Без­при­туль­не ми­ло­сер­дя

При­йом­на сім’я оде­си­тки Га­ли­ни Мар­ти­но­вої про­сить у мі­ської вла­ди від­тер­мі­ну­ва­ти ви­се­ле­н­ня, щоб зна­йти но­ве жи­тло для се­бе і тва­рин

Den (Ukrainian) - - Суспільство - На­та­лія БЕЗВОЗЮК, Оде­са

При­йом­на сім’я оде­си­тки Га­ли­ни Мар­ти­но­вої опи­ни­ла­ся в скру­тном у ста­но­ви­щі: мі­ська вла­да зму­шує ви­се­ли­ти­ся до кін­ця трав­ня з бу­дин­ку, який на­да­ла в ко­ри­сту­ва­н­ня шість ро­ків то­му. Та пе­ред цим ро­ди­на по­вин­на десь по­ді­ти тва­рин, які жи­вуть р аз ом з ни­ми— орі­єн­тов­но 160 ко­тів, со­бак і пта­хів. Ви­хо­ван­ці Га­ли­ни Сте­па­нів­ни ви­хо­дять на пі­ке­ти із би р ают ь під­пи­си на під­трим­ку пе­ти­ції: про­сять від­тер­мі­ну­ва­ти ви­се­ле­н­ня, щоб и всти­гну­ти зна­йти но­ве жи­тло і вря­ту­ва­ти тва­рин.

Га­ли­на Мар­ти но­ва— ма­тір- ге­ро­ї­ня, ко­тра вже 30 ро­ків за­йма­є­ться ви­хо­ва­н­ням ді­тей. Ко­лись Га­ли­на Сте­па­нів­на пра­цю­ва­ла по­за шта­тним спів­ро­бі­тни­ком ди­тя­чої кім­на­ти мі­лі­ції Ки­їв­сько­го ра­йо­ну, в ди­тя­чо­му са­до­чку і туб­са­на­то­рії. Ба­га­тьом ді­тям во­на до­по­мо­гла змі­ни­ти спо­сіб жи­т­тя, по­збу­ти­ся шкі дли­вих зви­чок.

Сім’ я Га­ли­ни по­ча­ла збіль­шу­ва­ти­ся пі­сля на­ро­дже­н­ня донь­ки Ві­о­ле­ти. В по­ло­го­во­му бу­дин­ку Га­ли­на по­зна­йо­ми­ла­ся зі сту­ден­ткою з Бол­га­рії, яка від­да­ла свою донь­ку їй на ви­хо­ва­н­ня. То­ді Га­ли­на Сте­па­нів­на ви­рі­ши­ла всер­йоз зайня­ти­ся опі­кун­ством. За ці трид­цять ро­ків во­на ви­хо­ва­ла по­над 80 ді­тей. Ча­сто за­би­ра­ла в сім’ю ді­тей зі скла­дни­ми ді­а­гно­за­ми, яким був по­трі­бен по­стій­ний, ре­тель­ний до­гляд. До­по­мо­гла ста­ти на но­ги ді­тям із не­за­без­пе­че­них ро­дин та ди­тя­чих бу­дин­ків.

МІ­СЬКА ВЛА­ДА НА­ГО­ЛО­ШУЄ, ЩО МАРТИНОВІ ПЕ­РЕ­ЙШЛИ У СТА­ТУС ПРИЙОМНОЇ СІМ’Ї

Де­сять ро­ків том убу­ло за­сно­ва­но ди­тя­чий бу­ди­нок сі­мей­но­го ти­пу Мар­ти но­вих (ДБ С Т ), пі­сля чо­го сім’ я отри­ма лав ко­ри­сту­ва­н­ня д в опо­вер­хо­вий бу­ди­нок у смт Та­ї­ро­ве. Як роз­по­від­ає Га­ли­на, обла­што­ву­ва­ли во­ни йо­го са­мо­стій­но— про­во­ди­ли ко­му­ні­ка­ції, уте­плю­ва­ли, шту­ка­ту­ри­ли сті­ни. За її сло­ва­ми, жо­дно­го ра­зу за шість ро­ків гро­шей на ре­монт мі­ська вла­да не на­да­ва­ла. А вже 2015 ро­ку ди­тя­чий бу­ди­нок Мар­ти­но­вих бу­ло по­збав­ле­но ста­ту­су« сі­мей­но­го ти­пу », оскіль­ки з п’яти не­пов­но­лі­тніх ді­тей ли­ше че­тве­ро пе­ре­бу­ва­ли у ста­ні опі­ки. Мі­ська вла­да на­го­ло­шує, що Мартинові те­пер пе­ре­йшли у ста­тус прийомної сім’ї, тож по­вин - ні пе­ре­їха­ти на вла­сну жи­тло­ву пло­щу, а бу­ди­нок звіль­ни­ти для ін­шо­го ди­тя­чо­го бу­дин­ку.

Чи­нов­ни­ки про­по­ну­ють ма­те­рі з 13- м аді тьми по­вер­ну­ти­ся у три­кім­на­тну к вар­ти­ру, в якій во­на про­жи­ва­ла ра­ні­ше. А лез цим ви­ни­кає проблема — у квар­ти­рі ни­ні про­жи­ва­ють стар­ші ви­хо­ван­ці Га­ли­ни зі сво­ї­ми сім’ями, яким сво­го ча­су мі­сто не на­да­ло жи­тла.

ВИ­СНО­ВОК КО­МІ­СІЇ — НЕ­ГА­ТИВ­НИЙ

Та це не одна бі­да. Крім ді­тей, у бу­дин­ку в смт Та­ї­ро­ве про­жи­ває й ба­га­то до­маш - ні х улю­блен­ців —80 ко­тів, 80 со­бак, пта­хи, кро­ли­ки та че­ре­па­шки. Су­сі­ди кіль­ка ра­зів скар­жи­ли­ся на це мі­ськра­ді. Ка­жуть, їм зав ажає гав­кіт со­бак та не­при­єм­ні за­па­хи. Бо­ро­ли­ся про­ти ро­ди­ни Мар­ти но­вих во­ни рі­зни­ми ме­то­да­ми: ви ми к алив оду, зби­ра­ли під­пи­си, щоб виселити сім’ю.

Як на­слі­док, у гру­дні 2015-г о за роз­по­ря­дже­н­ням мі­сько­го го­ло ви­бу­ло ство­ре­но між­ві­дом­чу ко­мі­сію, яка ма­ла до­слі­ди­ти си­ту­а­цію, що скла­ла­ся всім’ ї Мар­тин ови х. Де­кіль­ка ра­зів ко­мі­сія при­їжджа­ла до ро­ди­ни, пі­сля чо­го під­би­ла та­кі під­сум­ки: жи­тло­ве при­мі­ще­н­ня — в не­за­до­віль­но­му са­ні­та рно­гі­гі­є­ні­чно­му ста­ні, а ве­ли­ка кіль­кість тва­рин ста­но­вить за­гро­зу за­ра­же­н­ня ді­тей і нфек цій ни­ми хво­ро­ба­ми. То­му 30 бе­ре­зня ко­мі­сія по­ста­но­ви­ла, що про­тя­гом де­ся­ти днів ро­ди­на має звіль­ни­ти те­ри­то­рію від усіх тва­рин, а са­ма сім’ я— ви­їха­ти до 30 трав­ня.

Втім, ро­ди­на Мар­ти­но­вих не по­го­джу­є­ться з цим в ер­ди­ктом. За­раз біль­ша ча­сти­на со­бак жи­вуть у во­льє­рах на ву­ли­ці, а для ко­тів від­ве­ли ча­сти­ну не­жи­лої кім­на­ти. Тва­ри­ни при­ще­пле­ні т ас те­ри­лі­зо­ва­ні. Са­ма Га­ли­на Сте­па­нів­на вва­жає, що тва­ри­ни не ста­нов­лять за­гро­зи ді­тям, а нав­па­ки — ані­ма­ло­те­ра­пія чи­нить ди­ва :« Тва­ри­ни впли­ва­ють н амо­раль­ні яко­сті ді­тей. Во­ни ко­лись бу­ли по­ки­ну­ті, їм жи­ло­ся та­ксам о скру­тно, які са­мим ді­ткам. То­му якщо во­ни на­вча­ю­ться їх за­хи­ща­ти й пі­клу­ва­ти­ся про них, то ста­ють більш лю­дя­ни­ми. Наш Ан­дрій­ко ви­ро­став у сім’ї, яка жор­сто­ко по­во­ди­ла­ся з тва­ри­на­ми. Він по­тра­пив дон асу шість р оків, спо­ча­тку був тро­хи д иким, обра­жав цу­це­нят, а вно­чі ми не мо­гли ви­мкну­ти сві­тло. Пі­зні­ше по­тро­ху він за­при­я­те­лю­вав з дво­ма ве­ли­ки­ми со­ба­ка­ми, пе­ре­став зну­ща­ти­ся з тва­рин і став чу­до­вою ди­ти­ною, — го­во­рить Га­ли­на Сте­па­нів­на. — Ін­ша дів­чин­ка, Ка­тя, ма­ла про­бле­му ау­ти­зму. Не роз­мов­ля­ла до ше­сти ро­ків. Однак пі­сля то­го, як за­ці­ка­ви­ла­ся й по­ча­ла гра­ти­ся з со­ба­ка­ми, по­ча­ла роз­мов­ля­ти і спіл­ку­ва­ти­ся з на­ми. Це про­сто ди­во. Во­на, зви­чай­но, від­стає в роз­ви­тку, пра­цю­ва­ти не мо­же, однак охо­че до­по­ма­гає по до­му», — роз­по­від­ає ма­ти.

IЗ ПО­ШУ­КОМ НО­ВО­ГО ЖИ­ТЛА ДО­ПО­МА­ГА­ЮТЬ ВО­ЛОН­ТЕ­РИ

Усіх тва­рин чи­нов­ни­ки про­по­ну­ють від­да­ти д опри­тул­ку на шо­сто­му кі­ло­ме­трі Ові­діо­поль­ської до­ро­ги. Р оди­на по­бо­ю­є­ться, що тва­рин про­сто при­сплять, оскіль­ки при­ту­лок і так пе­ре пов­не­ний. Де­яких тва­рин сім’ я вже на­ма­га­ла­ся від­да­ти в зоо­парк і про­фі­ла­кто­рій. Со­бак та ко­тів на ру­ки від д ают ь зо бе­ре­жні­стю— зна­йом лять сяз но­ви­ми го­спо­дар ями та час від ча­су пе­ре в ір я ют ь, як вла­сни­ки по в одять се­бе з до­ма­шні­ми улюб - лен­ця­ми. Однак тва­рин стає не­на­ба­га­то мен­ше: одних від­да­ють, ін­ших — лю­ди ли­ше під­ки­да­ють.

Втім, ви­хо­ван­ці Га­ли­ни Сте­па­нів­ни не за­не­па­да­ють ду­хом .12 кві­тня во­ни о р ган із ува­ли ди­тя­чий мі­тинг б іля мі­ськра­ди і зби­ра­ють під­пи­си на під­трим­ку пе­ти­ції, в якій про­сять від­тер­мі­ну­ва­ти ви­се­ле­н­ня на пів­ро­ку. За цей час сім’ я хо­че зна­йти но­ве жи­тло. З цим ро­ди­ні до­по­ма­га­ють оде­ські во­лон­те­ри. Во­ни ор­га­ні­зу­ва­ли збір гро­шей на при­дба­н­ня жит ла­сім’ ї Мар­ти но­вих. Три­ва­ють пошуки по­ки­ну­то­го го­спо­дар­ства за мі­стом, що­би по­бли­зу не бу­ло су­сі­дів, ді тя­мі т в ари­нам бу­ло зру­чно про­жи­ва­ти і щоб бу­ло не­да­ле­ко до шко­ли. Орі­єн­тов­но для здій­сне­н­ня ці­єї ме­ти не­об­хі­дно 12—20 ти­сяч до­ла­рів. Стан ом на 15 кві­тня во­лон­те­ри вже зі­бра­ли 16 405 гри­вень.

По­ки що під пе­ти­ці­єю для від тер­мі­ну­ва­н­ня ви­се­ле­н­ня зі­бра­ли ли­ше 1700 під­пи­сів із по­трі­бних 2500. Однак ді­ти Га­ли­ни Сте­па­нів­ни не зда­ю­ться і вже в че­твер ор­га­ні­зо в у ют ь но­вий мі­тинг під сті­на­ми Оде­ської ОДА.

ФОТО АВ­ТО­РА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.