«Ми по­вер­не­мо Крим, не сум­ні­вай­те­ся»

Ан­дрій Сен­чен­ко про­вів май­стер-клас для Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки га­зе­ти «День»

Den (Ukrainian) - - Го­лов­на Сто­рін­ка - Дми­тро БАЙ­ДА, Ган­на ГО­ЛІ­ШЕВ­СЬКА, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2016

«ЯКЩО 2 МЛН УКРА­ЇН­ЦІВ ПО­ДА­ДУТЬ ДО СУ­ДУ, ТО СУ­МА, ЯКУ ПО­ВИН­НА БУ­ДЕ ВИ­ПЛА­ТИ­ТИ РО­СІЯ, ПЕ­РЕ­ВИ­ЩИТЬ $100 МЛРД»

Ан­дрій СЕН­ЧЕН­КО: — Про­гра­ма, яку ми ре­а­лі­зу­є­мо в ме­жах гро­мад­ської іні­ці­а­ти­ви, — це за­ре єс т ро ва ний гро мадсь кий рух « Си ла пра ва » , який зай ма єть ся бо­роть­бою на юри­ди­чно­му фронті з дер­жа­вою-агре­со­ром на ко­ристь по страж да лих ук ра їнсь ких гро - ма­дян. Ми роз­по­ча­ли цю спра­ву во­се­ни 2014 ро­ку. При­бли­зно три мі ся ці пі шло на роз роб ку пра во - вої стра­те­гії. Ко­ли я зі­брав ко­ман­ду юри­стів, то сфор­му­лю­вав їм зав­да­н­ня: під­го­ту­ва­ти пра­во­ву стра­те гію за хис ту по страж да лих від ро сійсь кої агре сії, які не ма ють мо­жли­во­стей Ко ло мойсь ко го, Фір­та­ша, Ахме­то­ва то­що отри­ма­ти ком­пен­са­цію від агре­со­ра.

Ро зу мію, що на ша сис те ма пра во суд дя ні ко ли не сти ка ла ся з та кою си ту а ці­єю — у нас не бу - ло вій­ни, але ре­аль­ність є та­кою. Де­ся­тьти­сяч вій­сько­вих і ци­віль­них за­ги­ну­ли або зни­кли без­ві­сти. По­над 30 ти­сяч за­зна­ли по­ра­не­н­ня і ( або) пси­хо­ло­гі­чні трав­ми. Два міль­йо­ни ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців, ще два міль­йо­ни про­жи­ва­ю­тьу зо­ні пе­рі­о­ди­чних бо­йо­вих дій і чо­то­ри міль­йо­ни — на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях. Окрім то­го, що ми за­йма­ли­ся ко­жною лю­ди­ною ін­ди­ві­ду­аль­но, про­во­ди­ли за­галь­ну оцін­ку: зби­тки, зав­да­ні гро­ма­дя­нам кра­ї­ни. І якщо два міль­йо­ни осіб, про яких я ска­зав, по­да­ду­тьдо су­ду, то су­ма пе­ре­ви­щить100 мі­льяр­дів до­ла­рів.

У нас є окре­ма гру­па у цен­траль­но­му юри­ди­чно­му офі­сі, яка ве­де ба­зу да­них до­ка­зів ро­сій­ської агре­сії. Так ми отри­му­є­мо ве­ли­че­зну кіль­кість ле­га­лі­зо­ва­них фа­ктів агре­сії і по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни. Це вже не для отри­ма­н­ня ком­пен­са­ції, а для Га­азь­ко­го во­єн­но­го три­бу­на­лу. До ре­чі, для на­шої су­до­вої си­сте­ми ви­яви­ло­ся ве­ли­че­зною про­бле­мою ви­не­сти вер­дикт, де бу­де на­пи­са­но: « Ро­сія — дер­жа­ва- агре­сор » .

Іван КА­ПСА­МУН: — На­скіль­ки ма­со­во лю­ди звер­та­ю­ться до ва­шої ор­га­ні­за­ції із за­ява­ми?

А. С.: — За­раз у нас при­бли­зно 3,5 тис. за­яв. Ми їх, зві­сно, при­три­му­ва­ли для то­го, щоб не на­пра­цю­ва­ти не­га­тив­ну пра­кти­ку. На­при­клад: до нас звер­ну­ло­ся 500 осіб ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців, але до­ти, до­ки ми не про­йшли ве­сьшлях, не отри­ма­ли пі­ло­тно­го рі­ше­н­ня, не пі­шли в апе­ля­цію, не за­крі­пи­ли це пі­ло­тне рі­ше­н­ня, ми їх при­три­му­є­мо, іна­кше у 90% ви­пад­ків ми б отри­ма­ли без­глу­зду від­мо­ву. По­тім ця без­глу­зда від­мо­ва де­мо­ра­лі­зує всю су­до­ву си­сте­му. І у нас є ду­же ва­жли­ві апе­ля­цій­ні рі­ше­н­ня, отри­ма­ні бу­кваль­но ти­ждень то­му, бо бу­ло кіль­ка скла­дних мо­мен­тів у всій цій кон­стру­кції. Про­сто по­трі­бно всі спра­ви до­во­ди­ти до ав­то­ма­ти­зму. І у нас обов’ яз­ко­во ви­йде.

«ВІЙ­СЬКО­ВА ПРО­КУ­РА­ТУ­РА ЯК ДО­КА­ЗИ РО­СІЙ­СЬКОЇ ВО­ЄН­НОЇ АГРЕ­СІЇ ПРИ­НЕ­СЛА ДВА НА­ШИХ РІ­ШЕ­Н­НЯ»

Оле­на КУ­РЕН­КО­ВА, абі­ту­рі­єн т ка КНУ ім. Та ра са Шев чен - ка: — В рам ках про ве ден ня ва - ших за хо дів у гро мадсь ко му ру сі «Си­ла пра­ва» ви на­га­ду­ва­ли, що спів пра цю є те із су да ми і пра во - охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми, але на­тя - ка ли на те, що не до ві ря є те їм усім. Чи до ві ря є те за раз?

А. С.: — Оскіль­ки ми сфор­му­ва ли су до ві прав ки, то ко жен суд дя, от ри му ю чи за яви, за хо - дить у ба­зу із су­до ви ми рі­шен ня - ми і ди вить ся вже прий ня ті рі - шен ня. У та ких са мих об ста ви - нах ба чить си ту а цію ін стан ція, і для неї це вже є при­кла­дом. Так са мо, як пі сля Май да ну ви яви - лось, що у нас в ар мії ро сійсь ка аген ту ра, аж до Ге не раль но го шта­бу, в су­дах — те ж са­ме. Але тут скла­дні­ше ви­яви­ти, то­му що зав­жди в су­ді є дві сто­ро­ни, і одна — то­чно не за­до­во­ле­на. Ми ви­ма­га­є­мо роз­гля­ду й оцін­ки до­ка­зів. Це фун­да­мен­таль­ні про­це­си.

І. К.: — Як спри­ймає вла­да ва­шу ді­яль­ність?

А. С.: — Вла­да — май­же ні­як. Уя­ві­тьсо­бі, до якої мі­ри аб­сур­ду до­ве­де­но си­ту­а­цію в на­шій кра­ї­ні: ко­ли в Го­ло­сі­їв­сько­му су­ді Ки­є­ва су­ди­ли двох ро­сій­ських ГРУ- шни­ків, з ура­ху­ва­н­ням то­го, що у нас не ви­зна­но факт вій­ни, а їх су­ди­ли як ро­сій­ських вій­сько­вих. То­ді вій­сько­ва про­ку­ра­ту­ра як до­ка­зи ро­сій­ської во­єн­ної агре­сії при­не­сла два на­ших рі­ше­н­ня і по­про­си­ла до­да­ти до ма­те­рі­а­лів су­до­вої спра­ви. Це й ста­ло до­ка­зом то­го, що є факт ро­сій­ської зброй­ної агре­сії. Нам тре­ба зро­зу­мі­ти одне, що су­до­ва — це та­ка са­ма рів­но­цін­на гіл­ка вла­ди.

«ВА­ЖЛИ­ВО ЗА­ТВЕР­ДИ­ТИ КОН­ЦЕ­ПЦІЮ ВІД­ПО­ВІД­АЛЬ­НО­СТІ ДЛЯ ТИХ, ХТО ЗРА­ДИВ СВОЮ БА­ТЬКІВ­ЩИ­НУ В КРИ­МУ І НА ДОН­БА­СІ»

Хри­сти­на ПЕ­ТРЕН­КО, Оде­ський на ці о наль ний уні вер си тет ім. І. І. Меч ни ко ва: — Вже ми ну - ло по над два ро ки з ча су анек сії Кри му. Чи кон так ту є те ви з крим ча на ми, і як ни ні в ці ло му жи ве пів ос т рів?

А. С.: — Я що­дня спіл­ку­ю­ся з жи те ля ми пів ос т ро ва, оскіль ки на ро див ся і ви ріс у Кри му. У трьох кримсь ких уря­дах пра­цю­вав ві це- прем’ єром у 90- ті. Там мій дім, мої дру зі, мої знай о мі. Оку пан ти на ці о на лі зу ва ли все моє май но: в од но му зі ста рих офі сів, де я ра ні ше пра цю вав, за - раз пра­цює ФСБ. Аб­со­лю­тно оче­вид но, що об ста нов ка в Кри му змі ню єть ся. Мож ли во, не так швид ко, як нам би цьо го хо ті ло - ся. На пів ос тро ві по тріб ні рі шен - ня не ухва­лю­ю­ться, а якщо ухва­лю ють ся, то без глуз ді.

Укра їнсь кій вла ді не по тріб - но зай ма ти ся змі ною Кон с ти ту - ції на пред мет кримсь ко та тарсь - кої ав то но мії, то му що ба га то кримсь ко та тарсь ких лі де рів, зок ре ма ті, хто має ав то ри тет у цьо­му се­ре­до­ви­щі, не пе­да­лю­ють цей про цес. Це роб лять ті, хто не має ав то ри те ту і хо че йо го швид - ко за ро би ти. Чо му не пе да лю - ють? То му що ро зу мі ють, що оку пан ти мит тє во зі штов х нуть кримсь ких та тар зі слов’ яна ми в оку­по­ва­но­му Кри­му, роз­ду­ва­ю­чи цю те­му, і йо­го ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­муть як ме ха нізм ви тис ку ван ня з Кри му 300 тис. кримсь ких та - тар. За раз во ни це роб лять ру ка - ми ФСБ, а так во­ни мо­жуть спро­бу ва ти це зро би ти ру ка ми не - адек ват них ук ра їнсь ких гро ма - дян. Це не роз ум на ідея. На сьо - год ні при най м ні.

Що по тріб но бу ло б зро би ти? Ду же важ ли во за раз під го ту ва - ти, опри люд ни ти, об го во ри ти, а по тім за твер ди ти в пар ла мен ті кон цеп цію від по ві даль нос ті для тих, хто про жи ває сьо год ні в Кри му і на Дон ба сі — для ті­єї час ти ни на се лен ня, яка зра ди ла свою бать ків щи ну. Оку па цій на вла да за ля кує крим чан, які жи - вуть, як у в’ яз ни ці. Ме ні те ле фо - ну ють лю ди, які жод ним чи ном не ма ють сто сун ку до ор га нів вла ди і за пи ту ють: « А мож на, я при їду? А ме не не за ареш ту -

ють? » Тоб­то має мі­сце пси­хоз, який по­стій­но пі­ді­грі­ва­є­ться крим­ською вла­дою. Але, у свою чер­гу, ми го­ту­є­мо кон­це­пції у спра­вах пів­остро­ва, і все одно по­вер­не­мо Крим, не сум­ні­вай­те­ся.

«ТЕ, ЩО ЗРО­БИ­ЛА ДЖА­МА­ЛА, НЕ ЗРО­БИ­ЛИ ЗА ДВА РО­КИ НІ ПРЕ­ЗИ­ДЕНТ, НІ ПРЕМ’ЄР»

Ма ри на БАР­БА, Одесь кий на ці о наль ний уні вер си тет ім.

Іл­лі Меч ни ко ва: — Пе ре мо га Джа­ма­ли на Єв­ро­ба­чен­ні ви­кли - ка­ла но­ву хви­лю за­ці­кав­ле­н­ня й ува ги до крим­сько го пи тан ня не ли ше з бо ку ук ра їн ців, але й у сві ті. На скіль ки вда ло вла да ви - ко рис то ву ва ла цей шанс і чи ви - ко рис то ву ва ла вза га лі?

А. С.: — Сьо год ні у нас не стіль ки пи тан ня в ефек тив нос ті дій вла ди, скіль ки вза га лі — в чо му її прі о ри тет. По ро шен ко в Мін­ську го­во­рить одне, де-не­будь у Бер лі ні з Мер кель го во рить ін - ше, з Пу ті ним по те ле фо ну — тре тє, а нам — ук ра їнсь ким гро - ма дя нам — го во рить чет вер те. Ось ви мо же те ска за ти, в чо му йо го прі о ри тет? Оскіль ки я йо го дав­но знаю, мо­жу ска­за­ти. Він та Яце нюк мрі я ли щас ли во пра ви - ти. І тут та кі усклад нен ня ста ли - ся: Крим, Дон бас, вій на. Один і дру­гий із за до во лен ням за бу ли б про Крим і Дон бас, аби їм за ли - ши ли те ри то рію, що за ли ши ла - ся, для ре алі за ції сво їх ба жань. Але у нас ін ші ба жан ня. Ми хо - че мо жи ти мир но, по вер ну ти свою те­ри­то­рію, ми хо­че­мо, щоб не бу­ло бі­жен­ців, щоб пра­цю­ва­ла еко­но­мі­ка. Ми хо­че­мо, щоб лю­ди нор маль но жи ли. І тут у нас про - ти­річ­чя. І те, що зро­би­ла Джа­ма­ла, не зро­би­ли за два ро­ки ні Пре­зи дент, ні прем’ єр. У них ін ші прі о ри те ти.

«ПИ­ТА­Н­НЯ ЗА­БЕЗ­ПЕ­ЧЕ­Н­НЯ ЖИТ­ТЄ­ДІ­ЯЛЬ­НО­СТІ НА­СЕ­ЛЕ­Н­НЯ В КРИ­МУ І НА ДОН­БА­СІ МА­ЮТЬ ЛЯ­ГА­ТИ НА ПЛЕ­ЧІ РФ»

Ган­на ГО­ЛІ­ШЕВ­СЬКА, Львівсь кий на ці о наль ний уні вер си тет ім. Іва на Фран ка: — З по чат ку ане­ксії Кри­му не­бай­ду­жі укра­їн­ці пе­ре­жи­ва­ли і за­кли­ка­ли вла­сті до ак тив них дій. Але по сту по - во ця про­бле­ма по­ча­ла втра­ча­ти фо кус. Особ ли во на тлі вій ни на Дон ба сі проб ле ми пів ос т ро ва зда ють ся не на стіль ки гос т ри ми і бо­лю­чи­ми. Як мо­жна при­вер­ну­ти біль ше ува ги до анек сії? Що вза га лі мож ли во сьо год ні зро би ти, щоб усклад ни ти жит тя оку­пан­там?

А. С.: — Що ро­би­ти — це ціл­ком оче­ви­дно, і укра­їн­ська вла­да про це знає. Ко ли я про щав ся з па­ном По­ро­шен­ком (до йо­го при­хо ду на Бан ко ву я ви ко ну вав обов’ яз ки за ступ ни ка го ло ви Адмі ніс т ра ції Пре зи ден та пі сля Май да ну), я йо му осо бис то вру - чив до по від ну за пис ку ( во на сек - рет на) — ар­ку­шів сім — що по - тріб но ро би ти про ти втра ти Кри - му. Я дов го пра цю вав в уря ді Кри му, і знаю всі бо льо ві точ ки. Але аб со лют но во че видь, що у нас не сто­я­ло зав­да­н­ня ускла­дни­ти жи­т­тя крим­ча­нам. У нас сто­я­ло і сто їть за вдан ня зро би ти цю но шу — Крим — не під­силь­ною для Ро сійсь кої Фе де ра ції. То му ме ні при па ло прак тич но са мо - стій­но при­йма­ти рі­ше­н­ня про пе- ре крит тя по да чі во ди по Пів ніч - нок римсь ко му ка на лу. Ми то ді по бу ду ва ли греб лю і не да ли во - ду. Та кож є до стат ня кіль кість ознак на Дон ба сі, які свід чать про оку па цію. Нам для цьо го не по тріб но ні між на род но го ви - знан ня, ні ви­знан ня РФ. Нам до - сить об на ро ду ва ти ці озна ки і на їх під ста ві прий ня ти влас не рі - шен ня. А це озна чає, що всі пи - тан ня за без пе чен ня жит тє ді яль - но­сті на­се­ле­н­ня, у то­му чи­слі і на Дон ба сі, ля га ють на пле чі РФ.

«ЗА НЕ­ВВЕ­ДЕ­Н­НЯ ВО­ЄН­НО­ГО СТА­НУ ВЛА­СТЯМ РА­НО ЧИ ПІ­ЗНО ДО­ВЕ­ДЕ­ТЬСЯ ВІД­ПО­ВІД­А­ТИ»

Оль га КУ­ДЕ­РЯ­ВЕЦЬ, Львів - сь кий на ці о наль ний уні вер си тет ім. Іва на Фран ка: — Ще на по - чат ку ро сійсь кої агре сії на Дон - ба сі ви го во ри ли про не об хід - ність вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну на схо ді Укра ї ни. На скіль ки ак ту - аль не це пи тан ня сьо год ні?

А. С.: — Да вай те уяви мо со бі, що наш доб ро во лець і вій сь ко во - служ бо вець, си дя чи в око пі, стрі ляє по на па да ю чо му во ро го - ві. За від сут нос ті во єн но го ста ну і че рез якийсь час де які мо жуть ска за ти, що це був ро сійсь кий мис ли вець у ка муф ля жі, який при їхав на те ри то рію Дон ба су. А йо го за стре лив ось ук ра їнсь кий офі цер. То му йо го по тріб но бу де су ди ти за вбив ст во. А як що ще там прой дуть ви бо ри, то на ші лю ди мо жуть ще і опи ни ти ся в Га азь ко му три бу на лі за мість Пу­ті на як війсь ко ві зло чин ці. Це все роз пла та за без ді яль ність Пре зи ден та, який зо бов’ яза ний був пра­цю­ва­ти. У нас є за­кон про обо ро ну кра ї ни. У цьо му за ко ні в стат ті пер шій є шість ознак зброй ної агре сії про ти Укра ї ни. П’ ять із них — у на яв нос ті. У цій же стат ті на пи са но, що як що є хоч би од на озна ка, то чи тай те стат тю чет вер ту, а там — про вве­ден ня во єн но го ста ну. Тоб то, це зліс не не ви ко нан ня сво їх обов’ яз ків. Це те, за що влас тям ра но чи піз но до ве деть ся від по - ві­да ти.

«АН­ГЛІЯ МА­ЛА СВОЇ МО­ТИ­ВИ»

Ві та ШНАЙ­ДЕР, На ці о наль - ний уні вер си тет « Ки є во- Мо ги - лянсь ка ака де мія » : — На ва шу дум ку, чи впли не ви хід Ве ли - ко­бри та нії з ЄС на ба жан ня Укра ї ни увій ти до ЄС, чи не мо - же це бу ти за сте ре жен ням для нас?

А. С.: — Ан­глія ма­ла свої мо - ти ви. У цьо му сен сі ме не не по ко - їть став лен ня на шо го по лі тич но - го ке рів ниц т ва. Єв­ро па опи ни ла - ся в склад но му ста но ви щі — це оче вид но. Бри та нія та кож опи - ни ла ся в склад но му ста но ви щі, то му що за раз се рйоз но об го во - рю єть ся пи тан ня про стан утри - ман ня під вод но го фло ту з ядер - ною збро­єю. Шот лан дія про ти ви хо ду з ЄС, Пів ніч на Ір­лан - дія — про ти. Під вод ні ядер ні си - ли Ве ли ко­бри та нії ба зу ють ся в Шот лан дії. У цій си ту а ції ви ни­кає за пи тан ня — що да лі? Для нас це кра ї на- га рант, і це стра те - гіч не пи тан ня. А у нас при мі тив - ні дум­ки: во­ни ви­йшли, і ма­ло не міс це звіль ни ло ся для Укра ї ни. Ма­я­чня.

«ПСИ­ХОЗ ДОВ­КО­ЛА САВ­ЧЕН­КО СТВО­РИ­ЛО СА­МЕ СУ­СПІЛЬ­СТВО»

Окса­на ВОЙ­ТКО, Львів­ський на ці о наль ний уні вер си тет іме ні Іва на Фран ка: — На дія Сав чен - ко — хто во на для ук ра їн ців? Біль ше на ці о наль ний ге рой чи по лі тик? І, на ваш по гляд, як де - пу тат во на при не се біль ше ко - рис ті чи шко ди сво ї ми до сить про­во­ка­тив­ни­ми за­ява­ми?

А. С.: — Сав­чен­ко ба­га­то зро­би­ла для сво­єї кра­ї­ни. Во­на всьо­му сві­то­ві по­ка­за­ла єство пу­тін­сько­го ре­жи­му, який у змо­зі зну­ща­ти­ся, єство так зва­но­го ро­сій­сько­го пра­во­су­д­дя. Але, з дру­го­го бо­ку, хто та­ка На­дія Сав­чен­ко? Це мо­ло­да жін­ка, стар­ший лей­те­нант укра­їн­ської ар­мії. Пра­виль­но чи не­пра­виль­но, що «Ба­тьків­щи­на» її по­ста­ви­ла пер­шим но­ме­ром у спи­ску? Я вва­жаю, що як­би ко­жна по­лі­ти­чна пар­тія мо­гла ви­тя­гну­ти та­ким чи­ном ко­гось із на­ших по­лі­ти­чних за­ру­чни­ків із ро­сій­ської в’язни­ці, то це вар­то бу­ло б зро­би­ти. Цей пси­хоз дов­ко­ла Сав­чен­ко ство­ри­ло са­ме су­спіль­ство. Ще раз: це стар­ший лей­те­нант укра­їн­ської ар­мії, а стар­шо­му лей­те­нан­то­ві по­чи­на­ють ста­ви­ти за­пи­та­н­ня з гео­по­лі­ти­ки. Звід­ки у стар­шо­го лей­те­нан­та ці зна­н­ня? Про­те всі із ши­ро­ко роз­зяв­ле­ним ро­том сто­ять і див­ля­ться, що во­на ска­же. А по­тім по­ло­ви­на пле­скає в до­ло­ні, не ро­зу­мі­ю­чи, що во­на ска­за­ла, а дру­га по­ло­ви­на ка­же: «Що во­на го­во­рить?» Ще раз, їй тре­ба ста­ви­ти за­пи­та­н­ня як стар­шо­му лей­те­нан­то­ві, па­трі­о­то­ві. Їй за це честь і хва­ла, а все ін­ше це ми ви­га­да­ли. Зви­чай­но, во­на ні­який не пре­зи­дент і не мі­ністр обо­ро­ни. Дай Бо­же, аби її не по­не­сло в цей бік.

«ЯК МІ­НІ­МУМ, ОБО­РОН­НА ЗБРОЯ ВІД ЗА­ХО­ДУ ДАВ­НО МО­ГЛА Б НА­ДІ­ЙТИ В УКРА­Ї­НУ»

Ма рія ЧА­ДЮК, КНУ ім. Та - ра са Шев чен ка: — Пи тан ня на - дан ня ле таль ної зброї сто їть з пер шо го дня агре сії на Дон ба сі, але по ки що За хід цьо го не під - три­мує. Як ви вва­жа­є­те, на­скіль­ки ре аль ним є на дан ня Укра ї ні ле­таль­ної зброї і чи пі­де на це За­хід? Яку роль на дан ня зброї мо - же ві ді гра ти в кон ф лік ті?

А. С.: — Да­вай­те роз­ді­ли­мо по­ня­т­тя ле­таль­ної зброї: є на­сту­паль­на і є обо­рон­на. Як мі­ні­мум, обо­рон­на дав­но мо­гло б на­ді­йти в Укра­ї­ну. Але є по­зи­ція Мер­кель з Ол­лан­дом, і є по­зи­ція Оба­ми, який хо­че увійти в істо­рію як па­ци­фі­стми­ро­тво­рець, то­му ми зброю по­ки що не отри­ма­є­мо. Але ж ми не про­си­мо якісь на­сту­паль­ні за­со­би. Во­се­ни ми­ну­ло­го ро­ку, ко­ли за­сі­да­ла Ге­не­раль­на асам­блея ООН, я ду­же ува­жно слу­хав ви­ступ на­шо­го Пре­зи­ден­та. Він ви­сту­пав як гла­ва тре­тьо­ря­дної кра­ї­ни. Він міг ви­йти і ска­за­ти: «Я — Пре­зи­дент Укра­ї­ни, яка на ва­ше про­ха­н­ня від­да­ла ядер­ну зброю — один з най­біль­ших ар­се­на­лів у сві­ті. Для то­го, щоб в усьо­му в сві­ті бу­ло спо­кій­ні­ше. Ми отри­ма­ли га­ран­тії, від­по­від­но, ми не про­си­мо, ми ма­є­мо пра­во і ви­ма­га­є­мо, аби кра­ї­ни­га­ран­ти до­лу­чи­ли­ся до на­шо­го про­це­су і по­ста­ви­ли агре­со­ра на мі­сце». Він ми­т­тю ви­йшов би з роз­ря­ду тре­тьо­ря­дно­го пре­зи­ден­та і став би основ­ним ньюс-мей­ке­ром.

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КА­НЮ­КИ / «День»

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КА­НЮ­КИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.