Ву­ли­ці ста­нуть ком­фор­тни­ми для «осо­бли­вих очей»

Мо­ло­ді ви­на­хі­дни­ки пра­цю­ють над спе­ці­аль­ним ма­я­чком, який роз­ка­же лю­дям з про­бле­ма­ми зо­ру, як прой­ти в по­трі­бне мі­сце

Den (Ukrainian) - - Хай-тек - Ма­рія ЮЗИЧ

Вже на­при­кін­ці лі­та в сто­ли­ці мо­же з’яви­ти­ся спе­ці­аль­на ву­ли­ця для не­зря­чих лю­дей, яка до­по­ма­га­ти­ме їм орі­єн­ту­ва­ти­ся в про­сто­рі. При­найм­ні, та­ку ме­ту по­ста­ви­ли роз­ро­бни­ки про­е­кту Open World.

Ко­ман­да із п’яти роз­ро­бни­ків на чо­лі із 19-рі­чним сту­ден­том ІІІ кур­су НТУУ КПІ Іва­ном Се­ле­зньо­вим роз­ро­бляє си­сте­му ма­я­чків, які че­рез смар­тфон бу­дуть вка­зу­ва­ти не­зря­чій лю­ди­ні то­чне мі­сце роз­та­шу­ва­н­ня не­об­хі­дно­го об’єкту та роз­по­від­а­ти­ме, як до ньо­го кра­ще прой­ти. Спе­ці­аль­ні ма­я­чки мо­жуть крі­пи­ти­ся до будь-яко­го при­мі­ще­н­ня чи на­віть до громадського транс­пор­ту.

Про те, як ідея пе­ре­ро­сла в май­же готовий про­дукт, «День» по­го­во­рив з іні­ці­а­то­ром про­е­кту­Open World Іва­ном СЕ­ЛЕ­ЗНЬО­ВИМ:

— Спо­ча­тку ми пра­цю­ва­ли над про­е­ктом під на­звою Techno Eyes. Це бу­ло своє­рі­дне кіль­це, яке ви­про­мі­ню­ва­ло уль­тра­зву­ко­ві хви­лі, ви­мі­рю­ва­ло від­стань від лю­ди­ни, яка йо­го но­сить, до пе­ре­шко­ди і си­гна­лі­зу­вав їй че­рез ві­бра­цію. І що ближ­че йо­го вла­сник пе­ре­бу­вав до пе­ре­шко­ди — то силь­ні­ший си­гнал мо­жна бу­ло від­чу­ти. До цьо­го ми роз­ро­би­ли пульт і ру­ка­ви­чку з по­ді­бни­ми фун­кці­я­ми.

Але ко­ли ви­рі­ши­ли те­сту­ва­ти цей про­дукт, то зро­зумі­ли, що це не зов­сім те, що по­трі­бно не­зря­чим лю­дям, якщо ми хо­че­мо справ­ді їм до­по­мог­ти, а не про­сто про­да­ти при­стрій, який во­ни че­рез кіль­ка ти­жнів пе­ре­ста­нуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти. Адже, як ви­яви­лось, у не­зря­чих та со­ці­аль­но актив­них лю­дей на­стіль­ки за­го­стрю­є­ться слух, що де­хто мо­же на­віть чу­ти, що від­бу­ва­є­ться нав­ко­ло них на від­ста­ні 10 ме­трів.

Тоб­то одна із про­блем не­зря­чих лю­дей, яка за­ли­ша­є­ться, — це те, що ін­фра­стру­кту­ра мі­ста не під­го­тов­ле­на для їхньо­го пе­ре­су­ва­н­ня. Та­кій лю­ди­ні важ­ко орі­єн­ту­ва­ти­ся в су­пер­мар­ке­ті чи в апте­ці. То­му ми по­ча­ли пра­цю­ва­ти над ви­рі­ше­н­ням ці­є­ї­про­бле­ми і чо­ти­ри мі­ся­ці то­му за­по­ча­тку­ва­ли про­ект Open World.

Йо­го суть в то­му, що ми ро­би­мо ма­я­чки, які бу­дуть при­кле­ю­ва­ти, на­при­клад, до вхо­ду в апте­ку. Та­ким чи­ном не­зря­ча лю­ди­на вста­нов­лює спе­ці­аль­ний до­да­ток со­бі на те­ле­фон і ко­ли про­хо­дить повз апте­ку, до­да­ток їй про це по­ві­дом­ляє. Якщо лю­ди­на зна­хо­ди­ться в мі­сці, де є кіль­ка та­ких ма­я­чків, во­на мо­же обра­ти, який ма­я­чок їх по­трі­бен, і акти­ві­зу­ва­ти йо­го, щоб ли­ше він по­да­вав си­гнал.

Ми хо­че­мо роз­мі­щу­ва­ти ці ма­я­чки на ву­ли­ці, в гро­мад­сько­му транс­пор­ті, в лі­кар­нях над ко­жним ка­бі­не­том. То­ді у не­зря­чо­ї­лю­ди­ни не ви­ни­ка­ти­ме про­блем, щоб зна­йти по­трі­бне їй мі­сце в ін­фра­стру­кту­рі мі­ста.

— Як до­да­ток пе­ре­дає спо­ві­ще­н­ня не­зря­чій лю­ди­ні?

— Він си­гна­лі­зує за до­по­мо­гою го­ло­со­вих спо­ві­щень. Є та­кі про­гра­ми — екран­ні зчи­ту­ва­чі, які до­по­ма­га­ють лю­дям отри­ма­ти всю ін­фор­ма­цію, що на екра­ні смар­тфо­на чи комп’юте­ра. У сві­ті на­віть є не­зря­чі про­гра­мі­сти, які пра­цю­ють за до­по­мо­гою та­ких про­грам.

— Вза­га­лі є чи­ма­ло на­ві­га­цій­них си­стем для не­зря­чих. У чо­му осо­бли­вість про­е­кту­Open World та спе­ці­аль­но­го ма­я­чка?

— Ба­га­то до­да­тків, які є в Єв­ро­пі та США, до­по­ма­га­ють орі­єн­ту­ва­тись че­рез си­сте­му на­ві­га­ці­ї­GPS. Але во­на зов­сім не пра­цює в при­мі­ще­н­нях і до то­го ж по­ка­зує мі­сце­зна­хо­дже­н­ня з по­хиб­кою май­же в де­сять ме­трів. Це ду­же не­зру­чно для не­зря­чих лю­дей. Ми пла­ну­є­мо ро­би­ти на­шу пла­тфор­му та­кою, що бу­де до­пов­ню­ва­ти GPS, вка­зу­ю­чи то­чне мі­сце­роз­та­шу­ва­н­ня на­віть у при­мі­щен­ні, адже за до­по­мо­гою на­ших ма­я­чків ми при­би­ра­є­мо по­хиб­ку, яку дає GPS.

— Як дов­го ви пра­цю­ва­ли над цим про­е­ктом?

— Я по­чав за­йма­ти­ся си­сте­мою на­ві­га­ці­ї­для не­зря­чих ще у 2012 ро­ку, ко­ли на­вчав­ся в 10 кла­сі. То­ді я всту­пив до Ма­ло­їа­ка­де­мі­ї­на­ук, і мій ке­рів­ник під­ка­зав, що мо­жна зро­би­ти по­ді­бний при­стрій. Пі­зні­ше до ме­не звер­нув­ся не­зря­чий ху­до­жник, і ме­ні за­хо­ті­ло­ся йо­му до­по­мог­ти і зро­би­ти цей при­стрій та­ким, щоб він са­ме до­по­ма­гав лю­дям.

Ми і за­раз ба­га­то спіл­ку­є­мо­ся із не­зря­чи­ми лю­дьми, зокре­ма з ти­ми, хто вміє ко­ри­сту­ва­ти­ся смар­тфо­ном і GPS. І ко­ли ми роз­ро­бля­є­мо но­вий про­то­тип, одра­зу йде­мо до них, і во­ни нам ка­жуть, що по­трі­бно по­кра­щи­ти. Та­кий у нас сим­біоз. І я маю на­дію, що цей про­ект бу­де дій­сно до­по­ма­га­ти лю­дям, бо це є на­ша ме­та.

— На яко­му­ета­пі за­раз роз­роб­ка ва­шо­го про­е­кту?

— За­раз ми вже ма­є­мо про­то­тип, але до про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва ще да­ле­ко, оскіль­ки тут є де­які ін­же­нер­ні ню­ан­си. На­ра­зі ми ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли одну пла­тфор­му, якщо за­сто­со­ву­ва­ти її для ма­со­во­го ви­ро­бни­цтва, то це зна­чно під­ви­щить вар­тість ма­я­чка. То­му за­раз нам по­трі­бно роз­ро­би­ти свою пла­ту.

Та­кож ми шу­ка­є­мо ін­ве­сто­рів. Ве­ли­кі на­ді­ї­по­кла­да­є­мо на про­ект Smart City та City Next, який роз­ви­ває Microsoft. Ми вже ма­ли роз­мо­ву з пред­став­ни­ка­ми ці­є­ї­іні­ці­а­ти­ви, пра­цю­є­мо на ба­зі IoT-ла­бо­ра­то­рі­ї­Microsoft і ма­є­мо на­дію, що ко­ли про­де­мон­стру­є­мо ре­зуль­та­ти сво­є­ї­ро­бо­ти, у нас за­мов­лять ці ма­я­чки, на­при­клад, щоб про­те­сту­ва­ти одну ву­ли­цю в Укра­ї­ні.

— Ко­ли пла­ну­є­те за­про­ва­ди­ти в дію свою іні­ці­а­ти­ву?

— Ми по­ра­ху­ва­ли, що сво­ї­ми си­ла­ми мо­же­мо зро­би­ти одну ву­ли­цю в Ки­є­ві, і ми це зро­би­мо вже до кін­ця лі­та. Як бу­де да­лі — за­ле­жа­ти­ме від то­го, на­скіль­ки на­ми за­ці­ка­ви­ться ме­рія і чи зна­йду­ться ін­ве­сто­ри для фі­нан­су­ва­н­ня на­шо­го про­е­кту.

— Скіль­ки при­бли­зно ко­штує один та­кий ма­я­чок?

— Якщо ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ті те­хно­ло­гії, з яки­ми ми пра­цю­ва­ли під час роз­роб­ки про­то­ти­пу, то один та­кий ма­я­чок ко­штує близь­ко 10 до­ла­рів. Але йо­го мо­жна зро­би­ти на­ба­га­то де­шев­шим — при­бли­зно за три до­ла­ри. Не­зря­чій лю­ди­ні за­ли­ша­є­ться ли­ше за­ван­та­жи­ти до­да­ток і ко­ри­сту­ва­ти­ся ним. — Хто пра­цює ра­зом з ва­ми? — У ко­ман­ді за­раз пра­цює п’яте­ро осіб. Я — го­лов­ний ін­же­нер — ро­блю всю «за­лі­зну» ча­сти­ну, все, що пов’яза­но із 3D-мо­де­лю­ва­н­ням, ви­го­тов­ле­н­ням кор­пу­су, мі­кро­кон­тро­ле­ра­ми. Ан­дрій Ко­но­ва­лен­ко — про­гра­міст, який пи­ше до­да­ток. До ре­чі, спо­ча­тку цей до­да­ток бу­де під­три­му­ва­ти­ся на Android, але пі­зні­ше бу­де пра­цю­ва­ти і на ін­ших пла­тфор­мах.

Ле­ся Кон­дра­тюк — ме­не­джер із зв’ яз­ків з су­спіль­ством. Во­на нам ор­га­ні­зо­вує зу­стрі­чі з не­зря­чи­ми лю­дьми і кон­суль­тує з пи­тань біо­е­ти­ки. Ще Ан­дрій Ясько та Ан­дрій Бу­лат ро­блять для нас сайт.

— Із ва­шо­го осо­би­сто­го до­сві­ду, ска­жіть, будь ла­ска, на­скіль­ки сьо­го­дні скла­дно чи ні мо­ло­до­му­ро­зро­бни­ку­ство­ри­ти хар­двер­ний про­ект, схо­жий на ваш?

— Ме­ні на­справ­ді ду­же по­ща­сти­ло. Мій ба­тько — ін­же­нер і міг ме­ні зав­жди щось під­ка­за­ти.

Якщо ми го­во­ри­мо про ді­тей, які на­вча­ю­ться в шко­лі, — хо­ро­шою шко­лою є Ма­ла ака­де­мія на­ук. Тим біль­ше за­раз є ін­тер­нет-ма­га­зи­ни, і якщо то­бі щось по­трі­бно, ти мо­жеш ку­пи­ти апа­ра­тну об­чи­слю­валь­ну пла­тфор­му для ама­тор­сько­го кон­стру­ю­ва­н­ня і пра­цю­ва­ти з нею.

Якщо го­во­ри­ти про сту­дент­ські ро­ки, то все за­ле­жить від то­го, в яку атмо­сфе­ру ти по­тра­пиш. З одно­го бо­ку, за­раз та­ка си­ту­а­ція, що про­гра­ма, яка у нас в уні­вер­си­те­ті, не зов­сім від­по­від­ає су­ча­сно­сті. У нас го­ту­ють пре­кра­сних спе­ці­а­лі­стів, але які бу­дуть най­кра­щи­ми за мір­ка­ми 70-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя. З дру­го­го — на мо­їй ка­фе­дрі (фі­зи­чно­ї­та біо­ме­ди­чно­ї­еле­ктро­ні­ки) ми ви­вча­є­мо акту­аль­ні пре­дме­ти, і у нас чу­до­ві ви­кла­да­чі.

Крім цьо­го, сьо­го­дні з’яв­ля­є­ться ве­ли­ка кіль­кість ла­бо­ра­то­рій для роз­ро­бни­ків. На­віть у нас в Ми­ко­ла­є­ві з’яв­ля­є­ться щось по­ді­бне, з огля­ду на те, що у нас ма­ло що від­бу­ва­є­ться в мі­сті. З ура­ху­ва­н­ням та­ких тен­ден­цій, щось зро­би­ти в на­прям­ку хар­две­ру стає де­да­лі про­сті­ше.

Ще один ви­хід — ду­же ба­га­то пра­кти­ку­ва­ти­ся і за­йма­ти­ся са­мо­осві­тою.

Але по­трі­бно зва­жа­ти, що для роз­роб­ки вла­сно­го про­то­ти­пу ба­га­то зу­силь не по­трі­бно. На­ба­га­то скла­дні­ше ви­го­то­ви­ти про­дукт з то­чки зо­ру ме­не­дже­ра — які­сно, швид­ко і де­ше­во. Тут по­трі­бно ба­га­то знань і пра­кти­ки.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.