«Та­єм­ний агент Ми­ко­ла Го­голь...»

У «Ви­дав­ни­цтві Ста­ро­го Ле­ва» по­ба­чи­ла світ на­у­ко­во-по­пу­ляр­на кни­га про­фе­со­ра Острозь­ко­їа­ка­де­мі­ї­Пе­тра Кра­лю­ка

Den (Ukrainian) - - Українці – Читайте! -

Нова пра­ця пи­сьмен­ни­ка та пу­блі­ци­ста, ав­то­ра « Дня » Петра Кра­лю­ка « Та­єм­ний агент Ми­ко­ла Го­голь, або Про що роз­по­від­ає «Та­рас Буль­ба» — спро­ба ав­тор­сько­го до­слі­дже­н­ня кон­тро­вер­сій­ної го­го­лів­ської по­ві­сті «Та­рас Буль­ба» зпо­гля­ду ро­лі цьо­го текс­ту в куль­тур­но-по­лі­ти­чно­му ди­скур­сі як у ХІХ сто­літ­ті, у до­бу ро­ман­ти­зму, так і в ни­ні­шні ча­си. У книж­ці до­слі­дник роз­гля­дає мі­сце «Та­ра­са Буль­би» в рі­зних си­сте­мах ко­ор­ди­нат: ім­пер­ській ро­сій­ській, про­він­цій­ній ма­ло­ро­сій­ській, поль­ській, єв­рей­ській то­що. Ви­слов­ле­но смі­ли­ві при­пу­ще­н­ня що­до біо­гра­фії са­мо­го Го­го­ля. Ста­ви­ться ці­ла низ­ка пи­тань про вну­трі­шні ін­тен­ції ав­то­ра по­ві­сті; при­скі­пли­вий текс­ту­аль­ний ана­ліз­по­де­ку­ди на­штов­хує на су­пе­ре­чли­ві ви­снов­ки — втім, са­ме в цій не­пря­мо­лі­ній­но­сті мо­жна до­ба­ча­ти гли­би­ну і жит­тє­зда­тність го­го­лів­сько­го тво­ру.

За словами ав­то­ра, по­вість «Та­рас Буль­ба» одра­зу ста­ла куль­то­вим тво­ром ро­сій­ської лі­те­ра­ту­ри. Та­кою ли­ша­є­ться й до сьо­го­дні. Не мен­ше зна­че­н­ня во­на ма­ла і має для укра­їн­ської куль­ту­ри. Мо­жна на­віть го­во­ри­ти й про те, що «Та­рас Буль­ба» став ва­жли­вим «фер­мен­том» фор­му­ва­н­ня мо­дер­но­го укра­їн­сько­го на­ціо­на­лі­зму. По­вість пе­ре­кла­де­но май­же всі­ма єв­ро­пей­ськи­ми мо­ва­ми, на­віть ал­бан­ською та фла­манд­ською.

«У су­ча­сно­му ро­сій­сько­му про­па­ган­дист­сько-ви­хов­но­му ди­скур­сі «Та­рас Буль­ба» по­сі­дає да­ле­ко не остан­нє мі­сце. Яскра­вий при­клад цьо­го — фільм Во­ло­ди­ми­ра Бор­тка, про­фі­нан­со­ва­ний Мі­ні­стер­ством куль­ту­ри Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції. Екра­ні­зу­ю­чи «Буль­бу», ре­жи­сер ні­би до­три­му­є­ться сю­же­ту, не до­зво­ляє со­бі сут­тє­во від­хо­ди­ти від ньо­го. Що­прав­да, пе­ре­дає не стіль­ки дух тво­ру, скіль­ки йо­го «ви­ди­мі» іде­о­ло­ге­ми. До­да­ю­чи де­я­кі епі­зо­ди та сю­же­тні лі­нії, яких у тво­рі не­має, Бор­тко хо­тів змі­ни­ти ідей­не зву­ча­н­ня «Буль­би». У сво­їй пра­ці я на­ма­гав­ся про­чи­та­ти «Та­ра- са Буль­бу», звер­та­ю­чи на езо­те­ри­чний рі­вень по­ві­сті. Пе­ред на­ми по­стає ін­ший «Буль­ба», який не впи­су­є­ться ні в ро­сій­ський, ні в укра­їн­ський па­трі­о­ти­чний ди­скур­си і який не є ні ан­ти­поль­ським, ні ан­ти­єв­рей­ським текс­том. Рад­ше це справ­ді гли­бо­кий твір, який роз­кри­ває як мен­таль­ність укра­їн­ців, так і їхні вза­є­ми­ни з су­сі­да­ми — по­ля­ка­ми та єв­ре­я­ми. Та­кож цей твір є тон­кою на­смі­шкою над ро­сій­ськи­ми іде­о­ло­гі­чни­ми сте­ре­о­ти­па­ми», — роз­по­від­ає Пе­тро Кра­люк.

До ре­чі, зна­ме­ни­та по­вість Го­го­ля за йо­го жи­т­тя бу­ла на­дру­ко­ва­на дві­чі: спер­шу — у збір­ни­ку «Мир­го­род» 1835 ро­ку, а по­тім, 1842 ро­ку, у 2-му то­мі «Со­чи­не­ний Ни­ко­лая Го­го­ля», де твір бу­ло по­да­но вже пе­ре­ро­бле­ним і роз­ши­ре­ним більш ніж удві­чі. В остан­ні ро­ки Го­голь го­ту­вав по­вість до тре­тьо­го пе­ре­ви­да­н­ня, але не до­че­кав­ся. Пі­зні­ше твір не­о­дно­ра­зо­во пе­ре­ви­да­вав­ся в Ро­сії. Са­ме дру­гий ва­рі­ант по­ві­сті став «ка­но­ні­чним», по­при те, що в ньо­го бу­ли вне­се­ні прав­ки, не узго­дже­ні з Го­го­лем. У ній роз­ло­го опи­су­ва­ла­ся ро­ман­ти­чна істо­рія лю­бо­ві Ан­дрія та поль­ської пан­но­чки — істо­рія, яка в пер­шій ре­да­кції бу­ла по­зна­че­на ли­ше пун­ктир­но. На­ба­га­то біль­ше ува­ги при­ді­ля­ло­ся і ба­таль­ним сце­нам, що тра­кту­ва­ло­ся в ду­сі ро­сій­сько­го па­трі­о­ти­зму. Пе­ре­ви­да­н­ня та пе­ре­кла­ди «Та­ра­са Буль­би» зде­біль­шо­го ба­зу­ва­ли­ся са­ме на цьо­му, дру­го­му ва­рі­ан­ті.

«В осно­ві до­слі­дни­цької ме­то­ди — ав­тор­ська те­за про те, що «тво­ри — це за­ши­фро­ва­на біо­гра­фія ав­то­ра. Про­сто їх тре­ба роз­ши­фру­ва­ти». Під цим ку­том зо­ру Пе­тро Кра­люк і роз­гля­дає го­го­лів­ські «Стра­шну пом­сту» і фра­гмен­ти дру­го­го то­му «Мер­твих душ», але най­де­таль­ні­ше до­слі­джує «Та­ра­са Буль­бу». Ху­до­жні тво­ри ні­ко­ли не ви­ни­ка­ють із­по­ро­жне­чі. Ва­жли­во зна­ти жит­тє­ві умо­ви ав­то­ра на мо­мент на­пи­са­н­ня тво­ру і тра­ди­цію, на якій він ви­ріс. То­му вель­ми до­ре­чні в текс­ті до­слі­дже­н­ня па­ра­ле­лі між «Та­ра­сом Буль­бою» та «Істо­рі­єю Ру­сів», вка­зів­ки на збі­ги, ча­сом до­слів­ні, між «Та­ра­сом Буль­бою» і ду­мою про Хмель­ни­цько­го, яку по­чав пи­са­ти ва­та­жок де­ка­бри­стів Кон­дра­тій Ре­лє­єв. Бли­ску­че ав­тор ре­кон­стру­ю­вав і сві­то­гляд «ма­ло­ро­сій­сько­го» дво­рян­ства пер­шої чвер­ті XIX сто­лі­т­тя, по­ка­зу­ю­чи че­рез ньо­го під­ва­ли­ни і сві­то­гляд ма­ло­ро­сій­ства як яви­ща. Кни­га Петра Кра­лю­ка да­ле­ка від па­фо­сно-па­те­ти­чних га­сел ти­пу «Го­голь­наш!», вель­ми по­ши­ре­них у но­ві­тньо­му укра­їн­сько­му лі­те­ра­ту­ро­знав­стві. Але во­на про­мо­ви­сто до­во­дить, що на­віть на «не­на­ших» пи­сьмен­ни­ків, так чи іна­кше пов’яза­них з укра­їн­ською зем­лею, куль­ту­рою, істо­рі­єю, ми му­си­мо ма­ти вла­сний погляд», — ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми від про­чи­та­н­ня пи­сьмен­ник Сер­гій Си­нюк.

Оле­ксій КОСТЮЧЕНКО, Острог

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.