Екі­паж по­тра­пив у за­сід­ку...

Володимир Сльо­та за­ги­нув під час бою неподалік се­ла Ве­се­ла Гора

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Оле­ся ШУТКЕВИЧ, Він­ни­ця

Пі­сля май­же двох ро­ків по­шу­ків ті­ло за­ги­бло­го в АТО Во­ло­ди­ми­ра Сльо­ти по­вер­ну­ли на рі­дну Він­нич­чи­ну. Володимир Сльо­та на­ро­див­ся 1967 ро­ку в се­ли­щі Ко­жу­хів­ці, що на Він­нич­чи­ні. Був актив­ним уча­сни­ком Єв­ро­май­да­ну. З лі­та 2014 ро­ку бо­ров­ся із во­ро­гом у скла­ді до­бро­воль­чо­го ба­таль­йо­ну «Ай­дар». За­ги­нув під час бою неподалік се­ла Ве­се­ла Гора. У той день Сльо­та ра­зом із то­ва­ри­ша­ми ви­їхав на під­крі­пле­н­ня, та екі­паж по­тра­пив у за­сід­ку: їх із РПГ роз­стрі­ля­ли бо­йо­ви­ки, які зайня­ли укра­їн­ський блок­пост. То­ді з на­ших ви­жив ли­ше один хло­пчи­на, він і по­ві­до­мив, що Во­ло­ди­ми­ра біль­ше не­має се­ред жи­вих.

«5 ве­ре­сня 2014 ро­ку — це чор­ний день «Ай­да­ру», — зга­дує бо­єць до­бро­воль­чо­го ба­таль­йо­ну, а ни­ні волонтер Сві­тла­на Бевз. — То­го дня роз­по­ча­ло­ся «кри­ва­ве пе­ре­мир’я». Те­ро­ри­сти озві­рі­ли. «Ай- да­рів­ці» утри­му­ва­ли ру­бе­жі ці­ною ве­ли­че­зних втрат. Своє жи­т­тя на вів­тар сво­бо­ди та не­за­ле­жно­сті на­шої дер­жа­ви по­клав то­ді й наш по­бра­тим, до­бро­во­лець Володимир Сльо­та. Йому бу­ло 47. Він брав участь в най­за­пе­клі­ших бо­ях. Не­злам­ний, му­жній ге­рой, справ­жній па­трі­от України...»

Пі­сля то­го бою, по­бли­зу Ве­се­лої Го­ри, пі­сля зну­щань і тор­тур по­ні­ве­че­ні та обго­рі­лі ті­ла укра­їн­ських ге­ро­їв бу­ли пе­ре­да­ні «ай­да­рів­цям» ...ли­ше че­рез два ти­жні. Упі­зна­ти, хто є хто, бу­ло не­мо­жли­во. Володимир, ра­зом зі сво­ї­ми за­ги­бли­ми по­бра­ти­ма­ми та бій­ця­ми 80-ї бри­га­ди, які та­кож за­ги­ну­ли в то­му бою, був по­хо­ва­ний у брат­ській мо­ги­лі в Ста­ро­біль­ську на Лу­ган­щи­ні. Оскільки у чо­ло­ві­ка не бу­ло близь­ких ро­ди­чів, йо­го по­шу­ком, про­ве­де­н­ням ДНК-екс­пер­ти­зи, па­пе­ро­вою тя­га­ни­ною зайняв­ся одно­пол­ча­нин і друг ди­тин­ства Ва­силь Ско­ло­тя­ний.

«Ми зна­ли один одного з ди­тин­ства. Пі­сля ар­мії не ба­чи­ли­ся 20 ро­ків. Зу­стрі­ли­ся на Май­да­ні. Він всту­пив до Те­пли­цької са­мо­обо­ро­ни і по­їхав з дру­зя­ми в «Ай­дар». Я їздив до них як волонтер, під­три­му­вав чим міг. Що­ра­зу ми зу­стрі­ча­ли­ся, але остан­ній раз ме­не не пу­сти­ли — там вже був об- стріл. Сум­на звіс­тка не за­ба­ри­ла­ся, — при­га­дує Ва­силь. — Я їздив на упі­зна­н­ня... Оскільки над ни­ми зну­ща­ли­ся, а по­тім спа­ли­ли, то бу­ло зро­зумі­ло, що без ДНК-екс­пер­ти­зи не ро­зі­бра­ти­ся. По­трі­бні бу­ли ма­ма, та­то чи ді­ти, а у ньо­го ні­ко­го не бу­ло. Він си­ро­та... У ме­не за­ли­ши­ли­ся де­які йо­го ре­чі, привіз їх на екс­пер­ти­зу. На­ма­га­ли­ся взя­ти про­би зі све­тра, стан­ка для бри­т­тя, але ні­чо­го не ви­йшло. Зго­дом я звер­нув­ся до на­ших мі­лі­ціо­не­рів, во­ни про­ве­ли у ха­ті «об­шук» і зна­йшли не­до­па­лок. Він саме пе­ред від’їздом ку­рив, з ньо­го й вда­ло­ся «ви­тя­гну­ти» ДНК».

Упро­довж пів­то­ра ро­ку три­вав скла­дний про­цес іден­ти­фі­ка­ції укра­їн­сько­го во­ї­на, і увесь цей час він був по­хо­ва­ний під та­бли­чкою «Тим­ча­со­во не­ві­до­мий Ге­рой України». Про­це­са­ми вста­нов­ле­н­ня осо­би­сто­сті та ор­га­ні­за­ції пе­ре­ве­зе­н­ня ті­ла до Він­нич­чи­ни ке­ру­вав офі­цер групи ци­віль­но-вій­сько­во­го спів­ро­бі­тни­цтва опе­ра­тив­но-та­кти­чно­го угру­по­ва­н­ня «Лу­ганськ», стар­ший лей­те­нант Ігор Тю­тьков. Він ка­же, що 2014 ро­ку у Ста­ро­біль­ську бу­ло по­хо­ва­но 37 не­ві­до­мих уча­сни­ків АТО. Ни­ні там ще за­ли­ша­є­ться 21 не­ві­до­мий ге­рой.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.