«Го­стра пам’ятна да­та»

Екс­пер­ти — про си­ту­а­цію в Оде­сі на­пе­ре­до­дні 2 трав­ня

Den (Ukrainian) - - Подробиці - На­та­лія БЕЗВОЗЮК, Оде­са

Мен­ше ти­жня за­ли­ши­ло­ся до рі­чни­ці тра­гі­чних по­дій 2 трав­ня. Два ро­ки то­му під час ма­со­вих су­ти­чок та по­же­жі в оде­сько­му Бу­дин­ку проф­спі­лок за­ги­ну­ло 48 лю­дей, а по­над 200 отри­ма­ли по­ра­не­н­ня. Цьо­го ро­ку 2 трав­ня о 14.00 на пло­щі бі­ля Бу­дин­ку проф­спі­лок лю­ди збе­ру­ться вша­ну­ва­ти пам’ять за­ги­блих. Аби уни­кну­ти за­во­ру­шень, пра­во­охо­рон­ці роз­по­ча­ли під­го­тов­ку до по­си­ле­но­го ре­жи­му ро­бо­ти. Прес-слу­жба ГУНП по­ві­дом­ляє про по­си­ле­н­ня слу­жбо­вої ді­яль­но­сті під­роз­ді­лів по­лі­ції з 30 кві­тня до 3 трав­ня. Крім то­го, в по­ві­дом­лен­ні йде­ться про роз­гор­та­н­ня ро­бо­ти опе­ра­тив­но­го шта­бу ГУНП та йо­го ро­бо­чої гру­пи в ці­ло­до­бо­во­му ре­жи­мі.

Однак у мі­сті вже по­ча­ли від­бу­ва­ти­ся по­дії, які по­ро­джу­ють по­бо­ю­ва­н­ня мі­стян що­до еска­ла­ції кон­флі­кту. В ніч на 26 кві­тня в ша­хті лі­фту адмін­бу­дів­лі бан­ку «Пів­ден­ний» став­ся ви­бух. По­лі­цей­ські ви­яви­ли че­рез до­ро­гу від бан­ку «РПГ-26», з яко­го по­пе­ре­дньо здій­сни­ли по­стрі­ли в бу­дів­лі. А вже зран­ку 26 кві­тня бу­ло ро­зі­гна­но «ан­тит-ру­ха­нів­ський май­дан» — гру­па не­ві­до­мих на­па­ла на на­ме­то­ве мі­сте­чко. Та­кож оде­си­ти по­ві­дом­ля­ють про по­ши­ре­н­ня агі­та­цій­ної про­ду­кції ан­ти­укра­їн­сько­го ха­ра­кте­ру.

«Го­лов­не: зре­жи­со­ва­на гра до­ся­гла по­став­ле­ної на сьо­го­дні ме­ти — до Оде­си при­вер­ну­та ува­га не тіль­ки в Укра­ї­ні. По­дії ці­єї но­чі (об­стріл з «РПГ» офі­су бан­ку та роз­гін акції в цен­трі мі­ста під га­сла­ми про­ти ме­ра) мо­жуть ма­ти не­га­тив­ний для мі­ста роз­ви­ток у ви­гля­ді по­си­ле­н­ня між­кла­но­во­го по­лі­ти­чно­го про­ти­сто­я­н­ня і спроб де­ста­бі­лі­за­ції вій­сько­во-су­спіль­но­го ха­ра­кте­ру, — ствер­джує жур­на­ліст, ко­ор­ди­на­тор гру­пи «Ін­фор­ма­цій­ний Спро­тив-Пів­день» Сер­гій БРАТЧУК. — Як ми і при­пу­ска­ли, сце­на­рій 10 кві­тня отри­мує своє про­дов­же­н­ня: Оде­су на­ма­га­ю­ться «хи­та­ти». При­чо­му «ляль­ко­во­ди» ви­ко­ри­сто­ву­ють як зов­ні­шні, так і вну­трі­шні фа­кто­ри. До пер­ших на­ле­жать спро­би на­гні­та­н­ня на­пе­ре­до­дні 2 трав­ня па­ні­ки се­ред на­се­ле­н­ня зу­си­л­ля­ми ан­ти­дер­жав­них сил, до дру­гих — ви­ко­ри­ста­н­ня «ни­шком» си­ту­а­ції, що скла­ла­ся, з при­ці­лом на до­ся­гне­н­ня по­лі­ти­чних ці­лей усе­ре­ди­ні кра­ї­ни».

Про на­строї, які па­ну­ють у мі­сті, на сво­їй сто­рін­ці у «Фейс­бу­ці» пи­ше ме­діа-екс­перт Зоя КАЗАНЖИ: «Ми ма­є­мо дві яскра­во ви­ра­же­ні сто­ро­ни — уча­сни­ків про­це­су... Оби­дві гру­пи трав­мо­ва­ні, їм не по­до­ба­є­ться на­галь­ний стан справ. Ко­жно­му по­рі­зно­му, але не по­до­ба­є­ться. Ми­ну­ло­го ро­ку, ко­ли я пра­цю­ва­ла в Оде­ській ОДА, ми отри­му­ва­ли ма­су кри­ти­ки з при­во­ду то­го, що «без­кі­не­чно за­йма­є­мо­ся без­пе­кою». Ста­ном на сьо­го­дні мо­жна кон­ста­ту­ва­ти, що ура­же­на без­пе­ка про­дов­жує за­ли­ша­ти­ся най­біль­шим ви­кли­ком і най­біль­шою про­бле­мою. Те­ма без­пе­ки по­ки що не схо­дить з на­ших ра­да­рів. Ста­ном на сьо­го­дні мі­сто має кіль­ка груп впли­ву і прийня­т­тя рі­шень. Всі гру­пи по­лі­ти­чно між со­бою кон­ку­ру­ють. До­бре це чи по­га­но? До­бре, то­му що біль­шість цих груп скла­да­є­ться з пред­став­ни­ків фі­нан­со­во-по­лі­ти­чних кіл і їм то­чно не по­трі­бні тут жо­дні гой­дал­ки. По­га­но, то­му що не­має єди­но­го го­ло­су, який по­трі­бний, ко­ли ви­ни­ка­ють по­ді­бні си­ту­а­ції».

«2 трав­ня — це тра­гі­чний день. Ми всі по­вин­ні до­бре по­ду­ма­ти, що від­бу­ва­є­ться з на­ми та з на­шим мі­стом. Це зав­жди бу­де на­шою ра­ною, і я вва­жаю, що це не день для мі­тин­гів, а тра­ур­на да­та. Мі­сто по­трі­бно зши­ва­ти, а не роз­ри­ва­ти, — роз­по­від­ає бло­гер Іри­на МЕДУШЕВСЬКА. — В Оде­су по­вин­ні при­їжджа­ти ту­ри­сти, ми ма­є­мо на трав­не­ві свя­та зу­стрі­ча­ти го­стей. А за­раз бі­ля ме­рії про­хо­дить «ан­ти­тру­ха­нів­ський» мі­тинг під пар­тій­ни­ми пра­по­ра­ми «Сво­бо­ди». У нас віль­на кра­ї­на, і, зви­чай­но, ко­жен мо­же ви­хо­ди­ти з про­те­ста­ми. Однак ко­ли во­ни про­хо­дять під пар­тій­ни­ми пра­по­ра­ми, то ав­то­ма­ти­чно пе­ре­ста­ють бу­ти на­ро­дни­ми. Ци­ми акці­я­ми зне­ці­ню­ю­ться сло­ва «па­трі­о­тизм» та «май­дан». Ме­ра ж ні­хто не при­зна­чав, йо­го обра­ло мі­сто. Якщо хо­чуть зня­ти ме­ра — не­хай по­да­ють в суд. Че­рез ці по­дії ми упу­ска­є­мо мо­мент, що до скла­ду «Опо­зи­цій­но­го бло­ку» вві­йшов Сер­гій Кі­ва­лов, який до­ма­га­є­ться для Оде­си ста­ту­су «пор­то-фран­ко». А осо­бли­вий ста­тус Оде­си — це те, про що мрі­яв Ме­двед­чук — фе­де­ра­лі­за­ція Укра­ї­ни. На­шим ре­гіо­ном ні­хто не за­йма­є­ться, і ме­не ц е ля­кає. А я по­вто­рюю: Оде­са — це ключ до Укра­ї­ни. Оде­су по­трі­бно бе­рег­ти і лю­би­ти».

«День» та­кож за­пи­тав екс­пер­тів про си­ту­а­цію в мі­сті на­пе­ре­до­дні рі­чни­ці 2 трав­ня, а та­кож про те, чи за­гро­жу­ють мі­сту про­во­ка­ції.

«ЗА­РАЗ НЕ­МАЄ ТА­КО­ГО МОБІЛІЗАЦІЙНОГО РЕСУРСУ, ЯКИЙ БУВ 2014 РО­КУ»

Iн­на ТЕРЕЩЕНКО, кон­флі­кто­лог:

— Де­які пам’ ятні да­ти є до­во­лі го­стри­ми. Зро­зумі­ло, що оскіль­ки кра­ї­на ще пе­ре­бу­ває в ста­ні « гі­бри­дної вій­ни » , то та­кі дні мо­жуть бу­ти ви­ко­ри­ста­ні за­ра­ди про­во­ка­цій з рі­зних сто­рін. І на­віть по­бо­ю­ва­н­ня пе­ред « мо­жли­вою еска­ла­ці­єю кон­флі­кту» мо­же ста­ти своє­рі­дним три­ге­ром. У си­ту­а­ції кон­флі­кту ча­сто тра­пля­ю­ться ви­пад­ки, ко­ли лю­ди го­во­рять не про се­бе, а про фор­му по­ве­дін­ки, яку очі­ку­ють від ін­ших. Це нор­маль­но з то­чки зо­ру кон­флі­кту. Однак в го­стрих си­ту­а­ці­ях — ви­кли­кає емо­цій­не хви­лю­ва­н­ня.

Я спо­ді­ва­ю­ся, що в мі­сті не бу­де від­кри­то­го про­ти­сто­я­н­ня, не­зва­жа­ю­чи на існу­ва­н­ня рі­зних ра­ди­каль­них груп. Усі до­слі­дже­н­ня, які про­во­ди­ли­ся до цьо­го ча­су, го­во­рять про те, що за­раз не­має та­ко­го мобілізаційного ресурсу, який був 2014 ро­ку. Єди­не за­сте­ре­же­н­ня лю­дям, які бу­дуть від­зна­ча­ти пам’ятні да­ти — тре­ба бу­ти обе­ре­жни­ми та по­ста­ра­ти­ся вми­ка­ти ра­ціо­наль­ну по­ве­дін­ку. Оскіль­ки та­кі си­ту­а­ції мо­жуть бу­ти ви­ко­ри­ста­ні за­для під­не­се­н­ня емо­цій­ної хви­лі.

Го­лов­не, щоб усе від­бу­ва­ло­ся в рам­ках за­ко­ну. Ми­ну­ло­го ро­ку бу­ли сер­йо­зні по­бо­ю­ва­н­ня що­до зі­ткне­н­ня двох емо­цій­но за­ря­дже­них груп. Однак то­ді мі­лі­ція по­пе­ре­ди­ла їх пе­ре­тин. Ду­маю, що цьо­го ро­ку пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни за­без­пе­чать па­ра­лель­не існу­ва­н­ня лю­дей, що зна­хо­дя­ться в рі­зних емо­цій­них ста­нах.

Я не ви­клю­чаю, що ко­ли го­во­рять про «ре­пе­ти­ції» яко­гось «сце­на­рію», то це є одним з ви­дів на­гні- та­н­ня на­пру­же­но­сті. Бо «гі­бри­дна вій­на» скла­да­є­ться та­кож із ін­фор­ма­цій­но­го впли­ву, по­ши­ре­н­ня чу­ток. А по­ді­бні «вки­да­н­ня» —іє один із за­со­бів на­гні­та­н­ня, ма­ні­пу­ля­ції на­ши­ми на­стро­я­ми.

«НЕ­ОБ­ХІ­ДНО, ЩОБ ЛЮ­ДИ ВКЛЮЧАЛИСЯ В ПОЛІТИЧНИЙ ПРО­ЦЕС, ТО­ДІ ВО­НИ НЕ БУ­ДУТЬ ПЕРЕХОДИТИ ДО ВУЛИЧНИХ ЗІТКНЕНЬ»

Ва­силь ПОПКОВ, по­лі­то­лог:

— Це без­умов­но тра­гі­чний день і в істо­рії на­шо­го мі­ста, і Укра­ї­ни за­га­лом. Оде­си­ти став­ля­ться до ці­єї да­ти з ве­ли­ким тра­гі­змом, не­га­тив­ний осад за­ли­шив­ся в пам’яті. Я ду­маю, що мі­ська вла­да вжи­ве не­об­хі­дні за­хо­ди для під­три­ма­н­ня пра­во­по­ряд­ку. Але це зав­да­н­ня не тіль­ки мі­ста або обла­сті, а й всі­єї кра­ї­ни. Нам по­трі­бно гли­бо­ко змі­ню­ва­ти на­шу пси­хо­ло­гі­чну атмо­сфе­ру. По­трі­бно фор­му­ва­ти атмо­сфе­ру пі­клу­ва­н­ня, ува­ги до лю­дей. Тут ве­ли­ку роль ма­ють гра­ти ін­те­лі­ген­ція, лю­ди, які фор­му­ють гро­мад­ську дум­ку.

Сер­йо­зно­го ана­лі­зу по­тре­бує не тіль­ки си­ту­а­ція в Оде­сі, а в ці­ло­му ті ду­хов­ні тен­ден­ції, які від­бу­ва­ю­ться в сві­ті. Прин­ци­по­ве пи­та­н­ня — це бо­роть­ба тен­ден­цій Арі­сто­те­ля та Ма­кі­а­вел­лі. Арі­сто­те­лів­ське ви­зна­че­н­ня по­лі­ти­ки — це вза­єм­на про- сві­та лю­дей, їх вза­є­мо­дія за­ра­ди ру­ху до спіль­но­го бла­га. А го­лов­не в тен­ден­ції ма­кі­а­вел­лі­зму — до­ся­гне­н­ня вла­ди будь-якою ці­ною. На жаль, пра­кти­ка но­вої та но­ві­тньої істо­рії по­ка­зує, що ми жи­ве­мо за дру­гою тен­ден­ці­єю. І цей під­хід якраз по­ро­джує кон­флі­кти та вій­ни. Ана­лі­зу­ю­чи по­дії в Оде­сі, хо­че­ться зро­би­ти акцент на то­му, що в на­шо­му су­спіль­стві є рі­зні по­лі­ти­чні си­ли, які хо­чуть мо­но­по­лі­зу­ва­ти пра­во на на­си­л­ля, то­му з’яв­ля­ю­ться при­ва­тні ар­мії та угру­пу­ва­н­ня. Це має бу­ти ви­клю­че­но з пра­кти­ки бу­дья­кої дер­жа­ви, оскіль­ки ли­ше дер­жа­ва по­вин­на ма­ти мо­но­по­лію на за­сто­су­ва­н­ня си­ли. І ко­ли йде­ться про про­це­су­аль­ний ана­ліз по­дій 2 трав­ня, ду­же ва­жли­во зро­би­ти акцент на чі­тку, жорс­тку пра­во­ву лі­нію. Без по­лі­ти­за­ції та став­ки на по­лі­ти­чні те­хно­ло­гії.

В скла­дних по­лі­ти­чних про­це­сах, осо­бли­во пов’яза­них зі змі­ною су­спіль­ства, не мо­жна ро­би­ти став­ку на ін­стин­кти ма­си, на­тов­пу. Це ча­сто при­зво­дить до сум­них на­слід­ків. Лі­де­ром по­вин­на за­ли­ша­ти­ся ро­зум­на по­лі­ти­чна елі­та. Щоб су­спіль­ство успі­шно роз­ви­ва­ло­ся, по­трі­бно ре­а­лі­зу­ва­ти та­кі прин­ци­пи: ма­кси­маль­но вра­хо­ву­ва­ти ін­те­ре­си мен­шин, по­єд­ну­ва­ти прин­ци­пи пред­став­ни­цької та пря­мої де­мо­кра­тії. Не­об­хі­дно, щоб лю­ди актив­но включалися в політичний про­цес— не фор­маль­но, а по-справ­жньо­му. То­ді во­ни не бу­дуть переходити до вуличних зіткнень.

Існує три ти­пи кон­флі­ктної вза­є­мо­дії: при­ду­ше­н­ня кон­флі­кту, до­ве­де­н­ня кон­флі­кту до край­ньо­го ан­та­го­ні­зму та пра­гне­н­ня до по­до­ла­н­ня кон­флі­кту. Ду­маю, що на­ше су­спіль­ство з ура­ху­ва­н­ням усьо­го тра­гі­чно­го до­сві­ду має ви­бу­до­ву­ва­ти­ся в тре­тьо­му ре­жи­мі. Ро­зу­мі­ти, що кон­флі­кти не зни­кнуть з су­спіль­но­го жи­т­тя, однак пра­гну­ти до їх ви­рі­ше­н­ня, вра­ху­ва­н­ня всіх по­зи­цій та ду­мок.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.