«Ко­ле­са» у сво­є­му «во­зі»

Світ по­ба­чи­ла книж­ка про істо­рію На­ціо­наль­но­го те­а­тру ім. І. Фран­ка

Den (Ukrainian) - - Культура - Ва­дим ДИШКАНТ

На­зва мо­но­гра­фії Ми­хай­ла За­ха­ре­ви­ча, не­що­дав­но ви­пу­ще­ної ви­дав­ни­цтвом «Зер­но», має дов­гу і не­ко­мер­цій­ну на­зву: «На­ціо­наль­ний ака­де­мі­чний те­атр іме­ні Іва­на Фран­ка. Ди­на­мі­ка со­ціо­куль­тур­них пе­ре­тво­рень 1920— 2001 ро­ків». Що, вла­сне, від­по­від­ає сти­лю на­у­ко­во­го до­слі­дже­н­ня (со­лі­дний спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри та пов­ний ре­пер­ту­ар фран­ків­ців за пер­ші 80 ро­ків їхньо­го існу­ва­н­ня свід­чать про сер­йо­зність ав­тор­сько­го під­хо­ду). Тим ча­сом ма­є­мо спра­ву з тим ща­сли­вим ви­пад­ком, ко­ли на­у­ко­ва ро­бо­та, якій по­та­ла­ни­ло бу­ти обрам­ле­ною в книжкову па­лі­тур­ку, ста­но­вить цін­ність не ли­ше для вузь­ко­го ко­ла спе­ці­а­лі­стів. Книж­ка ця при­зна­че­на для тих, хто ці­ка­ви­ться до­лею не ли­ше кон­кре­тно­го те­а­тру, а й ві­тчи­зня­ної куль­ту­ри вза­га­лі. Біль­ше то­го, у ще­дро ілю­стро­ва­ній сві­тли­на­ми мо­но­гра­фії від­би­ва­є­ться тра­гі­чна істо­рія Укра­ї­ни, якою во­на скла­ла­ся пі­сля біль­шо­ви­цько­го Жов­тне­во­го пе­ре­во­ро­ту.

Ко­жен, зви­чай­но, зна­йде у цьо­му до­слі­джен­ні свій, з тих чи ін­ших при­чин до­ро­гий йо­го сер­цю пе­рі­од істо­рії кра­ї­ни і впи­са­ний в неї пе­рі­од істо­рії фран­ків­ської тру­пи. Ни­ні най­більш зло­бо­ден­ною є опо­відь про пер­ші ро­ки за­сно­ва­но­го в ча­си Гро­ма­дян­ської вій­ни те­а­траль­но­го ко­ле­кти­ву. Бо як­би зов­ні не рі­зни­ли­ся ре­а­лії на­шо­го сьо­го­де­н­ня з ре­а­лі­я­ми 1919 — 1922 рр. (час фор- му­ва­н­ня май­бу­тньо­го На­ціо­наль­но­го те­а­тру ім. І.Фран­ка), ма­є­мо спра­ву зі схо­жи­ми — якщо не з ана­ло­гі­чни­ми!— вну­трі­шні­ми істо­ри­чни­ми про­це­са­ми.

Ди­на­мі­ка по­лі­ти­чних та со­ціо­куль­тур­них пе­ре­тво­рень в Укра­ї­ні, зро­бив­ши чер­го­вий ді­а­ле­кти­чний ви­ток, зно­ву при­ве­ла наш на­род у ту то­чку, де він не про­йшов іспит на на­ціо­наль­ну зрі­лість.

Ав­тор утри­му­є­ться від край­но­щів кри­ти­ци­зму но­во­го, «на­ціо­на­лі­сти­чно­го» ґа­тун­ку, до яко­го так ча­сто вда­ю­ться но­во­спе­че­ні «па­трі­о­ти» з вчо­ра­шніх іде­о­ло­гів мар­кси­зму-ле­ні­ні­зму...

У ча­си по­стій­ної змі­ни вла­ди бу­ло до­ста­тньо про­блем у мо­ло­до­го твор­чо­го ко­ле­кти­ві. Чо­го вар­тий ли­ше ви­па­док зу­стрі­чі Гна­та Юри з Си­мо­ном Пе­тлю­рою, який, зав­дя­ки ке­рів­но­му ста­но­ви­щу в уря­ді УНР міг до­по­мог­ти но­во­ство­ре­но­му те­а­тро­ві ви­жи­ти в бу­рем­ні во­єн­ні ро­ки. Зго­дом, аби не по­тра­пи­ти під ко­ле­са со­вєт­ської ре­пре­сив­ної ма­ши­ни, Гна­то­ві Пе­тро­ви­чу до­ве­ло­ся пу­блі­чно кри­ти­ку­ва­ти Го­ло­ву Ди­ре­кто­рії. Роз­по­від­а­ю­чи про це, ви­да­тний ді­яч укра­їн­ської сце­ни Йо­сип Гір­няк з іро­ні­єю кон­ста­тує, що на­ста­ли ча­си, ко­ли ві­тчи­зня­ним ми­тцям від­те­пер до­во­ди­ться «огля­да­ти­ся на за­дні ко­ле­са у сво­є­му ж та­ки во­зі».

Без усві­дом­ле­н­ня ми­ну­ло­го, на що й спря­мо­ва­на книж­ка про істо­рію фран­ків­ської сце­ни, го­ді мрі­я­ти про ци­ві­лі­зо­ва­не май­бу­тнє.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.