«Вій­на на Дон­ба­сі – не за­бу­тий кон­флікт»

Жур­на­ліс­тка Die Presse, ав­тор­ка книж­ки про Укра­ї­ну Ют­та Зом­мер­ба­у­ер, — про те, як єв­ро­пей­ці спри­йма­ють агре­сію Ро­сії

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

По­ча­ток на 25-й стор.

— Що ста­ло по­штов­хом на­пи­са­ти книж­ку про Укра­ї­ну?

— Впро­довж остан­ніх двох ро­ків я ду­же ба­га­то їжджу Укра­ї­ною. Вла­сне ка­жу­чи, з са­мо­го по­ча­тку ви­сві­тлюю по­дії Май­да­ну, ане­ксію Кри­му та вій­ну. Я на рі­зних рів­нях пе­ре­жи­ва­ла ці по­дії. Зго­дом ви­ни­кла по­тре­ба зі­бра­ти ве­сьма­те­рі­ал і укла­сти йо­го, щоб ін­фор­ма­ція бу­ла до­сту­пною у більш ком­пле­ксно­му ва­рі­ан­ті. З одно­го бо­ку, я ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла вже зі­бра­ні теми, з ін­шо­го — це бу­ло та­кож по­штов­хом зро­би­ти більш гли­бо­кі ре­пор­тер­ські до­слі­дже­н­ня, що не зав­жди вда­є­ться у що­ден­но­му висвітленні по­дій. На­при­клад, роз­по­ві­сти про гу­ма­ні­тар­ні теми, стан ци­віль­но­го на­се­ле­н­ня, жит­тє­ві істо­рії. Та­кож це бу­ло ще одним при­во­дом роз­ста­ви­ти які­сьпев­ні акцен­ти, з’ясу­ва­ти де­та­лі, про­я­сни­ти кар­ти­ну за­га­лом. Про­я­сни­ти на про­ти­ва­гу «крем­ле-дру­жнім» ін­тер­пре­та­ці­ям по­дій та тій до­мі­нан­тній по­зи­ції, яка па­нує в Ав­стрії. Ба­га­то ре­чей, як на ме­не, тут зро­зумі­ли не­пра­виль­но, де­які ва­жли­ві мо­мен­ти упу­сти­ли. Ме­ні бу­ло ва­жли­во по­ста­ви­ти якийсь кон­тра­пункт.

— Ко­ли го­во­риш про цю до­мі­нан­тну по­зи­цію, ма­єш на ува­зі ме­діа-ди­скурс чи рад­ше гро­мад­ську дум­ку?

— За­галь­ні тен­ден­ції, які по­бу­ту­ють се­ред на­се­ле­н­ня та у пев­них по­лі­ти­чних та еко­но­мі­чних ко­лах. Ме­діа все-та­ки оці­ню­ю­тьси­ту­а­цію більш кри­ти­чно, але якщо по­ди­ви­ти­ся на ко­мен­та­рі, ска­жі­мо, на те, що здо­бу­ває най­біль­шу по­пу­ляр­ність, то від­кри­ва­ю­ться очі.

— Як би ти оці­ни­ла цей ме­діа-ди­скурс? Про що най­біль­ше йде мова?

— Ба­зо­вою про­бле­мою є те, що Укра­ї­на для біль­шо­сті лю­дей не­ві­до­ма. — Бу­ла чи за­ли­ша­є­ться? — Бу­ла. За­раз си­ту­а­ція змі­ню­є­ться. Але за­га­лом лю­ди ма­ло зна­ю­ть­про вас. Що тра­пи­ло­ся за остан­ні 25 ро­ків, які змі­ни пе­ре­жи­ла ця кра­ї­на? Ба­га­то лю­дей три­ма­ю­тьу го­ло­ві ста­ру кар­ти­ну Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, і кра­ї­ни, які бу­ли ра­ні­ше у скла­ді СССР, і за­раз ще є «тро­хи Ро­сі­єю». Це зву­чи­тьсмі­шно, але так є. Ав­стрій­ці не усві­дом­лю­ють, які за­раз на­строї в Укра­ї­ні, те, як змі­цни­ла­ся на­ціо­наль­на іден­ти­чність. Час від ча­су те­ма Укра­ї­ни ви­пли­ва­ла в ча­си по­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції, ко­ли Ющен­ко тут, у нас, лі­ку­вав­ся. Та­кож, ду­маю, зна­ють кіль­ка фут­боль­них клу­бів, але не біль­ше. Я пе­ре­ко­на­на, що є по­тре­ба у по­яснен­ні.

— Які аспе­кти вій­ни в Укра­ї­ні ти ви­сві­тлю­єш у сво­їй книж­ці?

— Я ро­блю ко­ро­тку істо­ри­чну ре­тро­спе­кти­ву то­го, що від­бу­ло­ся з Укра­ї­ною з ча­су на­бу­т­тя не­за­ле­жно­сті. Та­кож, зви­чай­но, йде­ться про акту­аль­ні по­дії: Май­дан, Крим, вій­на на схо­ді Укра­ї­ни. Я на­ма­га­ла­ся по­ясни­ти політичний роз­ви­ток по­дій, але та­кож і до­слі­ди­ти окре­мі те­ма­ти­чні по­ля. Тут іде­ться біль­ше про ре­пор­та­жі, які я пи­са­ла про мирних жи­те­лів, пе­ре­се­лен­ців, сол­да­тів, які по­вер­та­ю­ться з вій­ни. Та­кож я пи­са­ла про бу­дні на се­па­ра­тист­ських те­ри­то­рі­ях, там­те­шню си­ту­а­цію з ме­діа. — Хто бу­ли ті, в ко­го ти бра­ла ін­терв’ю? — Акти­ві­сти Май­да­ну, ко­ман­ди­ри ба­таль­йо­нів, мир­ні жи­те­лі, пси­хо­ло­ги, сім’ї, які вте­кли з До­не­цька і те­пер жи­вуть у Льво­ві, сол­да­ти, що по­вер­ну­ли­ся з вій­ни. Та­кож я го­во­ри­ла з про­ро­сій­ськи­ми акти­ві­ста­ми, щоб ді­зна­ти­ся про їхню по­зи­цію. Бу­ли і жур­на­лі­сти, які му­си­ли вті­ка­ти з Дон­ба­су то­що...

— Які в те­бе бу­ли осо­би­сті пе­ре­жи­ва­н­ня під час цих по­до­ро­жей Укра­ї­ною?

— Я лю­ди­на, яка при­йшла «ззов­ні». Це має свої пе­ре­ва­ги та не­до­лі­ки. Зві­сно, ча­сом лег­ко зна­йти спів­ро­змов­ни­ків, то­му що лю­ди за­ці­кав­ле­ні, хо­чу­тьпо­ясни­ти іно­зем­цю пев­ні ре­чі. З ін­шо­го бо­ку, є які­сьнад­то ви­со­кі очі­ку­ва­н­ня що­до то­го, на що я як єв­ро­пей­ська жур­на­ліс­тка мо­жу впли­ну­ти, що мо­жу до­не­сти які­сьпев­ні по­зи­ції до ці­лої Єв­ро­пи, до по­лі­ти­ків. Я пи­шу текс­ти, я їх пу­блі­кую, але це не озна­чає, що я маю якийсь гло­баль­ний вплив. Та­кож, ко­ли іноземні жур­на­лі­сти при­їжджа­ю­тьв Укра­ї­ну, ва­жли­во, з якої кра­ї­ни во­ни по­хо­дять. Ав­стрія, ме­ні зда­є­ться, має не над­то до­бру ре­пу­та­цію. У сен­сі всіх цих істо­рій з «дру­зя­ми Пу­ті­на», олі­гар­ха­ми, бі­зне­сом ре­но­ме Ав­стрії тро­хи по­стра­жда­ло. То­му до нас тро­хи ін­ше став­ле­н­ня, ніж до поль­ських жур­на­лі­стів, ска­жі­мо. — В те­бе бу­ло та­ке від­чу­т­тя? — Ча­сом це бу­ло те­мою для обго­во­ре­н­ня. З ін­шо­го бо­ку, якщо го­во­ри­ти про Крим чи те­ри­то­рії, які зна­хо­дя­ться під впли­вом се­па­ра­ти­стів, це є пе­ре­ва­гою, то­му що Ав­стрія не при­вер­та­ла до се­бе зай­вої ува­ги. Ду­маю, аме­ри­кан­цям чи по­ля­кам тро­хи важ­че там віль­но ру­ха­ти­ся.

— Яких тру­дно­щів то­бі до­ве­ло­ся за­зна­ти під час збо­ру ма­те­рі­а­лу?

— Я ду­маю, в ме­не бу­ли про­бле­ми, як і у всіх жур­на­лі­стів, які при­їжджа­ю­тьу чу­жу кра­ї­ну. Важ­че ро­зі­бра­ти­ся в си­ту­а­ції, ніж тим ко­ре­спон­ден­там, які по­стій­но пе­ре­бу­ва­ю­тьв Ки­є­ві. Не­має жо­дних кон­та­ктів, їх тре­ба по­тро­хи ви­шу­ку­ва­ти. Це за­ймає час.

— Ти по­тра­пля­ла у не­без­пе­чні си­ту­а­ції на схо­ді Укра­ї­ни? — На ща­стя, ні. — Ска­жи, яка бу­ла ре­а­кція в ав­стрій­ської пу­блі­ки на твою книж­ку?

— Її бу­ло опу­блі­ко­ва­но якраз на­пе­ре­до­дні рі­чни­ці Май­да­ну, і му­шу ска­за­ти, що во­на при­вер­ну­ла ве­ли­ку ува­гу. Про­те ме­не за­ці­ка­ви­ло сприйня­т­тя — де­які жур­на­лі­сти пи­са­ли, що це книж­ка про «за­бу­тий кон­флікт». Для ме­не це одно­зна­чно не так, то­му що я знаю, що на схо­ді ко­жен день що­сьві­дбу­ва­єть ся. Втім, для ме­діа-спо­жи­ва­чів у ні­ме­цько­мов­них кра­ї­нах цей кон­флікт є чи­мось, що дав­но ві­ді­йшло на за­дній план. Ні­хто не знає, що там за­раз від­бу­ва­є­ться. Чи там вій­на, чи мир? У ме­діа — все мен­ше ма­те­рі­а­лів. Пи­шуть тіль­ки то­ді, ко­ли якась рі­чни­ця або зно­ву ве­ли­ка кіль­кість жертв. Або ко­ли про­бле­ми з уря­дом у Ки­є­ві. Але як там із ре­фор­ма­ми, яка си­ту­а­ція з Мін­ськи­ми уго­да­ми? Це вже тро­хи ві­ді­йшло на дру­гий план. Зде­біль­шо­го ре­а­кція на книж­ку бу­ла по­зи­тив­ною.

— Не бу­ло на­па­дів із бо­ку про­ро­сій­ських акти­ві­стів?

— Ні, був ли­ше один ви­па­док, ко­ли з’яви­ла­ся «ан­ти­ре­ко­мен­да­ція» на мою книж­ку. Та й то, ав­то­ри на­ві­тьне до­кла­ли зу­си­льїї про­чи­та­ти, ви­дно, що про­сто ви­тя­гли урив­ки з ін­шої ре­цен­зії. Ні­чо­го осо­бли­во­го.

— Якої ін­фор­ма­ції про Укра­ї­ну тут, у Єв­ро­пі, не ви­ста­чає, як ти вва­жа­єш?

— За­раз бра­кує еле­мен­тар­но­го ви­сві­тле­н­ня по­дій в Укра­ї­ні. На по­верх­ню ви­йшли ін­ші кри­зи, які ближ­че тор­ка­ю­ться ко­жно­го єв­ро­пей­ця. Бі­жен­ці в Ав­стрії, на­при­клад, ви­хід Бри­та­нії з Єв­ро­со­ю­зу, те­ро­ризм. Ме­ні бра­кує ін­фор­ма­ції про те, що ро­би­тьукра­їнсь кий уряд, про мир­не на­се­ле­н­ня, а та­кож яки­хо­сьпо­зи­тив­них істо­рій. Які змі­ни від­бу­ва­ю­ться в су­спіль­стві?

— Не­що­дав­но ти зно­ву їзди­ла в До­нецьк, на оку­по­ва­ні те­ри­то­рії. Чи, вла­сне, вій­сько­ві йдуть на кон­такт?

— Я отри­ма­ла акре­ди­та­цію, це озна­чає, що я «ле­галь­но» мо­жу ту­ди їзди­ти і з усі­ма спіл­ку­ва­ти­ся. Ме­ні не вда­ло­ся про­ве­сти ті роз­мо­ви, які я хо­ті­ла. Бо ба­га­то хто з «ке­рів­ни­цтва» ре­спу­блі­ки «ви­рі­шу­вав» кон­флікт у Мін­ську. Але за­га­лом лю­ди йду­тьна кон­такт. Зви­чай­но, не так, як із ро­сій­ськи­ми жур­на­лі­ста­ми, але все ж та­ки... Во­ни ба­ча­тьме­не як «гу­чно­мо­вець» їхніх ідей. Що ме­ні ще впа­ло у ві­чі — во­ни ду­же на­ма­га­ю­ться роз­бу­ду­ва­ти свою ма­лень­ку «дер­жа­ву», що сто­су­є­ться бю­ро­кра­ти­чно­го апа­ра­ту і т.ін.

— Які в те­бе осо­би­сті на­строї, ти на­ла­што­ва­на біль­ше по­зи­тив­но чи не­га­тив­но що­до то­го, як все да­лі бу­де роз­ви­ва­ти­ся?

— Я ба­чу все рад­ше у тем­них то­нах. Бо зно­ву по­нов­лю­ю­ться бо­йо­ві дії, бо умо­ви Мін­ських угод не ви­ко­ну­ю­ться. Бо ме­ні зда­є­ться, що за­раз не­має го­тов­но­сті шу­ка­ти ком­про­мі­су. Ду­маю, що не бу­де яко­ї­сье­ска­ла­ції, але у цьо­му про­мі­жно­му ста­ні вій­на про­дов­жу­ва­ти­ме­ться.

— Які на­мі­ри ти ма­єш що­до ро­бо­ти з укра­їн­ською те­ма­ти­кою?

— Маю ду­же ба­га­то ідей. За­раз ме­ні що­ра­зу важ­че ді­ста­ти під­трим­ку в ре­да­кції, щоб по­їха­ти в Укра­ї­ну. За­ці­кав­ле­ні­стьпа­дає. Але для ме­не осо­би­сто ця те­ма є ду­же ва­жли­вою. Я про­дов­жу­ва­ти­му пи­са­ти про ва­шу кра­ї­ну.

Оле­ся ЯРЕМ­ЧУК, Львів — Ві­день

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.