Між про­те­ста­ми і кон­фор­мі­змом

Чо­му куль­тур­но-ін­фор­ма­цій­на екс­пан­сія пе­ре­дує вій­сько­вій

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Ду­же дов­го на те­ле­ка­на­лі «Ін­тер» йде до­ку­мен­таль­но-ігро­вий се­рі­ал «Слід­ство ве­ли...». Ко­лись у СРСР був вель­ми по­пу­ляр­ним ба­га­то­се­рій­ний те­ле­фільм «Слід­ство ве­дуть зна­то­ки». Одну з го­лов­них ро­лей грав ни­ні­шній ве­ду­чий се­рі­а­лу Ле­о­нід Ка­нев­ський. Ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ве­ли­ку осо­би­сту ча­рів­ли­вість хо­ро­шо­го акто­ра, те­ле­гля­да­чам по­во­лі на­ві­ю­ють дум­ку, як усе до­бре й пра­виль­но бу­ло в « сов­ці » . Як нев­пин­но про­ку­ро­ри до­три­му­ва­ли­ся со­ці­а­лі­сти­чної за­кон­но­сті, як слід­чі высо­ко­про­фе­сій­но ви­кри­ва­ли зло­чин­ців, як мча­ли до­ро­га­ми за пла­ном « Пе­ре­хо­пле­н­ня» або «Си­ре­на» мі­лі­цій­ні ма­ши­ни, як суд­ді ви­но­си­ли спра­ве­дли­ві ви­ро­ки. Не те, що за­раз. Сло­вом, свя­то но­сталь­гії за «пе­ред­ча­сно по­мер­лою » дер­жа­вою ро­бі­тни­ків і се­лян. Зро­зумі­ло, ані сло­ва про ма­со­ве ха­бар­ни­цтво, ко­ру­пцію (у де­яких ра­дян­ських ре­спу­блі­ках існу­ва­ли май­же офі­цій­ні та­кси: скіль­ки ко­штує зайня­ти по­са­ду про­ку­ро­ра, на­чаль­ни­ка мі­лі­ції, се­кре­та­ря рай­ко­му, ре­кто­ра уні­вер­си­те­ту то­що), кле­пто­кра­тію во­ждів, про те, що зло­чин­ність гні­зди­ла­ся й на ви­щих по­вер­хах вла­ди. Те, що на «Ін­те­рі» під­со­ву­ють пу­блі­ці як « зо­ло­те сто­лі­т­тя » , ні­яким зо­ло­тим сто­лі­т­тям не бу­ло. Ну га­разд, вва­жа­ти­ме­мо, що це атра­кціон для «ва­тни­ків». Про­те не­що­дав­но на «Ін­те­рі» з’яви­ло­ся де­що зна­чно сер­йо­зні­ше. На екра­ні ра­птом під час де­мон­стра­ції по­пу­ляр­но­го се­рі­а­лу за­сві­ти­ли­ся та­бли­чки з на­зва­ми ву­лиць, а скор­бо­тний го­лос за ка­дром по­від­ав, як не­на­зва­ні злов­ми­сни­ки хо­чуть нас по­зба­ви­ти істо­ри­чної пам’яті, зму­си­ти за­бу­ти своє ми­ну­ле. Го­лос за­кли­кав за будь- яку ці­ну всі ці на­зви ( су­ціль ко­му­ні­сти­чні!) збе­рег­ти, за­хи­сти­ти, від­сто­я­ти. А для цьо­го об’єд­ну­ва­ти­ся, всту­па­ю­чи в кон­такт зі стру­кту­рою, що кри­є­ться за адре­сою (її ре­гу­ляр­но «Ін­тер» де­мон­струє на екра­ні) POLK.INTER.UA. Ма­буть, на­бри­дло те­ле­ка­на­лу бу­ти ли­ше ко­ле­ктив­ним про­па­ган­ди­стом, за­хо­ті­ло­ся ста­ти й ко­ле­ктив­ним ор­га­ні­за­то­ром ( від­по­від­но до фор­му­ли Ле­ні­на).

З одно­го бо­ку, це все пря­ма ата­ка на За­кон про де­ко­му­ні­за­цію (чо­му мов­чать наш де­мо­кра­ти­чний по­лі­ти­кум і Ін­сти­тут на­ціо­наль­ної пам’яті?), а з дру­го­го — якась спро­ба ство­ри­ти ма­со­вий політичний рух усіх не­вдо­во­ле­них змі­на­ми в Укра­ї­ні.

Спо­ча­тку дов­ко­ла не­прийня­т­тя но­вих назв, а по­тім ме­та мо­же бу­ти лег­ко пе­ре­фор­ма­то­ва­на. Ці­ка­во, це все на «Ін­те­рі» са­мі ви­га­да­ли, чи їм у Мо­скві під­ка­за­ли?

Так чи іна­кше, але Укра­ї­ні до­ве­де­ться ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня з те­ле­ка­на­лом « Ін­тер » , або те­ле­ка­нал «Ін­тер» ви­рі­шить пи­та­н­ня з Укра­ї­ною. Як це бу­ває, ми вже ба­чи­ли і в Кри­му, і в До­не­цьку, і в Лу­ган­ську. Ку­ди да­лі « Ін­тер » і йо­го ку­ра­то­ри по­ве­дуть тих, хто кон­со­лі­ду­є­ться дов­ко­ла ньо­го? Які га­сла бу­дуть сфор­му­льо­ва­ні зав­тра? Мо­жли­во­сті «Ін­те­ру» не слід не­до­оці­ню­ва­ти.

ВІЙ­НА НА ДВО­РІ

Су­дя­чи з усьо­го, СБУ не по­ба­чи­ло в то­му, що від­бу­ва­є­ться, ні­чо­го для се­бе ці­ка­во­го, за­те обру­ши­ло­ся на Мі­ні­стер­ство куль­ту­ри, що обме­жує ро­сій­ський кі­не­ма­то­граф на на­шій те­ри­то­рії. Від­ко­ли це спец­слу­жба ви­зна­чає куль­тур­ну по­лі­ти­ку, хі­ба у них сво­єї ро­бо­ти ма­ло? До на­па­док на Мін­культ при­єд­на­ла­ся й На­ціо­наль­на ра­да з те­ле­ба­че­н­ня та ра­діо­мов­ле­н­ня. Кон­то­ра, що ба­га­то ро­ків сво­єю без­ді­яль­ні­стю й без­зу­бі­стю спри­я­ла то­таль­ній ру­си­фі­ка­ції укра­їн­сько­го те­ле- і ра­діо­про­сто­ру, ви­рі­ши­ла теж ста­ти на за­хист ро­сій­сько­го кі­не­ма­то­гра­фа на укра­їн­ській зем­лі. Усе їм зда­є­ться, що тре­ба якось м’якше, ла­ска­ві­ше, по шер­сті, а не про­ти шер­сті. А у нас вій­на на дво­рі. Сьо­го­дні Мін­культ на­ре­шті по­чав ро­би­ти те, що слід бу­ло ро­би­ти з пер­ших днів не­за­ле­жно­сті — лі­кві­до­вує крок за кро­ком ро­сій­ську куль­тур­но-ін­фор­ма­цій­ну оку­па­цію Укра­ї­ни. А де­які все на­ма­га­ю­ться вда­ва­ти, що по­лі­ти­ка — це щось аб­со­лю­тно не­за­ле­жне від куль­ту­ри. Ні, між ни­ми існує не зав­жди пря­мий, але до­сить щіль­ний зв’язок.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.