У по­то­ці стрім­ких змін

Без­за­хи­сність ЄС і ви­кли­ки для Укра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Пев­на річ, на всіх те­ле­ка­на­лах мо­жна від­чу­ти « бри­тан­ський шок» — ре­фе­рен­дум про ви­хід Бри­та­нії з Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. На на­шо­му ТБ зде­біль­шо­го роз­гу­бле­ність, сму­ток, емо­цій­ні ре­а­кції й ду­же ма­ло сер­йо­зних і гли­бо­ких ко­мен­та­рів. Утім, сум­ні­ва­ю­ся, що їх ба­га­то в са­мій Єв­ро­пі. Кри­за ЄС зрі­ла дав­но. І по­ро­дже­на во­на вну­трі­шнім і ду­же го­стрим кон­флі­ктом між цін­но­стя­ми й ін­те­ре­са­ми. З одно­го бо­ку — пра­ва лю­ди­ни, по­лі­ти­чні тра­ди­ції, які й зро­би­ли Єв­ро­пу Єв­ро­пою, прин­ци­пи, а з дру­го­го — ба­жа­н­ня за будь-яку ці­ну за­ро­би­ти гро­ші, на­віть якщо ці­на до­сить амо­раль­на.

І якщо цін­но­сті ви­ма­га­ють до­по­мог­ти Укра­ї­ні, яка про­ти­сто­їть агре­сії жор­сто­кої ан­ти­єв­ро­пей­ської си­ли, то ін­те­рес пря­мо ди­ктує зда­ти Укра­ї­ну на по­жи­ву Крем­лю, як 1938 ро­ку в Мюн­хе­ні зда­ли Че­хо­сло­вач­чи­ну Гі­тле­ру. Ни­ні­шній Єв­ро­пей­ський Со­юз на­ба­га­то ча­сті­ше під­по­ряд­ко­вує свої дії са­ме ін­те­ре­сам, а не прин­ци­пам.

Він ви­явив­ся не го­то­вим до рі­шу­чої від­сі­чі при­бі­чни­кам від­ро­дже­н­ня то­та­лі­тар­ної ім­пе­рії в Мо­скві. ЄС про­де­мон­стру­вав пов­ну без­за­хи­сність пе­ред хви­ля­ми мі­гран­тів, чи­ма­ло яких на­ла­што­ва­ні агре­сив­но ан­ти­єв­ро­пей­ськи й зов­сім не хо­чуть при­сто­со­ву­ва­ти­ся до єв­ро­пей­ської куль­ту­ри, нав­па- ки, пра­гнуть при­сто­су­ва­ти її до себе. На ме­не ве­ли­ке вра­же­н­ня спра­вив сю­жет, по­ка­за­ний на одно­му з те­ле­ка­на­лів, про те, як в Ан­глії, в не­ве­ли­ко­му мі­сті гру­па ко­рін­них ан­глій­ців з хри­сти­ян­ським хре­стом про­йшла ву­ли­ця­ми мі­грант­сько­го квар­та­лу, ви­кли­кав­ши ша­ле­не обу­ре­н­ня ви­хід­ців з Азії, які кри­ча­ли ан­глій­цям, щоб во­ни за­би­ра­ли­ся з Ан­глії, оскіль­ки, мов­ляв, це не їхня зем­ля. І це теж на­слід­ки по­лі­ти­ки Брюс­се­ля, яка обі­цяє ко­рін­ним єв­ро­пей­цям пер­спе­кти­ву пе­ре­тво­ри­ти­ся на етні­чно, куль­тур­но й ре­лі­гій­но дис­кри­мі­но­ва­ну в Єв­ро­пі мен­шість.

МОВЧАННЯ ПРО ПРО­БЛЕ­МУ

У ни­ні­шньо­му ЄС про це не прийня­то го­во­ри­ти вго­лос, оскіль­ки це зав­жди мо­же бу­ти від­ки­ну­то й під­да­не остра­кі­зму як «ра­сизм», але мовчання про про­бле­му са­мої про­бле­ми не усу­ває. І що че­кає на Єв­ро­пу в ре­зуль­та­ті не­зрід­ка са­мим Брюс­се­лем про­во­ко­ва­но­го ве­ли­ко­го пе­ре­се­ле­н­ня на­ро­дів?

Лі­де­рам і на­ро­дам ЄС тре­ба, на­ре­шті, ви­зна­чи­ти­ся, чим має бу­ти Со­юз: кон­фе­де­ра­ці­єю де­мо­кра­ти­чних держав чи су­пер­дер­жа­вою.

Бри­тан­ці су­пер­дер­жа­ви зі сто­ли­цею в Брюс­се­лі яв­но не хо­чуть. Дій­сно, на що пе­ре­тво­рю­є­ться де­мо­кра­тія за то­таль­ної бю­ро­кра­ти­за­ції, ко­ли брюс­сель­ські чи­нов­ни­ки роз­по­ря­джа­ю­ться, якої фор­ми ма­ють бу­ти огір­ки, що ви­ро­щу­ю­ться фер­ме­ра­ми від Пор­ту­га­лії до Поль­щі. Мо­же, не­хай кра­ще це ви- рі­шу­ють спо­жи­ва­чі, ку­пу­ю­чи або не ку­пу­ю­чи аграр­ну про­ду­кцію?

ЄС має або до­ко­рін­но змі­ни­ти­ся, або за Британією по­слі­ду­ють ін­ші. Ми, хоч і не є чле­на­ми ЄС, але на сво­їй шку­рі від­чу­ли ба­га­то йо­го по­ро­ків, по­ки не зві­дав­ши при­над.

Ми ба чи мо, як пе ре ду сім « гран ди » ЄС за мість рі шу чої від - сі­чі за­галь­но­єв­ро­пей­ській за­гро­зі зі схо ду, про во дять по лі ти ку за - спо ко єн ня Пу ті на. Ми пам’ ята є - мо, як два лідери ЄС — Ні­меч­чи­на і Фран ція — на Бу ха рес­тсь ко му саміті НАТО, від­мо­вив­ши Гру­зії й Укра ї ні в єв ро ат лан тич ній пер с - пе­кти­ві, спро­во­ку­ва­ли 2008 ро­ку агре­сію РФ про­ти Гру­зії. А в Моск ві сприй ня ли їх ню по зи цію як слаб кість. Кож на по ступ ка Пу ті - ну — це ще один крок до Тре тьої сві­то­вої вій­ни. Ду­рість і ко­ро­тко­зо­рість де­мо­кра­ти­чно­го За­хо­ду — фе­но­ме­наль­ні. І це вже вдру­ге Захід на­сту­пає на одні й ті са­мі гра­блі, Дру­га сві­то­ва ні­чо­го не на­вчи - ла. І сьо­го­дні він ви­кру­чує нам ру­ки, під­штов­ху­ю­чи до ка­пі­ту­ля­ції пе­ред Крем­лем, спо­ді­ва­ю­чись на­ми від­ку­пи­ти­ся від між­на­ро­дно­го ху­лі­га­на. Нам тре­ба сто­я­ти на своє му, хоч би як бу ло важ ко. Ни - ні­шній па­ци­фіст­ській адмі­ні­стра­ції у Ва­шинг­то­ні за­ли­ши­ло­ся не­дов го, а Клін тон і Трамп нав ряд чи успад ку ють зов ніш ню по лі ти - ку Обами. На­віть Трамп мо­же ви­яви ти ся не при єм ним сюр п ри зом для Крем ля. Адже це Трамп за - кли­кав зби­ва­ти ро­сій­ські лі­та­ки в ра зі їх на бли жен ня до аме ри - кан­ських ко­ра­блів. У аме­ри­кан­ця мо же ви яви ти ся ха рак тер нор - маль­но­го те­ха­сько­го ков­боя.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.