Ти­ся­чо­лі­тній Бо­ри­спіль

Про обо­рон­ний вал ІХ—ХІІ сто­літь на­га­ду­ють... на­зви ву­лиць

Den (Ukrainian) - - Один День Із Життя Міста - Ми­ко­ла ТИМЧЕНКО, «День», фото ав­то­ра

На­пев­но, всім ві­до­мо, що бі­ля­Бо­ри­спо­ля­зна­хо­ди­ться­мі­жна­ро­дний ае­ро­порт. Але як жи­ве са­ме мі­сто, ві­до­мо не­ба­га­тьом. Бо­ри­спіль — одне із пра­дав­ніх міст Ки­їв­щи­ни. Ра­ні­ше він на­зи­вав­ся­Летч, Льто, Оль­то, а пер­ші згадки про мі­сто мо­жна зна­йти в лі­то­пи­сах по­ча­тку XI сто­лі­т­тя, ко­ли за­ги­нув син кня­зя­Во­ло­ди­ми­ра — Бо­рис. Із йо­го ім’ям і пов’яза­на су­ча­сна на­зва мі­ста. З XIII сто­річ­чя­ці зем­лі під­па­ли під вла­ду Ве­ли­ко­го Кня­зів­ства Ли­тов­сько­го. 1596 ро­ку мі­сто ста­ло вла­сні­стю поль­сько­го ко­ро­ля­Си­гі­змун­да III і отри­ма­ло Ма­где­бурзь­ке пра­во.

■ У Бо­ри­спо­лі на­ро­див­ся П.П. Чу­бин­ський — істо­рик, етно­граф, жур­на­ліст і ав­тор вір­ша, який став Дер­жав­ним Гім­ном Укра­ї­ни. У мі­сті ша­ну­ють Пав­ла Пла­то­но­ви­ча. Йо­му вста­но­ви­ли пам’ ятник і ме­мо­рі­аль­ний знак на те­ри­то­рії Кни­шо­во­го ме­мо­рі­аль­но­го пар­ко­во­го ком­пле­ксу.

■ Не­по­да­лік від су­ча­сної ав­то­бу­сної зу­пин­ки « Ро­звил­ка » зна­хо­ди­ла­ся­по­што­ва стан­ція, що з’яви­ла­ся в кінці XVIII сто­лі­т­тя. Пав­ло Чу­бин­ський у стат­ті «З Бо­ри­спо­ля» пи­сав: «Тут зна­хо­ди­ться­по­што­ва стан­ція— не про­ста, а так би мо­ви­ти при­ві­ле­йо­ва­на: на ній при­йма­є­ться всі­ля­ка ко­ре­спон­ден­ція і на­віть уся­ке ли­сту­ва­н­ня на гер­бо­вій» (1861р.). На стан­ції зу­пи­няв­ся і Т. Шев­чен­ко, тут же, по­руч, на Пе­тру­се­во­му лу­гу, він і від­по­чи­вав. Шлях че­рез роз­вил­ку на Пе­ре­я­слав-Хмель­ни­цький про­хо­див і для­по­е­та-фі­ло­со­фа Гри­го­рі­я­Ско­во­ро­ди, пи­шуть на офі­цій­но­му мі­сько­му сай­ті borispolrada.gov.ua.

■ В Ін­тер­не­ті та­кож по­ві­дом­ля­ють про те, що в цен­трі Бо­ри­спо­ля­до цьо­го часу збе­ре­гли­ся­за­ли­шки обо­рон­но­го ва­лу ІХ—ХІІ сто­літь. Але ми не змо­гли їх зна­йти. За­пи­ту­ва­ли у мі­сце­вих жи­те­лів — ні­хто не знає, де роз­та­шо­ва­ні ва­ли і на­віть не чу­ли про них. То­му ми зна­йшли ли­ше ву­ли­ці Вер­хній і Ни­жній Вал, і жо­дних ста­ро­вин­них спо­руд. Ли­ше су­ча­сні бу­дин­ки.

■ Головна ву­ли­ця­мі­ста — Ки­їв­ський шлях. Во­на ж — основ­на до­ро­га, транс­порт­на ар­те­рі­я­між сто­ли­цею і мі­ста­ми Лі­в­обе­ре­жної Укра­ї­ни. Ву­ли­ця­ши­ро­ка, ба­га­то­лю­дна, але ду­же га­мір­ли­ва, і схо­ва­ти­ся­від цьо­го мо­жна у Мі­сько­му пар­ку куль­ту­ри та від­по­чин­ку. Це справ­жній зе­ле­ний оа­зис із ве­ли­ки­ми де­ре­ва­ми, ди­тя­чи­ми гой­дал­ка­ми, роз­ва­га­ми, екс­трим-пар­ком, ка­фе.

■ У мі­сті де­кіль­ка цер­ков, усі во­ни по­бу­до­ва­ні за на­шо­го часу. Бі­ля­о­дно­го з хра­мів — при­стой­но­го роз­мі­ру до­гля­ну­тий і за­ти­шний парк, де із за­до­во­ле­н­ням про­гу­лю­ю­ться ма­му­сі з ко­ля­ска­ми. Як ви­яви­ло­ся, та­ким чи­ном мі­сце­ва вла­да ви­рі­ши­ла про­бле­му з ду­же ста­рим по­ки­ну­тим кла­до­ви­щем, яке ра­ні­ше зна­хо­ди­ло­ся­по­се­ред мі­ста.

■ Ві­дві­да­ли ми і по­ві­тря­ні во­ро­та Укра­ї­ни — ае­ро­порт « Бо­ри­спіль » . Прав­да, за­йшли з тиль­но­го бо­ку, щоб по­ди­ви­ти­ся, як злі­та­ють і сі­да­ють лі­та­ки. Мі­сце­ві жи­те­лі при­хо­дять сю­ди по­ми­лу­ва­ти­ся­за­хо­дом сон­ця, ве­чір­ні­ми во­гня­ми ае­ро­пор­ту, ме­ре­хті­н­ням злі­тно-по­са­до­чної сму­ги. У Бо­ри­спо­лі їх, до ре­чі, дві. Одна сму­га, зав­довж­ки 4000 ме­трів, до­зво­ляє при­йма­ти по­ві­тря­ні су­дна всіх ти­пів, ці­ло­до­бо­во і в умо­вах обме­же­ної ви­ди­мо­сті.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.