Ма­я­тник істо­рії мо­же хи­тну­ти­ся на­зад

Ро­сія від нас не від­сту­пить, до­ки не одер­жить до­стой­ної від­сі­чі

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ми­ро­слав ЯРИЙ, м. Кре­ме­нець Тер­но­піль­ської обла­сті

Устат­ті «Хто са­бо­тує рух до НАТО?» («День» №19-20 від 5 лю­то­го 2016 ро­ку) Ва­лен­тин Торба по­ру­шив про­бле­му, яка ду­же рід­ко зву­чить у ЗМІ. Ар­хі­ва­жли­ве пи­та­н­ня сьо­го­де­н­ня — це спро­мо­жність на­шої дер­жа­ви ви­сто­я­ти пе­ред ро­сій­сько­ю­агре­сі­єю . Одна із при­чин по­ста­лих за­гроз у то­му, що на­ша ін­те­лі­ген­ція, на­ша елі­та та дер­жав­ні ді­я­чі бу­ли в пер­ші ро­ки не­за­ле­жно­сті й, на пре­ве­ли­кий жаль, ще і те­пер, ма­ло­ро­са­ми з роз­дво­є­ною сві­до­мі­стюі ми­сле­н­ням. По­лу­да ра­дян­ської іде­о­ло­гії про спіль­ність бра­тніх на­ро­дів ще не зі­йшла з очей ба­га­тьох на­ших очіль­ни­ків. Як­би пре­зи­дент Л. Ку­чма знав справ­жню істо­рі­ю­Укра­ї­ни, то істо­ри­чний до­свід на­ро­ду дав би йо­му мо­жли­вість зо­рі­єн­ту­ва­ти­ся в про­сто­рі між­на­ро­дних від­но­син і не згор­та­ти по­ступ до НАТО. «Пре­зи­дент» В. Яну­ко­вич вза­га­лі йшов на ва­саль­не збли­же­н­ня з Ро­сі­єю, вна­слі­док чо­го бу­ла втра­че­на боє­зда­тність та мо­бі­лі­за­цій­на го­тов­ність укра­їн­ської ар­мії.

Істо­рія свід­чить, що в усі ві­ки роз­брат на ви­щих ща­блях вла­ди при­зво­див до ка­та­стро­фі­чних на­слід­ків, а будь-який со­юз із Ро­сі­єю— до тра­ге­дії.

На­бли­жа­є­ться 100-річ­чя Укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки. На жаль, во­на втра­ти­ла сво­ю­не­за­ле­жність, ще не став­ши на но­ги. Ба­наль­на при­чи­на: про­ти­ле­жна дер­жав­ни­цька по­зи­ція по­лі­ти­ків що­до май­бу­тньо­го Укра­ї­ни. В черв­ні 1917 р. у Ки­є­ві від­був­ся з’їзд укра­їн­сько­го во­я­цтва (С.Ли­твин. «Суд істо­рії», Ки­їв, 2001 р.). У ньо­му взя­ли участь май­же дві ти­ся­чі де­ле­га­тів, що пред- став­ля­ли 1,7 міль­йо­на вій­сько­вих укра­їн­ців. Бу­ли при­хиль­ни­ки са­мо­стій­но­го, ан­ти­ро­сій­сько­го роз­ви­тку Укра­ї­ни (М. Мі­хнов­сько­го) і про­ро­сій­сько­го «єди­но­го ре­во­лю­цій­но­го фрон­ту» (М. Гру­шев­сько­го).

Си­мон Пе­тлю­ра одним із пер­ших зро­зу­мів агре­сив­ну суть ро­сій­сько­го біль­шо­ви­зму і те, що ли­ше зброй­ною си­лою, вла­сно­ю­ар­мі­є­ю­мо­жна за­крі­пи­ти дер­жав­ну не­за­ле­жність Укра­ї­ни.

По­мил­ка М. Гру­шев­сько­го і В. Вин­ни­чен­ка при­ве­ла Укра­ї­ну до тра­гі­чної 70-рі­чної оку­па­ції Ро­сі­єю під на­зво­ю­Ра­дян­ський Со­юз.

Сьо­го­дні в Укра­ї­ні скла­да­є­ться не менш дра­ма­ти­чна си­ту­а­ція, ніж сто­лі­т­тя то­му. На­шим де­пу­та­там не­об­хі­дно усві­до­ми­ти, що ма­я­тник істо­рії мо­же хи­тну­ти­ся на­зад.

Пу­тін на­слі­дує за­гар­бни­цьку по­лі­ти­ку Ро­сій­ської ім­пе­рії. У XVIII сто­літ­ті Ро­сія во­ю­ва­ла зі Шве­ці­єю, Пер­сі­єю, Ту­реч­чи­ною, Поль­щею, Прус­сі­єю, за­га­лом май­же 50 ро­ків. У XIX ст. від­бу­ли­ся пер­сид­ська, швед­ська, ту­ре­цька, Ві­тчи­зня­на (з Фран­ці­єю), крим­ська, кав­казь­ка вій­ни. Ро­сія за­хо­пи­ла Та­шкент, Са­мар­канд, Хі­ву, Ашха­бад. Усьо­го 59 ро­ків про­ве­ла в за­гар­бни­цьких вій­нах, крім цьо­го, при­ду­ши­ла ви­зволь­ні пов­ста­н­ня в Поль­щі та угор­ську ре­во­лю­цію 1848—1949 ро­ків. У ХХ сто­літ­ті — вій­на з Япо­ні­єю, Пер­ша сві­то­ва, жов­тне­вий пе­ре­во­рот, вій­на з Поль­щею, гро­ма­дян­ська вій­на (зі сво­їм на­ро­дом), з Япо­ні­єю, Фін­лян­ді­єю, Дру­га сві­то­ва вій­на. Участь спе­цча­стин осо­бли­во­го при­зна­че­н­ня Ра­дян­ської ар­мії в так зва­ній ін­тер­на­ціо­наль­ній до­по­мо­зі Ки­таю, Пів­ні­чній Ко­реї, Пів­ні­чно­му В’єтна­му, Єги­пту, Ре­спу­блі­ці Кон­го, Ку­бі. При­ду­ше­н­ня пов­стань у Поль­щі, Угор­щи­ні, Че­хії, Схі­дній Ні­меч­чи­ні, 10-рі­чна вій­на в Аф­га­ні­ста­ні та на­ре­шті вну­трі­шня Че­чен­ська вій­на. В усіх цих вій­нах у скла­ді ро­сій­ських військ бу­ли укра­їн­ці. При­від для вій­сько­во­го втор­гне­н­ня в чу­жі кра­ї­ни був рі­зний, а ціль одна — «ра­с­про­стра­не­ние рус­ско­го вла­дыче­ства».

Усі спро­би Укра­ї­ни ви­рва­ти­ся з «га­ря­чих обіймів» стар­шо­го бра­та за­кін­чу­ва­ли­ся жор­сто­ки­ми ре­пре­сі­я­ми. На­ма­га­н­ня І. Ма­зе­пи за­кін­чи­ли­ся Ко­но­топ­сько­ю­рі­за­ни­ною . Бу­ли спа­ле­ні мі­ста Га­дяч і Ром­ни та нав­ко­ли­шні се­ла, до смерті бу­ло за­су­дже­но 900 стар­шин та чле­нів їхніх сі­мей. Зруй­но­ва­но За­по­різь­ку Січ, під час обо­ро­ни якої загинуло по­над 1000 за­по­рож­ців.

Під час Пер­шої сві­то­вої вій­ни ро­сій­ська оку­па­цій­на вла­да в Га­ли­чи­ні ду­ши­ла укра­їн­ські дер­жав­ни­цькі на­строї й де­пор­ту­ва­ла вглиб Ро­сії 12 ти­сяч осіб ін­те­лі­ген­ції, в то­му чи­слі й свя­ще­ни­ків Гре­ко-ка­то­ли­цької цер­кви. У сі­чні 1918 р. ар­мія Му­рав­йо­ва кіль­ка днів ве­ла вар­вар­ський об­стріл Ки­є­ва. За­хо­пив­ши мі­сто, біль­шо­ви­ки вла­шту­ва­ли ма­со­вий те­рор, під час яко­го зни­щи­ли до п’яти ти­сяч осіб. У по­не­во­ле­ній За­хі­дній Укра­ї­ні 1939 ро­ку біль­шо­ви­ки за­сто­су­ва­ли ті ж ме­то­ди бо­роть­би, що і цар­ська вла­да 1914-го, ли­ше в більш мас­шта­бних і жа­хли­вих фор­мах...

Ме­та всіх во­єн ви­сві­тле­на в ха­ра­кте­ри­сти­ці трид­ця­ти­трьо­хрі­чно­го ца­рю­ва­н­ня Ка­те­ри­ни ІІ: «Нам, рус­ским, не­во­змо­жно за­быть, что если по­ли­ти­ка Ека­те­ри­ны и по­дле­жит упре­ку с то­чки зре­ния высшей нрав­ствен­но­сти, то эта по­ли­ти­ка име­ла це­льюи по­след­стви­ем ве­ли­чие и выго­ды Рос­сии.» («Уче­бник Рус­ской исто­рии», С.-Пе­тер­бург, 1912).

Тож пре­зи­дент Ро­сії Пу­тін про­дов­жує по­лі­ти­ку «ви­щої амо­раль­но­сті», не­хтує між­на­ро­дни­ми до­го­во­ра­ми та зне­ва­жає за­галь­но­люд­ські цін­но­сті. Він вва­жає, що роз­вал Ра­дян­сько­го Со­ю­зу — «ве­ли­чай­шая ошиб­ка ве­ка» і це дає йо­му пра­во по­вер­ну­ти Ро­сій­ську Фе­де­ра­ці­юв епо­ху ім­пе­рій і ко­ло­ній, без­за­ко­н­ня і все­до­зво­ле­но­сті.

Так що по­лі­ти­ки не­хай не ма­ють ілю­зій, що Пу­тін при­пи­нить вій­сько­ву агре­сі­юв Укра­ї­ні. Не­хай не пле­ка­ють на­дій, що на­ші ре­фор­ми і по­кра­ще­н­ня жи­т­тя укра­їн­ців по­вер­не нам Крим і Дон­бас, бо го­лод і сму­ти в Ро­сії до­по­ма­га­ли вла­ді мо­бі­лі­зу­ва­ти на­род на но­ві за­во­ю­ва­н­ня. Ро­сія по­ча­ла лі­кві­да­ці­ю­укра­їн­ської дер­жав­но­сті, й, ви­хо­дя­чи із уро­ків істо­рії, во­на від нас не від­сту­пить, по­ки не одер­жить до­стой­ну від­січ.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.