Про «кван­то­вий стри­бок»

Оле­ксандр ХОРУЖЕНКО: «У най­ближ­чі 10 ро­ків Укра­ї­на бу­де най­ці­ка­ві­шою кра­ї­ною Єв­ро­пи. По­тім центр по­дій пе­ре­мі­сти­ться у Ро­сію»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Дми­тро КРИВЦУН, «День»

Чи всі за­фі­ксу­ва­ли це для се­бе, але Су­ми — один із най­пів­ні­чні­ши­хо­бла­сни­хцен­трів — пер­ше мі­сто в Укра­ї­ні, яке 27 бе­ре­зня 2013 ро­ку до­бро­віль­но ви­рі­ши­ло ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти пра­пор Єв­ро­со­ю­зу під час про­ве­де­н­ня офі­цій­ни­хзах одів і дер­жав­ни­хсвят. Іде­о­ло­гом і ло­бі­стом го­ло­су­ва­н­ня мі­ськра­ди за це рі­ше­н­ня був то­ді­шній мі­сце­вий де­пу­тат Оле­ксандр Хоруженко. «День» під­три­мав та­ку іні­ці­а­ти­ву, то­му при­свя­тив мі­сту ви­пуск глян­цю «Мар­шут №1» під яскра­вою на­звою «Так про Су­ми ще ні­хто не пи­сав». А вже 22 ли­сто­па­да тут від­бу­ло­ся від­кри­т­тя фо­то­ви­став­ки га­зе­ти. Сим­во­лі­чно, що ця да­та спів­па­ла з ін­шою істо­ри­чною по­ді­єю в но­ві­тній істо­рії Укра­ї­ни — по­ча­тком Єв­ро­май­да­ну.

Май­же че­рез три ро­ки пі­сля ци­хпо­дій «День» зу­стрів­ся з Оле­ксан­дром Хо­ру­жен­ком. Сьо­го­дні він не є по­лі­ти­ком, а за­йма­є­ться ви­ня­тко­во гро­мад­ською ді­яль­ні­стю та ве­де ав­тор­ську пе­ре­да­чу «Realpolitik» на обла­сно­му те­ле­ка­на­лі «Ві­ді­кон». «Хтось шу­кає ре­фор­ма­то­рів, хтось шу­кає ан­ти­ко­ру­пціо­не­рів, хтось шу­кає еко­но­мі­стів... А я шу­каю лі­де­рів гро­мад і се­ре­до­вищ. Це най­більш ва­жли­ві лю­ди. Най­більш по­трі­бні і цін­ні. Та­ки­хлю­дей не зна­йти за кор­до­ном. Во­ни мо­жуть бу­ти тіль­ки мі­сце­ви­ми. Це не по­лі­ти­ки і не бло­ге­ри, не лі­де­ри «мне­ний», не лі­де­ри «сом­не­ний» і не лі­де­ри «са­мом­не­ний», — не­що­дав­но на­пи­сав він на сво­їй сто­рін­ці у Facebook.

Тож чи ста­ли Укра­ї­на та Су­ми ближ­чи­ми до Єв­ро­пи зав­дя­ки Єв­ро­май­да­ну? Як «ви­ро­сти­ти» лі­де­рів гро­мад? Як Су­мам вда­ло­ся уни­кну­ти до­лі Дон­ба­су? На ці та ін­ші за­пи­та­н­ня «Дню» від­по­від­ає ди­ре­ктор Цен­тру до­слі­джень ре­гіо­наль­ної по­лі­ти­ки Оле­ксандр ХОРУЖЕНКО.

«У СУМАХ МАЛО ВІД­БУ­ТИ­СЯ СПРОВОКОВАНЕ ШТУЧНЕ «ПОВСТАННЯ» ЧЕ­РЕЗ ПРОРОСІЙСЬКИЙ КРИМІНАЛІТЕТ»

— Не­що­дав­но у роз­мо­ві з «Днем» екс-мер Лу­ган­ська Оле­ксій Да­ни­лов ска­зав: «Ми з 90-х плав­но пе­ре­йшли у 2000-ті, і ці 2000-ті ні­як не мо­жуть за­кін­чи­ти­ся». На ва­шу дум­ку, яким чи­ном нам ро­зі­рва­ти цей зв’язок?

— Хоч як би бу­ло аб­сур­дно, але вій­на де­що до­по­мо­гла цьо­му — на­віть у Сумах. Сце­на­рій у на­шо­му мі­сті мав бу­ти та­кий са­мо, як і у Хар­ко­ві чи До­не­цьку — мало від­бу­ти­ся спровоковане штучне «повстання» че­рез проросійський криміналітет. До Сум на по­ча­тку трав­ня 2014 ро­ку пі­сля за­ку­пки у Чер­ні­го­ві за­ве­зли два ав­то­мо­бі­лі зброї. Біль­ше то­го, ще з кін­ця 2013 ро­ку бу­ло нор­маль­ною пра­кти­кою, ко­ли до нас при­їжджав ге­не­рал ФСБ, який зби­рав не­фор­маль­ні на­пів­кри­мі­наль­ні гру­пи.

Вій­на ж змі­ни­ла си­ту­а­цію в то­му пла­ні, що пі­сля ма­со­ви­хпох орон за­ги­бли­хсум­чан ве­ли­кий пласт тих, хто був ло­яль­ний або на­пів­ло­яль­ний (в то­му чи­слі се­ред вій­сько­ви­хта си­ло­ви­ків) до Ро­сії, за­раз ду­же чі­тко про­ве­ли для се­бе ме­жу і в ра­зі чо­го без роз­ду­мів за­хи­ща­ти­муть дер­жа­ву, стрі­ля­ю­чи у во­ро­га. Са­ме то­му Ро­сії вже не вда­сться так лег­ко оку­пу­ва­ти на­ші те­ри­то­рії.

Як це пе­ре­не­сти на сфе­ру по­лі­ти­ки? По­пер­ше, не до­пу­ска­ти аген­ту­ру до вла­ди. Ще ко­ли я пра­цю­вав на держ­слу­жбі і ли­ше по­чи­на­ли­ся «га­зо­ві вій­ни», один із на­ши­х­спів­ро­бі­тни­ків спец­служб роз­по­від­ав, що у Во­ро­не­жі бу­ла шко­ла, яка го­ту­ва­ла ка­дри, за­то­че­ні са­ме на Укра­ї­ну. Тож во­ни за­пру­ди­ли на­шу дер­жа­ву со­тня­ми і ти­ся­ча­ми сво­ї­х­аген­тів, і, як пра­ви­ло, це по­лі­ти­чна сфе­ра. То­му аби по­рва­ти із впли­вом Ро­сії, по­трі­бно ви­чи­сля­ти їхще на по­ча­тко­ви­х­ета­пах , ней­тра­лі­зу­ва­ти і не до­зво­ля­ти впли­ва­ти на прийня­т­тя рі­шень в кра­ї­ні.

«КО­ЛИ ВБИЛИ ГОНГАДЗЕ, Я ЗРО­ЗУ­МІВ, ЩО ЦЕ ВІЙ­НА... І ВО­НА НАДОВГО»

— Сьо­го­дні все біль­ше ви­дно, що Єв­ро­май­дан мало впли­нув на ха­ра­ктер вза­є­мо­від­но­син у вла­ді. Тож ча­сті­ше чу­є­мо за­пи­та­н­ня «За­ра­ди чо­го це все бу­ло?».

— Ни­ні­шні мо­жно­влад­ці ді­ють май­же так са­мо, але це ви­гля­дає ще більш ци­ні­чно, бо на­віть пі­сля стіль­ко­хсмер­тей укра­їн­ців во­ни все одно роз­кра­да­ють гро­ші з бю­дже­ту. І що ци­ні­чні­шою стає ця кар­тин­ка, то біль­ше я пе­ре­ко­ну­юсь, що на на­шу кра­ї­ну мо­же че­ка­ти ще ба­га­то кро­ві й стра­ж­дань.

— Мо­жли­во, то­му, що на­ша вла­да не жи­ве у ре­жи­мі «во­єн­но­го ста­ну», це екс­тра­по­лю­є­ться на су­спіль­ство?

— Ба­га­то мо­ї­х­зна­йо­ми­хжи­вуть у ре­жи­мі «во­єн­но­го ста­ну». Я теж ве­ду вій­ну, хо­ча й ін­фор­ма­цій­ну, вже біль­ше 15 ро­ків.

— З яко­го мо­мен­ту ви її роз­по­ча­ли?

— Ще ко­ли я на­вчав­ся на іс­тфа­ку в 1996— 1997 ро­ках, я і мої зна­йо­мі чу­до­во ро­зумі­ли: ко­ли у 2017 ро­ці за­кін­чи­ться до­го­вір орен­ди для Чор­но­мор­сько­го фло­ту РФ у Кри­му, у нас з Ро­сі­єю від­бу­де­ться вій­на. Тож я го­ту­вав­ся до цьо­го зав­жди і ро­зу­мів, що вій­ну мо­жна за­кін­чи­ти або у бун­ке­рі під Тер­но­по­лем, або ве­сти її в Сумах.

Але основ­ний сві­то­гля­дний злам у мо­є­му жит­ті від­був­ся, ко­ли я ді­знав­ся про вбив­ство Ге­ор­гія Гонгадзе. Я чу­до­во пам’ятаю цей мо­мент: ко­ли я був у Ле­бе­ди­ні у ба­тьків і по­чув по ра­діо, що жур­на­ліст зник, я роз­лю­тив­ся і роз­бив та­бу­ре­тку. За ти­ждень до цьо­го я ба­чив ефір на «1+1», де він ста­вив за­пи­та­н­ня Ле­о­ні­ду Ку­чмі, і зро­зу­мів, що пі­сля цьо­го Гонгадзе зни­щать. Са­ме то­ді я зро­зу­мів, що це вій­на і во­на надовго. То­ді я ви­кла­дав у Су­махв уні­вер­си­те­ті і ви­ко­ри­сто­ву­вав ко­жну мо­жли­вість, аби бу­ду­ва­ти в сві­до­мо­сті лю­дей іде­о­ло­гі­чні му­ри.

В 2013 ро­ці, ко­ли я ще був де­пу­та­том мі­ськра­ди, за мі­сяць до Май­да­ну ми від­кри­ва­ли у мі­сті Єв­ро­пей­ський фон­тан і за­про­си­ли за­сту­пни­ка по­сла ЄС в Укра­ї­ні Ма­рію Юрі­ко­ву, до нас та­кож при­їха­ли пред­став­ни­ки Ра­ди Єв­ро­пи і т.д. А ко­ли до Сум із Хар­ко­ва без за­про­ше­н­ня при­їхав кон­сул Ро­сії і ска­зав, що теж хо­че ви­сту­пи­ти, ми від­мо­ви­ли йо­му. У від­по­відь він по­вів се­бе на­ха­бно, по­чав кри­ча­ти: «За­ли­ши­лось ще пів­ро­ку, і ми возз’єд­на­є­мось!». То­ді я оста­то­чно зро­зу­мів, що ча­су в нас не­має. Пі­сля то­го я від­віз за­сту­пни­ка по­сла ЄС на кіль­ка ефі­рів, ор­га­ні­зу­вав інтерв’ю, за­пу­стив про­єв­ро­пей­ську ін­фор­ма­цій­ну хви­лю, про­ло­бі­ю­вав під­ня­т­тя у мі­сті єв­ро­пей­сько­го пра­по­ру, у мі­ськра­ді — єв­ро­пей­ський гімн і т.д. — це сим­во­лі­чні ре­чі, які на­кла­да­ють від­би­ток на сві­до­мість лю­дей.

«У 300-ТИСЯЧНОМУ МІ­СТІ НЕ МО­ЖЕ НЕ БУ­ТИ ДОСТОЙНОЇ АЛЬТЕРНАТИВИ»

— Зав­дя­ки чо­му вда­ло­ся зу­пи­ни­ти не­без­пе­чний сце­на­рій для Сум?

— За одні­єю вер­сі­єю, опе­ра­тив­ни­ки хо­ди­ли вно­чі по квар­ти­ра­хі ви­тя­гу­ва­ли із квар­тир лю­дей із за­ве­зе­ни­ми в Су­ми ав­то­ма­та­ми.

Але за ін­шою вер­сі­єю, Пу­тін ро­бив став­ку на криміналітет: в 2014 ро­ці у нихв Єв­ро­пі був з’їзд і бу­ло по­став­ле­но зав­да­н­ня під­ри­ва­ти си­ту­а­цію зсе­ре­ди­ни. Про­те наш мі­сце­вий ав­то­ри­тет зайняв чи то ней­траль­ну, чи то про­укра­їн­ську по­зи­цію і від­мо­вив­ся про­во­ди­ти будь-які дії про­ти Укра­ї­ни. Зав­дя­ки цьо­му нам вда­ло­ся пе­ре­жи­ти най­скла­дні­ші кіль­ка мі­ся­ців.

Що ж до гро­мад­ської дум­ки, то во­на яв­но бу­ла про­укра­їн­ська і про­єв­ро­пей­ська, то­му за­хо­пи­ти вла­ду у ди­вер­сан­тів не ви­йшло б, але вла­што­ву­ва­ти про­во­ка­ції та те­ро­ри­зу­ва­ти на­се­ле­н­ня во­ни б мо­гли. Так, на­при­клад, ди­вер­сій­на гру­па за­хо­ди­ла в охтир­ський склад, де бу­ло біль­ше 1 млн оди­ниць зброї, дві­чі стрі­ля­ли з гр­ана­то­ме­та по шос­ткин­сько­му від­діл­ку мі­лі­ції, стрі­ля­ли із гр­ана­то­ме­та по ко­но­топ­сько­му «Аві­а­ко­ну».

— Ви го­во­ри­те, що вій­на по­ча­ла змі­ню­ва­ти став­ле­н­ня лю­дей до дер­жа­ви. Тож чи роз­ши­рю­є­ться цей про­ша­рок актив­них гро­ма­дян, які го­то­ві бра­ти участь у по­лі­ти­ці і гро­мад­сько­му жит­ті? Оскіль­ки мі­сце­ві ви­бо­ри у Сумах по­ка­за­ли ду­же слаб­ку ди­на­мі­ку по­лі­ти­чної бо­роть­би.

— В 300-тисячному мі­сті не мо­же не бу­ти достойної альтернативи. В Су­ма­хі­снує вже три по­ко­лі­н­ня актив­ни­х­пред­став­ни­ків гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства — «дев’яно­сни­ки», «дво­ти­сяч- ни­ки» і «де­ся­тни­ки». Але чи го­то­ві во­ни за­раз при­йти і си­стем­но пра­цю­ва­ти, якщо від­кри­ти їм « шлю­зи » і до­ступ до по­сад? Нав­ряд чи. Ба­га­то лю­дей не­ком­пе­тен­тних, про­сто «кри­ку­нів», а от про­фе­сіо­на­лів мало. Для цьо­го по­трі­бно вчи­ти­ся, ро­би­ти нор­маль­ні і які­сні про­е­кти. У нас же вся ді­яль­ність має спо­ра­ди­чний ха­ра­ктер.

Да­лі, ви­хо­дя­чи із на­яв­но­сті про­фе­сій­них і які­сни­хлю­дей, в гро­ма­ді у ко­жній сфе­рі (ме­діа, ін­фра­стру­кту­рі і т.д.) ма­ють сфор­му­ва­ти­ся кіль­ка то­чок ро­сту по 2—3 ор­га­ні­за­ції, яким до­ві­ря­ють. Лю­ди ма­ють усві­до­ми­ти, що їх­осо­би­ста якість у май­бу­тньо­му пе­ред­ба­чає ви­со­ку якість жи­т­тя в гро­ма­ді. Са­ме то­му я б хо­тів, щоб аме­ри­кан­ські і єв­ро­пей­ські до­но­ри да­ва­ли біль­ше ре­сур­сів для осві­тні­хме­ре­же­ви­х­про­е­ктів, які да­дуть ефект вже за 1—2 ро­ки — це до­зво­лить зро­би­ти цей го­ри­зон­таль­ний пласт гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства більш про­фе­сій­ним. А за цим по­слі­дує наш «кван­то­вий стри­бок».

Я ро­зу­мію, що на­ція скла­да­є­ться із альян­су ма­лень­ких­груп, які до­ві­ря­ють одне одно­му. Так са­мо і з гро­ма­дою. Це справ­жні лю­ди, які нер­ва­ми від­чу­ва­ють гро­ма­ду і не від­да­дуть її ні­ко­му. Гро­ма­да силь­на ли­ше то­ді, ко­ли є ці зв’яз­ки. Так са­мо мер — це не про ЖКГ, це ве­ли­кий ко­му­ні­ка­тор, а йо­го офіс — це communication hub, який ко­му­ні­кує ін­те­ре­си ци­хне­ве­ли­чких­груп. Я мрію, аби в Сумах з’яви­ла­ся та­ка лю­ди­на, і то­ді гро­ма­дя­ни біль­ше не го­ло­су­ва­ти­муть за дур­нів або по­пу­лі­стів.

У нас не від­бу­ло­ся пе­ре­за­сну­ва­н­ня управ­лін­сько­го укла­ду. У нас за­ли­ши­лась олі­гар­хі­чна мо­дель, як не бу­ло де­цен­тра­лі­за­ції, так і не­має, як гро­ма­ди бу­ли за­ти­сну­ті, та­ки­ми во­ни й за­ли­ша­ю­ться, як ке­ру­ва­ли пар­ті­я­ми п’яте­ро осіб, так во­ни й ке­ру­ють.

«Я ГОТОВИЙ НА КОМПРОМІС ІЗ СОБОЮ — НА ТИМЧАСОВУ «ХУНТУ» — «ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ»

— Чо­му ж мо­ло­ді по­лі­ти­ки і гро­мад­ські акти­ві­сти Май­да­ну не кон­со­лі­ду­ва­ли свої зу­си­л­ля, сфор­му­вав­ши аль­тер­на­ти­ву ста­ро­му по­лі­ти­ку­му? Оскіль­ки пе­ред тим як пов­ста­ва­ти, по­трі­бно ста­ви­ти для се­бе ме­ту і від­по­відь на за­пи­та­н­ня «А що да­лі?».

— Та­кі пи­та­н­ня став­лять єв­ро­пей­ські ін­те­ле­кту­а­ли у спо­кій­ни­хєв­ро­пей­ськи­хсу­спіль­ствах, в яких всі по­ді­ле­ні на лі­бе­ра­лів, со­ці­ал-де­мо­кра­тів, кон­сер­ва­то­рів і т.д. Зна­ю­чи від­со­ток при­хиль­ни­ків цих груп, мо­жна про­ана­лі­зу­ва­ти роз­ви­ток по­лі­ти­чної си­ту­а­ції, фор­му­ва­н­ня уря­ду і т.д. На­при­клад, у Шве­ції вза­га­лі все про­гно­зу­є­ться на два по­лі­ти­чні стро­ки на­пе­ред, бо там всі сім’ї вже про­тя­гом ро­ків ма­ють одні й ті са­мі по­лі­ти­чні впо­до­ба­н­ня. В Укра­ї­ні ж у пе­ре­ва­жної біль­шо­сті лю­дей не­має чі­тки­хпо­лі­ти­чни­хв­по­до­бань — во­ни всі пе­ре­бу­ва­ють під впли­вом те­ле­ві­зо­ра, який для ни­хза­дає по­ря­док ден­ний і фор­мує сим­па­тії.

Я ча­сто спіл­ку­ю­ся із пред­став­ни­ка­ми іно­зем­ної елі­ти, і єв­ро­пей­ці не ро­зу­мі­ють, чо­му в Укра­ї­ні знов про­цві­тає ко­ру­пція. Проблема в то­му, що ми не по­ка­зу­є­мо істо­рій успі­ху, за які б єв­ро­пей­ці са­мі за­че­пи­ли­ся як за ар­гу­мент, аби про­дов­жи­ти нам до­по­ма­га­ти. Є окре­мі успі­шні лю­ди, ме­дій­ні про­е­кти, окре­мі успі­шні се­ре­до­ви­ща, але во­ни не ста­ли острів­ка­ми ро­сту, які б да­ва­ли по­штов­хв­сім ін­шим сти­мул змі­ню­ва­ти­ся. У нас ду­же ба­га­то ком­про­мі­сів, у то­му чи­слі із са­ми­ми собою.

Я на­віть по­чи­наю ло­ви­ти се­бе на дум­ці, що я готовий на компроміс із собою і на тимчасову «хунту» — «освічений абсолютизм». І я від­чу­ваю, що в най­ближ­чі 10 ро­ків Укра­ї­на бу­де най­ці­ка­ві­шою кра­ї­ною Єв­ро­пи. Все драй­во­ве й по­га­не, під­йо­ми та «обло­ми», пе­ре­мо­ги й по­раз­ки — все, що бу­де ру­ха­тись, від­бу­ва­ти­ме­ться у нас. А вже че­рез 10 ро­ків центр по­дій пе­ре­мі­сти­ться у Ро­сію, де по­чне си­па­ти­ся «вер­ти­каль» і роз­по­чне­ться вну­трі­шнє про­ти­сто­я­н­ня.

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.