Про три ти­по­ло­гії ві­тчи­зня­ної елі­ти

Що за­ва­жає сьо­го­дні на­ціо­наль­ній са­мо­ор­га­ні­за­ції?

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ма­ксим РО­ЗУМ­НИЙ, до­ктор по­лі­ти­чних на­ук, го­ло­ва Цен­тру до­слі­джень про­блем Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції при На­ціо­наль­но­му ін­сти­ту­ті стра­те­гі­чних до­слі­джень

До­свід кри­зо­во­го пе­рі­о­ду 2004 — 2014 рр. де­мон­струє нам об’єктив­ні умо­ви та орі­єн­ти­ри на­ціо­наль­но­го са­мо­ви­зна­че­н­ня в ко­ор­ди­на­тах су­ча­сно­сті.

Не­за­ле­жна Укра­ї­на можлива як лі­бе­раль­на кра­ї­на з силь­ною цен­траль­ною дер­жав­ною вла­дою, що спи­ра­є­ться на роз­ви­ну­ті ін­сти­ту­ти де­мо­кра­ти­чно­го пред­став­ни­цтва. На­ціо­наль­на іден­ти­чність фор­му­є­ться на осно­ві су­спіль­но­го кон­сен­су­су з клю­чо­вих пи­тань су­спіль­но­го роз­ви­тку та вклю­чає в се­бе узго­дже­ні під­хо­ди до пи­тань мо­ви, куль­ту­ри та істо­рії, най­більш кон­флі­ктна ча­сти­на яких ви­но­си­ться за ме­жі по­лі­ти­чно­го по­ряд­ку ден­но­го. Діє прин­цип: су­пе­ре­чли­вість ми­ну­ло­го до­ла­є­ться спіль­ним ба­че­н­ням май­бу­тньо­го. Так ви­ни­ка­ють усі по­лі­ти­чні на­ції, і укра­їн­ці тут не є ви­ня­тком.

На­ро­дже­н­ня по­лі­ти­чної на­ції — це скла­дний і су­пе­ре­чли­вий про­цес, що вклю­чає в се­бе а) акту­а­лі­за­цію суб’єкта, йо­го во­лі до існу­ва­н­ня і го­тов­но­сті до пе­ре­тво­рень; б) аде­ква­тне сприйня­т­тя істо­ри­чно­го ви­кли­ку як уні­каль­ної су­ку­пно­сті за­гроз і мо­жли­во­стей, що ство­рю­ють си­ту­а­цію кар­ди­наль­но­го ви­бо­ру; в) ви­на­йде­н­ня вла­сної ін­но­ва­цій­ної мо­де­лі ада­пта­ції, що пе­ред­ба­чає ре­а­лі­за­цію ба­зо­во­го ци­ві­лі­за­цій­но­го ал­го­ри­тму, до­пов­не­но­го вла­сним уні­каль­ним до­сві­дом і кре­а­ти­вом.

На­зва­ні ви­ще умо­ви ство­рю­ють ква­лі­фі­ка­цій­ний ценз для на­ціо­наль­ної елі­ти, яка і є клю­чо­вим суб’єктом у про­це­сі на­ро­дже­н­ня по­лі­ти­чної на­ції. Від її кон­ди­цій та мо­ти­ва­цій за­ле­жить до­ля на­ціо­наль­но­го про­е­кту і йо­го успі­шне про­хо­дже­н­ня основ­ни­ми ща­бля­ми ре­а­лі­за­ції — від ідеї до дій­сно­сті.

Істо­рія свід­чить про те, що аде­ква­тну від­по­відь на істо­ри­чний ви­клик спер­шу зна­хо­дить ду­же вузь­ке ко­ло но­сі­їв пев­ної до­ктри­ни, які зго­дом ви­ро­бля­ють фор­му су­спіль­ної сві­до­мо­сті, що по­ши­рю­є­ться на ре­шту су­спіль­ства. Але в той са­мий час, по­ки в со­ці­у­мі ви­зрі­ває та­ка спіль­но­та, ре­шта пред­став­ни­ків ду­хов­но­ін­те­ле­кту­аль­ної вер­стви, по­лі­ти­ки та су­спіль­но актив­ні ін­ди­ві­ди гур­ту­ю­ться нав­ко­ло ін­ших ідей, по­нять і цін­но­стей, що ду­же ча­сто ве­дуть убік від шля­ху на­ціо­наль­ної са­мо­ор­га­ні­за­ції.

Са­ме та­кі аль­тер­на­тив­ні вер­сії укра­їн­ської елі­ти ми й спро­бу­є­мо озна­чи­ти для їхньої подаль­шої іден­ти­фі­ка­ції та ана­лі­зу. Йде­ться про іде­аль­ні со­ці­аль­ні ти­пи, пред­став­ле­ні в укра­їн­сько­му пу­блі­чно­му про­сто­рі зна­ко­ви­ми по­ста­тя­ми, сві­то­гля­дни­ми під­хо­да­ми, пси­хо­ло­гі­чни­ми ком­пле­кса­ми, до­мі­нан­тни­ми цін­но­стя­ми, спе­ци­фі­чни­ми уяв­ле­н­ня­ми про дій­сність, мов­ни­ми (ди­скур­сив­ни­ми) озна­ка­ми то­що.

Для ана­лі­зу ми ви­ді­ля­є­мо ти­пи, спіль­ною озна­кою для яких є со­ці­аль­на актив­ність і кон­стру­кти­візм. Тоб­то йде­ться про суб’єктів су­спіль­но­го жи­т­тя, які ма­ють апрі­ор­ні уяв­ле­н­ня про ба­жа­ний на­пря­мок су­спіль­но­го роз­ви­тку та актив­но вклю-

Ді­яль­ність еліт в ста­нов­лен­ні дер­жав зав­жди ві­ді­гра­ва­ла клю­чо­ву роль. Са­ме то­му про­тя­гом ба га тьох сто літь ім пе рії, які па­ну­ва­ли на на­ших зем­лях, го­лов­ним чи­ном Ро­сій­ська, ви­ни­щу­ва­ли укра­їн­ську елі­ту. Ре­зуль­тат та­кої по­лі­ти­ки ре­пре­сій ми особ ли во від чу ли, ко ли Укра­ї­на здо­бу­ла не­за­ле­жність в 1991 ро­ці. Він про­я­вив­ся в сут- ча­ю­ться в про­це­си, у то­му чи­слі в су­спіль­но- по­лі­ти­чні кон­флі­кти, з ме­тою ре­а­лі­за­ції вла­сно­го «пла­ну май­бу­тньо­го» для Укра­ї­ни.

Разом із тим, як уже за­зна­ча­ло­ся ви­ще, стра­те­гії цих со­ці­аль­но актив­них аген­тів є аль­тер­на­тив­ни­ми (чи, в кра­що­му ра­зі, — до­по­мі­жни­ми) що­до основ­но­го рі­чи­ща на­ціо­наль­но­го са­мо­ви­зна­че­н­ня — про­це­су фор­му­ва­н­ня по­лі­ти­чної на­ції. Їх «від­по­віді» на істо­ри­чний ви­клик є ско­рі­ше ре­а­кці­я­ми не­пі­дго­тов­ле­но­го суб’ єкта, який або уни­кає ви­мо­ги змі­ни­ти­ся, або ігно­рує ре­аль­ні умо­ви й зав­да­н­ня мо­мен­ту, або імі­тує «від­по­відь», зні­ма­ю­чи з се­бе від­по­від­аль­ність за кін­це­вий ре­зуль­тат.

Вла­сне, за ци­ми ти­па­ми ре­а­кцій ми й озна­чу­є­мо ка­те­го­рії цих суб’єктів — «ре­тро­гра­ди», «емі­гран­ти» та «імі­та­то­ри».

«РЕ­ТРО­ГРА­ДИ»

Як ви­пли­ває з на­зви, су­тність по­зи­ції «ре­тро­гра­да» по­ля­гає в за­пе­ре­чен­ні змін. Ви­клик но­вих за­гроз і но­вих мо­жли­во­стей цей тип зу­стрі­чає ін­стин­ктив­ним «по­вер­не­н­ням» до то­го, що га­ран­ту­ва­ло без­пе­ку та тє­во­му де­фі­ци­ті то­го про­шар­ку лю дей, які б змог ли ви вес ти кра­ї­ну з ми­ну­ло­го і по­бу­ду­ва­ти но ву силь ну дер жа ву... На жаль, стан справ на 25-му ро­ці не­за­ле­жно­сті не по­кра­щив­ся. Осо­бли­во ве­ли­кі про­бле­ми в по­лі­ти­чній сфе­рі — тут ми то­чно мо­же­мо ска­за­ти, що на сьо­го­дні­шній день ма ємо не елі­ту, а по­лі­ти­чну вер­хів­ку. про­цві­та­н­ня в ми­ну­ло­му (ча­сто — уяв­но­му).

В сучасних укра­їн­ських ре­а­лі­ях цей тип пред­став­ле­ний пе­ре­ва­жно людь ми, які нос таль гу ють за Ра - дян­ським Со­ю­зом, вва­жа­ють лі­бе­ра­лі­за­цію злом, За­хід — во­ро­гом, а вин­ни­ми у всіх бі­дах — ма­со­нів, «сві­то­ву за­ку­лі­су», США, Єв­ро­пей­ський Со­юз, ЛГТБ-спів­то­ва­ри­ство і т.ін. Ста­ти­сти­чно цей тип є ду­же чи­слен­ним в Укра­ї­ні, але він не має ті­єї актив­ної по­лі­ти­чної, куль­тур­ної та ін­фор­ма­цій­ної ре­пре­зен­та­ції, якою він на­ді­ле­ний, ска­жі­мо, в Ро­сії та Бі­ло­ру­сі. В Укра­ї­ні пред­став­ни­ки цьо­го ти­пу най­ча­сті­ше зу­стрі­ча­ю­ться в си­ло­вих стру­кту­рах, у се­ре­дній і ниж­чій лан ках ви ко нав чої вла ди. На зна­чній ча­сти­ні те­ри­то­рії дер­жа­ви від­по­від­ні сві­то­гля­дні уста­нов­ки вла­сти­ві осві­тян­ській ін­те­лі­ген­ції, ду­хо­вен ст ву, пра ців ни кам куль тур ної сфе­ри. По­рів­ня­но но­вим яви­щем є по­ши­ре­н­ня від­по­від­них сте­ре­о­ти­пів у бі­знес-се­ре­до­ви­щі, до яко­го во­но про­ни­кло разом із кри­мі­наль­но-си­ло­ви­ми ме­то­да­ми за­во­ло­ді­н­ня акти­ва­ми.

На­скіль­ки по­ту­жним мо­же бу­ти ре­тро­гра­дний тренд у жит­ті пост­ра­дян­ських де­мо­кра­тій, де­мон­струє при­клад пу­тін­ської Ро­сії, де від­по-

З при­во­ду ці­єї теми про­по­ну­є­мо ва­шій ува­зі ма­те­рі­ал до­кто­ра по­лі­ти­чних на­ук Ма­кси­ма Ро­зум­но­го «Про три ти­пи ві­тчи­зня­ної елі­ти». Зокре­ма, він пи­ше: «Для ана­лі­зу ми ви­ді­ля­є­мо ти­пи, спіль­ною озна­кою для яких є со­ці­аль­на актив­ність і кон­стру­кти­візм. Тоб­то йде­ться про суб’єктів су­спіль­но­го жи­т­тя, які ма­ють апрі­ор­ні уяв­ле­н­ня про ба­жа­ний на­пря- від­ний сві­то­гляд став осно­вою кон­со лі да ції по лі тич но го ре жи му та на­ціо­наль­ної мо­бі­лі­за­ції, що близь­ка до кла­си­чних то­та­лі­тар­них форм се­ре­ди­ни ХХ ст.

В Укра­ї­ні да­ний тип є за­са­дни­чо ан­ти­дер­жав­ним, він пе­ре­бу­ває в ан­та­го­ні­змі з са­мою іде­єю укра­їн­ської не­за­ле­жно­сті, а то­му про­яв­ляє се­бе ви­клю­чно в кон­флі­ктних, або мар­гі­наль них фор мах. Під час кри зи 2013 — 2014 рр. біль­шість йо­го пред­став­ни­ків у сфе­рі пу­блі­чної по­лі­ти­ки та ін­те­ле­кту­аль­но­му про­сто­рі Укра­ї­ни оста­то­чно се­бе іден­ти­фі­ку­ва­ли з агре­сив­ною по­лі­ти­кою Ро­сії й ста­ли на ан­ти­на­ціо­наль­ні по­зи­ції.

Кон­стру­ктив­на ча­сти­на іден­ти­чно­сті «ре­тро­гра­да» по­ля­гає зав­жди в не­об­хі­дно­сті «по­вер­не­н­ня». Але то­чка при­зна­че­н­ня цьо­го зво­ро­тно­го ру­ху мо­же рі­зни­ти­ся. Во­на за­ле­жить від осо­бли­во­стей со­ціо­куль­тур­но­го під­ґрун­тя, на яко­му ви­ро­ста­ють ре­а­кцій ні си ли. Ін­дус т рі аль ний лан д - шафт Дон­ба­су, Крив­ба­су чи Хар­ко­ва одно­зна­чно ви­ма­гає по­вер­не­н­ня в си­ту­а­цію кла­си­чно­го мо­дер­ну — з чі­ткою мо­но­поль­ною іде­о­ло­гі­єю, ко­ле­кти­ві­змом, уні­фі­ка­ці­єю. На­то­мість в умо­вах Цен­траль­ної Укра­ї­ни більш імо­вір­ною є спро­ба по­вер­ну­ти­ся в мок су­спіль­но­го роз­ви­тку та актив­но вклю­ча­ю­ться в про­це­си, у то­му чи­слі у су­спіль­но-по­лі­ти­чні кон­флі­кти — з ме­тою ре­а­лі­за­ції вла­сно­го «пла­ну май­бу­тньо­го» для Украї ни. Влас не, це три ка те го рії суб’єктів — «ре­тро­гра­ди», «емі­гран­ти» та «імі­та­то­ри». Те­ма, зви­чай­но, дис­ку­сій­на, то­му ми спо­ді­ва­є­мо­ся на продовження її обго­во­ре­н­ня на шпаль­тах «Дня». до­мо­дер­ну ре­аль­ність тра­ди­цій­ної куль­ту­ри з від­по­від­ни­ми атри­бу­та­ми су­спіль­ної ор­га­ні­за­ції — чі­тким роз­ме­жу­ва­н­ням «сво­їх — чу­жих», не­пи­са­ни­ми пра­ви­ла­ми, па­три­мо­ні­аль­ною вла­дою, її сва­ві­л­лям, бо­роть­бою за при­ві­леї та кру­го­вою по­ру­кою на всіх рів­нях. Усе це мо­же при­кри­ва­ти­ся «на­ціо­наль­ною іде­єю», «ду­хов­ні­стю», за­гли­бле­н­ням у істо­ри­чні ви­то­ки та по­стій­ним на­ма­га­н­ням вста­но­ви­ти «ка­но­ни» іден­ти­чно­сті.

То­му «ре­тро­гра­дна» ре­а­кція по­стає в укра­їн­ських умо­вах не ли­ше ко­му­ні­сти­чно-ім­пер­ською, а й етно­цен­три­чною. Оста­н­ня біль­шою мі­рою по­ши­ре­на в се­ре­до­ви­щах твор­чої та гу­ма­ні­тар­ної ін­те­лі­ген­ції. Від­по­від­ний тип в укра­їн­сько­му ру­сі ві­до­мий уже по­над сто­річ­чя, на ньо­го до­сить го­стро ре­а­гу­ва­ли на­ші «по­сту­пов­ці» Ми­хай­ло Дра­го­ма­нов («Чу­да­цькі дум­ки про укра­їн­ську на­ціо­наль­ну спра­ву»), Іван Фран­ко («Сі­до­гла­во­му»), Во­ло­ди­мир Вин­ни­чен­ко («Умір­ко­ва­ний» та «щи­рий»).

Один з ін­ди­ка­то­рів, який чі­тко вка­зує на да­ний тип ре­а­кції, це — екс­плу­а­та­ція кон­це­пту «за­хи­сту мо­ви» (в одно­му ви­пад­ку — ро­сій­ської, в ін­шо­му — укра­їн­ської). Тоб­то за­мість то­го, щоб ви­рі­шу­ва­ти мов­не

МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1997 р.

ЦЕЙ МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО 1997 РО­КУ... ПО СУ­ТІ, З ТО­ГО ЧАСУ НІ­ЧО­ГО НЕ ЗМІНИЛОСЯ В СТАНІ УКРА­ЇН­СЬКОЇ ЕЛІ­ТИ (ред.)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.