Про зі­ткне­н­ня двох жур­на­лі­стик

Гер­хард ГНАУК: «Бре­хня — єди­на лан­ка, яка пов’язує між со­бою вій­ну на Дон­ба­сі, до­пін­го­вий скан­дал та ін­ші яви­ща ро­сій­ської дій­сно­сті»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

— Па­не Гнаук, ек­спер­ти ка­жуть, що основ­ний про­дукт екс­пор­ту, який є сьо­го­дні в Ро­сії, — це ко­ру­пція. Спе­цо­пе­ра­ції, під­куп, си­сте­ма­ти­чне фі­нан­су­ва­н­ня мар­гі­наль­них пар­тій в Єв­ро­пі (не­рід­ко ді­а­ме­траль­но про­ти­ле­жних за іде­о­ло­гі­чним за­барв­ле­н­ням) — все це ін­стру­мен­ти, які РФ про­дов­жує осо­бли­во актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти впро­довж остан­ніх двох ро­ків. Чи на­вчи­ли­ся єв­ро­пей­ські жур­на­лі­сти від­по­від­а­ти на ці ви­кли­ки? Як ви вва­жа­є­те, чи ле­жить ча­сти­на відповідальності за по­ши­ре­н­ня ро­сій­сько­го впли­ву в Єв­ро­пі, у то­му чи­слі й на за­хі­дній ме­діа-спіль­но­ті?

— За ці два ро­ки за­хі­дна жур­на­лі­сти­ка на­вчи­ла­ся ба­га­то чо­го, хо­ча, мо­жли­во, і не­до­ста­тньо. Як і ін­ші ін­сти­ту­ції від­кри­то­го су­спіль­ства, ЗМІ — це від­кри­та си­сте­ма. Тут не мо­же бу­ти « кно­по­чки » , на яку хтось звер­ху на­ти­скає, і ко­ра­бель змі­нює курс. Жур­на­лі­сти­ка — це жи­вий ор­га­нізм, одна з при­ро­дних сил у су­спіль­стві. Са­ме то­му ва­жли­во ви­вча­ти, як во­на ре­а­гує на но­ві ви­кли­ки. Жур­на­лі­сти­ка на­сам­пе­ред має від­обра­жа­ти те, що від­бу­ва­є­ться, але окрім цьо­го — ста­ви­ти кри­ти­чні пи­та­н­ня, про­ти­сто­я­ти спро­бам впли­ву.

Хо­чу на­га­да­ти про ні­ме­цьких жур­на­лі­стів і осо­бли­во про жур­на­лі­сток, які пра­цю­ва­ли на Май­да­ні, на Дон­ба­сі, у то­му чи­слі й під зву­ки стрі­ля­ни­ни. Як мі­ні­мум двоє з них ви­сві­тлю­ва­ли бло­ку­ва­н­ня укра­їн­ських військових ча­стин у Кри­му ро­сій­ськи­ми вій­ська­ми. Ма­буть, са­ме то­му ві­до­мий аме­ри­кан­ський істо­рик Ті­мо­ті Снай­дер ска­зав, що жур­на­ліс­тки-жін­ки вря­ту­ва­ли честь ні­ме­цької на­ції в той час, ко­ли де­я­кі кор­по­ра­ції про­дов­жу­ва­ли тор­гу­ва­ти з « Газ­про­мом » , а по­лі­ти­ки ви­слов­лю­ва­ли «гли­бо­ку стур­бо­ва­ність». Ні­меч­чи­на, яка, до ре­чі, є тре­тім екс­пор­те­ром зброї в сві­ті, до­сі не ви­зна­ла за не­об­хі­дне до­по­мог­ти Укра­ї­ні ін­шим чи­ном.

— На За­хо­ді жур­на­лі­сти­ка — це дій­сно жи­вий ор­га­нізм, яко­му не мо­жна да­ти вка­зів­ку. Але ж у Ро­сії си­ту­а­ція зов­сім іна­кша — там існу­ють ве­ли­че­зні ме­діа-кор­по­ра­ції, фе­де­раль­ні ЗМІ, яки­ми ке­ру­ють з одно­го цен­тру і які ви­ко­ну­ють пев­ні зав­да­н­ня, у то­му чи­слі й на За­хо­ді. Ро­сій­ські про­па­ган­ди­сти на­вчи­ли­ся ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти стан­дар­ти про­фе­сії, яких су­во­ро до­три­му­ю­ться їхні єв­ро­пей­ські ко­ле­ги в сво­їх ці­лях. Чи не ви­хо­дить так, що в цій си­ту­а­ції за­хі­дні ме­діа зав­жди бу­дуть на крок по­за­ду?

— Справ­ді, йде­ться про аси­ме­три­чний кон­флікт, про зі­ткне­н­ня двох ви­дів жур­на­лі­сти­ки. «Жур­на­лі­сти­ка», ке­ро­ва­на з цен­тру, зав­жди діє швид­ше. З іншого бо­ку, вільна жур­на­лі­сти­ка — більш стій­ка. Впев­не­ний, що в по- даль­шій пер­спе­кти­ві пе­ре­ма­гає са­ме від­кри­те су­спіль­ство. Ще за існу­ва­н­ня схі­дно­го бло­ку, у 1980- ті ро­ки, які я до­бре пам’ятаю, зда­ва­ло­ся, що ін­ша сто­ро­на на­ба­га­то силь­ні­ша за нас в сен­сі пропаганди. Є та­ке вра­же­н­ня і сьо­го­дні.

Але звер­ні­мо ува­гу на один з остан­ніх при­кла­дів. Ні­ме­цько­го жур­на­лі­ста Ха­йо Зеп­пель­та, який зняв фільм-роз­слі­ду­ва­н­ня про до­пін­го­вий скан­дал у Ро­сії, не­що­дав­но ата­ку­ва­ло ро­сій­ське дер­жав­не те­ле­ба­че­н­ня. Ро­сій­ська ко­ре­спон­ден­тка ні­би­то на­ма­га­ла­ся взя­ти в ньо­го в Ні­меч­чи­ні ін­терв’ ю, але по­во­ди­ла­ся так, що все пе­ре­тво­ри­ло­ся на ще один скан­дал. Ду­маю, ін­ші ні­ме­цькі жур­на­лі­сти ви­не­сли на осно­ві цьо­го при­кла­да для себе гар­ний урок про те, як пра­цю­ють ро­сій­ські дер­жав­ні ЗМІ і на­скіль­ки во­ни да­ле­кі від за­хі­дних стан­дар­тів жур­на­лі­сти­ки.

В остан­ні мі­ся­ці я все ча­сті­ше по­вер­та­ю­ся дум­ка­ми до Оле­ксан­дра Сол­же­ні­ци­на, а са­ме до йо­го ла­ко­ні­чно­го за­по­ві­ту ра­дян­сько­му су­спіль­ству — « жи­ти не за бре­хнею » . Сьо­го­дні бре­хня — це єди­на лан­ка, яка зв’ язує між со­бою вій­ну на Дон­ба­сі, до­пін­го­вий скан­дал та ін­ші яви­ща ро­сій­ської дій­сно­сті. Спо­ді­ва­ю­ся, що ра­но чи пі­зно в Ро­сії з’ яви­ться но­вий ве- ли­кий пи­сьмен­ник, який по­вто­рить цей за­клик Сол­же­ні­ци­на. До того ж, я пе­ре­ко­на­ний, що та­ка шту­чна си­сте­ма, якою був СРСР і якою є сьо­го­дні Ро­сія, мо­же зруй­ну­ва­ти­ся ду­же швид­ко.

— У кон­текс­ті ре­а­кції на ро­сій­ську агре­сію в Укра­ї­ні пе­ред Єв­ро­пою по- но­во­му по­ста­ло пи­та­н­ня про ви­бір між цін­но­стя­ми та ін­те­ре­са­ми, зокре­ма еко­но­мі­чни­ми. Як ви вва­жа­є­те, чи залишаються сьо­го­дні за­хі­дні елі­ти від­да­ни­ми тим цін­но­стям, які сво­го ча­су сфор­му­ва­ли єв­ро­пей­ське су­спіль­ство? І чи до­ста­тньо, на ваш погляд, го­во­рять про цін­но­сті єв­ро­пей­ські жур­на­лі­сти?

— Де­мо­кра­ти­чні держави в Єв­ро­пі ни­ні пе­ре­жи­ва­ють пев­ну цін­ні­сну кри­зу. І в за­хі­дній, і в цен­траль­но-схі­дній Єв­ро­пі зна­хо­дять по­пу­ляр­ність пра­во­по­пу­ліст­ські і про­сто по­пу­ліст­ські ру­хи. В су­спіль­стві три­ва­ють дис­ку­сії про те, як ро­зу­мі­ти ці тенденції і як по­трі­бно на них ре­а­гу­ва­ти. По­ру­шу­є­ться пи­та­н­ня про ефе­ктив­ність на­ших де­мо­кра­ти­чних ін­сти­ту­тів. Ба­га­то що, зокре­ма, ма­ють про­ясни­ти на­сту­пні ви­бо­ри.

Як пра­виль­но на­пи­сав про мо­жли­ву кри­зу єв­ро­пей­ської де­мо­кра­тії жур­на­ліст га­зе­ти Die Zeit, ду­же ва­жли­во озву­чу­ва­ти існу­ю­чу кри­ти­ку все­ре­ди­ні са­мої де­мо­кра­тії, то­му що це має при­ве­сти до по­лі­пше­н­ня су­спіль­но-по­лі­ти­чної си­сте­ми. Якщо ця кри­ти­ка не бу­де озву­че­на і осми­сле­на все­ре­ди­ні си­сте­ми, во­на мо­же бу­ти за­сто­со­ва­на ззов­ні, що ма­ти­ме на­ба­га­то сер­йо­зні­ші на­слід­ки. Ми маємо ста­ви­ти­ся до ці­єї по­пу­ліст­ської кри­ти­ки ціл­ком сер­йо­зно, маємо шу­ка­ти на неї від­по­віді і роз­мов­ля­ти з усі­ма не­за­до­во­ле­ни­ми. Мо­жли­во, це не дасть їм пе­ре­вер­ну­ти наш спіль­ний чо­вен. Йде­ться у то­му чи­слі й про від­по­від­аль­ність ме­дій­но­го спів­то­ва­ри­ства.

Ці­ка­во, що не­за­до­во­ле­н­ня ча­сти­ни ні­ме­цько­го су­спіль­ства існу­ю­чи­ми ЗМІ ви­ни­кло са­ме з по­ча­тком ро­сій­сько-укра­їн­сько­го кон­флі­кту. По­стій­но обго­во­рю­ва­ло­ся пи­та­н­ня про те, чи пра­виль­но во­ни ви­сві­тлю­ють по­дії в Укра­ї­ні. Одно­ча­сно з цим у Ні­меч­чи­ні по­ча­ли з’яв­ля­ти­ся пра­ві по­пу­ліст­ські ру­хи. Для жур­на­лі­стів ця си­ту­а­ція при­не­сла не ли­ше до­да­тко­ву від­по­від­аль­ність, але, як не див­но, і но­вий шанс. Ко­ли за­пи­ту­єш ко­лег з інших ви­дань про на­стрій у ре­да­кці­ях, во­ни від­по­від­а­ють: « бо­йо­вий » . Сьо­го­дні атмо­сфе­ра в су­спіль­стві більш роз­жа­ре­на, ніж ра­ні­ше. Від­бу­ва­ю­ться дис­ку­сії з ду­же ва­жли­вих пи­тань. Це озна­чає, що по­пит на ЗМІ, у то­му чи­слі на дру­кар­ські ви­да­н­ня, бу­де збіль­шу­ва­ти­ся, а жур­на­лі­стам до­да­сться ро­бо­ти.

— Не­що­дав­но ре­да­ктор ти­жне­ви­ка The Economist, стар­ший ві­це-пре­зи­дент Цен­тру ана­лі­зу єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки Едвард Лу­кас ска­зав, що у то­му, що Єв­ро­па ви­яви­ла­ся не­го­то­вою до ро­сій­ської агре­сії про­ти Укра­ї­ни час­тко­во є від­по­від­аль­ність і жур­на­лі­стів ( див. ма­те­рі­ал « Ви мо­же­те вря­ту­ва­ти Захід, а не він вас » у №106-107 від 17—18 черв­ня ц.р.). Мов­ляв, про­від­ні ме­діа, зокре­ма Бі- Бі- Сі, ствер­джу­ва­ли, що Захід без­по­во­ро­тно ви­грав хо­ло­дну вій­ну, і то­му но­вої че­ка­ти не вар­то. Агре­сія в Гру­зії, а по­тім в Укра­ї­ні та Си­рії спро­сту­ва­ла ці при­пу­ще­н­ня. Як ви вва­жа­є­те, чи ро­зу­мі­ють у Єв­ро­пі су­тність су­ча­сно­го ро­сій­сько­го су­спіль­ства, ро­сій­сько­го по­лі­ти­чно­го устрою, а та­кож ту не­без­пе­ку, яку во­ни несуть для сві­ту? Яка роль жур­на­лі­стів у на­бут­ті за­хі­дним су­спіль­ством та­ко­го ро­зу­мі­н­ня?

— Я був би більш обе­ре­жним з від­по­від­дю на за­пи­та­н­ня «хто ви­нен?». Якщо хтось і має від­по­від­а­ти за від­су­тність та­ко­го ро­зу­мі­н­ня, то пе­ре­ва­жно це сто­су­є­ться по­лі­ти­ків і тих пред­став­ни­ків кор­по­ра­цій, які актив­но пі­клу­ю­ться про збереження еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва з Ро­сі­єю. При цьо­му жур­на­лі­сти, зви­чай­но, ви­ко­ну­ють ва­жли­ву роль у ви­кри­ван­ні ті­єї бре­хні, яка зву­чить з ру­по­рів ро­сій­ської пропаганди. Гар­ний при­клад та­кої ро­бо­ти — роз­слі­ду­ва­н­ня ка­та­стро­фи « Бо­їн­гу » на Дон­ба­сі, пред­став­ле­не жур­на­ліст­ським ко­ле­кти­вом сай­ту Bellingcat.

Ме­ні зда­є­ться, що Едвард Лу­кас мав на ува­зі за­галь­ну на­їв­ність за­хі­дно­го су­спіль­ства, яке зав­жди пра­гне до до­вір­чих сто­сун­ків, до спів­пра­ці з су­сі­да­ми, від­дає пе­ре­ва­гу ком­про­мі­су. Це ду­же при­єм­не ба­че­н­ня сві­ту, але во­но не зав­жди збі­га­є­ться з ре­аль­ні­стю, зокре­ма во­но має ма­ло спіль­но­го з су­ча­сною ро­сій­ською елі­тою та си­сте­мою вла­ди. Та­ка на­їв­ність ускла­днює аде­ква­тне ро­зу­мі­н­ня де­яких ін­стру­мен­тів, які ви­ко­ри­сто­вує ро­сій­ська дер­жа­ва. На ща­стя, в Єв­ро­пі є низ­ка ін­сти­ту­цій, які на­ма­га­ю­ться ін­фор­му­ва­ти су­спіль­ство про ре­аль­ну си­ту­а­цію в Ро­сії, у то­му чи­слі про ро­бо­ту та­мо­шніх ЗМІ.

Ва­жли­во ро­зу­мі­ти, для ко­го са­ме Ро­сія сьо­го­дні є за­гро­зою. Ме­ні зда­є­ться, що на­сам­пе­ред йде­ться про за­гро­зу для її су­сі­дів, які ра­ні­ше бу­ли ча­сти­ною СРСР. Пи­та­н­ня в то­му, чи від­чу­ва­ють пев­ну від­по­від­аль­ність ни­ні­шні чле­ни ЄС за ті кра­ї­ни, які по­ки що зна­хо­дя­ться за йо­го ме­жа­ми. Сьо­го­дні Пу­тін про­по­нує себе як пар­тне­ра для за­хі­дних кра­їн за умо­ви, що во­ни до­зво­лять йо­му ро­би­ти все, що за­ма­не­ться бі­ля кор­до­нів Ро­сії. Захід не повинен по­го­джу­ва­ти­ся на цю гру!

— Не ли­ше на За­хо­ді, а й в Укра­ї­ні ба­га­то хто все ще схиль­ний пе­ре­кла­да­ти від­по­від­аль­ність за агре­сив­ну зов­ні­шню по­лі­ти­ку Ро­сії на прав­ля­чий ре­жим і про­па­ган­ду, не ро­зу­мі­ю­чи, що во­на від­по­від­ає гли­бо­ким за­пи­там са­мо­го ро­сій­сько­го су­спіль­ства.

— Якщо ро­сій­ське су­спіль­ство в йо­го більшості вла­што­вує ни­ні­шній по­лі­ти­чний устрій — це йо­го пра­во. Але в цьо­му ви­пад­ку Захід має про­ве­сти пе­ред мо­жно­влад­ця­ми в Ро­сії чі­тку чер­во­ну лі­нію, яку не мо­жна пе­ре­сту­па­ти, — дай­те спо­кій сво­їм су­сі­дам!

По­ча­ток на 25-й стор.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.