«По­ба­чи­ти на вла­сні очі, від­чу­ти сер­цем»

Так по­яснює пе­ред­умо­ву на­вчаль­ної екс­кур­сії стар­шо­кла­сни­ків Ло­ка­чин­ської гім­на­зії на фо­то­ви­став­ку «Дня» в Лу­цьку ди­ре­ктор на­вчаль­но­го за­кла­ду Окса­на Са­хар­чук

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк ЕМОЦІЇ Фо­то Варвари ШЕВЧУК

Так по­яснює пе­ред­умо­ву на­вчаль­ної екс­кур­сії стар­шо­кла­сни­ків Ло­ка­чин­ської гім­на­зі ї на фо­то­ви­став­ку «Дня» в Лу­цьку ди­ре­ктор на­вчаль­но­го за­кла­ду Окса­на Са­хар­чук

Ще бу­ду­чи на пре­зен­та­ції фо­то­ви­став­ки в Схі­дно­єв­ро­пей­сько­му на­ціо­наль­но­му уні­вер­си­те­ті іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки, бо отри­му­ва­ла у по­да­ру­нок від лу­цько­го мі­сько­го го­ло­ви Ми­ко­ли Ро­ма­ню­ка під­бір­ку кни­жок «Дня», Окса­на Яро­сла­вів­на ви­рі­ши­ла обов’язково при­вез­ти сю­ди сво­їх учнів. Адже у Ло­ка­чин­ській гім­на­зії га­зе­ту «День» не тре­ба про­па­гу­ва­ти і пред­став­ля­ти: у гім­на­зій­ній бі­бліо­те­ці її на­віть не під­ши­ва­ють, бо по­стій­но чи­та­ють. А під­шив­ку ро­блять вже на­при­кін­ці ро­ку. Тут до «Дня» осо­бли­ве став­ле­н­ня, адже сті­ни цьо­го на­вчаль­но­го за­кла­ду рі­дні й для го­лов­но­го ре­да­кто­ра га­зе­ти Ла­ри­си Ів­ши­ної. У гім­на­зії про­ве­ли вже три на­у­ко­ві кон­фе­рен­ції по книж­ках, ви­да­них «Днем», і одна бу­ла пре­зен­та­цій­на та ду­же пі­зна­валь­на в рам­ках обла­сно­го се­мі­на­ру для вчи­те­лів пра­во­знав­ства.

А ось про фо­то­ви­став­ки тіль­ки чу­ли, то­му на по­їзд­ку в Луцьк зі­бра­ло­ся кіль­ка де­ся­тків стар­шо­кла­сни­ків.

● «КАРФАГЕНИ ПРОВІНЦІЙНОСТІ ПО­ВИН­НІ БУ­ТИ ЗРУЙНОВАНІ!»

«Я ду­же хо­ті­ла, щоб ді­ти на вла­сні очі по­ба­чи­ли ці сві­тли­ни, по­ду­ма­ли над по­ба­че­ним, від­чу­ли сер­цем те, що від­чу­ває ко­жен, хто тут бу­ває. Нам сьо­го­дні ду­же по­трі­бні ім­пуль­си, ко­трі спо­ну­ка­ють ду­ма­ти, щоб змі­ню­ва­ти се­бе та Укра­ї­ну. А фо­то­ви­став­ка «Дня» якраз і дає та­кі ім­пуль­си. Про­те на­ша екс­кур­сія не про­сто пі­зна­валь­на, а на­вчаль­на: зі­брав­ши, як ка­жуть, до­ку­пи свої емоції, учні ма­ють на­пи­са­ти свої від­гу­ки, своє­рі­дні есе про фо­то­ви­став­ку», — ка­же Окса­на Са­хар­чук.

До ре­чі, у ре­да­кції по­ві­до­ми­ли, що бу дуть ра ді от ри­ма ти ці есе, а най­ці­ка­ві­ші з них — опу­блі­ку­ва­ти.

Оскільки з ча­су про­ве­де­н­ня в гім­на­зії на­у­ко­во-пра­кти­чної кон­фе­рен­ції за се­рі­єю «Бро­не­бій­на пу­блі­ци­сти­ка» се­ред учнів по­пу­ляр­ною є фра­за Юрія Ше­ве­льо­ва про те, що «Карфагени провінційності по­вин­ні бу­ти зруйновані!», то юні ло­ка­чин­ці ду­же ча­сто ви- їжджа­ють на рі­зно­ма­ні­тні екс­кур­сії. У гім­на­зії діє екс­кур­сій­ний проект під на­звою «Пі­знай свій рі­дний край — пі­зна­єш Укра­ї­ну». І хо­ча, зві­сно, мрі­я­ло­ся б по­бу­ва­ти й у Ки­є­ві, й у Ка­не­ві, а тим па­че — у Глу­хо­ві та Ба­ту­ри­ні, та на­ра­зі ма­те­рі­аль­ні мо­жли­во­сті ба­тьків і спон­со­рів до­зво­ля­ють кра­ще ви­вча­ти істо­рію рі­дно­го краю. Пе­ре­со­пни­ця. Во­ло­ди­ми­рВо­лин­ський, Зим­не, Луцьк (з му­зе­я­ми і те­а­тром), Ки­си­лин, Но­вий За­го­рів, За­тур­ці — ось мар­шру­ти остан­ніх ро­ків. А фо­то­ви­став­ка «Дня», ка­жуть стар­шо­кла­сни­ки, роз­ши­рює го­ри­зон­ти їхньо­го ба­че­н­ня та пі­зна­н­ня сві­ту.

● «ЯК ВА­ЖЛИ­ВО І ЯК ВАЖКО ЗАЛИШАТИСЯ ЛЮДИНОЮ В ТИХ УМО­ВАХ»

«Сві­тли­ни від­обра­жа­ють ре­аль­не жи­т­тя, — ка­же де­ся­ти­кла­сник Оле­ксандр Мар­чук. — Від­кри­т­тям, зві­сно, є сві­тли­ни з пе­ре­до­вої ці­єї не­ого­ло­ше­ної вій­ни. Во­ни — про те, як ва­жли­во і як важко залишатися людиною в тих умо­вах. Вра­жає се­рія «Політичний три­лер. Мінськ-2». Які про­мо­ви­сті по­зи, ви­раз облич­чя у лю­дей, які ви­рі­шу­ють до­лі ін­ших лю­дей, до­лі країн, до­лі сві­ту!»

« Вра жен ня су пе реч ли ві, бо емоції від по­ба­че­но­го та­кож су­пе­ре­чли­ві, — ка­же де­ся­ти­клас- ни ця Ася Шу мук. — Це і сльо - зи, але це і ра­дість від то­го, що Укра­ї­на має ге­ро­їв, має па­тріо - тів. То­му і ве­ли­ка на­дія, що все у нас бу де доб ре, і це го лов ний для нас під су мок від по ба че но - го. Ні­ко­ли ра­ні­ше не га­да­ла, що світ ли ни мо жуть бу ти більш про мо вис ти ми, ніж сло ва. Спа - си­бі «Дню» за ці від­кри­т­тя».

● «ВА­ЖЛИ­ВО БА­ЧИ­ТИ ФО­ТО­ВИ­СТАВ­КУ, ЩОБ НЕ ПОМИЛИТИСЯ ПІД ЧАС ВИБОРІВ»

Із вчи те лем іс то рії Ло ка - чинсь кої гім на зії Люд ми лою Зін чук у нас вий шов не об мін вра­же­н­ня­ми, а ці­ла роз­мо­ва про те, яки ми рос туть і ма ли б ви - ро­ста­ти мо­ло­ді лю­ди, якою б ма­ла бу­ти Укра­ї­на і що мо­же зро­би­ти шко­ла для роз­ви­тку па­трі­о­ти­зму. Але па­трі­о­ти­зму щи­ро­го, істин­но­го, а не за­ра­ди гар­ної кар­тин­ки і гар­них слів. Во­на го­во ри ла про те, що в гім на зії на ек скур сії їз дять у ті міс ця, що про­бу­джу­ють укра­їн­ську ду­шу, які ви­хо­ву­ють па­трі­о­тизм.

Ек скур сії, за мож ли вос ті, на­ма­га­ю­ться про­во­ди­ти спіль­ні з ба­тька­ми та вчи­те­ля­ми. Наші ді­ти у ві­ці 14—16 ро­ків вже ду­же доб ре зна ють ся у по лі ти ці, ка же во на, а та кож роз­би - ра­ю­ться у скла ді но во го уря ду, ді­ях президента... У то­му, за­ра­ди чого ве­де­ться ця не­ого­ло­ше­на вій­на, і чия во­на. І ро­блять свої ви­снов­ки. Зі сві­тлин вчи­тель ви­рі­зни­ла кіль­ка, ко­трі, на її дум­ку, від­обра­жа­ють ту Укра­ї­ну, ту дер­жа­ву, яку ми збу­ду­ва­ли. Хо­ча, зві­сно, пра­гну­ли бу­ду­ва­ти не та­ку, а ща­сли­ві­шу, за­мо­жні­шу. Най­про­мо­ви­сті­шою сві­тли­ною во­на вва­жає «Со ня­шни­ки. Мі­нор» Оле­ксан­дра Кли­мен­ка — во­на бачить у ній Укра­ї­ну за­га­лом. Із со няш ни ка ми, іс тин но укра­їн­ською кві­ткою, які по­хи­ли ли свої го лів ки, але час ти на ще три має їх уго ру. Світ ли на « Бать ки і си ни » Ар­те ма Слі па - чу­ка — як яскра­ва ілю­стра­ція жер­тов­но­сті, ге­ро­ї­зму, го­тов­но­сті бо ро ни ти свою кра ї ну, свій світ. «Зо­ло­то кра­ї­ни» Оле­ксан­дра Кли­мен­ка, де тан­ки на тлі до­зрі­ло­го пше­ни­чно­го по­ля — укра­їн­ські ре­а­лії. Зві­сно, що пси­хо ло гіч но вра жа ють осо би на сві­тли­нах із ци­клу «Політичний три­лер. Мінськ-2» Ми­ко­ли Ла - за­рен­ка.

Але за вер ши ла б Люд ми ла Во ло ди ми рів на фо то вис тав ку світ ли ною « Бать ки сис те ми » Ми хай ла Мар кі ва, де три на ші пре зи ден ти, за яких Укра ї на, як пи сав кла сик, « до бо ро ла ся до са­мо­го краю»... То­му, вва­жає во на, так важ ли во мо ло дим ба - чи ти цю фо то вис тав ку, щоб не помилитися під час чер го вих ви бо рів, не втра ча ти шан сів і ду­ма­ти, ду­ма­ти, ду­ма­ти.

Пі сля ек скур сії на фо то вис - тав­ку «Дня» ло­ка­чин­ські гім­на­зи­сти від­ві­да­ли Му­зей во­лин­ської іко­ни (хо­ча ба­га­то хто в ньо­му вже бу­вав) та Лу­цький вій­сько­вий ае­ро­дром. Остан­ній — то­му, що від не дав на він от ри мав но­ве жи­т­тя. Пі­сля ба­га­то­рі­чної ти ші тут зно ву сі да ють і звід си злі­та­ють лі­та­ки По­ві­тря­них сил України. Во­ни лі­та­ють і в ра­йо­ні Ло­кач. Те, що ар­мія в нас від­нов лю єть ся, на би ра єть ся сил, ра­дує, до­дає спо­кою та на­дії на мир. А по­ба­чи­ти учням вій­сько­ві лі та ки, війсь ко вий ае­ро дром рі­дної ар­мії — це та­кож ва­жли­вий мо­мент у па­трі­о­ти­чно­му ви­хо­ван­ні, вва­жа­ють у гім­на­зії.

■ ДО РЕЧI!

Оскіль ки кіль кість охо чих від­ві­да­ти фо­то­ви­став­ку «Дня» у Лу­цьку не змен­шу­є­ться, на про­ха­н­ня уні­вер­си­те­ту ви­рі­ше­но про­дов­жи­ти її ро­бо­ту до 22 трав­ня. Її від кри то у бі б ліо те ці Схід но - єв ро пейсь ко го на ці о наль но го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки, вхід віль­ний, з 9-ї до 17-ї го­ди­ни, субота і неділя ви­хі­дні.

ФО­ТО ВАРВАРИ ШЕВЧУК

ПЕР­ША ЗУ­СТРІЧ ІЗ ФОТОВИСТАВКОЮ «Дня» «НА­ЖИ­ВО»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.