Гіль­йо­ти­на як «ви­хов­ний за­сіб» для бю­ро­кра­тів,

Або Чо­му не варто ви­кли­ка­ти тінь ко­ро­ле­ви Ма­рії-Ан­ту­а­нет­ти

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

14кві­тня під час при­зна­че­н­ня но­во­го скла­ду уря­ду Укра­ї­ни на чо­лі з Во­ло­ди­ми­ром Грой­сма­ном у Вер­хов­ній Ра­ді ви­сту­пив Пре­зи­дент Пе­тро Порошенко. Ува­гу ав­то­ра цих ряд­ків при­вер­ну­ла та ча­сти­на про­мо­ви гла­ви дер­жа­ви, де пан Порошенко го­во­рив про не­об­хі­дність сут­тє­во­го при­ско­ре­н­ня ре­форм, ре­аль­ної та рі­шу­чої бо­роть­би з ко­ру­пці­єю, обме­же­н­ня і про­ти­дії все­влад­дю бю­ро­кра­тів. Ци­ту­є­мо до­слів­но: «Один із мі­ні­стрів еко­но­мі­ки обі­цяв де­ре­гу­ля­цій­ну гіль­йо­ти­ну, але во­на й до­сі не обру­ши­ла­ся на го­ло­ви бю­ро­кра­тів. «Як­би під час Ве­ли­кої фран­цузь­кої ре­во­лю­ції гіль­йо­ти­ну за­ря­джа­ли на­стіль­ки дов­го, королева Ма­рія-Ан­ту­а­нет­та і до­сі бу­ла б жи­ва» — це я так по­жар­ту­вав під час На­ціо­наль­ної ра­ди ре­форм», — ре­зю­му­вав Пре­зи­дент.

Варто ска­за­ти, що і жарт По­ро­шен­ка, і вза­га­лі образ «де­ре­гу­ля­цій­ної гіль­йо­ти­ни», як і зга­да­не ім’ я ко­ро­ле­ви Ма­рі­ї­Ан­ту­а­нет­ти, — все це ви­гля­дає не ду­же до­ре­чним. Істо­ри­чні ана­ло­гії, в прин­ци­пі, річ до­во­лі ри­зи­ко­ва­на, і в цьо­му ра­зі теж. Чи варто ви­кли­ка­ти тінь не­ща­сної ко­ро­ле­ви Ма­рії-Ан­ту­а­нет­ти, від­прав­ле­ної на гіль­йо­ти­ну за ви­ро­ком «на­ро­дно­го три­бу­на­лу» як «во­рог на­ро­ду» в жов­тні 1793 ро­ку, — чи варто це ро­би­ти за­раз, у мо­мент, ко­ли на­строї в сьо­го­ден­ній Укра­ї­ні, мо­же, ще й не ста­ли пря­мо пе­ред­ре­во­лю­цій­ни­ми, але ось- ось ста­нуть та­ки­ми, за актив­но­го спри­я­н­ня прав­ля­чо­го кла­су, ко­трий, зда­є­ться, за сві­то­гля­дом є пря­мим спад­ко­єм­цем зга­да­ної ко­ро­ле­ви ( « Чо­го ба­жа­ють ці лю­ди?» — за­пи­та­ла во­на, по­ба­чив­ши на­товп на­ро­ду бі­ля сво­го па­ла­цу. — «Во­ни хо­чуть хлі­ба » , — від­по­ві­ли ко­ро­ле­ві. — « У них не­має хлі­ба? А чо­му во­ни то­ді не їдять ті­сте­чка?» — зди­ву­ва­ла­ся Ма­рі­я­Ан­ту­а­нет­та. Їй не за­бу­ли цих слів, хоч, зви­чай­но, ре­во­лю­цій­ний те­рор — річ жа­хли­ва)?

Чи ро­зу­мі­ють спі­чрай­те­ри Пре­зи­ден­та ( або він сам), що зга­ду­ва­ти гіль­йо­ти­ну, яка то­ді, в 1793–1794 рр., не роз­би­ра­ла вин­них і не­ви­ну­ва­тих, від­ру­бу­ва­ла го­ло­ви « пі­до­зрі­лим » ( ду­же ха­ра­ктер­не слів­це!) або про­сто за­мо­жним еле­мен­там, — зга­ду­ва­ти це зна­ря­д­дя вбив­ства, хай на­віть в обра­зно­му, «де­ре­гу­ля­цій­но­му» сен­сі — це до­пу­ска­ти при­найм­ні при­кру без­та­ктність ( не ка­жу­чи вже про те, що ві­до­ма кон­це­пція « де­ре­гу­ля­ції » роз­ді­ля­є­ться аж ні­як не всі­ма ав­то­ри­те­тни­ми еко­но­мі­ста­ми — але то вже ін­ша те­ма)? Мо­же, кра­ще не за­бу­ва­ти про­стих істин: якщо при­кли­ка­ти ре­во­лю­цій­ні ре­а­лії з їхні­ми гіль­йо­ти­на­ми, «во­ро­га­ми на­ро­ду» (тер­мін все з тих же са­мих ча­сів, про який го­во­рив Порошенко; до ре­чі, 1794 ро­ку Фран­ція за­про­ва­ди­ла смер­тну ка­ру за спе­ку­ля­цію), те­ро­ром і кров’ю (так са­мо, ко­ли при­кли­ка­єш не­чи­сту си­лу або вов­ка) — то й при­йдуть. Тим біль­ше, во­гня­не ди­ха­н­ня ре­во­лю­ції вже мо­жна по­чу­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.