Ві­ктор ШИШКIН:

«Всі пре­зи­ден­ти збе­рі­га­ють «пра­кти­ку Ку­чми», ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ГПУ у сво­їх ін­те­ре­сах»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

«ПІ­СЛЯ ПРОВАЛУ З ДВОМА ГЕНПРОКУРОРАМИ ПРЕ­ЗИ­ДЕНТ ТИМ БІЛЬ­ШЕ ПОВИНЕН РАХУВАТИСЯ З УКРАЇНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ»

— Пі­сля при­зна­че­н­ня уря­ду, ва­кан­тною за­ли­ша­є­ться по­са­да Ген­про­ку­ро­ра. Не­зва­жа­ю­чи на те, що по­пе­ре­дні два очіль­ни­ка ГПУ бу­ли «лю­дьми Пре­зи­ден­та», які про­ва­ли­ли­ся, сьо­го­дні нав­ко­ло кан­ди­да­ту­ри ген­про­ку­ро­ра все одно три­ва­ють не менш за­кри­ті і ку­лу­ар­ні пе­ре­го­во­ри. Як ви оці­ню­є­те цей про­цес? Зви­чай­но, Пре­зи­дент має пра­во вно­си­ти кан­ди­да­ту­ру ген­про­ку­ро­ра на свій роз­суд, але чи не має він обов’язок ра­ди­ти­ся з суспільством?

— Пі­сля провалу з по­пе­ре­дні­ми двома генпрокурорами, Пе­тро Порошенко тим біль­ше повинен рахуватися з українським суспільством. Хо­ча він це мав ро­би­ти і ра­ні­ше. Ця по­са­да для на­шої пра­во­вої си­сте­ми ду­же ва­жли­ва. Са­ме то­му нав­ко­ло неї існує та­кий ажі­о­таж, при­чо­му, пе­ре­ва­жно по­лі­ти­чний, то­му що ва­же­лі у очіль­ни­ка ГПУ ве­ли­кі. Але все одно це не ва­же­лі Ген­про­ку­ра­ту­ри 1991 р., яку ме­ні до­ве­ло­ся не ли­ше очо­лю­ва­ти, але й ство­рю­ва­ти.

— Якою бу­ла ево­лю­ція си­сте­ми про­ку­ра­ту­ри з по­ча­тку 1990-х, до сьо­го­дні­шньо­го дня?

— У про­ку­ра­ту­рі я не ба­жав пра­цю­ва­ти, і на­віть від­мов­ляв­ся від ці­єї по­са­ди 1991 ро­ку. Але вмо­ви­ли. Сам за­кон про про­ку­ра­ту­ру ми на­пи­са­ли то­го ж 1991-го, при­чо­му ще до ре­фе­рен­ду­му про не­за­ле­жність 1 гру­дня. То­ді зі­ткну­лись дві фі­ло­соф­ські дум­ки. Я був при­хиль­ни­ком пер­спе­ктив­но-де­мо­кра­ти­чної по­зи­ції. Згі­дно з нею на­шу про­ку­ра­ту­ру пла­ну­ва­ло­ся ви­ве­сти на рі­вень єв­ро­пей­ських прин­ци­пів і за­галь­них на­прям­ків ро­бо­ти. На­при­клад, фран­цузь­ка про­ку­ра­ту­ра від­рі­зня­є­ться від ні­ме­цької, але їх об’єд­нує пра­во­вий і де­мо­кра­ти­чний стан. То­ді я ви­слов­лю­вав­ся за те, що про­ку­ра­ту­ра має по­збу­тись так зва­но­го за­галь­но­го на­гля­ду, що за­ли­ша­є­ться те­мою обго­во­ре­н­ня до сьо­го­дні­шньо­го дня. Але цьо­го ми не зро­би­ли, і мо­жли­во це пра­виль­но, бо на той мо­мент та­ка дум­ка не від­по­від­а­ла ре­а­лі­ям. Укра­ї­ну ще тре­ба бу­ло утво­ри­ти як дер­жа­ву, а це без силь­ної, на­віть ав­то­ри­тар­ної про­ку­ра­ту­ри, здій­сни­ти бу­ло скла­дно. На­при­клад, я міг опро­те­сту­ва­ти рі­ше­н­ня Ка­бмі­ну, чо­го сьо­го­дні не­має, більш то­го, я міг на­віть опро­те­сту­ва­ти ука­зи пре­зи­ден­та Крав­чу­ка.

Ко­ли Ку­чма 1993 р. че­рез Ка­бі­нет Мі­ні­стрів про­ду­блю­вав те, що бу­ло ска­со­ва­но по компанії «Бла­ско», то ми в Ген­про­ку­ра­ту­рі від­кри­ли кри­мі­наль­ну спра­ву, то­му що це бу­ла одна з спе­ці­аль­них стру­ктур для роз­кра­да­н­ня дер­жав­но­го май­на (до цьо­го Крав­чук ска­су­вав свій указ по «Бла­ско», то­му що втру­ти­ла­ся ГПУ). Та­кий крок Ку­чми був одним з си­гна­лів то­го, як він зби­ра­є­ться ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти вла­ду. Пі­сля цьо­го прем’єр Ку­чма пі­шов з по­са­ди, але че­рез кіль­ка мі­ся­ців «пі­шли» і ме­не. Да­лі Ле­о­нід Да­ни­ло­вич стає президентом, а от­же по­чи­на­є­ться рух но­ві­тньої істо­рії в не­пра­виль­но­му на­прям­ку. Бо, на­при­клад, де­стру­ктив­на роль Ген­про­ку­ра­ту­ри якраз і по­ча­ла­ся десь в 1994–1995 рр. В ці­ло­му ж, і то­ді­шня, і сьо­го­дні­шня про­ку­ра­ту­ра як ва­жіль має осо­бли­вий вплив, зокре­ма, що сто­су­є­ться від­кри­т­тя і роз­слі­ду­ва­н­ня кри­мі­наль­них справ.

«ПОРОШЕНКО ПЕРЕТЯГУЄ ВСІ ПОВНОВАЖЕННЯ НА СЕ­БЕ»

— За сло­ва­ми екс-мі­ні­стра еко­но­мі­ки Во­ло­ди­ми­ра Ла­но­во­го, з при­хо­дом до вла­ди Ку­чми в Укра­ї­ні якраз і сталася контр­ре­во­лю­ція.

— Так. То­ді бу­ла ви­бу­ду­ва­на пре­зи­дент­ська ре­спу­блі­ка, де ген­про­ку­рор фа­кти­чно під­по­ряд­ко­ва­ний пре­зи­ден­ту. З 1991 до 1996 рр. ке­рів­ник ГПУ при­зна­чав­ся Вер­хов­ною Ра­дою, був їй підзві­тний і під­кон­троль­ний. Тоб­то до 1996-го ген­про­ку­рор мав не­хай і ду­же ши­ро­кі повноваження, але не від одні­єї лю­ди­ни, а від всьо­го ко­ле­гі­аль­но­го пред­став­ни­цько­го ор­га­ну на­ро­ду — пар­ла­мен­ту. А по­тім пар­ла­мент ли­ше да­вав зго­ду на при­зна­че­н­ня. Аме­ри­кан­ці ме­ні ще то­ді ка­за­ли, що не­за­ле­жність про­ку­ро­ра ви­зна­ча­є­ться двома аспе­кта­ми: пер­ший — фі­нан­со­вим за­без­пе­че­н­ням, щоб він не брав ха­ба­рів, а дру­гий — хто йо­го при­зна­чає і зні­має. Якраз пі­сля 1996 ро­ку ген­про­ку­ро­ра з по­са­ди зні­мав пре­зи­дент, при­чо­му вже без зго­ди Вер­хов­ної Ради.

— Тоб­то мі­на бу­ла за­кла­де­на ще в 90-ті.

— То­ді на цю мі­ну осо­бли­во не звер­ну­ли ува­ги з одні­єї при­чи­ни. Вва­жа­ли, що від­бу­де­ться транс­фор­ма­ція дер­жа­ви, зокре­ма про­ку­ра­ту­ри, яка вмон­ту­є­ться в су­до­ву си­сте­му за єв­ро­пей­ським зраз­ком. Тут бу­ла та­кти­чна і стра­те­гі­чна по­мил­ка, яка по­ля­га­ла в то­му, що за­кон пи­сав­ся для нор­маль­ної вла­ди.

— Однак вла­да пра­гну­ла пі­дім’яти під се­бе всі пра­во­охо­рон­ні стру­кту­ри.

— При­чо­му хай би яко­го пре­зи­ден­та ми оби­ра­ли, всі на­ма­га­ю­ться збе­рег­ти за­кла­де­ну Ку­чмою пра­кти­ку ви­ко­ри­ста­н­ня си­ло­вих стру­ктур у вла­сних ін­те­ре­сах. От­же, ка­та­стро­фа не в ор­га­ні­за­ції, а в лю­дях, які оби­ра­ють і яких оби­ра­ють. Той же Порошенко кляв­ся ви­ко­ну­ва­ти свої обов’яз­ки на Кон­сти­ту­ції в ре­да­кції 2004 ро­ку, де зна­чи­ться, що у нас пар­ла­мент­ська ре­спу­блі­ка. А що від­бу­ва­є­ться в ре­аль­но­сті? Він перетягує всі повноваження на се­бе.

«Я КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ ЗМІНИ ЗАКОНОДАВСТВА ПІД КО­ГОСЬ»

— Не­що­дав­но «День» за­про­по­ну­вав вла­сних кан­ди­да­тів в уряд «На­ціо­наль­ної збір­ної», а та­кож мо­жли­вих очіль­ни­ків Ген­про­ку­ра­ту­ри. На остан­ню по­са­ду ми ви­су­ну­ли зокре­ма і вас. Що ду­ма­є­те з цьо­го при­во­ду?

— Це не­ре­аль­но, то­му що ни­ні­шня вла­да цьо­го не допу­стить. Для неї не­за­ле­жний ген­про­ку­рор — це са­мо­губ­ство. На тлі вій­ни во­на ду­же до­бре се­бе про­я­ви­ла, осо­бли­во на пер­ших по­рах, ко­ли ро­сій­ську агре­сію фа­кти­чно зу­пи­нив на­род. У від­по­відь же вла­да ки­дає до­бро­воль­ців у в’язни­цю.

— На­шу ідею «Ши­шкін — ген­про­ку­рор» під­хо­пи­ли і окре­мі по­лі­ти­ки. На­при­клад, при­зна­чи­ти вас ке­рів­ни­ком ГПУ за­про­по­ну­ва­ла лі­дер «Ба­тьків­щи­ни» Юлія Ти­мо­шен­ко. Чи ви­хо­ди­ли з ва­ми на кон­такт із цьо­го при­во­ду — мо­жли­во, Адмі­ні­стра­ція Пре­зи­ден­та чи по­лі­ти­чні си­ли?

— Жо­дних кон­та­ктів зі мною не бу­ло. Від Пре­зи­ден­та цьо­го го­ді й очі­ку­ва­ти, адже влі­тку ми­ну­ло­го ро­ку во­ни фа­кти­чно на два ти­жні ско­ро­ти­ли ме­ні повноваження на по­са­ді суд­ді Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду, не­зва­жа­ю­чи на те, що мій тер­мін і так за­кін­чу­вав­ся. То­ді ні­хто зі мною не зу­стрі­чав­ся, не спіл­ку­вав­ся і не по­ясню­вав та­кий крок, хо­ча яки­ми б не бу­ли по­пе­ре­дні пре­зи­ден­ти, во­ни якраз зу­стрі­ча­ли­ся з су­д­дя­ми КС, у яких за­кін­чу­ва­ли­ся повноваження. Так, ме­ні ві­до­мо зі ЗМІ, що Ти­мо­шен­ко від « Ба­тьків­щи­ни » , Ля­шко від «Ра­ди­каль­ної пар­тії» і пред­став­ни­ки «Са­мо­по­мо­чі» озву­чи­ли моє прі­зви­ще як кан­ди­да­та на по­са­ду ген­про­ку­ро­ра, але без­по­се­ре­дньо з ни­ми я не спіл­ку­вав­ся. Насправді, біль­шість по­лі­ти­ків бо­я­ться отри­ма­ти пря­му від­по­відь — на цій по­са­ді я ви­ма­га­ти­му ви­ко­на­н­ня за­ко­нів і Кон­сти­ту­ції.

— Як ви ста­ви­те­ся до то­го, що є на­мі­ри змі­ни­ти за­ко­но­дав­ство під Юрія Лу­цен­ка, щоб при­зна­чи­ти йо­го ген­про­ку­ро­ром?

— Категорично не­га­тив­но. Прі­зви­ще Лу­цен­ка це чи ко­гось ін­шо­го — жо­дно­го ні­яко­го зна­че­н­ня. Змі­на ста­лих пра­во­вих під­хо- дів — не­д­опу­сти­ма. Це міністр мо­же ма­ти ін­шу осві­ту, адже це по­лі­ти­чна по­са­да. А ген­про­ку­рор повинен бу­ти юри­стом, то­му що це не по­лі­ти­чна по­са­да. А го­лов­не — він має роз­би­ра­ти­ся в юри­спру­ден­ції, іна­кше як він при­йма­ти­ме рі­ше­н­ня на цій по­са­ді.

— При­пу­сти­мо, вас при­зна­чи­ли ген­про­ку­ро­ром, яки­ми бу­дуть ва­ші пер­ші три кро­ки?

— Пер­ший — за­мі­на на 90% все ви­ще ке­рів­ни­цтво про­ку­ра­ту­ри і вза­га­лі чис­тка си­сте­ми до ниж­чо­го рів­ня. Дру­ге — ма­кси­маль­не ско­ро­че­н­ня всі­єї стру­кту­ри про­ку­ра­ту­ри. Тре­тє — це роз­слі­ду­ва­н­ня ре­зо­нан­сних кри­мі­наль­них справ — дав­ніх і не­що­дав­ніх. Зви­чай­но, це «спра­ва Гон­га­дзе – По­доль­сько­го», а та­кож ко­ру­пцій­ні спра­ви, які сьо­го­дні від­кри­ті і які по­трі­бно до­во­ди­ти до ло­гі­чно­го за­вер­ше­н­ня.

«НА ЧО­ЛІ НОВОСТВОРЕНИХ СТРУ­КТУР — АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПРО­КУ­РА­ТУ­РИ І НАБУ — МИ ОТРИМАЛИ ПІДКОНТРОЛЬНИХ ЛЮ­ДЕЙ»

— Не­що­дав­но один з екс­пер­тів у ко­мен­та­рі «Дню» за­явив, що ре­фор­му­ва­ти про­ку­ра­ту­ру по­трі­бно «по­мно­жив­ши її на нуль», щоб на­но­во все ство­ри­ти. Що ви ду­ма­є­те з цьо­го при­во­ду?

— Я та­кож ви­слов­лю­вав та­ку дум­ку, яка пе­ред­ба­чає звіль­не­н­ня всіх суд­дів і при­зна­че­н­ня но­вих. Ана­ло­гі­чно мо­жна зро­би­ти і в си­сте­мі про­ку­ра­ту­ри. Прав­да, допу­сти­ти мо­жна і ста­рих, але ли­ше тих, які про­йшли від­по­від­ні пе­ре­вір­ки. Я за лю­стра­цію, однак не та­ку, яку на­чеб­то про­ве­ли у нас, бо це фі­кція і еле­мент бо­роть­би з по­лі­ти­чни­ми опо­нен­та­ми. Лю­стра­ція по­вин­на ма­ти го­лов­ний кри­те­рій — що кон­кре­тна лю­ди­на зро­би­ла по­га­но­го чи до­бро­го для сво­єї кра­ї­ни.

— Ви бу­ли чле­ном кон­кур­сній ко­мі­сії, ко­ли оби­ра­ли ан­ти­ко­ру­пцій­но­го про­ку­ро­ра. На­скіль­ки ви­прав­дав се­бе та­кий під­хід в на­ших ре­а­лі­ях? Чи мо­жна йо­го ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти що­до ген­про­ку­ро­ра? Як ви оці­ню­є­те ро­бо­ту новостворених стру­ктур — Спе­ці­а­лі­зо­ва­ної антикорупційної про­ку­ра­ту­ри і На­ціо­наль­но­го ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро?

— Якщо ми бу­де­мо пи­са­ти но­ву Кон­сти­ту­цію, то я не ви­клю­чаю вклю­че­н­ня мо­жли­во­сті про­ве­де­н­ня кон­кур­су що­до по­са­ди ген­про­ку­ро­ра. Якщо ж го­во­ри­ти про ни­ні­шні нор­ми в Основ­но­му за­ко­ні, то тут та­кож існує кон­кур­сний під­хід, але не як обов’яз­ко­вий, а як до­рад­чий. Ко­ли три­вав кон­курс з при­во­ду ан­ти­ко­ру­пцій­но­го про­ку­ро­ра, на­ша ко­мі­сія ви­ко­ну­ва­ла до­рад­чі фун­кції. Ми ви­зна­чи­лись з трьо­ма кан­ди­да­та­ми на по­са­ду, а ген­про­ку­рор вже при­ймав оста­то­чне рі­ше­н­ня, ко­го з цих трьох обра­ти для по­да­н­ня Пре­зи­ден­ту. Тоб­то на­віть в ни­ні­шніх об­ста­ви­нах — це один з еле­мен­тів фун­кціо­ну­ва­н­ня де­мо­кра­ти­чно­го су­спіль­ства. Але на­ші зу­си­л­ля в зга­да­ній ко­мі­сії бу­ли спе­ці­аль­но зву­же­ні до мі­ні­му­му.

По-пер­ше, Ан­ти­ко­ру­пцій­на про­ку­ра­ту­ра з са­мо­го по­ча­тку бу­ла про­пи­са­на в си­сте­мі про­ку­ра­ту­ри як одна з це­гли­нок на­ря­ду з Ген­про­ку­ра­ту­рою Укра­ї­ни. Це да­ва­ло мо­жли­вість за­лу­ча­ти до кон­кур­су яко­мо­га біль­ше лю­дей. Умо­ви — юри­ди­чна осві­та і дво­рі­чний стаж в га­лу­зі пра­ва. Але зав­дя­ки за­ко­но­про­е­кту Юрія Лу­цен­ка, який був про­го­ло­со­ва­ний в пар­ла­мен­ті, Ан­ти­ко­ру­пцій­на про­ку­ра­ту­ра ста­ла ді­я­ти в ме­жах Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри, тоб­то во­на ста­ла та­ким са­ме де­пар­та­мен­том, як і ку­па ін­ших ви­га­да­них ще Ві­кто­ром Пшон­кою управ­лінь. А це зна­чить, що всту­пає в дію ста­т­тя, яка пе­ред­ба­чає ін­ші умо­ви прийня­т­тя на ро­бо­ту в ГПУ — не про­сто дво­рі­чний стаж в га­лу­зі пра­ва, а п’ять ро­ків про­ку­рор­сько­го ста­жу. Тоб­то мо­жли­вість за­лу­ча­ти ве­ли­ку кіль­кість лю­дей до кон­кур­су нав­ми­сно сут­тє­во зву­зи­ли. Як на­слі­док, по-пер­ше, ми отримали дис­кре­ди­та­цію са­мо­го кон­кур­су, а по-дру­ге, підконтрольних лю­дей в новостворених стру­кту­рах.

«У СТІНАХ ПАР­ЛА­МЕН­ТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ЗМА­ГА­Н­НЯ ВІДСУТНЄ — ТАМ ЗМАГАЮТЬСЯ ВПЛИВ І ГРО­ШІ»

— На тлі остан­ніх по­дій з при­зна­че­н­ням уря­ду, ко­ли бу­ла по­ру­ше­на Кон­сти­ту­ція, який ви­сно­вок ви зро­би­ли — у нас все-та­ки є ко­а­лі­ція чи ні?

— В Кон­сти­ту­ції чі­тко на­пи­са­но, що ко­а­лі­ція фор­му­є­ться в ме­жах де­пу­тат­ських фра­кцій. Остан­ні ма­ють бу­ти чі­тко сфор­мо­ва­ні з кон­кре­тної кіль­ко­сті на­ро­дних де­пу­та­тів. Ко­ли нам той же Юра Лу­цен­ко ви­хо­дить і роз­по­від­ає, що у нас є до­ста­тня кіль­кість де­пу­та­тів в ко­а­лі­ції, не на­зи­ва­ю­чи кон­кре­тні ци­фри, це озна­чає, що він бре­ше і ма­ні­пу­лює. Во­ни роз­по­від­а­ють, що десь там є за­яви на­ро­дних де­пу­та­тів. Ну у ме­не у шу­хля­ді мо­жли­во та­кож ле­жить за­ява про ба­жа­н­ня по­ле­ті­ти на Марс, але ж від цьо­го си­ту­а­ція не змі­ню­є­ться. То­му на сьо­го­дні­шній день, су­спіль­ство не знає — в кра­ї­ні є ко­а­лі­ція чи не­має. Те, що біль­шість пар­ла­мен­ту про­го­ло­су­ва­ла за Ка­бмін, ще не озна­чає, що у нас є ко­а­лі­ція. Насправді, все це є по­ру­ше­н­ням норм пра­ва і мо­ра­лі.

— Чо­му ни­ні­шній пар­ла­мент та­кий ін­те­ле­кту­аль­но збі­дні­лий?

— Па­ра­докс в то­му, що пер­ший пар­ла­мент був най­більш про­фе­сій-

ним, хо­ча там бу­ло аж 375 ко­му­ні­стів. Про­бле­ма, зокре­ма, по­ля­гає в яко­сті пар­тій, то­му що ту­ди на­би­ра­ють лю­дей, які ні­яко­го від­но­ше­н­ня до за­ко­но­дав­чої ро­бо­ти не ма­ють, а про­сто є слу­хня­ни­ми ви­ко­нав­ця­ми. Ни­ні­шній си­сте­мі не по­трі­бен які­сний пар­ла­мент — їм по­трі­бен ор­ган, який ло­бі­ю­ва­ти­ме і за­твер­джу­ва­ти­ме рі­ше­н­ня для кла­но­во-олі­гар­хі­чних стру­ктур. Звід­си і від­су­тність ін­те­ле­кту­аль­но­го зма­га­н­ня в стінах пар­ла­мен­ту — там змагаються вплив і гро­ші.

— Як ви оці­ню­є­те при­зна­че­н­ня на дер­жав­ні по­са­ди «іно­зем­них га­стро­ле­рів»?

— Це та­кож про­бле­ма. Іно­зем­ців мо­жна за­про­шу­ва­ти, але на по­са­ду ра­дни­ків, не біль­ше. Управ­ля­ти кра­ї­ною ма­ють укра­їн­ці. Ду­маю, що у нас ба­га­то ду­ма­ю­чих лю­дей, зокре­ма, і в ре­гіо­нах.

«З ТО­ЧКИ ЗОРУ МО­РА­ЛІ, «ОФШОР­НИЙ СКАН­ДАЛ» — ЦЕ КА­ТА­СТРО­ФА»

— Не­що­дав­ній «офшор­ний скан­дал» за­че­пив ви­щих осіб дер­жа­ви, зокре­ма Пре­зи­ден­та, го­ло­ву Нац­бан­ка, мі­ні­стра фі­нан­сів... Не­зва­жа­ю­чи на ви­прав­да­н­ня фі­гу­ран­тів га­не­бної істо­рії — Пре­зи­дент на­віть ого­ло­сив бо­роть­бу з офшо­ра­ми, хо­ча це за­зна­че­но в йо­го пе­ред­ви­бор­чій кам­па­нії, — про що свід­чить цей скан­дал?

— Вся ця істо­рія — не­при­пу­сти­ма. Ду­маю, з цьо­го при­во­ду по­трі­бно бу­ло ство­ри­ти пар­ла­мент­ську ко­мі­сію. Мо­жли­во, во­но і не тя­гне на юри­ди­чне по­ру­ше­н­ня — ста­т­тю кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу, але з то­чки зору мо­ра­лі — це ка­та­стро­фа. Чим від­рі­зня­є­ться пе­ре­сі­чна лю­ди­на від чи­нов­ни­ка? У остан­ньо­го є пев­ні обов’яз­ки, зокре­ма мо­раль­ні. У чи­нов­ни­ка, в то­му чи­слі, Пре­зи­ден­та є мо­раль­ний обов’язок ви­ко­на­ти те, що він обі­цяв чи повинен зро­би­ти, в про­ти­ле­жно­му ви­пад­ку — пі­ти з по­са­ди. Скіль­ки є при­кла­дів, ко­ли на За­хо­ді по­лі­ти­ки че­рез від­чу­т­тя мо­раль­но­го обов’яз­ку йшли у від­став­ку. Ро­ків де­сять то­му міністр транс­пор­ту Пор­ту­га­лії пі­шов у від­став­ку тіль­ки че­рез те, що впав міст, яко­му бу­ло 150 ро­ків, і яким май­же ні­хто не ко­ри­сту­вав­ся. З юри­ди­чної то­чки зору він аб­со­лю­тно ні­чо­го не по­ру­шив, там ні­хто не за­ги­нув, але че­рез мо­раль­ну від­по­від­аль­ність він все одно пі­шов у від­став­ку.

— Чо­му цьо­го не­має в Укра­ї­ні?

— То­му що в Укра­ї­ні до­сі па­нує фе­одаль­но-ві­зан­тій­ська мен­таль­ність, осо­бли­во в по­лі­ти­ку­мі. Всі ми шу­ка­є­мо від­по­відь в ор­га­ні­за­цій­них стру­кту­рах, але не зав­жди про­бле­ма в цьо­му. На­при­клад, у нас за ро­ки не­за­ле­жно­сті бу­ло чо­ти­ри мо­де­лі ви­бор­чих си­стем — хі­ба гре­чка зни­кла? Сьо­го­дні в Укра­ї­ні вже п’ятий пре­зи­дент — хто з них на­ма­гав­ся до­три­му­ва­ти­ся Кон­сти­ту­ції? Хтось біль­ше, хтось мен­ше, але по су­ті — ні­хто. Скіль­ки на­ші де­пу­та­ти кля­ли­ся, що во­ни по­збу­ду­ться де­пу­тат­ської не­до­тор­кан­но­сті? І що? Ні­чо­го. Або скіль­ки во­ни кля­ли­ся, що не бу­дуть за­йма­ти­ся кно­пко­дав­ством, осо­бли­во в по­стмай­дан­но­му пар­ла­мен­ті? Все одно по­ру­шу­ють за­ко­но­дав­ство. Мо­жна ви­пи­са­ти пре­кра­сний за­кон про про­ку­ра­ту­ру, але якщо ген­про­ку­рор ко­ру­пціо­нер, він все одно бра­ти­ме ха­ба­рі. То­му ви­рі­ши­ти про­бле­му ор­га­ні­за­цій­ни­ми мо­мен­та­ми, ми ні­ко­ли не змо­же­мо (хо­ча це має ве­ли­ке зна­че­н­ня), по­ки ми не зро­зу­мі­є­мо і не від­чу­є­мо, що це по­трі­бно ро­би­ти як свій обов’язок.

— На жаль, у на­ших ре­а­лі­ях мо­раль­но-ети­чна ка­те­го­рія є пев­ним фе­но­ме­ном. Але все ж та­ки, чи ба­чи­те ви сьо­го­дні в на­шо­му су­спіль­стві той острі­вець, на який мо­жна бу­де опер­ти­ся, не­хай на­віть якщо ці лю­ди сьо­го­дні не при вла­ді, але які сфор­му­ють справ­жню аль­тер­на­ти­ву?

— У ме­не є та­ка на­дія, то­му вла­сне я сьо­го­дні і не мов­чу, а на­ма­га­ю­ся актив­но ви­слов­лю­ва­ти­ся в пу­блі­чно­му про­сто­рі. На­при­клад, не­що­дав­но в ефі­рі одно­го з те­ле­ка­на­лів у про­це­сі дис­ку­сії ме­не за­пи­та­ли — чи ба­чу я кан­ди­да­тів на по­са­ду ген­про­ку­ро­ра? Я від­по­вів, що у ме­не є як мі­ні­мум три кан­ди­да­ту­ри на цю по­са­ду, але я про них не ска­жу, бо їх одра­зу «спа­лять». До ре­чі, всі во­ни не із си­сте­ми су­ча­сної про­ку­ра­ту­ри. Це від­по­відь на ва­ше за­пи­та­н­ня ли­ше з одно­го се­гмен­ту. Якщо ж за­хо­ті­ти, то мо­жна зна­йти лю­дей в ко­жній сфе­рі, які ста­нуть аль­тер­на­ти­вою і які на­ре­шті за­йму­ться дер­жа­во­тво­ре­н­ням в цій кра­ї­ні. Су­спіль­ство ба­га­то в чо­му пі­шло впе­ред, ми це по­ба­чи­ли на при­кла­ді остан­ніх ро­ків, осо­бли­во під час вій­ни. Як би там не бу­ло — є нор­маль­ні про­ку­ро­ри, суд­ді, адво­ка­ти..., про­сто цим лю­дям тре­ба до­по­мог­ти, аку­му­лю­ва­ти їх енер­гію і да­ти шанс ре­а­лі­зу­ва­ти се­бе. Вла­да не хо­че цьо­го ро­би­ти, а су­спіль­ство ча­сто не зда­тне по­ба­чи­ти цих лю­дей і ви­ве­сти їх на по­верх­ню.

— В одно­му філь­мі зву­ча­ла та­ка фра­за, що най­ви­щим суд­дею над суд­дею є сам су­д­дя. Хто був суд­дею над ва­ми?

— Мо­жли­во, Го­сподь Бог. Я про­сто знаю, як по­во­ди­ти се­бе і які рі­ше­н­ня при­йма­ти, то­му іду за по­кли­ком і сво­ї­ми зна­н­ня­ми. Нам тре­ба на­ре­шті на­вчи­ти­ся ви­ко­ну­ва­ти Кон­сти­ту­цію і за­ко­ни, бо бу­де­мо пе­ре­пи­су­ва­ти їх без­кі­не­чно, а тол­ку з то­го ні­яко­го не бу­де.

«ГЕНПРОКУРАТУРА НАМАГАЄТЬСЯ НА ПУКАЧІ ОБРУБАТИ КІНЦІ ЙЗАБУТИ ПРО ЗАМОВНИКІВ»

— Ви як пред­став­ник по­тер­пі­ло­го в су­ді Оле­ксія По­доль­сько­го, по­да­ли ка­са­цію на рі­ше­н­ня Апе­ля­цій­но­го су­ду Ки­є­ва, який під­твер­див вер­дикт су­ду пер­шої ін­стан­ції на ви­рок го­лов­но­му ви­ко­нав­цю зло­чи­нів Оле­ксію Пу­ка­чу у ре­зо­нан­сній «спра­ві Гон­га­дзе – По­доль­сько­го». Які ва­ші очі­ку­ва­н­ня від ці­єї ка­са­ції?

— Очі­кую ска­су­ва­н­ня ухва­ли Апе­ля­цій­но­го су­ду, тоб­то ви­ро­ку Пе­чер­сько­го су­ду і на­прав­ле­н­ня на но­вий роз­гляд в суд пер­шої ін­стан­ції. Там є кри­чу­щі по­ру­ше­н­ня, які допу­стив суд пер­шої ін­стан­ції і які нав­ми­сно про­і­гно­ру­вав Апе­ля­цій­ний суд. У цьо­му ра­зі ка­са­ція за­йма­є­ться ли­ше по­ру­ше­н­ням пра­ва, а це — ігно­ру­ва­н­ня прав по­тер­пі­ло­го По­доль­сько­го та йо­го фа­кти­чне не­за­кон­не усу­не­н­ня від апе­ля­цій­но­го про­це­су. Насправді, по­ру­шень норм про­це­су­аль­но­го пра­ва там ба­га­то, як і по­ру­шень норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва. На­при­клад, то­му ж Пу­ка­чу ви­су­ну­ли зви­ну­ва­че­н­ня, що він ви­ко­нав зло­чин­ний на­каз. Але на­каз ко­го? Тут ви­ни­кає ва­ку­ум, який мав за­пов­ни­ти справ­жній суд. І Пу­кач був го­то­вий роз­по­ві­сти про все, але суд­ді сві­до­мо не да­ли йо­му це зро­би­ти.

— Як ви ду­ма­є­те, чо­му за ни­ні­шньої вла­ди, як і за всіх по­пе­ре­дніх, ми спо­сте­рі­га­є­мо від­су­тність ба­жа­н­ня роз­слі­ду­ва­ти цю ре­зо­нан­сну спра­ву в ча­сти­ні замовників? Су­спіль­ству дав­но все ві­до­мо, але юри­ди­чної кра­пки до­сі не­має.

— А то­му що ни­ні­шній по­лі­ти­чний ре­жим пов’яза­ний зі ста­рою вла­дою. Там всю­ди стир­чать ву­ха ро­ди­ни Ку­чми, яка ро­бить все, щоб в Укра­ї­ні цю спра­ву не до­ве­ли до кін­ця. Во­ни на­віть під­ку­по­ву­ють за­хі­дних по­лі­ти­ків, щоб ті від­бі­лю­ва­ли дру­го­го пре­зи­ден­та. Більш то­го, для ре­а­бі­лі­та­ції Ле­о­ні­да Да­ни­ло­ви­ча, йо­го ки­ну­ли в мін­ський про­цес, де він ви­ко­нує свою бру­дну ро­бо­ту. То­му ні­хто Ку­чму за ни­ні­шньої вла­ди чі­па­ти не бу­де. Хо­ча з «плі­вок Мель­ни­чен­ка» ви­пли­ває, що са­ме він в да­но­му зло­чи­ні є за­мов­ни­ком, або в край­ньо­му ви­пад­ку — під­бу­рю­ва­чем.

— Не­що­дав­но за­сту­пник Ген­про­ку­ро­ра Юрій Сто­ляр­чук за­явив, що Ген­про­ку­ра­ту­рою най­ближ­чим ча­сом бу­де ви­рі­ше­не пи­та­н­ня з пі­до­зрою екс-ма­йо­ру УДО Ми­ко­лі Мель­ни­чен­ку: «В йо­го ді­ях ми ба­чи­мо озна­ки кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру- ше­н­ня, ста­т­тя 109 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу «дер­жав­ний пе­ре­во­рот», і ба­чи­мо озна­ки кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня, ста­т­тя 111 «дер­жав­на зра­да».

— Ще одна ду­рість. Не­хай во­ни спро­бу­ють зна­йти справ­жні під­ста­ви в йо­го ді­ях для дер­жав­но­го пе­ре­во­ро­ту. Їх не­має. Мо­жна якось ще по­фан­та­зу­ва­ти з при­во­ду пе­ре­ви­ще­н­ня слу­жбо­вих пов­но­ва­жень, але дер­жав­ний пе­ре­во­рот... Кра­ще б Генпрокуратура за­йма­ла­ся справ­жні­ми за­мов­ни­ка­ми у « спра­ві Гон­га­дзе – По­доль­сько­го», бо во­ни в цьо­му на­прям­ку ні­чо­го не ро­блять. На­віть нав­па­ки — на­ма­га­ю­ться на Пукачі обрубати кінці і за­бу­ти про замовників.

«У КНИЗІ «Дня» — «КО­ТЕЛ» ЙДЕ­ТЬСЯ ПРО КО­РІ­Н­НЯ «КУЧМІЗМУ» В СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМАХ, А ГО­ЛОВ­НЕ — ЯК ЇХ ПОДОЛАТИ»

— Одна з остан­ніх книж­ко­вих но­ви­нок «Дня» — «Ко­тел, або Спра­ва без тер­мі­ну дав­но­сті» при­свя­че­на якраз за­га­да­ній ре­зо­нан­сній спра­ві. До пе­ре­ви­да­н­ня ці­єї кни­ги ви під­го­ту­ва­ти свою пе­ред­мо­ву. На­скіль­ки ва­жли­вою все-та­ки є ця кни­га для су­спіль­ства і яке зна­че­н­ня во­на має для кра­ї­ни?

— Якщо на де­ре­ві по­чи­на­ють ви­си­ха­ти гіл­ки, то тре­ба зна­ти як пра­виль­но йо­го лі­ку­ва­ти. Ві­дрі­зав­ши їх ми то­чно не ви­лі­ку­є­мо де­ре­во. По­трі­бно по­чи­на­ти не з гі­лок, а з ко­ре­ня — са­ме ту­ди ро­би­ться спе­ці­аль­ний укол, який ви­лі­ко­вує де­ре­во. Ана­ло­гі­чно це сто­су­є­ться і по­лі­ти­чних про­це­сів в Укра­ї­ні. В се­ре­ди­ні 90-х ро­ків, ко­ли Ку­чма від­мо­вив­ся під­пи­су­ва­ти за­кон, на який Вер­хов­на Ра­да по­до­ла­ла ве­то, я на­звав йо­го не га­ран­том, а «ігно­ран­том Кон­сти­ту­ції». От са­ме в тих ча­сах і по­трі­бно шу­ка­ти ко­рі­н­ня на­ших ни­ні­шніх про­блем, від­по­від­но з цьо­го і по­трі­бно по­чи­на­ти лі­ку­ва­н­ня на­шо­го дер­жав­но­го ор­га­ні­зму. В про- ти­ле­жно­му ви­пад­ку ми мо­же­мо від­рі­за­ти гіл­ки до то­го часу, по­ки не ви­кор­чу­є­мо пов­ні­стю де­ре­во.

У книзі «Ко­тел» якраз і йде­ться про ко­рі­н­ня «кучмізму» в сучасних проблемах, а го­лов­не — як їх подолати. Яви­ще «ку­чмізм» з’яви­ло­ся не за один день, а по­ета­пно на­би­ра­ло си­лу про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків. А оскіль­ки не­ве­ли­ка ча­сти­на су­спіль­ства, як, на­при­клад, Ге­ор­гій Гон­га­дзе, Оле­ксій По­доль­ський чи Оле­ксандр Єлья­шке­вич, ви­рі­ши­ли чи­ни­ти опір, з ни­ми ду­же жорс­тко ро­зі­бра­ли­ся — пер­шо­го вби­ли, дру­го­го — ана­ло­гі­чним чи­ном як і Ге­ор­гія ви­во­зи­ли і силь­но по­би­ли, а на тре­тьо­го був ско­є­ний за­мах. 2000 рік став апо­ге­єм без­кар­но­сті «кучмізму». То­му про­бле­му сьо­го­дні­шньо­го Пе­тра По­ро­шен­ка чи вчо­ра­шньо­го Ві­кто­ра Яну­ко­ви­ча слід шу­ка­ти в Ку­чмі, са­ме звід­ти во­ни піджив­лю­ва­ли­ся і піджив­лю­ю­ться. Чи­та­чі ма­ють вдум­ли­во про­чи­та­ти цю кни­гу, то­ді во­ни ма­ти­муть шанс ро­зі­бра­ти­ся в ни­ні­шніх проблемах, іна­кше нам не вда­сться подолати яви­ще «кучмізму».

— По­ка­зо­во, що не до­по­ма­га­ють на­віть май­да­ни.

— Ме­тод Май­да­ну якраз є від­рі­за­н­ням отих су­хих гі­лок. Це є свід­че­н­ням то­го, що на­род не роз­би­ра­є­ться в су­ті про­блем. Що ми отримали в ре­зуль­та­ті Єв­ро­май­да­ну? По су­ті, укра­їн­ці ски­ну­ли один клан з вла­дно­го олім­пу і при­ве­ли ін­ший, який ні­чим не від­рі­зня­є­ться від по­пе­ре­дньо­го, мо­жли­во, на­віть більш ци­ні­чний і бре­хли­вий. От чо­му є ду­же ва­жли­вою осві­та і ви­хо­ва­н­ня лю­дей, щоб вча­сно і пра­виль­но зро­би­ти отой укол в ко­рі­н­ня дер­жав­но­го де­ре­ва. На жаль, сьо­го­дні цим пи­та­н­ням фа­кти­чно ні­хто не за­йма­є­ться в на­шій дер­жа­ві. То­му га­зе­та «День» зі сво­ї­ми про­е­кта­ми в цьо­му пла­ні є ду­же по­зи­тив­ним при­кла­дом. За­кли­каю всіх до­лу­ча­ти­ся до ва­ших про­е­ктів, а го­лов­не — на­вча­ти­ся.

ФОТО АНАТОЛІЯ МЕДЗИКА

МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1998 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.