2010 ро­ку Ка­те­ри­на Сте­пан­ко­ва за мо­ти­ва­ми п’єси «Про­гу­лян­ка в Лю-Бльо» К. Ру­бі­ної. Дія від­бу­ва­є­ться в ку­рор­тно­му мі­сте­чку в при­ва­тно­му пан­сіо­ні па­ні Ру­ти (Ада Роговцева), де зу­стрі­ча­ю­ться від­по­чи­валь­ни­ки. Ко­жен зі сво­ї­ми про­бле­ма­ми та осо­бли­во­стя­ми ха­ра­кте­ру. Пра­кти­чно всі в цій істо­рії ми­лі, зво­ру­шли­ві, сен­ти­мен­таль­ні, але тро­хи бо­же­віль­ні. Та чи не най­більш не­зви­чною є по­ве­дін­ка са­мої го­спо­ди­ні. Во­на ве­сьчас роз­мов­ляє по те­ле­фо­ну з... по­кій­ним чо­ло­ві­ком Ва­сею — ху­до­жни­ком, ко­трий по­мер п’ятьро­ків то­му. І ко­жну свою роз­мо­ву во­на з ве­ли­ким за­до­во­ле­н­ням до­кла­дно пе­ре­по­від­ає по­сто­яль­цям.

«Вася по­ви­нен за­те­ле­фо­ну­ва­ти» — це істо­рія про лю­бов, яка зму­шує гля­да­чів і сміятися, і пла­ка­ти, і ду­ма­ти... А роз­мо­ви Ру­ти — не про­сто ря­тів­на ілю­зія жін­ки, яка не ба­жає ми­ри­ти­ся зі смер­тю ко­ха­но­го чо­ло­ві­ка, чи зво­ру­шли­ва прим­ха са­мо­тньої ста­рої — це та са­ма справ­жня лю­бов — лю­бов, якій не стра­шна на­ві­тьсмерть .

В ори­гі­на­лі п’єси ку­рор­тне мі­сте­чко роз­та­шо­ва­не в При­бал­ти­ці, а се­ред приїжджих по­сто­яль­ців пан­сіо­ну — мо­скви­чі. Ре­жи­сер К. Сте­пан­ко­ва, пе­ре­не­сла дію в кар­пат­ське мі­сте­чко, зро­бив­ши ге­ро­їв укра­їн­ця­ми. Рі­зни­ця між пер­со­на­жа­ми уви­ра­зне­на й дво­мов­ні­стю ви­ста­ви: мі­сце­ві між со­бою спіл­ку­ю­ться укра­їн­ською, а з го­стя­ми з Бі­ло­кам’яної пе­ре­хо­дя­тьна ро­сій­ську.

Ко­ли ви­йшла вистава, тро­хи біль­ше п’яти ро­ків то­му, прив­не­се­ний ре­жи­се­ром на­ціо­наль­ний ко­ло­рит спри­ймав­ся як вда­лий при­йом ада­пта­ції п’ єси до ки­їв­ської сце­ни, а ан­ти­ро­сій­ські ви­па­ди Ре­на­ти ви­гля­да­ли ка­при­за­ми без­глу­здої ста­рої жін­ки й ви­кли­ка­ли у гля­да­чів іро­ні­чну по­смі­шку. Але сьо­го­де­н­ня змі­ни­ло пев­ні акцен­ти й до­да­ло акту­аль­но­сті дав­ні­шнім сло­вам дра­ма­тур­га Ка­ті Ру­бі­ної що­до про­бле­ма­ти­ки її п’єси: «Ме­ні най­біль­ше хо­ті­ло­ся роз­по­ві­сти про ро­зу­мі­н­ня, яко­го за­раз, ме­ні зда­є­ться, ду­же не ви­ста­чає. По­ро­зу­мі­н­ня між лю­дьми, між по­ко­лі­н­ня­ми, між рі­зни­ми дер­жа­ва­ми. Ма­буть, моя п’ єса не со­ці­аль­на, але я ду­ма­ла про це, про цих лю- дей. Лю­ди — це зав­жди лю­ди. І якщо во­ни хо­чу­тьщи­ро що­сь­зро­зу­мі­ти — во­ни зро­зу­мі­ють».

Для ге­ро­їв ви­ста­ви мі­ся­цьвід­по­чин­ку і все пе­ре­жи­те не ми­нуть да­рем­но. Та­кі рі­зні на по­ча­тку, зго­дом во­ни ста­ли ближ­чи­ми й по­ча­ли кра­ще ро­зу­мі­ти один одно­го...

Варто та­кож до­да­ти, що пі­сля прем’єр­них по­ка­зів ав­тор п’єси та кри­ти­ки за­зна­ча­ли, що вистава ви­йшла до­те­пною, зво­ру­шли­вою, а та­кож на­го­ло­шу­ва­ли на зла­го­дже­ній грі чу­до­во­го актор­сько­го ан­сам­блю: Ада Роговцева, Не­о­ні­ла Бі­ле­цька, Ксе­нія Ні­ко­ла­є­ва, Те­тя­на Кру­ли­ков­ська, Світлана Ор­ли­чен­ко, Ан­дрій Мо­стрен­ко, Ми­хай­ло Ку­ку­юк та Іри­на Мак.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.