Ци­нізм у ша­тах бла­го­род­ства

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

Біль шість на се лен ня « стра ны ра бов, стра ны гос - под» спри­ймає цю істе­ри­ку із за хва том, щи ро при єд ну ю - чись до неї. Схо­же, ро­сі­я­ни у сво­їй ма­сі пра­гнуть від­чу­ва­ти се бе « на ро дом- пе ре мож цем » ( як ко лись — « на ро дом- бо го - нос цем » ) . І пу тінсь ка про па - ган да щед ро дає їм цю ком - пен­са­цію за не­до­ла­дне жи­т­тя та від­ста­лість Ро­сії, за пе­ре­бу­ва­н­ня в ро­лі слу­хня­ної біо­ма­си або, го во ря чи мо вою со ці - аль­ної пси­хо­ло­гії, «іде­аль­них ви­ко­нав­ців» на­ка­зів Крем­ля і Луб’ян­ки. Біль­шість на­се­ле­н­ня Ро­сії не по­мі­чає блю­знір­ства з бо ку Пу ті на, який то рік за явив пе ред те ле ка ме ра ми: « Нель зя от ри цать боль шо го вкла да со юз ни ков в по бе ду над на цист ской Гер ма ни ей. Но на­до со­по­став­лять жер­твы, ко­то­рые при­не­се­ны на ал­тарь этой об щей по бе ды, уси лия, зна че ние. Сколь ко бы ло жертв, сколь­ко по­ги­бло че­ло­век во Вто­рую ми­ро­вую вой­ну в Ве ли ко бри та нии? Сколь ко, 350 ты сяч? А в США где- то око ло по лу мил ли о на, где- то так, от 350 тысяч до по­лу­мил­ли­о­на, все. Да, это очень мно - го, это ужас но, но это же не 25 мил ли о нов, по ни ма е те, жертв, ко­то­рые Со­вет­ский Со­юз по нес » . Цьо му на се лен ню плю ва ти, що на справ ді СРСР утра тив знач но біль ше, ніж 25 міль йо нів людсь ких жит - тів ( Пу тін за звич кою збре - хав), і що ве­ли­че­зна кіль­кість жертв — по­ка­зник без­дар­но­сті дер­жав­но­го ке­рів­ни­цтва та не під го тов ле нос ті ар мії, сим­птом пов­но­го фі­а­ско си­сте­ми, а не зви­тя­ги й са­мо­від­да­но­сті. Го лов не — пи ша ти ся « ве ли - кою пе­ре­мо­гою».

Актив­ну участь у цьо­му «па­ра­ді ци­ні­зму» бе­ре й но­мі­наль­но укра­їн­ський те­ле­ка­нал «Ін­тер». На ньо­му тра­ди­цій­но на пе ре дод ні 9 трав ня здій ма - єть ся ра дянсь ко- пат рі о тич на істе­ри­ка; і хо­ча де­хто з її ор­га­ні за то рів утік у 2014 ро ці до Мос к ви, до сво їх гос по да рів, ни­ні­шній ме­не­джмент ка­на­лу теж б’є не­тер­пля­чка. Ці ді­я­чі ство ри ли спе ці аль ний ін тер - нет- про ект «Наш полк» http:// polk. in ter. ua/, ме та яко­го, як на ме­не, — при­хо­ва­ти прав­ду про вій­ну, роз­ко­ло­ти ук ра їнсь ке сус піль ст во й при­ни­зи­ти укра­їн­ців.

«Мы по­бе­ди­ли в Ве­ли­кой Оте­че­ствен­ной вой­не. По­бе­ди­ли вра­га, на­пав­ше­го на на­шу зем­лю... «Ин­тер» про­дол­жа­ет про­ект «НАШ ПОЛК» как дань па­мя­ти, ува­же­ния и бла­го­дар­но­сти тем, кто встал на за­щи­ту на­шей зем­ли... На сай­те polk.inter.ua. стар­то­вал про­ект «Ули­цы ге­ро­ев» — с ин­те­р­актив­ной кар­той Украи­ны. Основ­ная идея — со­брать всю ин­фор­ма­цию об ули­цах, на­зван­ных в честь ге­ро­ев Ве­ли­кой Оте­че­ствен­ной. В честь тех, кто спас на­шу зем­лю от фа­ши­зма... По­бе­да — одна на всех: 1941— 1945...» І т.д., і т. ін.

Але ж Дру­га сві­то­ва вій­на для Укра ї ни роз по ча ла ся не 22 чер в ня 1941 ро ку, а зна­чно ра­ні­ше — 1 ве­ре­сня 1939-го! Близь­ко ста ти­сяч укра­їн­ців у скла­ді Вій­ська Поль- сь ко го зу стрі ли то го ран ку вог нем ні мець кі тан ки, і ще сто ти­сяч бу­ли при­зва­ні у на­ступ ні дні до ар мії! І це то ді, ко­ли Чер­во­на ар­мія го­ту­ва­ла­ся в по хід на За хід, щоб під - три­ма­ти сво­їх на­цист­ських со­ю­зни­ків і при­єд­на­ти до крем­лівсь кої ім пе рії Бе рес тей щи - ну, Га­ли­чи­ну, Во­линь і Гро­днен­щи­ну... І при­єд­на­ла, і во­ю­ва­ла спіль­но з Вер­ма­хтом! Не­ви пад ко во у груд ні 1939- го Ста лін, від по ві да ю чи на ві - таль ну те ле гра му від на - цист­сько­го мі­ні­стра за­кор­дон­них справ фон Ріб бен т ро па, на го ло сив: « Друж ба на ро дов Гер­ма­нии и Со­вет­ско­го Со­ю­за, скреп лен ная кро вью, име ет все осно ва ния быть дли тель - ной и проч ной » . В то му чис - лі — й кров’ю укра­їн­ців...

За­га­лом на вій­ні у скла­ді рі­зних ар­мій загинуло на по­лі бою, по мер ло від ран та хво - роб, бу­ло зни­ще­но у ра­дян­ських та на цис­тсь ких та бо рах по­ло­не­них — до 22 черв­ня 1941 ро­ку — не мен­ше ста ти­сяч укра­їн­ців. До­дай­те до цьо­го ти ся чі за гиб лих під час бо­йо­вих дій ци­віль­них (Львів і Луцьк, Ко­вель і Сар­ни ста­ли об’ єк та ми не щад них бом бар - ду­вань то­го са­мо­го ран­ку 1 ве- ре­сня 1939-го) та де­ся­тки ти - сяч де пор то ва них у трав ні­черв­ні 1941 ро­ку під час під­го­тов­ки Чер­во­ної ар­мії до во­єн­них дій... Схо­же, для «Ін­те­ру» все це лю­ди дру­го­го, а то й тре­тьо го ґа тун ку. Не за бу вай мо: ро сі я ни де- фак то всту пи ли у сві­то­ву вій­ну 17 ве­ре­сня 1939 ро­ку на бо­ці Ні­меч­чи­ни, ко­ли Чер­во­на ар­мія за­вда­ла уда­ру в тил Вій­ську Поль­сько­му (са­ме це, са ме на яв ність за кріп ле - них уго­да­ми про дру­жбу со­ю­зни­цьких від­но­син із Ні­меч­чи­ною й Іта лі­єю праг нуть при - кри ти ста лінсь ким тер мі ном « Ве ли ка Віт чиз ня на » ) , на то - мість укра­їн­ці без жо­дних па­уз во ю ва ли з на цис та ми, фа - ши­ста­ми ( до ре чі, « Ін­тер » услід за Ста­лі­ним вжи­ває тер­мін « ні мець ко- фа шис­тсь кі оку­пан­ти», хо­ча слід ве­сти мо­ву про на­цист­ських оку­пан­тів) і японсь ки ми ім пе рі а ліс та - ми — і не ли­ше на те­ри­то­рії Єв­ро­пи чи в Ти­хо­оке­ан­сько­му ре­гіо­ні, а і в Пів­ні­чній Афри­ці, на Близь­ко­му Схо­ді, в Ін­до­ки­таї та на те­ре­нах Атлан­ти­ки й Ін­дій­сько­го оке­а­ну. У поль­ських під­роз­ді­лах на За­хі­дно­му фрон­ті (то бу­ли гро­ма­дя­ни Ре­чі По­спо­ли­тої), у фран­цузь­кій ар мії ( осо би з фран цузь - ким гро­ма­дян­ством) та у фран- цузь ко му Іно зем но му ле гі о ні ( осо би без гро ма дян ст ва) у 1940 ро­ці слу­жи­ли ти­ся­чі до­бро­воль­ців-укра­їн­ців. Пі­сля то­го, як Франція вийш ла з вій­ни, сол­да­ти-укра­їн­ці во­ю­ва­ли у скла ді військ де Гол ля. По - над де­сять ти­сяч укра­їн­ців во­ю­ва­ли з 1942 ро­ку у Вій­ську Поль сь ко му на різ них ді лян - ках За хід но го фрон ту; во ни бра ли участь у зна ме ни тій би­тві при Мон­те-Кас­сі­но (Іта­лія)... Одним із морсь ких пі - хо­тин­ців США, які під­ня­ли пра пор над здо бу тим пі сля жор­сто­ких бо­їв остро­вом Іво­дзі ма, був син емі гран тів- лем - ків сер­жант Ми­хай­ло Стренк. А 2 ве­ре­сня 1945 ро­ку акт про ка пі ту ля цію Япо нії від іме ні СРСР під­пи­сав ге­не­рал-лей­те­нант Ку­зьма Де­рев’ян­ко.

А те­пер про «ве­ли­ку пе­ре­мо­гу» і «ми по­ря­ту­ва­ли люд­ство». 1963 ро­ку го­ло­ва КҐБ Во­ло­ди­мир Се­ми­ча­сний по­дав лі­де­ро­ві КПРС Ми­ки­ті Хру­що­ву до­не­се­н­ня, де мі­сти­ли­ся роз­ши­фров­ки за­фі­ксо­ва­них «спец­за­со­ба­ми» (про­сті­ше ска­за­ти — під­слу­ха­них) роз­мов Ге­ор­гія Жу­ко­ва за чар­кою зі сво­ї­ми фрон­то­ви­ми дру­зя­ми. Най­зна­ме­ни­ті­ший ста­лін­ський пол­ко­во­дець по­між ін­шо- го ска­зав та­ке: «Нель­зя отри­цать, что аме­ри­кан­цы нам гна­ли столь­ко ма­те­ри­а­лов, без ко­то­рых мы бы не мо­гли фор­ми­ро­вать свои ре­зер­вы и не мо­гли бы про­дол­жать вой­ну... У нас не было взрыв­ча­тки, по­ро­ха. Не было чем сна­ря­жать па­тро­ны. Аме­ри­кан­цы по-на­сто­я­ще­му выру­чи­ли нас с по­ро­хом, взрыв­ча­ткой... Ра­зве мы мо­гли бы быстро на­ла­дить прои­звод­ство тан­ков, если бы не аме­ри­кан­ская по­мо­щь ста­лью». За­сту­пник ра­дян­сько­го Вер­хов­но­го го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча знав ре­аль­ну кар­ти­ну вій­ни; йо­го сло­ва спов­на під­твер­дже­ні до­ку­мен­та­ми, які в «бу­рем­них 1990-х» Кремль і Луб’ян­ка ма­ли не­обе­ре­жність роз­се­кре­ти­ти. Ясна річ, у ре­тель­но від­шлі­фо­ва­них, до­пи­са­них і пе­ре­пи­са­них іде­о­ло­гі­чним від­ді­лом ЦК КПРС «ме­му­а­рах» Жу­ко­ва мі­сти­ться чи­ма­ло не­прав­ди; але у роз­мо­вах за чар­кою з лю­дьми, яким він до­ві­ряв, мар­шал го­во­рив прав­ду. А це озна­чає, що Жу­ков вва­жав — Ра­дян­ський Со­юз вла­сну вій­ну з Ні­меч­чи­ною («Ве­ли­ку Ві­тчи­зня­ну») про­грав, бо був не­зда­тен її про­дов­жу­ва­ти; тіль­ки до­по­мо­га з бо­ку ан­ти­гі­тле­рів­ської ко­а­лі­ції да­ла змо­гу про­дов­жи­ти бо­йо­ві дії, на­го­ду­ва­ти ар­мію та тил, на­ла­го­ди­ти ви­ро­бни­цтво тан­ків і пе­ре­тво­ри­ти Чер­во­ну ар­мію з пе­ре­ва­жно пі­шої юр­би на мо­то­ри­зо­ва­ну мо­біль­ну вій­сько­ву си­лу. Тож пе­ре­мо­га над на­ци­змом і йо­го со­ю­зни­ка­ми бу­ла одер­жа­на Об’єд­на­ни­ми на­ці­я­ми — в то­му чи­слі й ти­ми «гей­ро­пей­ця­ми», які ге­ро­ї­чно про­ти­сто­я­ли Гі­тле­ру в ті ро­ки, ко­ли СРСР йо­му до­по­ма­гав, і «пін­до­са­ми», чия ви­сад­ка у Пів­ні­чній Афри­ці у пер­шій по­ло­ви­ні ли­сто­па­да 1942 ро­ку від­во­лі­кла ні­ме­цькі ре­зер­ви від Ста­лін­гра­да і зро­би­ла мо­жли­вою ра­дян­ську пе­ре­мо­гу під цим мі­стом.

І всю­ди, на всіх фрон­тах, бу­ли укра­їн­ці. Та не тіль­ки на фрон­тах — се­ред май­же 22 ти­сяч офі­це­рів Вій­ська Поль­сько­го, роз­стрі­ля­них че­кі­ста­ми під Ка­тин­ню та в ін­ших мі­сцях, бу­ли й де­ся­тки укра­їн­ців. Агов, «Ін­тер», чи вклю­че­ні во­ни в акцію «Ни­кто не за­быт»? Чи їм там не­має мі­сця, на­то­мість при­су­тній Іван Ку­дря — ор­га­ні­за­тор ма­со­во­го вбив­ства ти­сяч ки­ян на­при­кін­ці ве­ре­сня 1941-го, ко­ли йо­го ко­ман­да те­ро­ри­стів НКВД ви­са­ди­ла в по­ві­тря 940 зна­чних адмі­ні­стра­тив­них і жи­тло­вих бу­дин­ків у цен­трі Ки­є­ва — разом з їхні­ми ме­шкан­ця­ми (а на до­да­чу за­ли­шив­ши 50 ти­сяч лю­ду без жи­тла)?

Та го­ді. На за­гал, «Ін­тер» на ма га єть ся ви ста ви ти ук ра - їн ців ста лінсь ки ми ра ба ми­ні­кче­ма­ми, а во­ни та­ки­ми не бу­ли. Во­ни во­ю­ва­ли з на­ци­ста­ми та їхні­ми со­ю­зни­ка­ми то­ді, ко­ли СРСР був дру­гом Ні­меч­чи ни й Іта лії, ко ли Чер во на ар­мія і ра­дян­ський ВПК до­по­ма­га­ли Гі­тле­ру, ко­ли Ста­лін і Мо ло тов у лис то па ді 1940- го до мов ля­ли ся з Гіт ле ром про во­єн­но-по­лі­ти­чний со­юз проти де­мо­кра­ти­чних кра­їн, але ви­яви ли над то ве ли кі апе ти ти, на­слід­ком чо­го й ста­ло 22 черв­ня 1941 ро­ку. Са­ме це все і не мо­жна за­бу­ва­ти.

Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.