Не­д­ося­жні ма­я­ки ра­дян­ської про­па­ган­ди

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

PУчо­ра, 27.04.2016, по­мер Ва­лен­тин Зо­рін, мо­жли­во, най­ві­до­мі­ший ра­дян­ський про­па­ган­дист-між­на­ро­дник. Ни­ні­шню ро­сій­ську про­па­ган­ду ча­сто по­рів­ню­ють з ра­дян­ською. Щоб зро­зу­мі­ти, на­скіль­ки це не­пра­во­мір­но, тре­ба про­сто по­ди­ви­ти­ся­на те, що ро­блять в ефі­рі й на га­зе­тних шпаль­тах ни­ні­шні й що ро­бив Ва­лен­тин Зо­рін. І там і там бу­ла бре­хня. Але сту­пінь бре­хні, а го­лов­не — сту­пінь її шкі­дли­во­сті бу­ли рі­зни­ми у Зо­рі­на і у ни­ні­шніх ки­се­льо­вих і тол­стих з гор­до­на­ми. Ва­лен­тин Зо­рін від­пра­цю­вав у про­па­ган­ді 68 ро­ків, від Ста­лі­на до Пу­ті­на. І до остан­ніх днів збе­рі­гав свої фір­мо­ві штам­пи: «на бе­ре­гах По­то­ма­ка зно­ву бряз­ка­ють збро­єю», або «яскра­во сві­тить ка­лі­фор­ній­ське сон­це, але не­ве­се­ли­ми є облич­чя про­стих аме­ри­кан­ців » , від яких ну­ди­ло кіль­ка по­ко­лінь ра­дян­ських ін­те­лі­ген­тів. Про­фе­сій­ний бре­хун і ли­це­мір. Але...

Ва­лен­ти­ну Зо­рі­ну да­ва­ли ін­терв’ ю 9 ( дев’ ять!) аме­ри­кан­ських пре­зи­ден­тів, від Ей­зен­ха­у­е­ра до Бу­ша, всі про­від­ні єв­ро­пей­ські й сві­то­ві лі­де­ри, від Шар­ля­де Го­л­ля­до Ін­ді­ри Ган­ді і Мар­га­рет Те­тчер. Від ни­ні­шніх ша­ра­ха­ю­ться, мов від про­ка­же­них. На мі­кро­фон з ло­го­ти­пом ро­сій­сько­го те­ле­ка­на­ла ре­а­гу­ють, як на отруй­ну змію, яку злий жар­тів­ник сує в облич­чя.

■ При­чи­на на по­верх­ні. Зо­рін був зро­зумі­лим і пе­ред­ба­чу­ва­ним, як і та кра­ї­на, що сто­я­ла за ним. Зро­зумі­ла, хоч і ан­ти­люд­ська, іде­о­ло­гія, ви­кла­де­на в міль­йо­ні кни­жок і ста­тей. По­слі­дов­на і пе­ред­ба­чу­ва­на, хоч і агре­сив­на зов­ні­шня­по­лі­ти­ка. Для­За­хо­ду це був про­тив­ник, якщо зав­го­дно на­віть во­рог, але во­рог, що ви­кли­кав пев­ну по­ша­ну тим, що до­три­му­є­ться­дея ких пра­вил у сло­вах і вчин­ках.

Ни­ні­шні про­па­ган­ди­сти — це сва­віль­ни­ки. Та­кі ж, як і ре­жим, що сто­їть за ни­ми, і йо­го ва­та­жок. У цьо­му сен­сі ли­це­мір­ний бре­хун Ва­лен­тин Сер­гі­йо­вич Зо­рін не­ви­мір­но кра­щий за пов­ні­стю від­мо­ро­же­них Со­лов­йо­ва або Тол­сто­го, які не про­сто бре­шуть і ли­це­мі­рять як пі­дір­ва­ні, але ще при цьо­му ку­ра­жа­тьсяй крив­ля­ю­ться, яв­но ви­рі­шу­ю­чи про­бле­ми сво­їх за­ста­рі­лих ком­пле­ксів. Ва­лен­тин Сер­гі­йо­вич був на слу­жбі ці на­си­лу­ють сві­до­мість ро­сі­ян з ви­ди­мим за­до­во­ле­н­ням. У ча­си, ко­ли Зо­рін вів « Мі­жна­ро­дну па­но­ра­му» і «Ле­нін­ський уні­вер­си­тет міль­йо­нів», ра­дян­ський жур­на­ліст не міг не бу­ти про­па­ган­ди­стом, у ни­ні­шніх усе-та­ки є ви­бір, і во­ни свою гань­бу обра­ли ціл­ком до­бро­віль­но й не­суть її з по­мі­тним за­до­во­ле­н­ням.

■ У день смерті Зо­рі­на, на­че спе­ці­аль­но для­то­го, щоб ті, хто зав­жди йо­го спри­ймав не­га­тив­но, від­чу­ли, що Ва­лен­тин Сер­гі­йо­вич був для­кра­ї­ни ще не гір­шим ва­рі­ан­том, і по­ба­жа­ли йо­му по­ко­ї­ти­сяз ми­ром, ви­йшла про­гра­ма « По­лі­ти­ка » з Пе­тром Тол­стим і Оле­ксан­дром Гор­до­ном. Го­во­ри­ли про Укра­ї­ну, і оби­два ве­ду­чі в ан­ти­укра­їн­ській істе­ри­ці пе­ре­вер­ши­ли се­бе.

Спо­ча­тку Пе­тро Тол­стой ви­ма­гав, щоб укра­їн­ські екс­пер­ти, на­зи­ва­ю­чи не­ви­зна­ні ре­спу­блі­ки, не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли абре­ві­а­ту­ри, а ви­го­ло­шу­ва­ли пов­ні­стю: Лу­ган­ська і До­не­цька На­ро­дні Ре­спу­блі­ки. І тут же ви­су­нув ви­мо­гу, щоб Укра­ї­на ви­зна­ла існу­ва­н­ня­цих «дер­жав». Про те, що Ро­сі­я­цьо­го не зро­би­ла, і в офі­цій­ній ро­сій­ській ви­ко­ри­сто­ву­є­ться­зво­рот «не­ви­зна­ні ре­спу­блі­ки», Тол­стой у цей мо­мент, ма­буть, за­був.

А ко­ли укра­їн­ський екс­перт Ва­дим Тру­хан на­звав ва­таж­ків «ДНР» і «ЛНР» се­па­ра­ти­ста­ми, Пе­тро Тол­стой тут-та­ки за­явив, що «від­хід Укра­ї­ни від Ро­сії — це і є се­па­ра­тизм». У мо­мент роз­па­ду СРСР Пе­тру Тол­сто­му бу­ло 22 ро­ки, він за­кін­чу­вав жур­фак МДУ і не міг не зна­ти, що основ­ним ру­ші­єм і ор­га­ні­за­то­ром Бі­ло­везь­ких угод бу­ла Ро­сія. От­же, са­ме Ро­сія «пі­шла від Укра­ї­ни», якщо вже ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти в між­на­ро­дних від­но­си­нах тер­мі­ни з ле­кси­ки ро­дин­ної свар­ки.

■ У цій пе­ре­да­чі ве­ду­чі Тол­стой і Гор­дон зде­біль­шо­го го­во­ри­ли са­мі, і бу­ло не ціл­ком зро­зумі­ло, на­ві­що во­ни вза­га­лі за­про­си­ли екс­пер­тів і по­лі­ти­ків, оскіль­ки, по­ста­вив­ши за­пи­та­н­ня, на пер­шо­му ж сло­ві пе­ре­би­ва­ли то­го, хто від­по­від­ав, і з за­до­во­ле­н­ням від­по­від­а­ли на по­став­ле­не за­пи­та­н­ня­са­мо­стій­но, при­чо­му від імені екс­пер­та.

Ко­ли той же Ва­дим Тру­хан спро­бу­вав по­ясни­ти, що Укра­ї­на — це су­ве­рен­на дер­жа­ва, а зов­сім не член сім’ї, у я кій Ро­сія — гла­ва, то Пе­тро Тол­стой одра­зу по­ві­до­мив при­го­лом­ше­ним українським екс­пер­там, що «Укра­ї­на — це не на­ша дру­жи­на, а на­ша но­га».

По­ки укра­їн­ські екс­пер­ти на­ма­га­ли­ся­зро­зу­мі­ти, як їм ре­а­гу­ва­ти на цю ана­то­мі­чну за­яву ве­ду­чо­го, сло­во взяв ко­ли­шній «на­ро­дний мер» Ми­ко­ла­є­ва Дми­тро Ні­ко­нов, який за­раз мер­ствує ди­стан­цій­но, зде­біль­шо­го з Ро­сії. Він одра­зу зі зна­н­ням спра­ви по­яснив ро­сі­я­нам, що «Укра­ї­на — це на­цист­ська дер­жа­ва». Це про­зву­ча­ло вкрай пе­ре­кон­ли­во пі­сля­то­го, як на­цист­ська біль­шість укра­їн­ської Вер­хов­ної Ради обра­ла гла­вою уря­ду Укра­ї­ни лю­ди­ну з прі­зви­щем Грой­сман. Тоб­то ці оска­же­ні­лі укра­їн­ські фа­ши­сти не обме­жи­ли­ся­тим, що пів­то­ра ро­ку му­чи­ли бі­дно­го єв­ре­я­на по­са­ді го­ло­ви Вер­хов­ної Ради, те­пер во­ни ви­рі­ши­ли вла­шту­ва­ти йо­му справ­жні тор­ту­ри й зму­си­ли ке­ру­ва­ти кра­ї­ною. Та­ко­го бу­зу­вір­ства со­бі не до­зво­ля­ли ні Гі­тлер, ні Мус­со­лі­ні.

■ Ра­дян­ська про­па­ган­да ча­сів Ва­лен­ти­на Зо­рі­на, на від­мі­ну від сьо­го­дні­шньої ро­сій­ської, зна­хо­ди­ла ві­дгук у сер­цях ча­сти­ни за­ру­бі­жної ау­ди­то­рії, зокре­ма й то­му, що, на­віть зво­дя­чи яв­ний на­клеп на сво­го по­лі­ти­чно­го про­тив­ни­ка, Зо­рін і йо­го ко­ле­ги пра­гну­ли не ста­ви­ти­ся­до ньо­го зне­ва­жли­во, ша­пко­за­ки­да­цьки. Їхні ро­сій­ські на­сту­пни­ки по­стій­но по­гро­жу­ють то Єв­ро­пу за­хо­пи­ти, то Аме­ри­ку на по­піл пе­ре­тво­ри­ти. Від­по­від­а­ю­чи го­стю з Оде­си Ва­ди­му Чор­но­му, Оле­ксандр Гор­дон по­ста­вив йо­му ри­то­ри­чне за­пи­та­н­ня: «Ва­ди­ме, ви зна­є­те, чо­му ми вас не па­ли­ти­ме­мо, ко­ли ми увій­де­мо до Оде­си?» І тут­та­ки по­яснив при­чи­ну сво­го ра­пто­во­го гу­ма­ні­зму: «То­му що ви всі на той час вте­че­те з Укра­ї­ни».

Ідеї розв’яза­ти пов­но­мас­шта­бну вій­ну з дру­гою за те­ри­то­рі­єю єв­ро­пей­ською дер­жа­вою бу­ли ду­же по­пу­ляр­ни­ми в сту­дії «По­лі­ти­ки». Одра­зу пі­сля­Гор­до­на де­пу­тат Дер­жду­ми від КПРФ Ле­о­нід Ка­ла­шни­ков за­дум­ли­во звер­нув­ся­до те­ле­гля­да­чів: «А мо­же, нам пі­ти й звіль­ни­ти Укра­ї­ну разом з Оде­сою й Ки­є­вом, а не обме­жу­ва­ти­ся­ли­ше Дон­ба­сом?» Я в цю мить по­ду­мав, що бу­ло б не­по­га­но, щоб у мо­мент ви­го­ло­ше­н­ня­ре­плік уча­сни­ка­ми ро­сій­ських ток-шоу на екра­ні з’яв­ля­ли­ся на­зва й по­ряд­ко­ві но­ме­ри ста­тей Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу, під які під­па­да­ють ці ре­плі­ки. Ко­ли свої про­мо­ви ви­го­ло­шу­ва­ли Гор­дон і Ка­ла­шни­ков, на екра­ні ма­ла б за­сві­ти­ти­ся­ча­сти­на дру­га стат­ті 354-ї КК РФ: «Пу­блі­чні за­кли­ки до розв’язу­ва­н­ня агре­сив­ної вій­ни, здій­сне­ні з ви­ко­ри­ста­н­ням за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції». Тер­мін, до ре­чі, до п’яти ро­ків.

■ Окрім укра­їн­ських екс­пер­тів, яких за­про­си­ли до сту­дії ви­клю­чно для­то­го, щоб бу­ло на ко­го ви­ли­ва­ти ан­ти­укра­їн­ську ри­то­ри­ку, ін­шу то­чку зору на те, що від­бу­ва­є­ться, на­ма­гав­ся пред­ста­ви­ти «яблу­чник» Ми­ко­ла Ри­ба­ков. Ви­йшло у ньо­го не ду­же. Ма­буть, дов­гі спо­сте­ре­же­н­ня­за тим, як за­то­пту­ють не­зго­дних у сту­ді­ях ро­сій­ських те­ле­ка­на­лів, все­ли­ли «яблу­чни­ку» Ри­ба­ко­ву де­яку обе­ре­жність, щоб не ска­за­ти бо­яз­кість. То­му він май­же всю пе­ре­да­чу про­сто­яв мов­чки, а ко­ли по­чав го­во­ри­ти, то спо­ча­тку на­ма­гав­ся ро­би­ти це ду­же аку­ра­тно, не за­чі­па­ю­чи пал­ких по­чут­тів про­фе­сій­них па­трі­о­тів, які за­да­ва­ли тон у сту­дії. Але це йо­му не до­по­мо­гло. Ко­ли Ри­ба­ков до­сить бо­яз­ко за­про­по­ну­вав про­ве­сти роз­слі­ду­ва­н­ня­о­де­ської тра­ге­дії си­ла­ми ко­мі­сії ОБСЄ, Тол­стой тут же пе­ре­рвав йо­го, за­явив­ши, що ОБСЄ вже до­ве­ла йо­му, Тол­сто­му, що во­ни там усі шу­ле­ри. А «яблу­чни­ка» Ри­ба­ко­ва ве­ду­чий Пе­тро Тол­стой су­во­ро по­пе­ре­див, що не «мо­жна си­ді­ти на двох стіль­цях між Ро­сі­єю і Єв­ро­пою». А ко­ли «яблу­чник» Ри­ба­ков спро­бу­вав ще щось ска­за­ти, Тол­стой одра­зу на­га­дав йо­му про­гра­му 500 днів і те, що «вчи­те­лі й лі­ка­рі ри­ли­сяв сміт­тє­вих ба­ках че­рез па­на Яв­лін­сько­го » . У «яблу­чни­ка» Ри­ба­ко­ва не бу­ло ані­най­мен­шо­го шан­су по­ясни­ти пу­блі­ці, що про­гра­ма 500 днів, по-пер­ше, пи­са­ла­ся, ко­ли був іще жи­вий СРСР і з роз­ра­хун­ку на йо­го збе­ре­же­н­ня, а по-дру­ге, не бу­ла прийня­та, то­му по­кла­да­ти за щось від­по­від­аль­ність на одно­го з її ав­то­рів не ціл­ком ро­зум­но.

■ З май­стра­ми ра­дян­ської про­па­ган­ди теж бу­ло не­мо­жли­во спе­ре­ча­ти­сяй ве­сти діа­лог. Во­ни та­кож бу­ли не­д­ося­жні для ар­гу­мен­тів ззов­ні. Але во­ни хо­ча б фор­му­ва­ли не­хай по­мил­ко­ву, але ці­лі­сну при­ва­бли­ву кар­ти­ну май­бу­тньо­го сві­ту. Ни­ні­шні тол­сті і гор­до­ни ні­чо­го, окрім агре­сії і вла­сних нев­ро­зів і ком­пле­ксів, не мо­жуть за­про­по­ну­ва­ти ні сві­ту, ні ро­сі­я­нам.

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.