Лист із АТО

Про ка­дро­ву не­міч си­ло­ви­ків. Ви­то­ки і мо­жли­во­сті по­до­ла­н­ня

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

Спів­ро­бі­тни­ки більшості си­ло­вих стру­ктур уже тре­тій рік зі збро­єю в ру­ках за­хи­ща­ють Ба­тьків­щи­ну від ро­сій­ській агре­сії. Ця спра­ва є свя­тою, а кри­ти­чні оцін­ки їхньої ді­яль­но­сті ма­ють бу­ти гра­ни­чно ви­ва­же­ні. Фан­та­зу­ва­н­ня на те­му, хто кра­щий « пол­ко­во­дець » ( Пол­то­рак, Ге­ле­тей чи Ава­ков etc.), під час вій­ни є без­глу­здим, не­про­ду­ктив­ним і на­віть шкі­дли­вим за­ня­т­тям. Ра­зом із тим, оцін­ка ефе­ктив­но­сті дер­жав­них стру­ктур у най­кри­ти­чні­ших умо­вах стає жит­тє­во не­об­хі­дною для пра­виль­но­го ро­зу­мі­н­ня всьо­го комплексу об­ста­вин за­для ви­ро­бле­н­ня опти­маль­ної стра­те­гії про­ти­дії зов­ні­шній агре­сії і для са­мо­го збереження дер­жав­но­сті на­ції. В умо­вах від­кри­тої во­єн­ної агре­сії та­ким кри­те­рі­єм ефе­ктив­но­сті ло­гі­чно вва­жа­ти ре­зуль­та­тив­ність у зу­пин­ці агре­сії, вклю­чно з ефе­ктив­ним ура­же­н­ням жи­вої си­лі, озбро­є­н­ня та го­спо­дар­ської ін­фра­стру­кту­ри кра­ї­ни-агре­со­ра.

На жаль, здо­бу­тки ві­тчи­зня­них си­ло­вих ві­домств за ци­ми по­ка­зни­ка­ми є більш ніж скром­ни­ми. Най­слаб­шою ж лан­кою в си­сте­мі на­ціо­наль­ної без­пе­ки є, оче­ви­дно, Слу­жба без­пе­ки Укра­ї­ни. То­таль­на зра­да її спів­ро­бі­тни­ків у Кри­му та на пів­ден­но­му схо­ді кра­ї­ни на­ве­сні 2014 р. ста­ла го­лов­ним чин­ни­ком оку­па­ції на­ших зе­мель, при­чо­му до­сі жо­дно­го з ви­со­ких чи­нів цьо­го ма­ло­ефе­ктив­но­го ві­дом­ства пу­блі­чно не по­ка­ра­но. СБУ про­де­мон­стру­ва­ла пов­ну не­спро­мо­жність зу­пи­ни­ти роз­вал ві­тчи­зня­но­го вій­сько­во­го та вій­сько­во- про­ми­сло­во­го по­тен­ці­а­лу й син­хрон­ну з ним роз­бу­до­ву чи­слен­них ан­ти­дер­жав­них й терористичних стру­ктур — всіх цих « пар­тій ре­гіо­нів » , « опло­тів » , « ро­ді­ни » та по­ді­бної не­чи­сті. Чи при­ве­дуть ка­дро­ві й ор­га­ні­за­цій­ні змі­ни в СБУ до під­ви­ще­н­ня її ефе­ктив­но­сті — по­ка­же, зві­сно, тіль­ки час.

І все ж в умо­вах зов­ні­шньої агре­сії на­їв­но по­кла­да­ти­ся на до­бру во­лю тих, хто спри­яв об­кра­дан­ню держави та зра­ді на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів. Якщо ка­дро­вий склад дер­жав­них стру­ктур, фор­маль­но при­зна­че­них для за­хи­сту на­ції і держави, не до­зво­ляє на­віть у мі­ні­маль­но не­об­хі­дно­му об­ся­зі ви­ко­ну­ва­ти фун­кції за­хи­сту дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту, за­хи­сні фун­кції має пе­ре­би­ра­ти на себе актив­на, па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­на гро­мад­ськість, зму­шу­ю­чи сво­їм ти­ском пра­цю­ва­ти на­ле­жним чи­ном від­по­від­ні дер­жав­ні ор­га­ни і ви­яв­ля­ю­чи іні­ці­а­ти­ву у фор­му­ван­ні «зни­зу» си­ло­вих ( зокре­ма ан­ти­те­ро­ри­сти­чних, роз­ві­ду­валь­них та кон­тр­ро­зві­ду­валь­них) стру­ктур для ефе­ктив­ної про­ти­дії агре­со­ро­ві.

Не мо­жна ствер­джу­ва­ти, що СБУ всі 25 ро­ків не­за­ле­жно­сті пов­ні­стю ігно­ру­ва­ла во­ро­жу ді- яль­ність спец­служб Мо­скви про­ти Укра­ї­ни. Слід ви­зна­ти, що Слу­жба до­сить ефе­ктив­но спра­цю­ва­ла 1995 ро­ку під час лі­кві­да­ції так зва­но­го пре­зи­дент­ства Мє­шко­ва в Кри­му. Втім, зре­штою, по­лі­ти­ка по­стій­них ком­про­мі­сів і по­сту­пок пе­ред Мо­сквою, обра­на ви­щим ке­рів­ни­цтвом Укра­ї­ни, при­зве­ла до того, що СБУ з ча­сом пе­ре­тво­ри­лась фа­кти­чно на фі­лію ФСБ Ро­сії, і з по­ча­тку пре­зи­дент­ства Яну­ко­ви­ча за­мість га­ран­ту­ва­н­ня без­пе­ки на­ції і держави здій­сню­ва­ла на­гляд за тим, щоб Укра­ї­на бу­ла без­пе­чною для « осво­є­нія » та за­гар­ба­н­ня спо­ча­тку ро­сій­ським ка­пі­та­лом, а зго­дом — і ро­сій­ським вій­ськом... «Бо­роть­ба кує ка­дри, ка­дри роз­гор­та­ють бо­роть­бу», — за­про­ва­дже­н­ня цьо­го сфор­му­льо­ва­но­го Сте­па­ном Бан­де­рою прин­ци­пу як ба­зо­во­го бу­де ефе­ктив­ним для під­го­тов­ки ка­дрів для сфе­ри на­ціо­наль­ної без­пе­ки за ни­ні­шніх надзвичайно кри­ти­чних об­ста­вин.

Бо­лю­чим, кри­ва­вим, але одно­ча­сно жит­тє­дай­ним ще­пле­н­ням від уго­дов­ства та ка­пі­ту­ля­ції для тво­ре­н­ня но­вої на­ціо­наль­ної елі­ти має ста­ти вхо­дже­н­ня до її скла­ду вчо­ра­шніх во­ї­нів, які до­ве­ли на по­лі бою вмі­н­ня про­ти­сто­я­ти мо­ско­ви­там, вла­сно­руч зни­щу­ю­чи жи­ву си­лу й те­хні­ку агре­со­ра. На­бу­тий на вій­ні не­оці­нен­ний до­свід ба­наль­ної фі­зи­чної вра­зли­во­сті хи­жих зайд ціл­ко­ви­то руй­нує мі­фо­ло­гію « рус­ско­мір- ства » , на якій по­над 20 ро­ків три­ма­ло­ся по­твор­не « партнерство» Укра­ї­ни з Мо­сквою. Вій­на тво­рить прин­ци­по­во ін­шу мо­дель сприйня­т­тя про­ти­сто­я­н­ня, но­вий пси­хо­тип з від­ро­дже­ним здо­ро­вим ін­стин­ктом зброй­но­го про­ти­сто­я­н­ня во­ро­гу. То­му в го­ди­ну ви­про­бу­вань — а якраз та­кий час на­став для Укра­ї­ни пі­сля того, як ча­сти­ну на­шої зем­лі бу­ло оку­по­ва­но во­ро­гом — са­ме офі­це­ри з вда­лим до­сві­дом ор­га­ні­за­ції зни­ще­н­ня во­ро­га ма­ють ви­зна­ча­ти дер­жав­ну стра­те­гію га­ран­ту­ва­н­ня без­пе­ки кра­ї­ни як у вій­сько­во­му, так і в ін­фор­ма­цій­но­му, по­лі­ти­чно­му та еко­но­мі­чно­му аспе­ктах. При­мі­ром, на по­са­ді ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра будь-який офі­цер із до­сві­дом бо­йо­вих дій в зо­ні АТО бу­де на­ба­га­то ефе­ктив­ні­ший за Юрія Лу­цен­ка з до­сві­дом жер­тви про­мо­сков­сько­го ре­жи­му.

У будь- яко­му ра­зі, не­об­хі­дною умо­вою успі­шно­го спро­ти­ву чу­жо­зем­ній агре­сії в умо­вах актив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня агре­со­ром аген­ту­ри та ко­ла­бо­ра­ціо­ні­стів на те­ре­ні Укра­ї­ни є гли­бин­ні та які­сні змі­ни ка­дро­во­го скла­ду й са­мої си­сте­ми під­го­тов­ки та до­бо­ру ка­дрів всіх си­ло­вих ві­домств — СБУ, МВС та ГПУ. Та­кі змі­ни бу­дуть ко­ри­сни­ми для під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті ро­бо­ти вка­за­них ві­домств в то­му ра­зі, якщо во­ни ма­ти­муть не ха­ме­ле­о­нів­ський ха­ра­ктер (змі­на мун­ди­рів, назв ві­домств то­що), а ба­зу­ва­ти­му­ться на ви­ще­зга­да­ній бан­де­рів­ській фор­му­лі: ка­дри — бо­роть­ба — ка­дри, бу­ду­чи спря­мо­ва­ни­ми на до­бір якнай­кра­щих ми­слив­ців на жи­ву си­лу та аген­ту­ру агре­со­ра.

Укра­їн­ська вла­да, вна­слі­док зви­чки більшості мо­жно­влад­ців до так зва­но­го стра­те­гі­чно­го пар­тнер­ства з Мо­сквою, за­над­то м’яка, по­рів­ня­но з ті­єю ж Єв­ро­пою, у став­лен­ні до зра­дни­ків і ко­ла­бо­ра­ціо­ні­стів. Змі­на ка­дро­во­го скла­ду за­ко­но­дав­чої та су­до­вої гі­лок вла­ди має за­без­пе­чи­ти впро­ва­дже­н­ня справ­ді єв­ро- пей­ських під­хо­дів що­до ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня з ко­ла­бо­ра­ціо­ні­ста­ми. При­мі­ром, суд вже ба­га­то мі­ся­ців не мо­же ви­рі­ши­ти, як вчи­ни­ти з ко­ли­шнім ме­ром Слов’ян­ська Не­лею Ште­пою, яка всі­ля­ко спри­я­ла оку­пан­там в їхніх без­чин­ствах і за­кли­ка­ла спів­гро­ма­дян при­йти на ор­га­ні­зо­ва­ний оку­пан­та­ми ре­фе­рен­дум 11 трав­ня 2014 р. У «ци­ві­лі­зо­ва­ній Єв­ро­пі» з та­ки­ми істо­та­ми не пань­ка­ли­ся. «По­між 1944 і 1945 у Фран­ції бу­ло роз­стрі­ля­но (офі­цій­но) 105000 муж­чин і жі­нок «ко­ла­бо­ран­тів» За­ли­ша­є­ться спо­ді­ва­ти­ся, що су­до­ва ре­фор­ма в Укра­ї­ні до­зво­лить вра­ху­ва­ти сві­то­вий до­свід Фран­ції та інших кра­їн в пи­тан­ні відповідальності за спів­пра­цю з агре­со­ром. Імо­вір­но, ми мо­же­мо уни­кну­ти край­ніх під­хо­дів, до яких вда­ли­ся, на­при­клад, Че­хо­сло­вач­чи­на та Нор­ве­гія. Із Че­хо­сло­вач­чи­ни пі­сля звіль­не­н­ня бу­ло де­пор­то- ва­но по­над три міль­йо­ни су­дет­ських нім­ців, які ство­ри­ли за під­трим­ки оку­пан­тів «про­те­кто­рат Бо­ге­мії та Мо­ра­вії» (то­го­ча­сний ана­лог оку­по­ва­них Мо­сквою «ДНР/ЛНР» та Кри­му); під час де­пор­та­ції до 30 тис. лю­дей за­ги­ну­ло. В Нор­ве­гії ж до відповідальності бу­ло при­тя­гну­то всі 55 ти­сяч чле­нів ко­ла­бо­ра­ціо­ніст­ської пар­тії «На­ціо­наль­не єднання», і ще 40 тис. гро­ма­дян, тоб­то май­же 100 ти­сяч із трьох міль­йо­нів нор­веж­ців. Су­ди ви­не­сли 713 смер­тних ви­ро­ків, і 741 лю­ди­ну за­су­ди­ли до до­ві­чно­го ув’язне­н­ня [ «На­ша вла­да по­вин­на бу­ти стра­шною для во­ро­гів Укра­їн­ської держави», — пе­ред­ба­чав Сте­пан Бан­де­ра, вра­хо­ву­ю­чи всю жор­сто­кість ре­аль­ної єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки.

Вар­то та­кож за­по­зи­чи­ти й пі­зні­ший за­кор­дон­ний до­свід. За кіль­ка де­ся­ти­літь пі­сля за­кін­че­н­ня Дру­гої сві­то­вої вій­ни ци­ві­лі­зо­ва­ні кра­ї­ни ви­ро­би­ли но­ві, більш гу­ман­ні ме­ха­ні­зми за­хи­сту сво­їх на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів. Зокре­ма в кра­ї­нах Бал­тії бу­ло вве­де­но пев­ні обме­же­н­ня на на­бу­т­тя гро­ма­дян­ства осо­ба­ми, які не ін­те­гро­ва­ні до мі­сце­вої на­ціо­наль­ної спіль­но­ти (не­спро­мо­жні ви­вчи­ти мо­ву кра­ї­ни про­жи­ва­н­ня то­що). Та­кож Укра­ї­ні мо­же ста­ти в при­го­ді ви­вче­н­ня та вті­ле­н­ня сві­то­во­го до­сві­ду « за­бо­ро­ни на про­фе­сії». Так, у низ­ці кра­їн Схі­дної Єв­ро­пи вже по­над 20 ро­ків ді­ють за­ко­ни на за­бо­ро­ну про­фе­сій у дер­жав­них за­кла­дах для осіб і гро­ма­дян, які спів­пра­цю­ва­ли зі слу­жба­ми роз­від­ки СРСР або актив­но пра­цю­ва­ли в ко­му­ні­сти­чних пар­ті­ях сво­їх кра­їн. У су­сі­дній Поль­щі та­кий закон за­бо­ро­няє гро­ма­дя­нам отри­му­ва­ти по­са­ди у ви­щих на­вчаль­них за­кла­дах. Оче­ви­дно, для мі­ні­мі­за­ції за­гроз від іно­зем­ної аген­ту­ри та ко­ла­бо­ра­ціо­ні­стів ( ціл­ком ре­аль­них, як по­ка­за­ла пра­кти­ка) ана­ло­гі­чні за­хо­ди в Укра­ї­ні вар­то за­про­ва­ди­ти сто­сов­но пар­тій, чле­ни яких ма­со­во під­три­ма­ли во­єн­ну агре­сію про­ти Укра­ї­ни (на­при­клад, КПУ).

Так чи іна­кше, від­по­від­аль­ність за зло­чи­ни та во­ро­жі дії про­ти вла­сної кра­ї­ни має бу­ти унор­мо­ва­на та здій­сню­ва­тись у пра­во­во­му по­лі, ре­фор­му­ва­н­ня яко­го від­бу­ва­є­ться без­по­се­ре­дньо в да­ний час. Без очи­ще­н­ня від сквер­ни дер­жа­ва за­ли­ша­ти­ме­ться но­сі­єм згу­бно­го спад­ку, на­си­че­но­го тру­пною отру­тою ан­ти­пра­во­вих за сво­єю гли­бин­ною су­т­тю тра­ди­цій Мо­сков­щи­ни, які до­сить влу­чно оха­ра­кте­ри­зу­вав Ві­ктор Єро­фє­єв: « Го­лов­на мер­зен­ність ро­сій­сько­го жи­т­тя — не хам­ство, на­віть не став­ле­н­ня до лю­ди­ни як до гів­на, а не­гла­сна зго­да на про­дов­же­н­ня не­гі­дно­го жи­т­тя й пра­гне­н­ня до її ви­прав­да­н­ня. В умін­ні все ви­прав­да­ти по­ля­гає ро­сій­ська прав­да» Є. Ма­ла­нюк. «Но­та­тни­ки (1936 — 1968)». К.: Тем­по­ра, 2008. — 336 с. «Кам­па­нія пе­ре­слі­ду­ва­н­ня ко­ла­бо­ра­ціо­ні­стів: по­го­ли­ти, ви­гна­ти, вби­ти». Ра­діо Сво­бо­да, 13 трав­ня 2015 р. — Ре­жим до­сту­пу: http://www.radiosoboda.mobi/a/27013908.html — За­го­ло­вок з екра­на. В. В. Єро­фє­єв. «Ен­ци­кло­пе­дія ро­сій­ської ду­ші». К.: Яро­сла­вів Вал, 2011. — 224 с.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.