Про осо­бли­во­сті пе­ре­го­во­рів...

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Во­ло­ди­мир РУБАН: «У звіль­нен­ні Сав­чен­ко го­лов­ною за­слу­гою бу­де во­на са­ма — бо не зла­ма­ла­ся і не при­ми­ри­ла­ся»

Звіль­не­н­ня по­ло­не­них — про­цес не про­сто скла­дний, а фі­лі гран ний, який ви ма гає осо­бли­во зва­же­но­го під­хо­ду, де не мі­сце пі­а­ру, гу­чним за­явам, пе ред час ним обі цян кам і са мо за­ко­ха­но­сті. На жаль, вій­на на­ро­ди­ла як Ге­ро­їв, так і «ге­ро­ї­зо­ва­них» або по­пу­ля­ри­зо­ва­них пер­со­на­жів, які го ре лю дей і дер жав ну ка та - стро­фу ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли для на­ко­пи­че­н­ня по­лі­ти­чних і фі­нан­со­вих ди­ві­ден­дів. Не се­крет, що дов­ко­ла іме ні ті­єї ж На дії Сав чен ко вже утво­ри­ли­ся ці­лі ко­ся­ки «при­че­тних » ко мен та то рів і по пу ліс тів, то­ді як са­ма На­дія що­дня че­кає на етап у не ві до мість... Але бі да на - віть не в них, а в тих, хто на хви­лі щи­рих ба­жань до­по­мог­ти на по­ча­тку вій­ни ки­нув­ся з «го­ли­ми ру­ка ми » звіль ня ти бій ців. Ін­ко ли вда ло, а ін ко ли, « на ла мав ши дров». І це теж бу­ла гір­ка на­у­ка.

Про­те сво­бо­да по­ло­не­них оку­пан том ук ра їн ців, так са мо як і На­дії, за­ле­жить від ла­бо­ра­тор­ної ро бо ти кон к рет них лю дей. Ім’ я Во­ло­ди­ми­ра Ру­ба­на теж не уни­кну ло од но знач них оці нок. Де які ін тер нет- ЗМІ йо го на віть на зи ва - ли «лю­ди­ною Ме­двед­чу­ка», хо­ча сам Рубан утри­мав­ся від ко­мен­та­рів на цей ра­ху­нок.

«День» по­спіл­ку­вав­ся з ке­рів­ни­ком Цен­тру зі звіль­не­н­ня по­ло­не них ГО « Офі церсь кий кор пус » Во­ло­ди­ми­ром РУБАНОМ, який з пер ших днів вій ни зай ма єть ся звіль­не­н­ням вій­сько­во­по­ло­не­них, у то­му чи­слі й На­дії Сав­чен­ко.

«УЧА­СНИ­КИ СУДИЛИЩА НАД САВ­ЧЕН­КО В НА­ШІЙ ПАМ’ЯТІ ЗГАНЬБЛЯТЬ СЕ­БЕ»

— На­скіль­ки ефе­ктив­на ро­бо­та на­шо­го чи­нов­ни­цько­го апа­ра­ту в пи тан ні звіль нен ня Сав чен - ко, ін­ших по­ло­не­них і по­лі­ти­чних ув’язне­них? Біль­ше то­го, з’яв­ля­є­ться ін­фор­ма­ція про те, що по­лі­ти­ки нав­ми­сно або че­рез не­зна­н­ня ін ко ли на віть бло ку ють по зи - тив­ні про­це­си в цьо­му пи­тан­ні.

— У нас цьо­му яви­щу да­ли хо­ро­шу на­зву ще зі ста­лін­ських ча­сів з від по від ною стат тею Ко дек - су — са­бо­таж. Це не про­сто не­про­фе сі о на лізм чи не вмін ня, а са ме са бо таж. Якщо чи нов ник не ба - жає ді яти кон ст рук тив но, то це озна­чає шкі­дни­цтво. У цьо­му ра­зі — шкід ниц т во для На дії Сав - чен­ко, для її сім’ї і са­мої дер­жа­ви Укра­ї­на. На­ша кра­ї­на пе­ре­бу­ває в ста ні во єн но го кон ф лік ту. Укра - їнсь кі сол да ти ро зу мі ють, що і смерть, і по­лон, і по­раз­ка, і пе­ре­мо га — це скла до ві ета пи бу­дья­кої вій­ни. Я не­о­дно­ра­зо­во отри - му вав ра діс ні від гу ки від сол да - тів, які ді­зна­ю­ться, що ми їзди­мо з Ру­сла­ною Ли­жи­чко за­би­ра­ти по­ло­не­них, — до­мов­ля­є­мо­ся, умов­ля­є­мо, зу­стрі­ча­є­мо­ся з ни­ми в полоні. Бій­ці, ко­ли ба­чать це, від­чу­ва­ють під­не­се­н­ня від то­го, що хоч хтось за­йма­є­ться їх звіль­не­н­ням. Во ни усві дом лю ють — як що ста­не­ться так, що во­ни по­тра­плять у по лон, то є лю ди, які зай ма ти - му­ться їх звіль­не­н­ням. Або якщо во­ни за­ги­нуть, то є, на­при­клад, у хо­ро­шо­му сен­сі бо­же­віль­на жін­ка Ал ла з по зив ним « Чон гар » , яка під об­стрі­лом хо­ди­ти­ме і зби­ра­ти­ме їхні ті­ла для то­го, аби від вез­ти до­до­му. Це ду­же ва­жли­во для сол­да та, який пе­ре­бу­ває на пе ре до - вій, що існу­ють та­кі лю­ди.

А чи­нов­ни­ко­ві, який си­дить у зруч но му, в то му чис лі дип ло ма - тич но му, уря до во му, со ці аль но­роз­по­діль­но­му або ін­шо­му крі­слі, аб со лют но на чха ти на про сто го сол­да­та, йо­го до­лю і по­чу­т­тя, що він пе ре жи ває, пе ре бу ва ю чи на вар ті Бать ків щи ни. Сол да то ві ж не на­чха­ти. Зга­да­ний са­бо­таж існує, бо чи нов ник зав ж ди ду має про те, аби чо­гось не ста­ло­ся та­ко­го, що мог ло б роз хи та ти йо го крі­сло. Та й вза­га­лі, якщо чи­нов­ник ба чить, що у нас від сут ній єди­ний дер­жав­ний під­хід не ли­ше на ниж чих рів нях, але й на ін - ших — від де пу та тів, уря ду до пре­зи­дент­ської вла­ди, то він при­ро­дно оби­рає як мі­ні­мум по­зи­цію па­сив­но­сті в го­стрих пи­та­н­нях, де по­трі­бна прин­ци­по­вість, на­по­ле­гли­вість і ком­пе­тен­тність.

— Те, що На­дію су­ди­ли як на­чеб­то зло­чин­ни­цю, при цьо­му не ви­зна­ли вій­сько­во­по­ло­не­ною, як мо же не га тив но по зна чи ти ся на мо­жли­во­сті її звіль­не­н­ня?

— Її не мо­гли су­ди­ти як вій­сько­во­по­ло­не­ну, оскіль­ки офі­цій­но у нас не­має вій­ни. РФ за­яв­ляє, що во на не бе ре учас ті у збро й но му кон­флі­кті в Укра­ї­ні. На­дю су­ди­ли за су­хою бу­квою за­ко­ну РФ. І тут ані між на род не, ані ук ра їнсь ке пра­во ро­лі не грає. У цьо­му і по­ля­гає аб­сурд си­ту­а­ції дов­ко­ла су­ди­ли ща, яке влаш ту ва ли над На - ді­єю Сав­чен­ко. На­справ­ді, якщо її хтось і міг су­ди­ти, то це мав бу­ти ви­клю­чно укра­їн­ський суд. І дру­гий ас пект — за що су ди ти? Об’єктив­но її про­ви­ни не­має. Ро- сійсь ка сто ро на не пе ред ба ча ла, що ад во ка ти Сав чен ко, особ ли во Но ві ков, бу дуть на стіль ки кре а - тив ни­ми, що, за хи ща ю чи На дю, за­сто­су­ють не ли­ше юри­ди­чні аспек ти, а й об’ єк тив ні да ні, на - при­клад, ви­зна­че­н­ня ча­су за ази­му­том Сон­ця від дов­жи­ни па­да­ю­чої ті­ні. Са­ме ці да­ні, з яки­ми не­мо­жли­во по­спе­ре­ча­ти­ся з по­зи­ції об’ єк тив ної ло гі ки, свід­чать про те, що На­дю взя­ли в по­лон більш ніж за го­ди­ну до то­го, як за­ги­ну­ли ро­сій­ські жур­на­лі­сти, а от­же, во на фі зич но не мог ла бу ти при - чет на до їх смер ті. Від по від но ухва ле ний ви рок РФ аб со лют но без глуз дий і без глуз дий. Цей ви - рок ще роз би ра ти муть у май бут - ньо му, і учас ни ки цьо го су ди ли - ща вкри­ють се­бе в істо­рії і на­шій пам’яті гань­бою.

«КО­ЛИ НАДЯ ВИ­ЙДЕ НА СВО­БО­ДУ, МИ ПОЧУЄМО БА­ГА­ТО РІ­ЗНИХ ІМЕН ПОСЕРЕДНИКІВ»

— У спро бах звіль ни ти Сав - чен ко бе руть участь різ ні лю ди. Яка, на­при­клад, роль та­ких посередників, як Ме­двед­чук у пи­тан­ні Сав­чен­ко?

— Бу ло і є ба га то по се ред ни - ків. Ко­ли Надя ви­йде на сво­бо­ду, ми почуємо ба­га­то рі­зних імен. Не зав­жди во­ни, зви­чай­но, дій­сно ві­ді гра ва ли ре аль ну роль. Пер ше міс це в пи тан ні звіль нен ня Сав - чен­ко збе­рі­га­є­ться за тим, про ко­го ми на­віть за­раз не го­во­ри­ти­ме­мо, і так все яс но. Дру ге — за мінсь кою гру пою. І так да лі ко - жен по де­щи­ці так чи іна­кше має своє зна чен ня. Але в звіль нен ні Сав­чен­ко го­лов­ною за­слу­гою бу­де во­на са­ма — бо це во­на не зла­ма­ла ся, во на не при ми ри ла ся, не здри­гну­ла­ся. Я ба­чив у полоні ду - же ба га то лю дей, у то му чис лі й стар­ших офі­це­рів, які ла­ма­ли­ся, ро­би­ли не­до­стой­ні вчин­ки, на­віть стрі ля ли в сво їх — для то го, аби ви­жи­ти в полоні. Сав­чен­ко не та­ка. Надя — ти­по­вий ко­зак, який мо же по вес ти за со бою, жит тя своє по­ста­ви­ти на кін і ви­гра­ти.

— Кар­ко­лом­но схо­пи­ли не ли­ше Сав­чен­ко, але й без­ліч ін­ших укра­їн­ців. Ін­ко­ли жур­на­лі­сти ро­блять акцент на одних облич­чях, за­бу­ва­ю­чи про ін­ші. Як про­су­ва­ю­ться спра­ви з ін­ши­ми ув’язне­ни­ми?

— Всі ме діа, які їз ди ли зі мною на фронт, зна ють моє став - лен ня до су час них жур на ліс тів. Але та­ких і на­зи­ва­ти жур­на­лі­ста­ми не мож на, бо це не гли бо ка ана лі ти ка, а пов на від сут ність роз слі ду ван ня. Сен са цій ні « кач - ки » ли ше за ва жа ють і вво дять в ома ну. Що сто су єть ся ін ших ув’язне­них, на­при­клад, Сен­цо­ва, Коль чен ка, то я зай мав ся ни ми опо­се­ред­ко­ва­но. Без­по­се­ре­дньо я зай мав ся кон к рет но Сав чен ко, і це моя по­ки що не­ви­ко­на­на мі­сія. Хо ча в то му, що Сав чен ко мо же бу ти звіль не на, за слу га, у то му чи­слі і справ­жніх жур­на­лі­стів, які по­стій­но на­га­ду­ють про На­дію, а го­лов­не — ве­ли­че­зна за­слу­га її се­стри Ві­ри — не менш впер­тої осо­би, ніж Надя. Во­на пра­кти­чно зму­си­ла жур­на­лі­стів про це го­во­ри­ти.

— Як по­зна­ча­ю­ться по­пу­ліст­ські за­яви де­яких по­лі­ти­ків, які ба­жа­ють по­пі­а­ри­ти­ся на цій те­мі?

— Десь за­яви по­лі­ти­ків за­ва­жа­ли, але я не мо­жу ска­за­ти, що зре­штою це якось кар­ди­наль­но впли­ну­ло на про­цес. Оскіль­ки існує ін­фор­ма­цій­на стра­те­гія РФ, яка бу­ла ви­три­ма­на з усі­ма фор­маль­но­стя­ми і ду­ро­ща­ми аж до кін­ця ви­ро­ку. На жаль, це ста­лін­ська си­сте­ма так зва­но­го пра­во­су­д­дя, яка фун­кціо­нує не ли­ше в РФ, але і в Укра­ї­ні. Ця за­мкне­на си­сте­ма про­сто не бе­ре до ува­ги по­пу­лізм окре­мих пер­сон, а пра­цює на за­да­не за­мов­ле­н­ня.

«ДЕР­ЖА­ВА ОТРИ­МА­ЛА МО­НО­ПО­ЛІЮ ПО ОБМІ­НУ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМИ»

— Є ін­фор­ма­ція, і во­на пе­рі­о­дич но озву чу єть ся, що На дію мож на бу ло об мі ня ти ще вліт ку 2014 ро­ку, але про­цес її звіль­не­н­ня ні­би­то бу­ло при­пи­не­но з ви­ни ук ра їнсь кої сто ро ни. Чи мо же те ви це під­твер­ди­ти?

— На­сту­пно­го дня пі­сля взя­т­тя під вар­ту Сав­чен­ко, її до­пра­ви­ли до Лу­ган­ська. Але пі­сля то­го, як у пе­ре­го­вор­ний про­цес втру­тив­ся Ме­двед­чук, її від­ве­зли до РФ. Я при­їхав 23 черв­ня за нею — пи­та­н­ня по­ля­га­ло в то­му, аби обмі­ня­ти На­дію, яка в спи­ску по­ло­не­них «ай­да­рів­ців» бу­ла п’ятою. Але вве­че­рі «лу­ган­ська сто­ро­на» зу­стрі­ла­ся з Ме­двед­чу­ком і Ку­чмою в До­не­цьку. То­ді ме­ні при­йшла смс-ка від Ме­двед­чу­ка з при­во­ду обмі­ну... че­рез де­кіль­ка го­дин­ни­ків На­дю від­ве­зли до Ро­сії. Ду­маю, при­чин­но-на­слід­ко­ві зв’яз­ки що­до цих по­дій від­но­ви­ти не скла­дно. По - трі­бно ска­за­ти, що з «лу­ган­сько­го бо­ку» бу­ла обі­цян­ка від­да­ти Сав­чен­ко. Так, На­дію на­ма­га­ли­ся звіль­ни­ти, і бу­ли про­по­зи­ції, але укра­їн­ська сто­ро­на не да­ла кон­кре­тної від­по­віді. В ре­зуль­та­ті її по­обі­ця­ли по­вер­ну­ти, але не цьо­го ра­зу. А на­справ­ді пе­ре­ве­зли до РФ.

— Якщо по­рів­ню­ва­ти 2014 рік з ни ніш нім — чим від різ ня єть ся си­ту­а­ція з обмі­ном по­ло­не­них?

— За цей час дер­жа­ва отри­ма­ла мо­но­по­лію що­до обмі­ну військовополоненими. Як би ми не на­зи­ва­ли те, що від­бу­ва­є­ться — АТО чи вій на, дер жа ва бе ре участь у во­єн­них ді­ях, від­по­від­но, йде­ться про офі цій них війсь ко во по ло не - них, і то му бра­ти участь у цьо му про­це­сі має са­ма дер­жа­ва. Те, що лю ди, які пред с тав ля ють дер жа - ву, не зав­жди ма­ють про­фе­сій­ний під хід, це ін ша роз мо ва. Ра но чи піз но ці лю ди пра цю ва ти муть успі­шно.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.