Ві­та­лій КА­СЬКО,

ко­ли­шній за­сту­пник ген­про­ку­ро­ра Укра­ї­ни:

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, «День»

Пи­та­н­ня не в прі­зви­щах, а в прин­ци­пах. Лю­ди­на, яка має при­йти, по­вин­на ви­кли­ка­ти до­ві­ру в су­спіль­стві і в юри­ди­чно­му се­ре­до­ви­щі. Основ­ний кри­те­рій — не­за­ле­жність. Ця лю­ди­на має ска­за­ти «ні» пре­зи­ден­ту, уря­дов­цям, депутатам... Це ду­же скла­дне зав­да­н­ня. І я не впев­не­ний, що на сьо­го­дні є по­лі­ти­чна во­ля, щоб та­ка лю­ди­на з’яви­ла­ся на по­са­ді очіль­ни­ка ГПУ

Ві­та­лій Ка­сько — один із не­ба­га­тьох, хто зміг ска­за­ти «ні» ни­ні­шній си­сте­мі Ген­про­ку­ра­ту­ри. То­му не див­но, що во­на йо­го від­тор­гла, хо­ча для нор­маль­ної кра­ї­ни це нон­сенс. Сьо­го­дні, не­зва­жа­ю­чи на те, що Ві­та­лій звіль­нив­ся з ор­га­нів ГПУ, ту­ди він все одно хо­дить як на ро­бо­ту. Тіль­ки не пра­цю­ва­ти. А на до­пи­ти. Са­ме та­кою є ре­а­кція пред­став­ни­ків ни­ні­шньої про­ку­ра­ту­ри на тих, хто ви­рі­шив зро­би­ти ви­клик існу­ю­чим пра­ви­лам у цій стру­кту­рі, на­ма­га­ю­чись її ре­фор­му­ва­ти. І це все — пі­сля Єв­ро­май­да­ну...

Не­що­дав­но «День», ко­ли три­ва­ла епо­пея з при­зна­че­н­ням но­во­го Ка­бмі­ну, за­про­по­ну­вав вла­сних кан­ди­да­тів в уряд «На­ціо­наль­ної збір­ної», а та­кож мо­жли­вих очіль­ни­ків Ген­про­ку­ра­ту­ри, адже ця по­са­да та­кож є ва­кан­тною. На остан­ню по­са­ду ми ви­су­ну­ли та­ких кан­ди­да­тів, як Ві­ктор Шишкін, Оле­ксандр Єлья­шке­вич та Ві­та­лій Ка­сько. Єв­ро­ко­мі­сар з пи­тань роз­ши­ре­н­ня та єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки су­сід­ства Йо­га­несс Ган вже за­явив, що но­вий ген­про­ку­рор Укра­ї­ни по­ви­нен ма­ти юри­ди­чну осві­ту. Про зга­да­ні про­бле­ми і акту­аль­ні пи­та­н­ня го­во­ри­мо із ко­ли­шнім за­сту­пни­ком ген­про­ку­ро­ра Ві­та­лі­єм КАСЬКОМ:

«ВИ­КЛИ­КИ ДО ГПУ ПРОДОВЖУВАТИМУТЬСЯ. МЕ­НІ ВІ­ДО­МО ПРО ІСНУ­ВА­Н­НЯ ЩЕ ЧО­ТИ­РЬОХ КРИ­МІ­НАЛЬ­НИХ ВПРОВАДЖЕНЬ»

— Остан­нім ча­сом ви ча­сто від­ві­ду­є­те Ген­про­ку­ра­ту­ру, при­чо­му не як спів­ро­бі­тник, бо звіль­ни­ли­ся, а з’яв­ля­є­те­ся ту­ти на до­пи­ти. Мо­же­те ко­ро­тко роз­по­ві­сти, в чо­му суть?

— Пер­ший раз ме­не ви­кли­ка­ли до ГПУ у спра­ві, яка сто­су­є­ться мо­єї квар­ти­ри й яку Шо­кін аре­шту­вав. Дру­гий — у спра­ві що­до пе­ре­шко­джа­н­ня роз­слі­ду­ван­ню зло­чи­нів про­ти май­да­нів­ців. Тре­тя ж спра­ва сто­су­є­ться на­чеб­то зло­вжи­ва­н­ня слу­жбо­вим ста­но­ви­щем пред­став­ни­ка­ми Мін’юсту під час здій­сне­н­ня про­це­су­аль­ної ін­тер­вен­ції у спра­ві « Яну­ко­вич про­ти ЄС » . Во­стан­ньо­му ра­зі на­віть за на­звою ме­ні скла­дно уяви­ти, яке від­но­ше­н­ня я маю до цьо­го впро­ва­дже­н­ня. Так са­мо як і що­до пер­ших двох справ.

Але це не все. Ду­маю, ви­кли­ки до ГПУ три­ва­ти­муть. Ме­ні ві­до­мо про існу­ва­н­ня ще як мі­ні­мум чо­ти­рьох кри­мі­наль­них впроваджень. На­при­клад, йде­ться про спра­ву, яка сто­су­є­ться екс-мі­ні­стра охо­ро­ни навколишнього при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща Зло­чев­сько­го, по­тім є якась спра­ва що­до пе­ре­шко­джа­н­ня роз­слі­ду­ван­ню «спра­ви Кур­чен­ка», та­кож во­ни хо­чуть по­вер­ну­ти про­ти нас спра­ву, яка сто­су­є­ться « ді­а­ман­то­вих про­ку­ро­рів». Тоб­то це не ті впро­ва­дже­н­ня, які ви­ни­кли сьо­го­дні. На­при­клад, спра­ва що­до зло­чи­нів на Єв­ро­май­да­ні роз­слі­ду­є­ться дав­но, але до­пи­та­ти ме­не в її рам­ках — це ноу-хау, яке при­ду­ма­ли пі­сля мо­го звіль­не­н­ня.

Все це — ці­ле­спря­мо­ва­на кам­па­нія, щоб по­стій­но три­ма­ти ме­не в на­пру­зі й де­мон­стру­ва­ти на­віть не ме­ні, а ін­шим про­ку­ро­рам, що бу­де з ни­ми, якщо на­ва­жа­ться пі­ти про­ти си­сте­ми.

— Дня­ми якраз бу­ла заява в.о. ген­про­ку­ро­ра Юрія Сев­ру­ка про те, що в Ген­про­ку­ра­ту­рі зни­кла ча­сти­на до­ку­мен­тів що­до отри­ма­н­ня про­ку­ро­ра­ми ві­дом­ства слу­жбо­вих квар­тир. Про що це мо­же свід­чи­ти?

— З цьо­го при­во­ду в со­цме­ре­жах лю­ди про­сто смі­ю­ться, бо ви­хо­дить, що єди­ні до­ку­мен­ти, які за­ли­ши­ли­ся, — це мої, а ре­шта чо­мусь зни­кла. Але най­ці­ка­ві­ше, що пи­та­н­ня­ми ма­те­рі­аль­но- те­хні­чно­го за­без­пе­че­н­ня ГПУ за­йма­є­ться ні­хто ін­ший, як в.о. ген­про­ку­ро­ра Сев­рук. Тоб­то у ньо­го під но­сом чо­мусь зни­кли ма­те­рі­а­ли що­до слу­жбо­вих квар­тир... На­справ­ді, це мо­же свід­чи­ти про те, що в цих до­ку­мен­тах йде­ться про зло­вжи­ва­н­ня слу­жбо­вим ста­но­ви­щем. Оскіль­ки там, мо­жли­во, за­ді­я­ні близь­кі до ни­ні­шньо­го ке­рів­ни­цтва ГПУ лю­ди, їм ви­гі­дні­ше при­хо­ва­ти ці фа­кти і роз­по­ві­сти, що во­ни зни­кли. Хо­ча не факт, бо во­ни мо­гли са­мі їх зни­щи­ти.

«ГЕНПРОКУРАТУРА Й ДО­СІ ЗА­ЛИ­ША­Є­ТЬСЯ ЗА­СО­БОМ ВПЛИ­ВУ НА ПО­ЛІ­ТИ­ЧНІ ПРО­ЦЕ­СИ В УКРА­Ї­НІ»

— Ви не­о­дно­ра­зо­во від­кри­то за­яв­ля­ли про те, що ген­про­ку­рор Ві­ктор Шо­кін ви­ма­гав від вас ви­ко­на­н­ня ін­стру­кцій за­сту­пни­ка го­ло­ви пар­ла­мент­ської фра­кції БПП Іго­ря Ко­но­нен- ка. Чи мо­же це яки­мось чи­ном бу­ти пов’яза­не з ва­ши­ми до­пи­та­ми в ГПУ?

— Я цьо­го не ви­клю­чаю, адже ми дій­сно на­сту­пи­ли на п’яти Ко­но­нен­ку й ком­па­нії. Ко­ли до ме­не звер­нув­ся Шо­кін, я одра­зу за­явив йо­му, що не бу­ду ді­я­ти за ци­ми ін­стру­кці­я­ми.

— До ре­чі, з при­во­ду Ко­но­нен­ка сво­го ча­су від­по­від­ні за­яви ро­би­ли екс-ке­рів­ник На­ли­вай­чен­ко, ко­ли­шній мі­ністр еко­но­мі­ки Абро­ма­ві­чус. І все це в умо­вах по­стмай­дан­ної Укра­ї­ни.

— Це свід­чить про те, що на­ші дер­жав­ні ін­сти­ту­ції, зокре­ма Генпрокуратура, які по­вин­ні від­по­від­а­ти єв­ро­пей­ським стан­дар­там і кри­те­рі­ям, на­справ­ді та­ки­ми не є. Лю­ди, які ви­хо­ди­ли на Май­дан, хо­ті­ли че­сної про­ку­ра­ту­ри — віль­ної від по­лі­ти­чних впли­вів, але на пра­кти­ці ми отри­ма­ли ГПУ, яка фун­кціо­ну­ва­ла ще до Май­да­ну.

— При­чо­му і дру­го­го, і пер­шо­го.

— Ні­чо­го не змі­ни­ло­ся. Генпрокуратура і до­сі за­ли­ша­є­ться за­со­бом впли­ву на по­лі­ти­чні про­це­си в Укра­ї­ні. Вжо­дній єв­ро­пей­ській кра­ї­ні та­ко­го не­має. Там Генпрокуратура є не про­сто не­за­ле­жною стру­кту­рою, там в са­мій си­сте­мі про­ку­ра­ту­ри спів­ро­бі­тни­ки є не­за­ле­жни­ми від сво­го ке­рів­ни­цтва. У нас же все нав­па­ки. Якщо про­ку­рор ниж­чої лан­ки тіль­ки спро­бує не ви­ко­на­ти вка­зів­ку сво­го ке­рів­ни­ка, йо­го че­кає по­ка­ра­н­ня і пе­ре­слі­ду­ва­н­ня. Цю лю­ди­ну про­сто ви­ки­нуть із си­сте­ми. І до­ки не бу­де зла­ма­на ця іє­рар­хі­чна схе­ма, в ко­жно­го пре­зи­ден­та за­ли­ша­ти­ме­ться спо­ку­са ви­ко­ри­ста­ти « ін­стру­мент ГПУ». До­ка­зом ста­ну си­ту- ації в ГПУ є рі­вень до­ві­ри до ці­єї стру­кту­ри — сьо­го­дні він на рів­ні 8%. Якщо і да­лі про­ку­ра­ту­ра ді­я­ти­ме та­ким чи­ном, во­на про­сто бу­де зни­ще­на, адже ні­де не­має стіль­ки мі­тин­гів, як бі­ля ГПУ.

«ГПУ — ЦЕ МОНСТР ІЗ ВЕЛИЧЕЗНИМИ РЕ­СУР­СА­МИ, ЗДОБУТИМИ В ТО­МУ ЧИ­СЛІ КО­РУ­ПЦІЙ­НИМ ШЛЯ­ХОМ»

— Пі­сля Єв­ро­май­да­ну Генпрокуратура дій­сно отри­ма­ла пев­ний «сві­жий по­дих», ко­ли ту­ди по­тра­пи­ли лю­ди не з си­сте­ми. Про­те втри­ма­ти­ся вам там так і не да­ли. Яким є сві­то­гля­дне про­ти­сто­я­н­ня в ГПУ?

— Най­про­сті­ший при­клад — це сам Шо­кін, який має не про­сто вчо­ра­шні по­гля­ди, а по­за­вчо­ра­шні. Це лю­ди­на, яка пра­цю­ва­ла за КПК ще 1960 ро­ку, яка зна­ла, що та­ке за­галь­ний на­гляд і яка мо­гла при­йти до ко­жно­го бі­зне­сме­на з будь-яки­ми ви­мо­га­ми. Та­кою бу­ла і є вся йо­го ко­ман­да. Це з одно­го бо­ку. А з ін­шо­го — бу­ли лю­ди, які пра­гну­ли щось змі­ни­ти в си­сте­мі про­ку­ра­ту­ри — Ка­сько, Са­ква­ре­лі­дзе... Ко­ли ста­ло зро­зумі­лим, що це про­ти­сто­я­н­ня сві­то­гля­дів, Шо­кін по­чав шу­ка­ти під­трим­ки, зокре­ма з бо­ку « ви­кор­ми­шів Пшон­ки». І во­ни зра­зу ста­ли на йо­го бік, то­му що в них та­кий са­мий сві­то­гля­дний під­хід.

— На­пев­но, ці лю­ди і та­кі під­хо­ди ся­га­ють не ли­ше ча­сів Пшон­ки, а ма­ють більш гли­бо­ке ко­рі­н­ня?

— Сві­то­гля­дно — так. Але ці лю­ди, які сьо­го­дні фа­кти­чно ке­ру­ють Ген­про­ку­ра­ту­рою, ви­хо­ву­ва­ли­ся са­ме в « під­роз­ді­лі Пшон­ки». Той же Сев­рук за ча- сів Пшон­ки був про­ку­ро­ром По­діль­сько­го ра­йо­ну м. Ки­є­ва, а про­сто так, як ми зна­є­мо, на та­кі по­са­ди не при­зна­ча­ли. Тоб­то сьо­го­дні ми ма­є­мо аб­со­лю­тно ста­ру ра­дян­ську си­сте­му про­ку­ра­ту­ри, яка хо­че збе­рег­ти се­бе в та­ко­му ви­гляд, не ро­зу­мі­ю­чи, що во­на дав­но вже не від­по­від­ає очі­ку­ва­н­ням су­спіль­ства.

— Ви­хо­дить, що сьо­го­дні вас хо­чуть су­ди­ти за квар­ти­ру — лю­ди, які са­мі жи­вуть у зам­ках?

— І ма­ють ста­тки за кор­до­ном... Генпрокуратура — це монстр з величезними ре­сур­са­ми, здобутими в то­му чи­слі ко­ру­пцій­ним шля­хом, які во­на ви­ко­ри­сто­вує зокре­ма для вла­сних ме­ді­а­а­так або пі­а­ру. Це фа­кти­чно дер­жа­ва в дер­жа­ві, яка, ма­ю­чи гро­ші, за­хи­щає се­бе. Це вже не ка­жу­чи про те, що з дер­жав­но­го бю­дже­ту ко­жно­го ро­ку ви­ді­ля­ю­ться ве­ли­кі ко­шти на утри­ма­н­ня та­кої ко­ру­пцій­ної стру­кту­ри. По­ка­зо­во, що кіль­кість про­ку­ро­рів на ду­шу на­се­ле­н­ня не змен­шу­є­ться, а збіль­шу­є­ться. Ко­ли я по­вер­тав­ся в ГПУ в 2007 р. на­чаль­ни­ком між­на­ро­дно- пра­во­во­го управ­лі­н­ня — в си­сте­мі пра­цю­ва­ло 11 тис. про­ку­ро­рів, при­чо­му то­ді про­ку­ра­ту­ра ма­ла фун­кцію за­галь­но­го на­гля­ду. Ко­ли ж я по­вер­нув­ся до ГПУ пі­сля Єв­ро­май­да­ну в 2014 р. за­сту­пни­ком ген­про­ку­ро­ра — про­ку­ро­рів вже бу­ло 16 тис., і за­галь­но­го на­гля­ду вже не бу­ло. Іно­ді на­чаль­ства в про­ку­ра­ту­рі бу­ває біль­ше ніж ро­бі­тни­ків — є та­кі від­ді­ли, де є на­чаль­ник від­ді­лу, два за­сту­пни­ки і два про­ку­ро­ри, тоб­то троє ке­ру­ють дво­ма. ВГПУ пра­цює біль­ше ніж 1200 лю­дей. Вбу­дья­кій єв­ро­пей­ський кра­ї­ні тре­тя ін­стан­ція про­ку­ра­ту­ри не ду­же чи­слен­на, бо основ­на ро­бо­та ро­би­ться «на зем­лі», тоб­то в мі­сце­вій про­ку­ра­ту­рі, тро­хи в апе­ля­цій­ній, а Ге­не­раль­на — за­лу­че­на мі­ні­маль­но.

«РО­БИ­ТЬСЯ ВСЕ ДЛЯ ТО­ГО, ЩОБ ВІДВЕСТИ ВІД ВІД­ПО­ВІД­АЛЬ­НО­СТІ ВИН­НИХ У СПРА­ВІ «ДІ­А­МАН­ТО­ВИХ ПРО­КУ­РО­РІВ»

— Чи за­ли­ши­ли­ся сьо­го­дні в си­сте­мі Ген­про­ку­ра­ту­ри лю­ди, які б про­ти­сто­я­ли си­сте­мі?

— Не­зва­жа­ю­чи на те, що опо­зи­ція в ГПУ зни­щу­є­ться, та­кі лю­ди там за­ли­ша­ю­ться, але не з ти­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми, які ма­ли ми. За­ли­ши­ли­ся фа­кти­чно ря­до­ві про­ку­ро­ри, яких в ду­ші все це обу­рює, однак від­кри­то во­ни не го­то­ві про­ти­сто­я­ти си­сте­мі, осо­бли­во ко­ли ба­чать на мо­є­му при­кла­ді, чим це мо­же за­кін­чи­ти­ся.

— Чи на­ма­га­ли­ся вас за­лу­чи­ти до « сво­го » ко­ла в Ген­про­ку­ра­ту­рі?

— Ті на­прям­ки ді­яль­но­сті, які ме­ні до­ру­ча­ли­ся в ГПУ, як це вва­жа­є­ться в «їхніх» ко­лах, бу­ли не­при­бу­тко­ви­ми. На­при­клад, ме­ні до­ру­ча­ли між­на­ро­дне спів­ро­бі­тни­цтво — це ро­бо­та на­по­ло­ви­ну про­ку­рор­ська, на­по­ло­ви­ну ди­пло­ма­ти­чна. Та­кож ме­ні до­ру-

ча­ли на­пря­мок, пов’яза­ний із пе­ні­тен­ці­ар­ною си­сте­мою, але ко­ли ми по­ча­ли на­во­ди­ти там по­ря­док — за­три­ма­ли на­чаль­ни­ка ко­ло­нії, який по­бив ув’язне­но­го, у ме­не одра­зу за­бра­ли цей на­пря­мок і пе­ре­да­ли ін­шо­му за­сту­пни­ко­ві (там ця спра­ва ні­чим не за­кін­чи­ла­ся). За­ймав­ся я і юве­наль­ною юсти­ці­єю, тоб­то зло­чи­на­ми, які ско­ю­ють не­пов­но­лі­тні... Ме­ні до­ру­ча­ли на­прям­ки, де я б не міг впли­ва­ти на за­галь­ний про­цес. Однак їх по­мил­кою, як во­ни вва­жа­ють, ста­ло те, що нам до­ру­чи­ли ро­бо­ту Ге­не­раль­ної ін­спе­кції, яка бо­ро­ла­ся із про­ку­ро­ра­ми- ха­бар­ни­ка­ми. І тут у них по­ча­ли­ся про­бле­ми, то­му що одра­зу дру­га спра­ва Ге­не­раль­ної ін­спе­кції сто­су­ва­ла­ся « ді­а­ман­то­вих про­ку­ро­рів», ко­ли впер­ше в істо­рії Укра­ї­ни бу­ли за­три­ма­ні про­ку­ро­ри ви­що­го рів­ня.

— Що від­бу­ва­є­ться в цій спра­ві за­раз?

— Фа­кти­чно ро­би­ться все для то­го, щоб відвести від від­по­від­аль­но­сті вин­них в цій спра­ві. Більш то­го, во­ни на­ма­га­ю­ться це зро­би­ти зви­ну­ва­тив­ши нас в то­му, що, мов­ляв, ми не­пов­но­цін­но і не­пра­виль­но все під­го­ту­ва­ли.

— У то­му й ве­ли­ка проблема, що ті стру­кту­ри, які ма­ють бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю, са­мі за­йма­ю­ться по­ді­бни­ми ре­ча­ми. Де ж шу­ка­ти опо­ри для про­ти­сто­я­н­ня цій си­сте­мі?

— Із си­сте­мою мо­жна бо­ро­ти­ся. На­віть ми — два за­сту­пни­ка ген­про­ку­ро­ра, зумі­ли по­ру­ши­ти і про­ве­сти роз­слі­ду­ва­н­ня з при­во­ду « ді­а­ман­то­вих про­ку­ро­рів » ( бу­ли й ін­ші впро­ва­дже­н­ня). Це спра­ва, по­тя­гнув­ши за яку мо­жна ви­ве­сти на по­верх­ню ба­га­то про­блем в Ген­про­ку­ра­ту­рі — ко­ру­пцію до, під час і пі­сля цьо­го скан­да­лу. Ли­ше на її при­кла­ді мо­жна бу­ло до­ве­сти, що від­бу­ва­є­ться в ГПУ.

«ДІ­ЯЛЬ­НІСТЬ ГПУ ЩО­ДО МЕЛЬНИЧЕНКА І «СПРА­ВИ ГОН­ГА­ДЗЕ — ПО­ДОЛЬ­СЬКО­ГО» — ОЗНА­ЧАЄ ПЕРЕВЕРНУТИ ВСЕ З НІГ НА ГО­ЛО­ВУ»

— Ще одна ві­до­ма спра­ва, яка під­ні­має глиб­ші пла­сти про­блем в ГПУ і в ці­ло­му по кра­ї­ні, — це « спра­ва Гон­га­дзе — По­доль­сько­го».

— Ду­же сим­во­лі­чна спра­ва, яка про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків по­ка­зує, що з со­бою пред­став­ляє Ге­не­раль­на про­ку­ра­ту­ра. На її при­кла­ді, ми ба­чи­мо, що ще в 2000 р. ген­про­ку­рор і йо­го за­сту­пни­ки роз­по­від­а­ли бай­ки, що Гон­га­дзе жи­вий, що йо­го десь там ба­чи­ли... Вже то­ді во­ни де­мон­стру­ва­ли чі­тку за­ле­жність від пре­зи­ден­та Ку­чми, і ро­би­ли те, що їм ка­за­ли в Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та. І ця по­твор­на си­ту­а­ція три­ває до­сі — пі­сля Єв­ро­май­да­ну, де лю­ди від­да­ва­ли свої жи­т­тя, щоб її змі­ни­ти. Це ду­же не­без­пе­чно для кра­ї­ни зна­хо­ди­ти­ся в та­кій си­сте­мі ко­ор­ди­нат. Да­вай­те при­га­да­є­мо, що ко­ли Шо­кін всту­пав на по­са­ду ген­про­ку­ро­ра, то він ка­зав, що для ньо­го ця спра­ва — спра­ва че­сті, що во­на обов’ яз­ко­во бу­де роз­кри­та... І що бу­ло зро­бле­но ним біль- ше ніж за рік? Нуль. Ні­чо­го, крім то­го, що во­ни фа­кти­чно за­крі­пи­ли ви­рок Пу­ка­чу, тим са­мим, від­рі­зав­ши мо­жли­вість при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті за­мов­ни­ків зло­чи­ну. Як на ме­не, во­ни ли­ше за­вер­ши­ли бру­дну ро­бо­ту Ген­про­ку­ра­ту­ри в цій спра­ві.

— Не так дав­но за­сту­пник ген­про­ку­ро­ра Юрій Столярчук за­явив, що Ген­про­ку­ра­ту­рою най­ближ­чим ча­сом бу­де ви­рі­ше­не пи­та­н­ня з пі­до­зрою екс-ма­йо­ру УДО Ми­ко­лі Мель­ни­чен­ку: « В йо­го ді­ях ми ба­чи­мо озна­ки кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня, ста­т­тя 109 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу « дер­жав­ний пе­ре­во­рот » , і ба­чи­мо озна­ки кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня, ста­т­тя 111 «дер­жав­на зра­да».

— Тут про­сто слів не­має. Я не є при­хиль­ни­ком Мельниченка, але якщо вже йо­го зви­ну­ва­чу­ва­ти в дер­жав­но­му пе­ре­во­ро­ті, то­ді... Ме­не в да­но­му ра­зі не ці­ка­вить — які яко­сті має ця лю­ди­на і яки­ми мо­ти­ва­ми во­на ке­ру­ва­ла­ся, най­го­лов­ні­ше, що во­на ви­яви­ла му­жність, за­пи­са­ла й опри­лю­дни­ла весь той бруд, який від­бу­вав­ся в пер­шо­му ка­бі­не­ті кра­ї­ни. А те, що сьо­го­дні ГПУ ро­бить сто­сов­но Мельниченка і вза­га­лі з при­во­ду «спра­ви Гон­га­дзе — По­доль­сько­го» — це озна­чає пе­ре­вер­та­ти все з ніг на го­ло­ву. Це ши­зо­фре­нія, ко­ли не при­тя­гу­ю­ться до від­по­від­аль­но­сті за­мов­ни­ки вбив­ства Гон­га­дзе, а пе­ре­слі­ду­є­ться Мель­ни­чен­ко. Більш то­го, ті лю­ди, які фа­кти­чно фор­му­ва­ли ни­ні­шню си­сте­му в кра­ї­ні, зокре­ма в про­ку­ра­ту­рі, і які сто­ять за «спра­вою Гон­га­дзе — По­доль­сько­го » , на­справ­ді і до­сі пе­ре­бу­ва­ють при вла­ді. Це про­сто якийсь сюр.

«МЕ­ХА­НІЗМ ПРО­КУ­РОР­СЬКО­ГО СА­МОВ­РЯ­ДУ­ВА­Н­НЯ ВЖЕ ЗА­ПУ­ЩЕ­НИЙ, АЛЕ В АБ­СО­ЛЮ­ТНО ВИКРИВЛЕНІЙ ФОР­МІ»

— Як в та­кій си­ту­а­ції по­чи­сти­ти на­ре­шті ці « ав­гі­є­ві стай­ні»? Ви не раз ка­за­ли, що це по­трі­бно ро­би­ти че­рез про­ку­рор­ське са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

— Та­кий ме­ха­нізм про­ку­рор­сько­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня вже за­пу­ще­ний, але в аб­со­лю­тно викривленій фор­мі. По­тім єв­ро­пей­цям ска­жуть: ди­ві­ться, ми зро­би­ли ре­фор­му, але це ли­ше фор­маль­ність. Весь цей про­цес є шту­чним, то­му що він ке­ро­ва­ний і на­пе­ред ви­зна­че­ний — та­ке со­бі са­мов­ря­ду­ва­н­ня під кон­тро­лем, бо всю­ди їх за­ле­жні лю­ди.

З одно­го бо­ку, но­вий ген­про­ку­рор мав би все це по­ла­ма­ти, а з дру­го­го — я би не хо­тів, щоб но­вий ген­про­ку­рор ви­ко­ри­сто­ву­вав са­му ідеї са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Но­вий ген­про­ку­рор має для по­ча­тку по­чи­сти­ти про­ку­ро­рів — обра­ти ту­ди но­вих лю­дей, по­тім від­мо­ви­ти­ся від спо­ку­си і да­лі одно­о­сі­бно ке­ру­ва­ти про­ку­ра­ту­рою, а да­лі — да­ти мо­жли­вість но­вим про­ку­ро­рам обра­ти со­бі са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

— Чи є та­ка мо­жли­вість сьо­го­дні, адже по­са­да ген­про­ку­ро­ра якраз ва­кан­тна? На­зи­ва­ю­ться рі­зні прі­зви­ща — Юрій Лу­цен­ко, Пав­ло Же­брів­ський, хтось із ни­ні­шніх за­сту­пни­ків в ГПУ...

— Пи­та­н­ня не в прі­зви­щах, а в прин­ци­пах. Лю­ди­на, яка має при­йти, по­вин­на ви­кли­ка­ти до­ві­ру в су­спіль­стві та юри­ди­чно­му се­ре­до­ви­щі. Основ­ний кри­те- рій — не­за­ле­жність. Ця лю­ди­на має ска­за­ти « ні » пре­зи­ден­ту, уря­дов­цям, депутатам... Це ду­же скла­дне зав­да­н­ня. І я не впев­не­ний, що на сьо­го­дні є по­лі­ти­чна во­ля, щоб та­ка лю­ди­на з’яви­ла­ся на по­са­ді очіль­ни­ка ГПУ.

— Як вам про­по­зи­ція — оби­ра­ти ген­про­ку­ро­ра за кон­кур­сом? Зда­є­ться, ми вже про­хо­ди­ли цю істо­рію. Як ви оці­ню­є­те ді­яль­ність но­вих стру­ктур — На­ціо­наль­но­го ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро, спе­ці­а­лі­зо­ва­ної ан­ти­ко­ру­пцій­ної про­ку­ра­ту­ри?

— Сам факт кон­кур­су не мо­же змі­ни­ти си­ту­а­цію, якщо не­має ба­жа­н­ня ре­фор­му­ва­ти щось кар­ди­наль­но. Нам не по­трі­бна ви­ди­мість кон­кур­су, то­му що то­ді ми отри­му­є­мо кон­тро­льо­ва­ний ре­зуль­тат, що вла­сне у нас і від­бу­ло­ся в НАБУ і ан­ти­ко­ру­пцій­ній про­ку­ра­ту­рі. Від цих стру­ктур я очі­ку­вав пев­но­го ре­зуль­та­ту на­ве­сні, але йо­го не­має. Зло­ви­ти суд­дю на ха­ба­рі в 500 до­ла­рів мо­же і ГПУ, і СБУ. Кра­ї­ні по­трі­бні зна­ко­ві кри­мі­наль­ні впро­ва­дже­н­ня не­за­ле­жно від ста­ту­су і по­сад, щоб всі від­чу­ли рів­ність пе­ред за­ко­ном. Цьо­го по­ки не­має, хо­ча спо­ді­ва­н­ня, зокре­ма, і за­хі­дних пар­тне­рів, бу­ли величезними.

«Я ГОТОВИЙ СТА­ТИ ГЕНПРОКУРОРМ»

— Який то­ді ви­хід?

— Якщо не че­рез чер­го­вий Май­дан, що ду­же не­без­пе­чно, то­ді єди­ний ци­ві­лі­зо­ва­ний ви­хід — це ви­бо­ри. У нас все-та­ки пар­ла­мент­сько-пре­зи­дент­ська ре­спу­блі­ка, а не нав­па­ки, то­му основ­ні пов­но­ва­же­н­ня і від­по­від­аль­ність на се­бе має взя­ти Вер­хов­на Ра­да. Якщо ни­ні­шня ко­а­лі­ція і пар­ла- мент не­го­то­ві це зро­би­ти — по­ки ми спо­сте­рі­га­є­мо аб­со­лю­тний ре­ванш си­сте­ми, зна­чить по­трі­бно йти на ви­бо­ри. Але тут клю­чо­вий мо­мент — по­трі­бно ре­фор­му­ва­ти ви­бор­че за­ко­но­дав­ство, іна­кше ні­чо­го не змі­ни­ться.

— Чи ба­чи­те ви се­бе в по­лі­ти­ці, на­при­клад, в то­му ж пар­ла­мен­ті, чи ви го­то­ві пра­цю­ва­ти тіль­ки в си­сте­мі про­ку­ра­ту­ри?

— Для ме­не го­лов­не, щоб до вла­ди при­хо­ди­ли нор­маль­ні лю­ди, які дба­ти­муть про кра­ї­ну, а не про се­бе. По­ки я не ба­чу та­кої по­лі­ти­чної си­ли, яка бу­ла б го­то­ва не на сло­вах, а на ді­лі про­во­ди­ти змі­ни. Від­по­від­но, ме­ні скла­дно роз­гля­да­ти се­бе в цій си­сте­мі ко­ор­ди­нат.

— Ви роз­гля­да­є­те се­бе в яко­сті ген­про­ку­ро­ра?

— Вни­ні­шній си­ту­а­ції я по­ки со­бі не уяв­ляю, як з мо­ї­ми по­гля­да­ми я мо­жу ста­ти ген­про­ку­ро­ром. Одра­зу ви­ни­кне кон­флікт, то­му що по­лі­ти­чна вер­хів­ка за­хо­че і да­лі ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти про­ку­ра­ту­ру в сво­їх ці­лях, а для ме­не це не­при­пу­сти­мо. Чи го­то­ві во­ни від­сту­пи­ти і да­ти про­ку­ра­ту­рі пра­цю­ва­ти не­за­ле­жно — я не впев­не­ний, бо одна з при­чин кри­мі­наль­них справ про­ти ме­не — це страх, що гро­ма­дян­ське су­спіль­ство мо­же за­про­по­ну­ва­ти ре­аль­но­го кан­ди­да­та на по­са­ду ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра. То­му їхня ме­та — уне­мо­жли­ви­ти від­по­від­ний крок. Але, зі сво­го бо­ку, я готовий обійня­ти най­ви­щу по­са­ду в ГПУ. Вбудь-яко­му ра­зі, за­раз я про­дов­жує бо­роть­бу і роз­гля­даю рі­зні сце­на­рії роз­ви­тку по­дій, на­віть якщо у них «по­їде дах » і во­ни за­хо­чуть ме­не по­са­ди­ти. Я пра­вий, то­му ні­ку­ди не зби­ра­ю­ся ті­ка­ти зі сво­єї кра­ї­ни.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.