«МЛИНЕЦЬ» на ві­ра­жі Дні­стра

«День» про­по­нує від­ві­да­ти За­лі­щи­ки — мі­сто, бі­ля яко­го роз­та­шо­ва­ний один із най­кра­щих рі­чко­вих кра­є­ви­дів Укра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - Маршрут №1 -

Про де­ся­ти­ти­ся­чне мі­сте­чко на Тер­но­піль­щи­ні, яке сво­го ча­су вва­жа­ло­ся мо­дним ку­рор­том, сьо­го­дні зна­ють не над­то ба­га­то укра­їн­ців. Бу­де­мо спо­ді­ва­ти­ся, що не­вдов­зі во­но по­вер­не со­бі ко­ли­шню по­пу­ляр­ність. Ін­те­рес до ту­ри­сти­чних ви­зна­чних мі­сцьпо­си­лю­єть ся, ба­жа­н­ня пі­зна­ва­ти рі­дну кра­ї­ну — теж. Втім, по­ки мі­сто за­ли­ша­є­ться до пев­ної мі­ри екс­клю­зи­вом. І це — до­да­тко­вий при­від йо­го від­ві­да­ти, тим па­че, по­пе­ре­ду ве­сня­ні свя­та, а там — і лі­то, спри­я­тли­вий час для ман­дрі­вок.

■ За істо­ри­чни­ми ві­до­мо­стя­ми, пер­ші пи­сем­ні згад­ки про За­лі­щи­ки на­ле­жа­тьдо 1340 ро­ку. Мі­стом За­лі­щи­ки ста­ли близь­ко 1750 ро­ку, а Ма­где­бурзь­ке пра­во отри­ма­ли 1766го. При­бли­зно до тих ча­сів на­ле­жить ба­ро­ко­вий ко­стел свя­то­го Ста­ні­сла­ва — до­си­ть­про­ста, але во­дно­час ве­ли­чна ар­хі­те­ктур­на пам’ятка мі­ста. Йо­му одно­зна­чно при­та­ман­на та­ка не­пев­на, але одра­зу від­чу­тна ха­ра­кте­ри­сти­ка, як «дух ста­ро­ви­ни». Ма­буть, якраз у ті ча­си мі­сто одер­жа­ло свій герб з єди­но­ро­гом.

■ Ще одне ці­ка­ве для ту­ри­стів ви­зна­чне мі­сце — па­лац По­ня­тов­ських, пі­зні­ше пе­ре­бу­до­ва­ний Бру­ни­цьки­ми. Хоч па­лац сьо­го­дні не в най­кра­що­му ста­ні, але це не ро­бить йо­го менш гар­ним. Ста­ро­вин­на бу­дів­ля з ха­ра­ктер­ною ко­ло­на­дою, яка пра­ви­тьза бра­му до пар­ку, ви­гля­дає у сти­лі кла­си­ци­зму. А в пар­ку мо­жна по­ба­чи­ти ста­рі й мо­ло­ді ек­зо­ти­чні ро­сли­ни, реш­тки фон­та­нів, скуль­птур та ін­ших спо­руд і го­лов­не — ви­хід до Дні­стра з кра­є­ви­дом на ви­со­кий про­ти­ле­жний бе­рег. Це — «ни­жній» парк, а в мі­сті є ще й «верх­ній» — на чу­до­вих жи­во­пи­сних па­гор­бах.

■ Ді­ста­ти­ся до За­лі­щи­ків не­скла­дно. Є по­їзд Ки­їв — Ра­хів (що­прав­да, на мо­мент на­пи­са­н­ня ці­єї стат­ті три­вав ре­монт ко­лії), мо­жна ді­ста­ва­ти­ся че­рез Тер­но­пі­льа­бо Чер­нів­ці тра­сою Е-85. Із Чер­нів­ців по­стій­но хо­дя­тьав­то­бу­си, звід­си — і най­більш ма­льов­ни­чий шлях, на яко­му ра­птом мо­жна опи­ни­ти­ся се­ред чи­ма­лих па- гор­бів та круч (ви­ни­ка­ю­тьна­ві­тьсум­ні­ви: чи не за­блу­кав ти ви­пад­ко­во в Кар­па­тах?), а по­тім на ви­со­ко­му мо­сту над Дні­стром.

■ За ча­сів між­во­єн­ної Поль­щі, яка за­хо­пи­ла Га­ли­чи­ну ще на ме­жі 1910 — 1920-х ро­ків ХХ сто­лі­т­тя, із За­лі­щи­ків по­їзди хо­ди­ли аж до Бал­тій­сько­го мо­ря. В Ін­тер­не­ті й те­пер є ко­ро­тень­ке ві­део 1930-х ро­ків з екс­пре­сом із За­лі­щи­ків. То­ді мі­сто бу­ло справ­жнім ку­рор­том — тут від­по­чи­ва­ли, ви­ро­щу­ва­ли виноград і ди­ні. По­дей­ку­ють, що са­ме в За­лі­щи­ках з’явив­ся чи не пер­ший у Ре­чі По­спо­ли­тій ну­дист­ський пляж.

■ Скла­дно без спе­ці­аль­них до­слі­джень­зба­гну­ти: ку­ди зни­кла між­во­єн­на за­лі­щи­цька «ку­рор­тність», чо­му від неї за­ли­ши­ла­сьхі­ба «да­чна» за­бу­до­ва ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя? Адже уні­каль­ний клі­мат як був, так і є, ні­ку­ди не ді­ли­ся го­ри та кань­йон Дні­стра. Але факт за­ли­ша­є­ться фа­ктом: свою сла­ву За­лі­щи­кам на­ле­жи­тьві­дво­йо­ву­ва­ти на­но­во.

■ При­єм­но, що в мі­сті є лю­ди, ко­трі пра­гну­тьцим за­йма­ти­ся. Це і акти­ві­сти, які остан­нім ча­сом по­тра­пля­ю­тьдо мі­сце­вої вла­ди, і про­сто сві­до­мі го­ро­дя­ни. На­при­клад, тут діє куль­тур­но-ми­сте­цька про­гра­ма «Intermezzo — За­лі­щи­ки», ор­га­ні­зо­ва­на мі­жна­ро­дним фе­сти­ва­лем Intermezzo, гро­мад­ською ор­га­ні­за­ці­єю «Ін­сти­тут куль­тур­но­го ме­не­джмен­ту» і За­лі­щи­цькою мі­ською ра­дою за під­трим­ки бла­го­дій­но­го фон­ду «Гро­мад­ські іні­ці­а­ти­ви Укра­ї­ни», за якою до мі­ста при­їздя­тьді­я­чі куль­ту­ри та ін­ші не­пе­ре­сі­чні осо­би­сто­сті; та­кож на лі­то за­пла­но­ва­на ці­ка­ва про­гра­ма до Дня мі­ста.

■ Са­ме з та­ки­ми актив­ни­ми лю­дьми — куль­тур­ним ме­не­дже­ром, по­е­те­сою Іри­ною Ві­кир­чак, се­кре­та­рем мі­ської ра­ди Ан­дрі­єм Ко­цю­бій­чу­ком і ре­чни­цею мі­ськра­ди Ма­рі­ан­ною Па­ла­гнюк — ми піднялися на го­лов­не ту­ри­сти­чно-фо­то­гра­фі­чне ви­зна­чне мі­сце цьо­го краю, Хре­ща­тик. Це не ву­ли­ця, а го­ра. Те, що ба­чиш, ко­ли ти там — у пер­шу ми­ть­при­го­лом­шує. Тут Дні­стер у сво­є­му кань­йо­ні ро­бить різ­кий за­крут («ме­андр»), то­му з ви­со­кої го­ри про­сто під со­бою ви ба­чи­те і ма­льов­ни­чі ви­ги­ни рі­чки, і все мі­сто За­лі­щи­ки, яке «млин­цем» роз­ля­гло­ся на своє­рі­дно­му пів­остро­ві. А нав­ко­ло, на кру­чах та ске­лях, ви­со­чі­ють со­сни, по­ді­бні до се­ред­зем­но­мор­ських.

■ Спо­гля­да­ю­чи зго­ри цю ди­во­ви­жну кра­су і ве­лич, зга­ду­єш, що як Дні­стер під зов­ні­шнім спо­ко­єм при­хо­вує стрім­ку но­ров­ли­ву те­чію, так і ту­те­шня істо­рія да­ле­ко не зав­жди обер­та­ла­ся дов­ко­ла іди­лі­чно­го ку­рор­тно­го на­строю та ар­хі­те­ктур­них удо­ско­на­лень. На­при­клад, 1809 ро­ку За­лі­щи­ки ста­ли мі­сцем би­тви поль­ських та ав­стрій­ських військ: по­ля­ки не­вда­ло на­ма­га­ли­ся взя­ти мі­сто, хоч за­га­лом ця вій­на, як ча­сти­на На­по­ле­о­нів­ських війн, ви­яви­лась­для то­ді­шньо­го Вар­шав­сько­го гер­цог­ства успі­шною. 1919 ро­ку кіль­ка днів мі­сто бу­ло сто­ли­цею За­хі­дно­укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки, зокре­ма, тут її очіль­ни­ком про­го­ло­си­ли Єв­ге­на Пе­тру­ше­ви­ча. А 1939 ро­ку, за одні­єю з вер­сій, че­рез За­лі­щи­ки ева­ку­ю­вав­ся до Ру­му­нії поль­ський уряд. Ясна річ, ви­ру­ва­ли тут по­дії Дру­гої сві­то­вої вій­ни.

■ У За­лі­щи­ках про­вів остан­ні ро­ки жи­т­тя пи­сьмен­ник і пе­да­гог Осип Ма­ко­вей, під час Пер­шої сві­то­вої тут бу­вав Карл Гу­став Ман­нер­гейм, від­по­чи­ва­ти чи ви­сту­па­ти пе­ред ку­рор­тною пу­блі­кою сю­ди при­їзди­ло чи­ма­ло ді­я­чів — від Со­ло­мії Кру­шель­ни­цької до Юзе­фа Піл­суд­сько­го. Се­ред уро­джен­ців цих кра­їв — олі­гарх Дми­тро Фір­таш.

■ І ще одна при­чи­на при­їха­ти до За­лі­щи­ків. Звід­си близь­ко й до­во­лі зру­чно ді­ста­ва­ти­ся до ін­ших ці­ка­вих мі­сцьу­здовж Дні­стра. Одра­зу за го­рою Хре­ща­тик — ста­ро­вин­ний мо­на­стир, не­по­да­лік — Чер­во­но­град, Бор­щів... Вла­сне, не ду­же да­ле­ко й ста­ро­дав­ній Га­лич. Із ньо­го, до ре­чі, че­рез За­лі­щи­ки сплав­ля­ю­ться Дні­стром — і це теж хо­ро­ший актив­ний від­по­чи­нок.

Олег КОЦАРЕВ, фото ав­то­ра

ОДИН ІЗ БУ­ДИН­КІВ ДО­БИ РОЗКВІТУ ЗА­ЛІ­ЩИ­КІВ У ХХ СТО­ЛІТ­ТІ. ХО­ЧЕ­ТЬСЯ ВІ­РИ­ТИ, НА НЬО­ГО ЧЕ­КАЄ ВІД­РО­ДЖЕ­Н­НЯ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.