Нью-йорк­ський син­дром: руй­на­ція

В укра­їн­ський про­кат ви­йшов фільм про те, як пе­ре­жи­ти най­біль­ше го­ре у най­менш згу­бний спо­сіб

Den (Ukrainian) - - Культура - Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

« Руй­на­ція » — тра­гі­ко­ме­дія від ре­жи­се­ра « Ка­фе де Флор», «Ди­кої» та від­зна­че­ної трьо­ма « Оска­ра­ми » дра­ми « Дал­ла­ський клуб по­ку­пців » 53- рі­чно­го ка­над­ця Жа­на­Мар­ка Вал­лі. Успі­шний нью­йорк­ський бан­кір Де­віс Мі­тчелл ( Джейк Джил­лен­хол) втра­чає дру­жи­ну в ав­то­ка­та­стро­фі. Що­би опри­том­ні­ти від роз­па­чу, він пи­ше скар­гу в ком­па­нію тор­го­ви­хав­то­ма­тів, один з яки­хне ви­дав йо­му со­ло­до­щів; скар­га пе­ре­тво­рю­є­ться на дов­гий лист- спо­відь, що дає по­ча­ток се­рії гли­бо­ко осо­би­сти­хзі­знань на па­пе­рі. Ка­рен ( На­о­мі Воттс), спе­ці­а­ліс­тка з об­слу­го­ву­ва­н­ня клі­єн­тів, зре­штою від­по­від­ає Де­ві­су, а не­вдов­зі й зу­стрі­ча­є­ться з ним осо­би­сто.

Сю­жет, у цен­трі яко­го — пе­ре­жи­ва­н­ня про­та­го­ні­ста пі­сля втра­ти близь­кої лю­ди­ни, на­пев­но, один з най­скла­дні­ших. Зга­ду­є­ться вра­жа­ю­че вті­ле­н­ня по­ді­бної фа­бу­ли в на­шо­му кі­ні — « Асте­ні­чний син­дром » Кі­ри Му­ра­то­вої ( зві­сно, йде­ться про по­ді­бність не філь­мів, а си­ту­а­цій). У тій кар­ти­ні ге­ро­ї­ня, ко­тра втра­ти­ла чо­ло­ві­ка, по­во­ди­ться агре­сив­но й від­чу­же­но, за­ли­ша­є­ться на­о­дин­ці зі сво­їм го­рем.

Де­віс, хоч і вчи­няє див­ні ре­чі, все ж оста­то­чно не уса­мі­тню­є­ться. Ви­ни­ка­ють, вла­сне, дві основ­ні лі­нії: роз­ви­ток сто­сун­ків з Ка­рен та клінч ге­роя з ре­аль­ні­стю, то­чні­ше, зі зви­чною кар­ти­ною сві­ту, який пі­сля смер­ті дру­жи­ни втра­чає будь-який сенс.

Скла­дно пе­ре­оці­ни­ти ро­бо­ту сце­на­ри­ста Брайа­на Сай­па. По­тен­цій­ну ба­наль­ність сю­же­ту він урів­но­ва­жує дав­нім, про­те ді­є­вим жан­ро­вим при­йо­мом ро­ма­ну в ли­стах, транс- фор­му­ю­чи йо­го в роз­гор­ну­тий ко­мен­тар Де­ві­са до вла­сно­го жи­т­тя. Пі­сля зу­стрі­чі з Ка­рен ця фор­ма ви­чер­пу­є­ться, і то­ді Сайп і Вал­лі до­да­ють еле­мен­ти ко­ме­дії ста­но­вищ. Ге­рой про­яв­ляє ри­си ти­по­во­го екс­цен­три­ка, і це дає змо­гу зо­се­ре­ди­ти­ся на вну­трі­шні­х­змі­на­ху са­мо­му Де­ві­со­ві: спо­сте­рі­га­ти за ни­ми справ­ді ці­ка­во зав­дя­ки чу­до­вій ро­бо­ті Джил­лен­хо­ла, гі­дний ду­ет яко­му скла­дає Уоттс. На­за­гал, жо­дної про­хі­дної пар­тії тут не­має — чу­до­во впо­ра­лись і Кріс Ку­пер, і Хе­зер Лінд (тесть і те­ща Де­ві­са), і юний Джу­да Лю­іс в ефе­ктній ро­лі си­на Ка­рен.

Вла­сне, на цьо­му кла­си­чно­му аме­ри­кан­сько­му ре­це­пті й три­ма­є­ться «Руй­на­ція»: гі­дний актор­ський ан­самбль плюс до­бре ви­бу­до­ва­ний сце­на­рій — хо­ча все ж по­збу­ти­ся при­сма­ку ме­ло­дра­ми, осо­бли­во у фі­на­лі, ав­то­рам, на жаль, не вда­ло­ся.

Роз­по­чав­ши ха­о­ти­чний рух у пас­тці роз­па­чу, ге­рой на­ре­шті зна­йшов від­по­відь, ви­грав най­ва­жли­ві­шу ди­стан­цію. Вал­лі і Сайп, у свою чер­гу, зро­би­ли да­ле­ко не ге­ні­аль­ний, але гля­да­цьки то­чний фільм, не над­то нав’ язли­во по­вто­рив­ши за­тре­бу­ва­ну за всі­хча­сів ма­кси­му: «ви­хід є».

Але в Нью- Йор­ку іна­кше й бу­ти не мо­гло.

Ав­тор дя­кує кі­но­те­а­тро­ві «Жов­тень» за спри­я­н­ня в ро­бо­ті над ре­цен­зі­єю.

ФО­ТО З САЙ­ТА KINOPOISK.RU

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.