На­скіль­ки но­ві – «но­ві»?

«По­ки не зро­зумі­ло, що са­ме вкла­да­ють у тер­мі­ни «пра­вий цен­тризм» чи «пра­вий лі­бе­ра­лізм». Це біль­ше схо­же на гру слів», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

На по­лі­ти­чній аре­ні Укра­ї­ни з’яв­ля­ться но­ві пар­тії. При­найм­ні са­ме в та­ко­му клю­чі во­ни се­бе по­зи­ціо­ну­ють. Одна з них пла­нує про­ве­сти свій з’їзд вже сьо­го­дні, а ін­ша — 9 ли­пня. Зде­біль­шо­го йде­ться про лю­дей з одно­го «май­да­нів­сько­го ко­ла», які час­тко­во вже за­йшли в пар­ла­мент, але під на­зва­ми ни­ні ді­ю­чих пар­ла­мент­ських по­лі­ти­чних про­е­ктів. Пла­ну­ва­ли йти одні­єю ко­ло­ною, але як ча­сто це бу­ває в укра­їн­ській по­лі­ти­ці — не до­мо­ви­ли­ся, то­му ру­ха­ти­му­ться дво­ма на­прям­ка­ми. Пер­ша — це умов­на гру­па Ві­кто­ра Чу­ма­ка, Ві­та­лія Ка­ська та Да­ві­да Са­ква­ре­лі­дзе, ін­ша — на ба­зі пар­тії «Де­мАльянс», ку­ди, зокре­ма, увій­дуть Сер­гій Ле­щен­ко, Му­ста­фа Найєм... Пер­ші на­зи­ва­ють се­бе пра­во­цен­три­ста­ми, дру­гі — пра­во­лі­бе­ра­ла­ми, хо­ча з кон­кре­тни­ми на­зва­ми пар­тій ще пла­ну­ють ви­зна­чи­ти­ся.

Ще не так дав­но всі ці лю­ди їзди­ли кра­ї­ною під за­галь­ни­ми га­сла­ми ан­ти­ко­ру­пцій­них фо­ру­мів го­ло­ви Оде­ської ОДА Мі­хе­ї­ла Са­а­ка­шві­лі. І на­віть за­раз, якщо по­чи­та­ти анон­си що­до ство­ре­н­ня пар­тій, мо­жна зу­стрі­ти схо­жі за­яви і за­кли­ки: ві­днов­ле­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті, зни­ще­н­ня олі­гар­хі­чно-кле­пто­кра­ти­чноі си­сте­ми, бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю, єв­ро­ін­те­гра­ція... За сло­ва­ми уча­сни­ків цих про­це­сів, го­лов­ною про­бле­мою в об’єд­нан­ні зу­силь ста­ло пи­та­н­ня ме­то­дів ство­ре­н­ня пар­тії і пи­та­н­ня лі­дер­ства. Не всі за­хо­ті­ли ство­рю­ва­ти пар­тію з ну­ля і ба­чи­ти її го­ло­вою Мі­хе­ї­ла Са­а­ка­шві­лі, від­по­від­но ви­рі­ши­ли об’ єд­ну­ва­ти­ся нав­ко­ло «Де­мАльян­су». Не зов­сім зро­зумі­лою за­ли­ша­є­ться й іде­о­ло­гі­чна пла­тфор­ма цих пар­тій, го­лов­ним чи­ном — чим бу­дуть від­рі­зня­ти­ся пра­во­цен­три­сти від пра­во­лі­бе­ра­лів.

Окре­ме пи­та­н­ня — вчин­ки. На­при­клад, чим Ле­щен­ко та Найем ста­ли ві­до­ми­ми? Тим, що во­ни бу­ли скан­даль­ни­ми жур­на­лі­ста­ми, які пу­блі­ку­ва­ли стат­ті-роз­слі­ду­ва­н­ня, чим ви­кли­ка­ли резонанс. Хтось вва­жав, що це є при­кла­дом жур­на­ліст­ської ді­яль­но­сті, а хтось, що це ре­зуль­тат «зли­то­го» ком­про­ма­ту. Ін­ша спра­ва — що во­ни прив­не­сли в по­лі­ти­ку. По­ки ви­гля­дає так, що «Блок Пе­тра По­ро­шен­ка» во­ни ви­ко­ри­ста­ли в яко­сті трам­плі­ну, щоб по­бу­ду­ва­ти вла­сні кар’єри. Окрім різ­кої кри­ти­ки по­лі­ти­ки Пре­зи­ден­та, ін­ших за­слуг Ле­щен­ка і Найє­ма по­ки не ду­же спо­сте­рі­га­є­ться. І за­ува­жи­мо, що на від­мі­ну від Миколи То­мен­ка чи Єго­ра Фір­со­ва їх не те, що не по­збав­ля­ють де­пу­тат­ства, їх на­віть з фра­кції не ви­клю­ча­ють. Більш то­го, во­ни со­бі па­ра­лель­но ство­рю­ють но­ву пар­тію. Хі­ба мо­жли­вий по­ді­бний рух по кар’єрі без спе­ці­аль­ної про­те­кції?

От­же, чи мо­жуть лю­ди, які зі­бра­ли­ся в но­ву пар­тію, за­про­по­ну­ва­ти но­ву якість в по­лі­ти­ці? Що озна­ча­ють за­яв­ле­ні ни­ми іде­о­ло­гії? На­скіль­ки не­за­ле­жни­ми бу­дуть за­про­по­но­ва­ні по­лі­ти­чні про­е­кти?

«ТРЕ­БА ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ ІЗ СОЦІАЛЬНОЮ БАЗОЮ ПАР­ТІЇ І ТО­ДІ СТАВАТИ МАСОВОЮ. ПО­КИ ЩО Я НЕ БАЧУ НА­ВІТЬ ТАКОГО БАЖАННЯ»

Ві­кто­рія ПОДГОРНА, по­лі­то­лог:

— Че­сно ка­жу­чи, я не зов­сім ро­зу­мію, що са­ме но­ві пар­тії вкла­да­ють в тер­мі­ни « пра­вий цен­тризм» чи «пра­вий лі­бе­ра­лізм». Це біль­ше схо­же на гру слів. На­справ­ді іде­о­ло­гія ви­ни­кає в пе­рі­од ство­ре­н­ня пар­тії. У ме­не був до­свід ство­ре­н­ня пар­тії «УДАР», і у нас бу­ла спе­ці­аль­на ан­ке­та, по якій ми опи­ту­ва­ли гро­ма­дян. То­ді ми ви­зна­чи­ли свою пла­тфор­му як со­ці­ал- лі­бе­раль­ну. І не то­му, що нам про­сто спо­до­бав­ся цей ви­слів, а то­му, що це ви­хо­ди­ло з від­по­від­ей на ті трид­цять пи­тань, які бу­ли в ан­ке­ті. Від­по­від­но ми ро­би­ли ви­снов­ки, чи від­по­від­а­ють по­гля­ди чле­нів пар­тії ін­те­ре­сам пар­тій­но­сті. Якщо го­во­ри­ти про бу­дів­ни­цтво мо­де­лі но­вої пар­тії, то ви­ста­чить ма­ти пар­тії, які не пов’яза­ні із су­спіль­ни­ми ін­те­ре­са­ми. Ви­бор­ці не бу­дуть під­три­му­ва­ти та­кі по­лі­ти­чні утво­ре­н­ня, якщо пар­тія не спи­ра­є­ться на їхній сві­то­гляд. Та­кі пар­тії ма­ють спів­пра­цю­ва­ти із су­спіль­ни­ми гру­па­ми, агре­гу­ва­ти їхні ін­те­ре­си і то­ді вже транс­лю­ва­ти їх — на рів­ні ідей, на рів­ні про­е­ктів. Зви­чай­но, пар­тія не мо­же пра­цю­ва­ти зі всі­ма су­спіль­ни­ми гру­па­ми. Але во­на має усві­дом­лю­ва­ти, на які са­ме су­спіль­ні гру­пи спи­ра­тись, а не про­сто фор­маль­но за­яв­ля­ти про якісь ті чи ін­ші пе­ре­ко­на­н­ня.

За­лі­щук якось обмо­ви­лась, що ці­єю гру­пою бу­де ма­лий та се­ре­дній бі­знес. Це вже та­кий тра­ди­цій­ний се­гмент, про який за­яв­ля­ють но­ві про­е­кти. Але, на жаль, до цьо­го мо­мен­ту я не ба­чи­ла ре­аль­ної ро­бо­ти з цим се­гмен­том жо­дної по­лі­ти­чної си­ли, не зва­жа­ю­чи на їхні за­яви. Не знаю, чи вда­сться но­вим си­лам це здій­сни­ти, адже по­ки що про це го­во­ри­ти за­ра­но. Так са­мо і про лі­бе­раль­ну іде­о­ло­гію що­до ма- ло­го і се­ре­дньо­го бі­зне­су. У нас ще ду­же лі­ве су­спіль­ство, яке є пост­ра­дян­ським. Існує по­ту­жний лі­вий се­гмент, який був спа­плю­же­ний СДПУ(о).

От­же, но­вим пар­ті­ям тре­ба спо­ча­тку не бу­ду­ва­ти ре­гіо­наль­ну сі­тку, ро­би­ти брен­ду­ва­н­ня та ме­ді­а­ко­му­ні­ка­ції, адже ці ре­чі вто­рин­ні. Спо­ча­тку тре­ба об’єд­на­ти іде­о­ло­гі­чні ін­те­ре­си, які по­лі­ти­чна си­ла і бу­де транс­лю­ва­ти, спи­ра­ти­ся на них. Тре­ба пра­цю­ва­ти із соціальною базою пар­тії і то­ді ставати масовою. По­ки що я не бачу на­віть такого бажання.

При­чи­ною то­го, що фор­му­ю­ться дві но­ві по­лі­ти­чні си­ли, які пі­шли окре­мо, ме­ні зда­є­ться, є те, що во­ни ро­зі­йшли­ся на­віть по­ко­лі­н­ня­ми. Одні мо­ло­ді лі­бе­ра­ли, ін­ші більш зрі­лі лі­бе­ра­ли. При­чо­му одні го­во­рять про те, що го­лов­ним зав­да­н­ням є де­мон­таж ко­ру­пцій­ної си­сте­ми, тоб­то ма­ють на ме­ті ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти більш ра­ди­каль­ні дії. Мо­ло­ді ж лі­бе­ра­ли є лю­дьми з більш по­мір­ко­ва­ни­ми по­гля­да­ми. Це ли­ше моє при­пу­ще­н­ня, і ми по­ба­чи­мо по­тім їхні ве­кто­ри. Тоб­то ці си­ли не зі­йшли­ся в ме­то­дах та сту­пе­ні лі­бе­ра­лі­зму.

Зви­чай­но, ви­су­ва­ю­ться і при­пу­ще­н­ня, що ці но­ві пар­тії зно­ву ж та­ки спон­со­ру­ю­ться олі­гар­ха­ми. Тоб­то три­ває та­ка но­ва хви­ля про­по­зи­ції еле­кто­ра­ту на за­мі­ну по­пе­ре­днім. Але це по­ки що при­пу­ще­н­ня. Про­те не мо­жна ви­клю­ча­ти й то­го, що дій­сно де­хто хо­че пе­ре­фор­ма­ту­ва­ти пар­тій­ну си­сте­му, адже во­на дав­но цьо­го по­тре­бує, оскіль­ки не є ді­є­вою. Ба­га­то ни­ні­шніх пар­тій втра­ти­ли до­ві­ру. То­му є ро­зу­мі­н­ня, що з цим тре­ба щось ро­би­ти. Але чо­мусь іні­ці­а­то­ри цих ідей до­сі вва­жа­ють, що го­лов­не — це облич­чя. Вва­жаю, що без­умов­но лі­дер­ство ска­со­ву­ва­ти не мо­жна. Але пи­та­н­ня в то­му — яке лі­дер­ство. Це лі­дер­ство має бу­ти не ме­дій­ним і не по­пу­лі­сти­чним, ко­ли ти « ха­ліф на го­ди­ну » . Справ­жнє лі­дер­ство бу­ду­є­ться не один рік і бу­ду­є­ться зни­зу, а не з те­ле­е­кра­нів і нав’яза­них пер­со­на­жах. Справ­жні по­лі­ти­чні елі­ти фор­му­ю­ться три­ва­ло, по­чи­на­ю­чи з мі­сце­во­го рів­ня. Та­ких лю­дей у нас ду­же ма­ло.

«ЄВРООПТИМІЗМ ТА ЛІ­БЕ­РА­ЛІЗМ У НА­ШИХ УМО­ВАХ — ЦЕ СКОРІШЕ ЗЛО»

Ми­хай­ло БАСАРАБ, по­лі­то­лог:

— Іде­о­ло­гія на­пев­не бу­де най­слаб­шим мі­сцем но­вих по­лі­ти­чних про­е­ктів. Ака­де­мі­чне ви­зна­че­н­ня іде­о­ло­гій в ни­ні­шніх умо­вах вза­га­лі є ду­же умов­ною роз­мо­вою. Іде­о­ло­гій в кла­си­чно­му їхньо­му тра­кту­ван­ні не­має. Кла­си­чна іде­о­ло­гія вмер­ла дав­но. Я зав­жди при­во­джу при­клад — То­ні Блер був лей­бо­ри­стом, але це не за­ва­жа­ло йо­му бу­ти «прем’єром-ястру­бом» і сум­лін­но ви­ко­ну­ва­ти роль со­ю­зни­ка США у зброй­них мі­сі­ях за кор­до­на­ми Бри­та­нії. Та­ких при­кла­дів і сьо­го­дні більш ніж до­ста­тньо.

Най­біль­шою ва­дою про­е­кту на ба­зі «Де­мАльян­су» я бачу те, що у за­яв­ле­них зав­да­н­нях і основ­них по­лі­ти­чних прин­ци­пах до­мі­ну­ють кла­си­чні лі­бе­раль­ні цін­но­сті. Вва­жаю, що в ни­ні­шніх умо­вах Укра­ї­ни ці цін­но­сті по­вин­ні ма­ти дру­го­ря­дний ха­ра­ктер. За­раз пи­та­н­ням но­мер один для Укра­ї­ни має бу­ти від­січ зброй­ній агре­сії. Це ба­зо­ва умо­ва, на яку не мо­жна за­плю­щу­ва­ти очі, адже РФ, яка на нас на­па­ла, схо­же, по­ста­ви­ла для се­бе за ме­ту не ли­ше оку­па­цію Кри­му і Дон­ба­су, а й вплив на всю Укра­ї­ну. То­му сьо­го­дні не час ви­су­ва­ти на пе­ре­дній план кла­си­чні лі­бе­раль­ні цін­но­сті, яки­ми пе­ре­йма­є­ться кла­си­чний єв­ро­пей­ський по­лі­тик, що жи­ве в спо­кій­ній дер­жа­ві без су­сі­дів- агре­со­рів. То­му вва­жаю, що єврооптимізм та лі­бе­ра­лізм в на­ших умо­вах — це скоріше зло. Во­ни не від­по­від­а­ють на­шим акту­аль­ним ри­зи­кам і за­гро­зам.

То­му я ви­сло­вив жаль, ко­ли по­лі­ти­ки по­ча­ли роз­бу­до­ву­ва­ти на ба­зі «Де­мАльян­су» кла­си­чних лі­бе­раль­них цін­но­стей. Та­ке враження, що во­ни аб­со­лю­тно не усві­дом­лю­ють ре­аль­них за­гроз, які сьо­го­дні є. Во­ни жи­вуть у сво­є­му сві­ті. Якщо у них в умо­вах вій­ни є прі­о­ри­те­том за­хист прав се­ксу­аль­них мен­шин або пе­ре­йма­н­ня ін­ши­ми пи­та­н­ня­ми, які зви­чні для спо­кій­ної, за­мо­жної Єв­ро­пи, то це свід­че­н­ня пев­ної не­аде­ква­тно­сті. Будь-яка пар­тія, не­за­ле­жно від сво­го іде­о­ло­гі­чно­го спря­му­ва­н­ня, має за прі­о­ри­тет ста­ви­ти су­ве­ре­ні­тет Укра­ї­ни. Ці пар­тії ма­ють бу­ти дер­жав­ни­цьки­ми, а не чер­го­ви­ми шту­чни­ми про­е­кта­ми. Про лі­бе­ра­лізм ми ма­є­мо го­во­ри­ти по­тім, ко­ли Укра­ї­на ві­діб’ є зброй­ну агре­сію і по­бу­дує на­ле­жні за­са­ди для уне­мо­жлив­ле­н­ня втрат сво­їх те­ри­то­рій.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ПОЧИНАЛИ З ФО­РУ­МІВ. НЕ ЗІ­ЙШЛИ­СЯ В ЛІДЕРСТВІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.