22-річ­чя «Двох днів і двох но­чей» Но­ва му­зи­ка, що лу­на­ла впро­довж 48 го­дин нон-стоп в Оде­сі, ви­кли­ка­ла за­хо­пле­н­ня не ли­ше у гля­да­чів, а й у са­мих уча­сни­ків

Den (Ukrainian) - - Культура -

Хо­ча ко­ман­ді фе­сти­ва­лю все скла­дні­ше бо­ро­ти­ся з бай­ду­жі­стю чи­нов­ни­ків від куль­ту­ри. Основ­ни­ми і пра­кти­чно по­стій­ни­ми пар­тне­ра­ми ви­сту­пи­ли По­соль­ства Ізра­ї­лю­та Ли­тви, Кон­суль­ство Поль­щі в Оде­сі, Ге­те-ін­сти­тут у Ки­є­ві і «Ба­вар­ський дім » в Оде­сі.

Най­кра­щі ком­по­зи­то­ри Укра­ї­ни та сві­ту, які пра­цю­ють у цьо­му на­пря­мі пре­зен­ту­ва­ли свої тво­ри. Бли­ску­чі му­зи­кан­ти-ви­ко­нав­ці, ан­сам­блі та ор­ке­стри із не­аби­яким твор­чим зав­зя­т­тям пі­ді­йшли до їх ви­ко­на­н­ня. Як зав­жди яскра­ви­ми бу­ли ви­сту­пи ан­сам­блю­пер­ку­сіо­ні­стів із Фрай­бурзь­кої кон­сер­ва­то­рії, під управ­лі­н­ням не­змін­но­го Пре­зи­ден­та фе­сти­ва­лю­Берн­гар­да Вуль­фа. Від­кри­т­тям фе­сти­ва­лю­став фін­ський клар­не­тист Мік­ко Ра­а­сак­ка, який впер­ше бе­ре в ньо­му участь. Йо­го фі­лі­гран­на гра на всіх ви­дах клар­не­та під­ко­ри­ла сер­ця гля­да­чів. (Бу­ло б не­спра­ве­дли­во не від­зна­чи­ти тут і йо­го пі­а­ні­ста Ан­ті Ва­хто­ла). Не­о­дно­ра­зо­вий уча­сник «2днів&2но­чей», ко­ло­ри­тний бас-ба­ри­тон з Ав­стрії — Ру­перт Бер­гман ба­га­то ра­зів пе­ре­вті­лю­вав­ся в двох ди­во­ви­жних про­гра­мах. Пер­ша з них — «Зга­ду­ю­чи Шоа», сти­ска­ла сер­це до бо­лю. Дру­га — пред­ста­ви­ла де­сять одно­хви­лин­них мі­ні-мо­но­о­пер. Оде­сит Ан­дрій Ма­ли­нич ім­про­ві­зу­вав за до­по­мо­го­ю­Ан­ту­а­на де Сент-Ек­зю­пе­рі. Хар­ків’янин Ехсан Та­вак­кол роз­мір­ко­ву­вав про вій­ну і світ, жи­т­тя і смерть. Львів’янин На­зар Скри­пник тра­кту­вав те­атр аб­сур­ду Бек­ке­та. Ган­на Сто­я­но­ва (Оде­са), за­хо­пи­ла­ся со­не­та­ми Йо­си­фа Брод­сько­го. Ін­ший де­бю­тант зі Льво­ва — Ми­ко­ла Хша­нов­ський, — мрі­яв з Ар­тю­ром Рем­бо. Ки­ян­ка Оле­ся Га­лас за­хо­пи­ла­ся Бле­зом Па­ска­лем. А ще троє — Оле­ксандр Ко­стов (Оде­са), йо­го зем­ля­чка Ган­на Ко­пій­ка та ки­я­нин Ан­тон Стук ім­про­ві­зу­ва­ли й жар­ту­ва­ли з при­во­ду при­ро­дних і над­при­ро­дних явищ. Ру­перт Бер­гман, за­хо­пле­ний рі­зно­ма­ні­тні­стю му­зи­ки і тем, «від­пу­стив на во­лю»

ВПЕР­ШЕ НА ФЕСТІ ВИСТУПИВ ПРЕ­КРА­СНИЙ МУ­ЗИ­КАНТ МІК­КО РА­А­САК­КА (ФІНЛЯНДІЯ)

весь свій ар­ти­стизм, а ан­самбль SENZA SFORZANDO під ору­до­ю­Оле­ксан­дра Пе­ре­пе­ли­ці-мо­лод­шо­го не ли­ше на­тхнен­но аком­па­ну­вав, а й під­спі­ву­вав і тан­цю­вав.

До ре­чі, цей аб­со­лю­тно не фор­ма­тний но­мер ні­ко­ли не був би пред’яв­ле­ний пу­блі­ці, ко­ли б не бу­ло у нас та­ко­го фе­сти­ва­лю. А тут йо­го мит­тє­во від­мі­ти­ли і по­ча­ли за­про­шу­ва­ти в ін­ші кра­ї­ни.

Під час фе­сти­ва­лю­емо­ції ви­ру­ють, як і дум­ки трьох йо­го ле­ген­дар­них осо­би­сто­стей.

Берн­гард ВУЛЬФ:

— Зви­чай­но, за­раз в Укра­ї­ні і по­лі­ти­чна, і еко­но­мі­чна си­ту­а­ції за­ли­ша­ю­ться над­то скла­дни­ми. Але сер­це кра­ї­ни — це її куль­ту­ра. Куль­ту­ра — не про­сто гра на пі­а­ні­но або ві­о­лон­че­лі. Куль­ту­ра — по­ка­зник то­го, на­скіль­ки су­спіль­ство об’єд­на­не. І якщо ми хо­че­мо ви­жи­ти на цьо­му сві­ті, нам не­об­хі­дно, як по­ві­тря, ми­сте­цтво і фан­та­зія. Адже са­ме ми­сте­цтво збе­рі­гає фан­та­зі­ю­на на­шо­му сві­ті. Укра­ї­ні як ні­ко­ли по­трі­бна ця під­трим­ка — в ми­сте­цтві, куль­ту­рі. Уряд повинен ро­зу­мі­ти, що ми­сте­цтво — це не про­сто при­кра­са що­ден­но­го жи­т­тя, а ба­зо­ва не­об­хі­дність, як їжа і во­да. Ва­го­мість цьо­го фе­сти­ва­лю­не­оці­нен­на. Ва­жли­во збе­рег­ти йо­го, то­му що в ньо­му — май­бу­тнє. Ме­ні зда­є­ться, що ба­га­то лю­дей пе­ре­ста­ли ві­ри­ти в май­бу­тнє. Але май­бу­тнє по­пе­ре­ду, не по­за­ду нас. Мо­ло­де по­ко­лі­н­ня має бу­ти го­то­вим до зу­стрі­чі з ним. Май­бу­тнє не мо­жна спла­ну­ва­ти. Во­но ро­сте по­ді­бно до де­ре­ва. Але цьо­му де­ре­ву мо­жна до­по­мог­ти ви­ро­сти. То­му цей фе­сти­валь ду­же ва­жли­вий, і не ли­ше для ва­шої кра­ї­ни. Я б хо­тів, аби уряд і від­по­від­аль­ні за до­лі кра­ї­ни лю­ди не фо­ку­су­ва­ли­ся ли­ше на ви­рі­шен­ні мит­тє­вих про­блем, а пам’ята­ли про май­бу­тнє. Та­кі по­дії є пла­тфор­мою куль­ту­ри. Фе­сти­валь в Оде­сі дає ши­ро­ке уяв­ле­н­ня про су­ча­сне ми­сте­цтво. Він не схо­жий на ін­ші, то­му що не за­ци­кле­ний на осо­би­сті­сній есте­ти­ці, а дає шир­ше тлу­ма­че­н­ня ми­сте­цтва.

Мік­ко РА­А­САК­КА:

— Для ме­не це ду­же ці­ка­вий і не­зви­чай­ний до­свід. Див­но те, що Укра­ї­на, пе­ре­бу­ва­ю­чи в ду­же скла­дній си­ту­а­ції, змо­гла ор­га­ні­зу­ва­ти та­кий фе­сти­валь су­ча­сної му­зи­ки. Тут пред­став­ле­ні уча­сни­ки рі­зних ві­ко­вих груп, рі­зних на­пря­мів, гео­гра­фія їх без­ме­жна. Ду­же за­до­во­ле­ний, що зміг при­їха­ти сю­ди.

Слу­хав не все, але два кон­цер­ти вра­зи­ли ме­не — «Зга­ду­ю­чи Шоа» і де­сять мі­ні-мо­но­о­пер. На жаль, ми май­же весь час ви­тра­ча­є­мо на ре­пе­ти­ції сво­го ви­сту­пу, не­має часу по­слу­ха­ти ін­ші кон­цер­ти.

У Фін­лян­дії від­бу­ва­ю­ться фе­сти­ва­лі су­ча­сної му­зи­ки. Але во­ни всі від­рі­зня­ю­ться один від одно­го, і від Оде­сько­го фе­сти­ва­лю­теж. На­при­клад, один зі ста­рих фе­сти­ва­лів від­бу­ва­є­ться в се­ре­дній Фін­лян­дії. По­се­ред озер і лі­сів. Ба­га­то ві­до­мих ар­ти­стів при­їжджа­ють ту­ди. Але все одно — це ін­ше, ніж фе­сти­валь в Оде­сі. По­ту­жний і са­мо­бу­тній.

Я ба­чу твор­чість сучасних укра­їн­ських ком­по­зи­то­рів ду­же ці­ка­вою. Із за­до­во­ле­н­ням гра­ю­де­що з їхніх тво­рів. У Фін­лян­дії ду­же ба­га­то хо­ро­ших ком­по­зи­то­рів, але їхня твор­чість більш ака­де­мі­чна. У твор­чо­сті укра­їн­ців ба­га­то фан­та­зії та екс­пре­сії.

Ру­перт БЕР­ГМАН:

— Ко­ли я був 2014 ро­ку в Оде­сі, ми го­во­ри­ли про пла­ни на на­сту­пний фе­сти­валь. 2015 ро­ку, на жаль, був ду­же зайня­тий, не зміг при­їха­ти до Оде­си. Ви­рі­шив за­про­по­ну­ва­ти мо­ло­дим українським ком­по­зи­то­рам на­пи­са­ти фра­гмент, чи­мось близь­кий для ко­жно­го з них. Кар­мел­лі, як лю­ди­ні ду­же твор­чій, спо­до­ба­ла­ся ця ідея, і во­на роз­по­всю­ди­ла її по Укра­ї­ні се­ред де­бю­тан­тів-ком­по­зи­то­рів. Я отри­мав ве­ли­че­зний за­ряд на­тхне­н­ня в про­це­сі ро­бо­ти. Вза­га­лі цей фе­сти­валь — один з най­ці­ка­ві­ших у Єв­ро­пі. Він до­бре ві­до­мий як в Укра­ї­ні, так і за її ме­жа­ми. Ві­ват тим, хто йо­го ро­бить і хто під­три­мує!

Сві­тла­на АГРЕСТ-КОРОТКОВА Фото Оле­га ВОЛОДИМИРСЬКОГО

ЗІРКА «2ДНЕЙ & 2НОЧІ» — РОЗКІШНИЙ БАС-БА­РИ­ТОН ІЗ АВ­СТРІЇ РУ­ПЕРТ БЕР­ГМАН БАГАТОРАЗОВО ПЕРЕВТІЛЮЄТЬСЯ НА СЦЕНІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.