Ро­ман Бже­ський – пре­лю­дія по­сту­пу

Ви­дав­ни­цтво «Тем­по­ра» пред­ста­ви­ло збір­ку праць ви­да­тно­го укра­їн­сько­го по­лі­ти­чно­го та гро­мад­сько­го ді­я­ча, до­слі­дни­ка і пу­блі­ци­ста

Den (Ukrainian) - - Українці – Читайте! -

ро­хи ди­ва­ку­ва­тий, ду­же не­спо­кій­ний і фа­на­ти­чний еру­дит», який «мав ра­цію у ба­га­тьох, ба­га­тьох ви­пад­ках» — це йде­ться про Ро­ма­на Бже­сько­го (23.03.1897 — 4.04.1982) — укра­їн­сько­го по­лі­ти­чно­го та гро­мад­сько­го ді­я­ча, до­слі­дни­ка, пу­блі­ци­ста, за пе­ре­ко­на­н­ням — ра­ди­каль­но­го на­ціо­на­лі­ста. Оцін­ка на­ле­жить Яро­сла­ву Да­шке­ви­чу, який вва­жав, що твор­ча спад­щи­на Бже­сько­го не втра­ти­ла сво­го зна­че­н­ня до­те­пер.

Дня­ми у ви­дав­ни­цтві «Тем­по­ра» ви­йшла дру­ком збір­ка праць Ро­ма­на Бже­сько­го під за­галь­ною на­звою «Пре­лю­дія по­сту­пу (ві­стни­ків­ський до­ро­бок 1924—1934 ро­ків)». Упо­ряд­ку­ва­ли кни­гу зем­ля­ки ав­то­ра — чер­ні­гів­ські істо­ри­ки Во­ло­ди­мир Бой­ко та Та­ма­ра Дем­чен­ко. Ви­да­н­ня ре­ко­мен­до­ва­но до дру­ку Вче­ною ра­дою Ін­сти­ту­ту істо­рії Укра­ї­ни НАН Укра­ї­ни. Пре­лю­дія — то­му, що по­дії сто­рі­чної дав­ни­ни роз­гля­да­ю­ться, як по­ча­ток три­ва­ло­го пе­рі­о­ду в укра­їн­ській істо­рії, змі­стом яко­го бу­ла бо­роть­ба за здо­бу­т­тя й утвер­дже­н­ня на­ціо­наль­ної держави, ми теж є свід­ка­ми та без­по­се­ре­дні­ми уча­сни­ка­ми одно­го зйо­го ета­пів. Пре­лю­дія — то­му, що ви­рі­ше­н­ня про­блем, зя­ки­ми зі­ткнув­ся Ро­ман Бже­ський та йо­го су­ча­сни­ки, від­кла­ло­ся на де­ся­ти­річ­чя, між яки­ми — мо­ре кро­ві, стра­ж­дань, ге­ро­ї­зму та ба­га­то чо­го іншого.

На­га­да­є­мо, що Ро­ман Бже­ський на­ро­див­ся у Чер­ні­го­ві, де ще за юна­цьких ро­ків до­лу­чив­ся до укра­їн­сько­го на­ціо­наль­но-ви­зволь­но­го ру­ху, зокре­ма — Брат­ства са­мо­стій­ни­ків. Він — актив­ний уча­сник Укра­їн­ської ре­во­лю­ції 1917— 1921 рр.: очіль­ник мі­сце­вої мі­лі­ції, ін­стру­ктор Цен­траль­ної Ра­ди, бо­єць укра­їн­ських до­бро­воль­чих за­го­нів, дер­жав­ний слу­жбо­вець, ди­пкур’єр, роз­ві­дник... Йо­го дру­зі та при­я­те­лі юна­цтва — це Ва­силь Ел­лан­ський, Пав­ло Ти­чи­на, Ар­ка­дій Каз­ка... Між ін­шим, сю­же­ти, зго­дом штри­ха­ми від­тво­ре­ні ав­то­ром у спо­ми­нах, вар­ті не одно­го го­стро при­го­дни­цько­го ро­ма­ну чи те­ле­стрі­чки зі­сто­ри­ко­па­трі­о­ти­чної те­ма­ти­ки. У між­во­єн­ний пе­рі­од Р. Бже­ський ме­шкав у Кре­мен­ці, де про­ва­див про­сві­тни­цьку та пу­блі­ци­сти­чну ді­яль­ність, дру­ку­вав­ся в «Лі­те­ра­тур­но-На­у­ко­во­му Ві­стни­ку» та «Ві­стни­ку», став по­слі­дов­ни­ком ідей Дми­тра Дон­цо­ва. Він за­а­ре­што­ву­вав­ся поль­ською вла­дою за при­на­ле­жність до укра­їн­сько­го на­ціо­на­лі­сти­чно­го під­пі­л­ля. У ро­ки Дру­гої сві­то­вої вій­ни спів­пра­цю­вав ізга­зе­тою «Во­линь». Зго­дом, уже на емі­гра­ції — спо­ча­тку в Ні­меч­чи­ні, а по­тім (до кін­ця жи­т­тя) — у США (Де­тройт, штат Мі­чі­ган), ство­рив та вла­сни­ми си­ла­ми на­дру­ку­вав кіль­ка­де­сят праць пе­ре­ва­жно пу­блі­ци­сти­чно­го ґа­тун­ку — зі­сто­рії Укра­ї­ни, лі­те­ра­ту­ро­знав­ства, по­лі­то­ло­гії та фі­ло­со­фії. Бу­ду­чи ви­хід­цем із­пів­ні­чно-схі­дної Укра­ї­ни, дов­гий час пе­ре­бу­ва­ю­чи у ви­рі бур­хли­вих по­лі­ти­чних дис­ку­сій та по­дій Ро­ман Бже­ський вла­сним жит­тє­вим шля­хом об’єд­нав до­бу Укра­їн­ських ви­зволь­них зма­гань по­ча­тку ХХ ст., між­во­єн­ний та пе­рі­од Дру­гої сві­то­вої вій­ни. Се­ред су­ча­сни­ків за­слу­жив сла­ву без­ком­про­мі­сно­го по­ле­мі­ста. Ця яскра­ва не­пе­ре­сі­чна по­стать за­ли­ша­є­ться не­по­ці­но­ва­ною як слід в Укра­ї­ні.

Вла­сне, нова кни­га — це до­бір­ка праць між­во­єн­ної до­би (кре­ме­не­цький пе­рі­од жи­т­тя), які по­ба­чи­ли світ на сто­рін­ках ви­ще­зга­да­них жур­на­лів. Найбільша пра­ця — «Згад­ки зми­ну­ло­го (1916—1921)», тоб­то спо­ми­ни до­би укра­їн­ських на­ціо­наль­но-ви­зволь­них зма­гань, що­прав­да, до­ве­де­ні ав­то­ром ли­ше до гру­дня 1918 р. Твор­чість ав­то­ра у на­сту­пні ро­ки, на дум­ку упо­ря­дни­ків, потребує окре­мої ро­бо­ти.

Утім, ко­ли ро­бо­та над кни­гою вже за­вер­шу­ва­ла­ся, ста­ло ві­до­мо, що та­ки збе­ре­гли­ся до­сі не­до­сту­пні до­слі­дни­кам ча­сти­ни спо­ми­нів Ха­ра­ктер­ни­ка (псев­до­нім Р.Бже­сько­го) про по­дії в Укра­ї­ні по­ча­тку ХХ ст. На­пи­са­ні во­ни в остан­ні ро­ки жи­т­тя ав­то­ра, в США (Де­тройт); по йо­го смер­ті, в си­лу ро­дин­них об­ста­вин, про­тя­гом кіль­кох де­ся­ти­річ пе­ре­бу­ва­ли по­за дося­жні­стю як дру­жи­ни, так і ді­тей. Від­по­від­но не зна­йшло­ся ні­ко­го, хто б міг їх опра­цю­ва­ти та опу­блі­ку­ва­ти. Ли­ше у 2013 р. осо­би­стий ар­хів ба­тька по­вер­нув­ся до йо­го до­ньок. Об­сяг ма­те­рі­а­лів та їхній стан уне­мо­жлив­лю­ють їх швид­ке опри­лю­дне­н­ня — во­че­видь, йде­ться про дов­го­три­ва­лу ро­бо­ту зпі­дго­тов­ки до ви­да­н­ня, але де­я­кі до­сту­пні прав­ки ав­то­ра мо­жна по­ба­чи­ти вже у збір­ни­ку «Пре­лю­дія по­сту­пу».

Ро­ман Бже­ський на­ле­жить до по­ко­лі­н­ня, яке пе­ре­мож­ці ви­ки­ну­ли звла­сної Ба­тьків­щи­ни, зни­щу­ва­ли фі­зи­чно, а тих, хто за­ли­шив­ся на рі­дній зем­лі, за­ля­ка­ли. Ра­дян­ська вла­да, утвер­див­шись на те­ре­нах Укра­ї­ни, до ува­ги бра­ла, на­сам­пе­ред, по­лі­ти­чну ло­яль­ність до ре­жи­му, від­да­ність ко­му­ні­сти­чній пар­тії та її во­ждям, а не зна­н­ня, вмі­н­ня, енер­гію гро­ма­дян. Від­так пи­то­мо укра­їн­ська по­лі­ти­чна й куль­тур­на ді­яль­ність мо­жли­ва бу­ла тіль­ки за ме­жа­ми СРСР, де емі­гран­ти — над­дні­прян­ці й над­дні­стрян­ці — гур­ту­ва­ли свої си­ли для бо­роть­би за не­за­ле­жну Укра­ї­ну.

Во­стан­нє Ро­ман Бже­ський від­ві­дав рі­дний Чер­ні­гів на­при­кін­ці сер­пня — на по­ча­тку ве­ре­сня 1918 р., ко­ли ви­сту­пав на ор­га­ні­зо­ва­но­му «Про­сві­тою» ве­чо­рі, при­свя­че­но­му пам’яті геть­ма­на І. Ма­зе­пи. То­ді юнак «під­кре­слив га­ря­чу лю­бов Ма­зе­пи до Укра­ї­ни та ба­жа­н­ня її ща­стя», пра­гне­н­ня «ви­зво­ли­тись з за­лі­зних па­зу­рів Мо­скви». Зро­зумі­ло, що за ра­дян­ської до­би вла­да зро­би­ла все, аби чер­ні­гів­ці ні­ко­ли не зга­ду­ва­ли про сво­го ви­да­тно­го земляка. Скла­дно да­ва­ло­ся йо­го ви­зна­н­ня й в не­за­ле­жній Укра­ї­ні — ли­ше в лю­то­му 2016 р., від­по­від­но до роз­по­ря­дже­н­ня мі­сько­го го­ло­ви на ви­ко­на­н­ня за­ко­но­дав­ства про де­ко­му­ні­за­цію, в мі­сті над Де­сною з’яви­ли­ся ву­ли­ця та про­ву­лок іме­ні Ро­ма­на Бже­сько­го, а від­те­пер із­ча­сти­ною йо­го ве­ли­ко­го твор­чо­го до­роб­ку мо­же озна­йо­ми­ти­ся ко­жен ба­жа­ю­чий.

На­та­ля БОЙ­КО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.